Справа № 320/1639/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.
25 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол С» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA125000/2019/000546/2 від 11 вересня 2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, митниця не мала можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що повністю не погоджується з позицією апелянта, викладеною в апеляційній скарзі, з мотивів, наведених у позовній заяві позивача, які знайшли своє відображення в рішенні суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (місцезнаходження: 08138, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, буд. 12А, ідентифікаційний код юридичної особи 35892372) згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою з 09.04.2008 (а.с. 6-9).
Судом встановлено, що 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ "Текссол-С" був укладений Зовнішньоекономічний контракт №1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва країни Пакистан (а.с. 21-22).
24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою виклали пункт 1 та 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом (а.с. 23).
11.10.2016 між продавцем та позивачем укладено додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017 (а.с. 24).
29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019 (а.с. 25).
07.05.2019 укладено додаткову угоду №378 до контракту, відповідно до пункту 1 якої продавець зобов'язується поставити позивачу, а позивач зобов'язується прийняти:
- тканину набивну полікоттон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 15 077 кг, 58 397 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг (далі - товар №1);
- тканину підбілену полікоттон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 578 кг, 2 293 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг (далі - товар №2) (а.с. 26-27).
Пунктами 2.1, 3.1 та 4 додаткової угоди № 378 було визначено умови поставки та оплати, зокрема:
- товар відвантажується морським контейнером на умовах поставки CFR м. Одеса, Україна;
- загальна вартість товару за інвойсом №KBT/786/457/19, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 54 792,50 доларів США. Ціна товару включає в себе вартість товару, упаковки, маркування та доставки;
- оплата за інвойсом здійснюється позивачем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад покупця. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов'язані з банківським переказом за поставку товару, несе покупець (а.с. 26-27);
Згідно п. 5.1 додаткової угоди 378 сторони дійшли згоди, що усі інші положення Контракту та всіх додаткових угод до нього залишаються чинними, якщо інше не передбачено цією додатковою угодою, та/або Контрактом.
08.05.2019 продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив позивачу до сплати комерційний інвойс №KBT/786/457/19 на загальну суму 54 792,50 доларів США., з яких:
- 52 769,50 доларів США має бути сплачено за товар: тканина набивну полікоттон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 15 077 кг, 58 397 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг;
- 2 023, 00 доларів США має бути сплачено за товар: тканина відбілену полікоттон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 578 кг, 2 293 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг (а.с. 28).
02.09.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано вантажну митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/416910, відповідно до граф 20, 22, та 42 якої позивачем до митного оформлення було заявлено товар, загальна сума митної вартості якого склаладала 54 792,50 доларів США, що була визначена шляхом застосування основного методу (за ціною договору (контракту). Поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (а.с. 18-19, 78-79).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 08.05.2019; рахунок-фактура (інвойс) KBT-786/457/19 від 08.05.2019; коносамент MEDUPK320398 від 20.05.2019; автотранспортна накладна №15656 від 23.06.2019; Декларація про походження товару KBT-786/457/19 від 08.05.2019; Висновки за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142005703-0146, №142005703-0422, №142005703-0404, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500030/2019/3052 від 23.06.2019, Прайс-лист виробника товару б/н від 08.05.2019, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1012/12 від 12.10.2012; Додаткові угоди до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1012/12/2N від 24.03.2014, № 1012/12/4 від 11.10.2016, №1012/12/10 від 29.12.2017, №378 від 07.05.2019; Акт про взяття проб (зразків) товарів №558 від 23.06.2019.
Розглянувши подані позивачем документи разом із декларацією митної вартості ІМ40ДТ №UA125110/2019/416910 від 02.09.2019, відповідач дійшов висновку, що документи, надані до митного оформлення не в повному обсязі, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, про що повідомив позивача через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями листом, в якому також зазначив про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Зокрема, митним органом виявлено наступні розбіжності:
- у додатковій угоді №378 від 07.05.2019 міститься посилання на інвойс № КВТ-786/457/19 (який датовано - 08.05.2019), що, на думку відповідача, є розбіжністю та викликає сумніви щодо вчинення даних документів;
- за контрактом строк оплати товару встановлено - протягом 25 календарних днів, втім додатковою угодою № 378 від 07.05.2019 передбачено 90-денний строк, а коносамент №MEDUPK320398 складено від 20.05.2019; при цьому не передбачено, яким чином здійснюється початок строку оплати за товар, а інвойс взагалі не містить умов, терміну та порядку оплати;
- відсутність специфікації товару;
- згідно інвойсу № КВТ-786/457/19 від 08.05.2019, товар є стоковим, що на думку відповідача може впливати на ціну товару, в той час як іншими документами, на думку останнього, вказане не підтверджується та під час митного огляду встановлено не було (а.с. 20).
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, враховуючи виявлені розбіжності, митним органом витребувано у позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: за наявності - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на запит, 11.09.2019 позивач направив відповідачу листа №1109/19-01 з поясненнями щодо виявлених відповідачем розбіжностей у наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару та надав додатково прибуткову накладну №ТЕК-000098 від 24.06.2019 (а.с. 29).
