Справа № 620/2084/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
25 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Карпушової О.В.,
Ключковича В.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо переведення 06.11.2018 р. її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та відмови, що оформлені листами від 13.11.2019 р. № 4323/02/П-12, від 23.12.2019 р. № 4744/02/П-12, від 18.02.2020 р. № 92-179/П-02/8-2500/20, від 17.04.2020 р. № 1011-1035/П-02/8-2500/20 щодо не призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058- IV, з урахуванням положень пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пункту 2 статті 56, частини другої статті 57 Закону № 796-ХІІ та довідки по заробітній платі від 10.03.2020 р. № 01-25/34;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити їй пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з моменту настання права, а саме з 27.09.2018 на умовах частини другої статті 27 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні (доходу), який передує зверненню за призначенням пенсії, як середній показник за 2016-2017 роки із застосуванням оцінки одного року стажу в розмірі 1% передбаченого пунктом 4-4 Прикінцевих положень, з урахуванням частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ збільшивши пенсію на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу, але не більше 75 відсотків заробітку і частини другої статті 57 Закону № 796-ХІІ застосувавши довідку до заробітній платі від 10.03.2020 № 01-25/34 за 12 місяців підряд роботи у зоні радіоактивного забруднення для визначення середньомісячного фактичного заробітку та виплатити з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пенсію їй призначено, у тому числі, на умовах, встановлених спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому і збільшення пенсії за понад встановлений розмір страхового стажу можливе на підставі спеціальної норми, а саме: пункту 2 статті 56 вказаного Закону шляхом збільшення на 1% за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років. Пенсію їй у 2010 році призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень частини другої статті 56 та частини другої статті 57 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй призначили 06.11.2018 р., коли вона звернулася вперше, однак тоді відповідач неправомірно перевів її, хоч вона мала повне право на перехід з одного виду пенсії на інший. Вважає, що відповідач помилково ототожнює поняття «перехід» та «переведення» з одного виду пенсії на інший, «вид пенсії» за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «інші види пенсій», призначені за іншими законами. У спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення частини 3 статті 45 зазначеного Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин не підлягають застосуванню. За таких обставин, позивач вважає, що при призначенні їй пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень частини другої статті 56 та частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Отже, вважає, що вона має право на призначення пенсії з 27 вересня 2018 року, оскільки звернулася з заявою про призначення пенсії за віком до Пенсійного фонду 06 листопада 2018 року, а це значить, що звернення відбулося не пізніше трьох місяців.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, оформленої листами від 13.11.2019 № 4323/02/П-12, від 23.12.2019 № 4744/02/П-12, від 18.02.2020 № 92-179/П-02/8-2500/20, від 17.04.2020 № 1011-1035/П-02/8-2500/20 щодо не переведення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням частини другої статті 56, частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та довідки по заробітній платі від 10.03.2020 р. № 01-25/34.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевестити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06.11.2018 р. на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу, але не більше 75 відсотків заробітку і частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосувавши довідку до заробітній платі від 10.03.2020 р. № 01-25/34 за 12 місяців підряд роботи у зоні радіоактивного забруднення для визначення середньомісячного фактичного заробітку та виплатити з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим законом, тому положення частини 3 ст. 45 Закону 1058 в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин не підлягають застосуванню. Також, апелянт звертає увагу, що вона реалізувала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону 1058 вперше.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України від 11.03.2002 р. серії НОМЕР_1 .
Згідно копії посвідчення від 19.03.1993 р. серії НОМЕР_2 позивач є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного забруднення та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до копії трудової книжки від 05.08.1985 р. НОМЕР_3 позивач: 01.08.1985 р. прийнята на посаду викладача до Корюківської дитячої музичної школи; 31.08.2010 р. звільнена за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
Згідно копії Протоколу від 13.09.2010 р. № 800002 позивачу призначена пенсія за вислугу років, як працівнику освіти. Дата звернення 01.09.2010 Загальний стаж складає 28 років 9 місяців 20 днів.
06.11.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, додавши до неї паспорт, документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Із Протоколу призначення пенсії від 07.11.2018 р. вбачається, що 06.11.2018 р. позивачу здійснено перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України № 797-12. Вид перерахунку - перехід з виду на вид. Не працює. Страховий стаж (повний) становить 28 років 10 місяці 26 днів.
Із заявою від 18.10.2019 р. позивач звернулася до відповідача, в якій просила задовольнити її прохання в проведенні перерахунку та виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону Україну «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад 15 років для жінок, але не вище 75 % заробітку, починаючи з 01.11.2019 р., згідно з частиною четвертою статті 45 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 р.
