Справа № 640/12260/19
25 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" до Антимонопольного комітету України, треті особи: акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця», товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн» про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торум" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України, треті особи: акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця», товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн», в якій просило визнати незаконним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 25.06.2019 №8365-р/пк-пз.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправним і скасовано рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 25.06.2019 №8365-р/пк-пз.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року апеляційні скарги акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» та Антимонопольного комітету України задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
До суду апеляційної інстанції від акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій третя особа просить ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про судові витрати; стягнути з ТОВ «Торум» на користь товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» сплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2102 грн.
Перевіривши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
У відповідності до ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1-6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно ч. 11 статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» залучено судом першої інстанції як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, тобто, таке товариство фактично виступало на стороні відповідача, та заперечувало проти задоволення позовних вимог, подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин, у такому ж порядку, як визначено ч. 1-6 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню і судові витрати, понесені заявником (третьою особою).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 27 травня 2019 року у справі № 821/410/17 (адміністративне провадження № К/9901/38581/18).
У відповідності до ч. 2, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, вказані норми визначають стягнення на користь суб'єкта владних повноважень витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому підстави для розподілу витрат (судового збору) відсутні.
Таким чином, з огляду на наведене правове обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку, що понесені витрати акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» в суді апеляційної інстанції не підлягають стягненню з ТОВ «Торум», тому, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви, оскільки КАС України таке не передбачено.
Враховуючи наведене, заява про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат з позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 143, 243, 252, 321, 325, 328, 329 КАС України суд, -
У задоволенні заяви акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" до Антимонопольного комітету України, треті особи: акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця», товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Хілл Корпорейшн-Юкрейн» про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А.Б. Парінов
О. О. Беспалов