11.09.2019 Київською митницею ДФС було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/000546/2, згідно якого відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/416910 від 02.09.2019 скоригував наступним чином:
- із 52769,50 доларів США до рівня 56682,46 доларів США за товар №1: тканина набивна полікоттон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 15 077 кг, 58 397 погонних метрів;
- із 2023, 00 доларів США до 2174,22 доларів США за товар №2: тканина підбілена полікоттон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76х68/30х30, завширшки 220 см, в кількості 578 кг, 2 293 погонних метрів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).
В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.
Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що документи, які були подані до митного оформлення та які зазначені у ч. 2 ст. 53 Кодексу, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.
Зокрема, апелянт стверджує, що п. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі - продажу товарів від 12.10.2012 № 112/12 передбачає оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту (коносамент від 20.05.2019№ № МЕDUРК320398). Пункт 3 цього ж договору від 12.10.2012 № 1012/12 передбачає оплату за товар протягом 30 днів з дати оформлення комерційного інвойса. У додатковій угоді від 07.05.2019 № 378 до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі - продажу товарів від 12.10.2012 № 112/12 зазначено, що оплата здійснюється протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад Покупця. При цьому, не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар. В комерційному інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені. Отже, неможливо визначити, чи здійснювалась оплата за товар, яка б підтверджувалась банківськими платіжними документами.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів підкреслює, що відмінність між здійсненням оплати поставки товару не стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості чи відомостей щодо його ціни,а тому не може бути підставою для прийняття рішення про її коригування відповідачем.
Доводи апелянта, що ціна вказана в інвойсі, а також в ЕМД є лише ціною за товар, а згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) ціна товару включає ціну товару, упаковки, маркування і доставки судом не беруться до уваги, оскільки надані позивачем відповідачу контракт та додаткова угода, в пункті 2.1 якої є посилання на інвойс, зі змісту якого вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна. Як наслідок, вартість упаковки, маркування та доставки спірного товару як за умовами Додаткової угоди, так і на умовах поставки CFR м. Одеса, Україна була включена до ціни товару та була понесена Продавцем, а не Позивачем, оскільки саме на Продавця був покладений обов'язок щодо забезпечення належної упаковки, маркування та доставки товару, а тому в Позивача відсутні будь-які зобов'язання щодо надання Апелянту додаткових документів для підтвердження включення вартості упаковки, маркування та доставки до ціни спірного товару, вказаної в Інвойсі.
З приводу посилання апелянта, що наданий прайс-лист на сток 2019 року не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії, то слід вказати на те, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями п. 4 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо періоду дії цін, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Щодо тверджень митного органу про відсутність документів на підтвердження того факту, що товар є стоковим, та відсутність відповідного підтвердження в акті митного огляду, суд зазначає, що контролюючий орган визначає митну вартість товару виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі наданих декларантом на підтвердження митної вартості документів.
При цьому, суд зазначає, що сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим і це підтверджується додатковою угодою №378 від 07 травня 2019 року та інвойсом № №KBT/786/457/19.
Київська митниця ДФС у рішенні про коригування митної вартості товарів вказала, що інших документів на підтвердження приналежності спірного товару до стокового позивачем не надано.
Проте згідно акту Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/3052 від 23 січня 2019 року, під час проведення митного огляду товару Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графі 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/929690 від 12 червня 2019 року.
Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12 грудня 2012 року, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.
Отже, враховуючи, що актом митного огляду №UA500030/2019/3052 від 23 січня 2019 року не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Одеська митниця ДФС під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового. При цьому власного митного огляду товару позивача Київська митниця не здійснювала, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.
Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.
Щодо застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику.
Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Колегія суддів також дослідила правомірність застосування відповідачем другорядного методу (2ґ) визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та зазначає наступне.
Так, відповідно до оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000546/2 від 11.09.2019 відповідач скоригував, зокрема митну вартість товарів позивача наступним чином: вартість товару №1 (код товару: 5513410000) із 52769,50 доларів США до рівня 56682,46 доларів США.; вартість товару №2 (код товару: 5513119000) із 2023,00 доларів США до рівня 2174,22 доларів США (а.с. 92-93).
Таким чином, скоригована загальна митна вартість спірного товару позивача склала 3,76 долари США за 1 кг (58856,68 доларів США / 15655 кг).
Водночас, матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом, митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA500040/2019/7932 від 01.08.2019 (для товару №1), та за митною деларацією №UA500010/2019/23906 від 30.08.2019 (для товару №2), відповідно до яких митна вартість раніше ввезеного на митну територію України товару склала 3,76 долари США за 1 кг, що не узгоджується з вищенаведеним розрахунком відповідача про рівень митної вартості в 3,50 долари США за 1 кг.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, (далі Правила), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Апеляційним судом встановлено, що митним органом у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000546/2 від 11.09.2019 зазначено лише номери та дати митних декларацій, використаних ним як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товарів, при цьому відповідач всупереч вимогам Правил вищезазначених не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з посиланням на правові позиції Верховного Суду, що рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.