У відповідь листом від 13.11.2019 р. № 4323/02/П-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача про те, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 06.11.2018 р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі зменшенням пенсійного віку згідно із статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 01.09.2010 р. по 05.11.2018 р. вона отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Не працює. Має статус особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 4. За документами пенсійної справи її страховий стаж складає 28 років 10 місяців 26 днів (врахований по 31.08.2010). Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1 % становить 0,28833. За інформацією відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 8 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Чернігівській області було перевірено доцільність обчислення пенсії за віком за двоскладовою формулою згідно із статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після відповідних обчислень встановлено, що розмір пенсії менший (1584,42 грн) ніж розмір пенсії, який позивач отримує на теперішній час (1727,89 грн).
Із заявою від 26.11.2019 р. позивач звернулася до відповідача, в якій просила обчислити, встановити та виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону Україну «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також, просила провести перерахунок її пенсії за віком відповідно до частини другої статі 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абз. 2 статті 57 Закону № 796-ХІІ з урахуванням середньомісячного заробітку за 12 місяців підряд роботи на території радіоактивного забруднення з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону Україну «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши її пенсію на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж років, але не вище 75 % заробітку, починаючи з моменту її першого звернення із заявою від 10.10.2019 р.
У відповідь ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 23.12.2019 р. № 4744/02/П-12 надало позивачу відповідь, аналогічну відповіді від 13.11.2019 р. № 4323/02/П-12.
В заяві від 23.01.2020 р. позивач просила відповідача призначити їй пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону Україну «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 роки згідно з положенням пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з урахуванням положень частини другої статті 56, частини другої статті 57 Закону № 796-ХІІ, частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідь ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 18.02.2020 р. № 92-179/П-02/8-2500/20 надало позивачу відповідь, аналогічну відповідям від 13.11.2019 р. № 4323/02/П-12, від 23.12.2019 р. № 4744/02/П-12.
Із аналогічною до вказаних вище заявою від 17.03.2020 р. позивач звернулася до відповідача, у відповідь на яку ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 17.04.2020 р. № 1011-1035/П-02/8-2500/20 повідомило про те, що проводити перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недоцільно, оскільки розмір пенсії зменшується. Згідно з пунктом 1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 заява, зокрема, про перерахунок пенсії, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Відповідно до пункту 4.1 розділу IV вказаного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання, зокрема, про перерахунок пенсії при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Тому повертає довідку про заробітну плату від 10.03.2020 р. за № 01-25/34 та довідку про реорганізацію від 10.03.2020 р. за № 01-25/36.
Не погоджуючись із відмовами у призначені пенсії, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має статус особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 4 категорію, у неї наявний трудовий стаж 28 років 10 місяців 26 днів, вона має право та виявила бажання, щоб розмір пенсії їй був розрахований у порядку, передбаченому частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже має право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стаж, але не вище 75 процентів заробітку та відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосувавши довідку до заробітній платі від 10.03.2020 р. № 01-25/34 .
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даній справі має місце не призначення позивачу пенсії, а переведення позивача на інший вид пенсії - пенсію за віком, оскільки вона має право на один із двох видів пенсії: за вислугою років чи за віком, і до 06.11.2018 одержувала пенсію за вислугою років. Враховуючи те, що позивач одержувала пенсію за вислугу років, а не по інвалідності, підстави для застосування при визначенні їй розміру пенсії абз. 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні.
З огляду на зазначене, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що за цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
На громадян, які постраждали від аварії на ЧАЕС, поширюється дія спеціального закону - Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі по тексту - Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема: 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
В силу частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Як вбачається з матеріалів справи з 01.09.2010 по 05.11.2018 позивач отримувала пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівник освіти.
Станом на 06.11.2018 р. ОСОБА_1 має статус особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 4 категорію, її трудовий стаж складає 28 років 10 місяців 26 днів та її вік становить 53 роки, що відповідає умовам для призначення пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Разом з цим, позивач, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, при призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на пільги встановлені для даної категорії громадян Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Так, матеріали справи свідчать, що 06.11.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 просить перерахувати пенсію, вид пенсії: перехід на інший вид пенсії, пенсія на іншій підставі призначалася.
