Справа № 640/1102/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.
25 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Національного музею народної архітектури та побуту України до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови №КВ1674/73/АВ/МГ/ФС-734, -
Національний музей народної архітектури та побуту України До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка В.С. від 18.12.2018р. № КВ1674/73/АВ/МГ/ФС-734 про накладення на Національний музей народної архітектури та побуту України штраф у розмірі 37 230, 00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головного управління Держпраці у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що Головним управлінням повідомлення про розгляд справи надіслано за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу, однак не отримано позивачем. Обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенціях відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2018 Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою на позивача накладено штраф у розмірі 37 230, 00 грн.
Вищезазначена постанова прийнята на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 30.11.2018р. № КВ1674/73/АВ, яким встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 40, 74 КЗпП України, абз. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Позивач вважаючи вищезазначену постанову протиправною, оскільки така прийнята з порушенням встановленого порядку щодо повідомлення про розгляд справи, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509.
Згідно п. п. 6, 7 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, повідомлення про розгляд справи 18.12.2018 про порушення трудового законодавства №4.4/2/18/18301 складено відповідачем 12.12.2018 (а.с. 17). Отримано позивачем 19.12.2018.
При цьому, за твердженням ГУ Держпраці у Київській області було забезпечено направлення такого повідомлення у строк не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що встановлення законодавцем п'ятиденного строку обумовлено необхідністю надання суб'єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.
Як уже було зазначено вище, нормами Порядку № 509 встановлено загальне правило, за яким справа повинна розглядатися за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено.
Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб'єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509.
Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.
Приписами Порядку №509 встановлено обов'язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа. До того, повідомлення особи лише шляхом направлення листа не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного застосування будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома Позивача інформації про розгляд його справи.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не спростовано апелянтом, ГУ Держпраці у Київській області не було вжито всіх можливих законодавчо передбачених заходів на виконання обов'язку щодо повідомлення Національний музею народної архітектури та побуту України про розгляд справи про накладення на неї фінансових санкцій за статтею 265 КЗпП України.
Відтак, у даному випадку, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач не повідомив позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу, розмір якого є суттєвим, що, як наслідок, позбавило останнього встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження.
Аналогічна позиція щодо застосування наведених правових норм викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №1.380.2019.000619.
Судовою колегією враховується, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Викладене, у свою чергу, дає підстави для висновку, що у розумінні положень Порядку №509, суб'єкт господарювання не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, що, у свою чергу, вказує на відсутність у контролюючого органу правових підстав для розгляду даної справи 18.12.2018 та, відповідно, прийняття оскаржуваної постанови КВ1674/73/АВ/МГ/ФС-734.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.