Справа № 640/9506/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
23 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
при секретарі Хмарській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві ) в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо неврахування до розміру пенсії перерахованої з 01.01.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 доплат, які були враховані ОСОБА_1 до попереднього розміру пенсії, а саме: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, премія, щомісячна додаткова грошова винагорода) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (премія згідно статті 27 ДС ЗСУ, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога за безпосередню участь в АТО, винагорода за безперервну вислугу років);
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок з 01.01.2018 року раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, обчисленої відповідно до п.п.1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, з урахуванням доплат, які були обчислені ОСОБА_1 до попереднього розміру пенсії (тобто, усіх складових, які було враховано в попередньому розмірі пенсії), а саме: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, премія, щомісячна додаткова грошова винагорода) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (премія згідно статті 27 ДС ЗСУ, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога за безпосередню участь в АТО, винагорода за безперервну вислугу років), без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії, що утворилась з 01.01.2018 року, у зв'язку з неправильним її нарахуванням.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, після звільнення з військової служби в запас ОСОБА_1 , починаючи з 09.08.2016 року було зараховано на пенсійний облік до ГУ ПФУ в м. Києві, де останній отримує пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Загальний розмір пенсії було обраховано відповідно до відомостей про грошове забезпечення, вказаних у Грошовому атестаті форми № 2 від 23.08.2016 року серія ЗУ №225900, виданого Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, а також довідки від 25.08.2016 року № 305/735, виданої ФУ ГШ ЗС України за період з серпня 2014 року по липень 2016 року (а.с.19-20).
На підставі вказаних документів ОСОБА_1 була обчислена пенсія з урахуванням основних (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових (надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці, премія, щомісячна додаткова грошова винагорода) та одноразових видів грошового забезпечення (премія згідно ст.27 ДСЗСУ, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога за безпосередню участь в АТО, винагорода за безперервну вислугу років, тощо).
У квітні 2018 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам».
Як зазначає позивач, перерахунок пенсії ГУ ПФУ в м. Києві здійснено без урахування всіх складових грошового забезпечення, які враховувались при нарахуванні та виплаті пенсії до 01.01.2018 року.
Намагаючись вирішити спір у досудовому порядку, позивач звернувся з листом від 17.04.2019 до ГУ ПФУ в м. Києві з вимогою провести перерахунок пенсії враховуючи всі складові грошового забезпечення.
Листом від 07.05.2019 року № 94900/02/В-6460 ГУ ПФУ в м. Києві відмовило у задоволенні вимог позивача.
Не погоджуючись з діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час здійснення перерахунку пенсії позивачу постанова Кабінету Міністрів України №103 була чинною, у відповідача, в розумінні ч.2 ст.19 Конституції України були відсутні підстави для врахування додаткових видів грошового забезпечення при здійсненні такого перерахунку.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - по тексту - Закон), Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 (далі - Порядок №45), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Усі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч. 4 ст. 63 Закону).
Відповідно до положень ст. 43 цього Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Постановою Кабінет Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», затверджено Порядок № 45.
Відповідно до п. 1 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Згідно п. 2 Порядку № 45 на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Приписи п. 3 Порядку № 45 визначають, що на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Крім того, абзацом 1 пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави для висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року у справі № 21-484а13, у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 686/15836/16-а та від 27.02.2019 року у справі №753/23503/16.
Колегією суддів апеляційної інстанції враховується, що згідно абз. 7 п. 5 Порядку №45 у редакції, яка була чинною до внесення до неї змін Постановою №103, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
Разом з тим, 24.02.2018 року набула чинності Постанова № 103, якою було внесено зміни, зокрема і до пункту 1 Порядку № 45, який викладено у новій редакції, а саме: «Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 1 Постанови № 103 вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою № 103 було чітко визначено та регламентовано порядок та особливості здійснення перерахунку пенсії особам відповідно до статті 63 Закону, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону.
Оскільки Кабінет Міністрів України у Постанові № 103 не скасовував (навпаки, підтвердив соціально-економічні права відповідної категорії осіб на перерахунок пенсії), а виключно змінив механізм реалізації цих прав, то вказане рішення Уряду, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, підлягає застосуванню до них.
Таким чином, перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з листа від 07.05.2019 року № 94900/02/В-6460 ГУ ПФУ в м. Києві, на виконання вимог чинного законодавства, відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.04.2018 року, на підставі довідки Київського військового комісаріату про розмір грошового забезпечення, станом на 01.03.2018 року.
