Справа № 580/2854/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач Шурко О.І.
25 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Аліменка В.О., Кобаля М.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення, -
27.07.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Озірнянської сільської ради (далі - відповідач), в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 30.03.2020 №12 "Про встановлення ширини проїжджої частини АДРЕСА_1".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року в задоволені адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач не подавав відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 30.03.2020 №12 Виконавчий комітет Озірнянської сільської ради прийняв рішення, пунктом 1 якого встановив ширину проїжджої частини АДРЕСА_1, яка використовується тільки для під'їзду до домоволодінь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 6 метрів.
Вважаючи рішення відповідача від 30.03.2020 №12 "Про встановлення ширини проїжджої частини АДРЕСА_1" незаконним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що визначення спірним рішенням ширини проїжджої частини вищевказаної вулиці не суперечить вимогам Державних будівельних норм.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Підп.1 п. а ч. 1 ст. 30 Закону №280/97-ВР передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;
2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
3) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу;
5) оприлюднення у мережі Інтернет геопросторових даних та метаданих, що створені за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів міжнародної технічної допомоги та передані органу місцевого самоврядування, згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних";
З наведеного слідує, що виконавчий комітет повинен був підготувати проект рішення для винесення його на розгляд ради.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії рішення відповідача від 30.03.2020 №12 "Про встановлення ширини проїжджої частини АДРЕСА_1" (а.с. 10), виконавчий комітет сільської ради, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про встановлення межі АДРЕСА_1, керуючись ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до ДБН В 2.3-5:2018 п. 5 «Елементи вулиць та доріг» вирішив встановити ширину проїжджої частини АДРЕСА_1, яка використовується тільки для під'їзду до домоволодінь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 6 метрів.
Також в матеріалах справи наявний Акт обстеження проїжджої частини АДРЕСА_1 від 17.03.2020 (а.с.12), в якому зазначено, що під час обстеження та проведення замірів проїжджа частин вулиці становить 5,7 м. Після спільного обговорення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійшли згоди встановити ширину АДРЕСА_1 , яка повністю задовольняє потреби під'їзду до двох житлових будинків. Акт підписаний членами комісії з питань правопорядку і боротьби із злочинністю та охорони навколишнього середовища, земельних спорі Озірнянської сільської ради, членами виконкому та сільським головою.
21.04.2020 на запит ОСОБА_1 виконавчим комітетом сільської ради було повідомлено, що його звернення розглянуто та взявши до уваги висновок комісії від 17.03.2020, було вирішено виконавчим комітетом встановити ширину проїжджої частини АДРЕСА_1 метрів відповідно до ДБН В 2.3-5:2018 п. 5 «Елементи вулиць та доріг» (а.с. 11).
06.07.2020 на запит ОСОБА_1 виконавчим комітетом сільської ради було повідомлено, що рішення виконкому Озірнянської сільської ради "Про встановлення ширини проїжджої частини АДРЕСА_1" розглянуто на підставі звернення ОСОБА_1 від 03.03.2020, а також акта обстеження від 17.03.2020. Висновок комісії відсутній (а.с. 13).
Також в матеріалах справи наявна відповідь Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля на запит ОСОБА_1., в якому зазначено, що відповідно до генерального плану АДРЕСА_2 становить 12 м. (а.с. 15).
Викопіювання з генерального плану АДРЕСА_3 ) міститься в матеріалах справи (а.с. 16).
Проаналізувавши вищевикладені документи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальними вимогами, які висуваються до рішень суб'єктів владних повноважень, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких рішень, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів зауважує, що оскаржуваним рішенням виконкому Озірнянської сільської ради фактично відступлено від проекту та плану забудови села, змінено ширину вулиці без внесення змін до генерального плану села та проекту забудови.
Як вже зазначалося відповідно до генерального плану АДРЕСА_2 становить 12 м, однак виконавчим комітетом прийнято рішення про встановлення ширини - 6 м.
В своєму рішенні виконком Озірнянської сільської ради посилається на ДБН В 2.3-5:2018 п. 5 «Елементи вулиць та доріг», однак колегія суддів зауважує, що ці будівельні норми встановлюють вимоги на проектування та будівництво вулиць і доріг населених пунктів, тобто є обов'язковими до використання проектними організаціями при проектуванні та розробці планів забудови та генерального плану населеного пункту.
Приймаючи оскаржуване рішення відповідач фактично змінив план забудови села та вніс зміни в генеральний план села, не відобразивши це у змісті свого рішення та з порушенням відповідної процедури підготовки та погодження даного рішення.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року - скасувати, прийнято нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 30.03.2020 №12 "Про встановлення ширини проїжджої частини АДРЕСА_1".
Стягнути з Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (вул. Мічуріна, 58, с. Озірна, Звенигородського району, Черкаської обл., 20226) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 841 грн. (вісімсот сорок одна) грн. 00 коп. та сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261, 30 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 30 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Аліменко В.О.
Кобаль М.І.