Також, в подальшому із заявами від 18.10.2019 р., від 26.11.2019 р., від 23.01.2020 р., від 17.03.2020 р. позивач зверталася до відповідача, в яких просила призначити їй пенсію за віком, в тому числі, з урахуванням частини другої статі 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 , листами ГУ ПФУ в Черінігівській області від 13.11.2019 р. № 4323/02/П-12, від 23.12.2019 р. № 4744/02/П-12, від 18.02.2020 р. № 92-179/П-02/8-2500/20, від 17.04.2020 № 1011-1035/П-02/8-2500/20) відмовлено в призначенні пенсії за віком з урахуванням частини другої статі 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті статі 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
З наведеного слідує, що у випадку виявлення бажання з боку особи, якій підлягає призначення пенсії, пенсійний орган зобов'язаний визначити частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом України «статі 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до раніше діючого законодавства, а частину розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Вказане є виключним правом особи, яка звернулася за призначенням пенсії.
Відмовляючи у призначенні такої пенсії із посиланням на її менший розмір та застосовуючи при цьому невірні показники середньої заробітної плати (доходу), відповідач порушив право позивачки на вибір виду пенсії.
Частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, враховуючи те, що позивач має статус особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 4 категорію, у неї наявний трудовий стаж 28 років 10 місяців 26 днів, вона має право та виявила бажання, щоб розмір пенсії їй був розрахований у порядку, передбаченому частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона має право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу, але не вище 75 процентів заробітку.
Відповідно до частини першої та другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмовивши позивачу у взяті до уваги довідки по заробітній платі від 10.03.2020 № 01-25/34 та повернувши її, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача.
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даній справі має місце не призначення позивачу пенсії, а переведення позивача на інший вид пенсії - пенсію за віком, оскільки вона має право на один із двох видів пенсії: за вислугою років чи за віком, і до 06.11.2018 одержувала пенсію за вислугою років. Враховуючи те, що позивач одержувала пенсію за вислугу років, а не по інвалідності, підстави для застосування при визначенні їй розміру пенсії абз. 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні.
Колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: -пенсія за віком; -пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); -пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. За призначенням пенсії відповідно до Закону України № 1058-IV вона звернулася вперше, отже для її розміру мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше за цим законом, а не формули, які використовуються при переході із одного виду пенсії, призначеної за цим законом, на інший.
Як встановлено колегією суддів, та не заперечується сторонами, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.11.2018 р.
Згідно абзацу 4 частини 2 статті 40 Закону № 1058-ІV - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
11.10.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесені зміни до Закону № 1058-ІV.
Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
В силу абзацу 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Відтак, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону 1058-IV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016 - 2017 роки.
Посилання Пенсійного фонду та суду першої інстанції на норми ч.3 ст.45 Закону №1058 є безпідставними, оскільки дана норма регулює питання переведення з одного виду пенсії на інший по матеріалам пенсійної справи. Разом з тим, в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції та вважає, що право на пенсію за віком у позивача виникло вперше, а тому при визначенні розміру пенсійних виплат слід брати розмір середньої заробітної плати (дохід), з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016 - 2017 роки, а не застосовувати показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії за вислугу років.
Також, у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №211/1898/17 та від 04 лютого 2021 року справа №509/3080/16-а, Верховний Суд зауважив, що частиною 3 статті 45 Закону України №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України №1058-ІV.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 роки.
Стаття 45 Закону №1058 регулює строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії.
Відповідно до п.1 ч.1 цієї статті пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: -пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася за призначенням пенсії 06.11.2018 року, вона має право на призначення пенсії за віком з 06.11.2018 р.
Відтак, висновки суду першої інстанції в цій частині є вірними.
Щодо вимог апелянта про визнання протиправними дій відповідача щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, колегія суддів зазначає, що ці дії, оформлені відповідними листами, які є предметом оскарження.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами пункту 2 частини першої статті 315 та частини четвертої статті 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити судове рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції по суті прийняв правильне рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для зміни рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в її резолютивній частині з викладених вище обставин.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови та викласти абзац 1 та 2 резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в такій редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови, оформленої листами від 13.11.2019 № 4323/02/П-12, від 23.12.2019 № 4744/02/П-12, від 18.02.2020 № 92-179/П-02/8-2500/20, від 17.04.2020 № 1011-1035/П-02/8-2500/20 щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням частини другої статті 56, частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та довідки по заробітній платі від 10.03.2020 р. № 01-25/34.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06.11.2018 р. на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу, але не більше 75 відсотків заробітку і частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосувавши довідку до заробітній платі від 10.03.2020 р. № 01-25/34 за 12 місяців підряд роботи у зоні радіоактивного забруднення для визначення середньомісячного фактичного заробітку та виплатити з урахуванням вже виплачених сум».
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.В. Карпушова
В.Ю. Ключкович