Тобто, суми використані пенсійним органом під час проведеного перерахунку відповідають розмірам відповідних позицій, які викладені в довідці, яка була надана відповідачу для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на момент виникнення у останнього права на такий перерахунок.
Зазначене підтверджується копією розрахунку пенсії позивача, який міститься в матеріалах справи (а.с.18) та матеріалів пенсійної справи наданої відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 року по справі № 826/8281/18, ГУ ПФУ в м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки № 305/217 від 05.03.2018 року (а.с.21), розмір пенсії становить 12 060,77 грн.
Проте, позивач наполягає, що суми додаткових видів грошового забезпечення, які він отримував станом на день звільнення не були враховані і відповідно їх перерахунок не здійснено.
Крім того, апелянт зазначає, що усі вказані види грошового забезпечення мають бути використані пенсійним органом під час проведення перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2018 року.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
У даному випадку, право на перерахунок пенсії у ОСОБА_1 виникло на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року.
Отже, з урахуванням вимог Порядку № 45, перерахунок пенсії повинен був здійснюватися на підставі отриманої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на момент виникнення такого права із визначенням відповідних складових грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення.
Натомість, оновлена довідка для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від уповноваженого органу, станом на 01.03.2018 року, до ГУ ПФУ у м. Києві не надходила, що не спростовано позивачем належними і допустимими доказами.
При цьому, суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом, підставами та механізмом проведення, порядком обчислення грошового забезпечення (складові, періоди які враховуються) та відповідно врегульовані різними нормами законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Згідно п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права, а не на момент призначення пенсії, та регламентовано нормами закону, чинного на час такого перерахунку.
Скасування 05.03.2019 року у судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови №103 у контексті спірних правовідносин не змінює алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, передбачений Порядком № 45.
Як вже було зазначено вище, Порядок № 45 у редакції до внесення змін Постановою №103 також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли, зокрема, від Міністерства оборони України та його територіальних органів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку № 45.
Крім того, згідно абз. 1 п. 5 Порядку № 45 у редакції, чинній на момент проведення Позивачу перерахунку пенсії у 2018 році, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Оскільки постановами Кабінету Міністрів України № 103 та № 45 при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж передбачених цими постановами, в тому числі тих, які отримував позивач, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, відповідач не мав правових підстав для їх врахування при визначенні розміру пенсії на момент проведення перерахунку.
Крім того, відповідно до п. 9 Порядку № 45 відповідач має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не наділений.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом даного спору є протиправна відмова відповідача провести позивачу перерахунку пенсії, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року.
Питання врахування у складі грошового забезпечення усіх складових та додаткових видів грошового забезпечення могло б бути предметом спору про визнання протиправними дій уповноваженого органу щодо складення первинної довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та не може бути розглянуто в рамках цієї справи.
Натомість, права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивача пенсійний орган не має.
Органи Пенсійного фонду України виконують функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону, а функція з визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі їх компетенції, а роз'яснення питань щодо порядку і умов встановлення грошового забезпечення відноситься до компетенції уповноваженого структурного підрозділу.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ГУ ПФ у м. Києві при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з 01.03.2018 року діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача такого права, відповідно правомірно відмовило у проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у зразковій справі № 240/6263/18, щодо якої дана справа №810/4634/18 є типовою.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи при ухваленні рішення у типовій справі.
Щодо позовних вимог в частині виплати пенсії без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії, що утворилась з 01.01.2018 року, у зв'язку з неправильним її нарахуванням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що розмір пенсії позивача становить 12 709,58 грн., що зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві та підтверджується копією розрахунку від 16.03.2019 року (а.с.18).
У свою чергу, обмеження максимального розміру пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Так, у 2018-2019 роках прожитковий мінімум становив 1762,00 грн. та 1921,00 грн. відповідно.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що з боку пенсійного органу відсутні обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо виплатити ОСОБА_1 заборгованості по виплаті пенсії, що утворилась з 01.01.2018 року, у зв'язку з неправильним її нарахуванням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від основних в задоволенні яких правомірно відмовлено судом першої інстанції, а тому також не підлягають задоволенню.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
А.Г. Степанюк
Повний текст виготовлено 25.02.2021 року