П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/4990/15
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квант» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (суддя Харченко Ю.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 02.12.2020) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квант» до Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступника Головного управління ДФС в Одеській області) про скасування наказу, визнання незаконними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
26 серпня 2015 року ТОВ Фірма «Квант» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило:
- скасувати Наказ ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №1010 від 16.06.2015 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірми «Квант» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 р., яке визначено у ряд. 30 Уточнюючого розрахунку з ПДВ;
- визнати незаконними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Квант» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 р., яке визначено у ряд. 30 Уточнюючого розрахунку з ПДВ, результати якої оформлено Актом №4520/15-53-15-514/13917208 від 01.07.2015 р.;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.10.2015р. №0000341504, №0000341504, №0000321504.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р., у справі №815/4990/15 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Квант» відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 29.01.2020 року задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Квант». Скасовано Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 року та Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 року у справі №815/4990/15, справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року було відмовлено у задоволенні позову ТОВ Фірма ««Квант»», з урахуванням висновків Верховного Суду.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ Фірма «Квант» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції проігноровано те, що під час перевірки посадовими особами податкового органу помилково встановлено завищення оподаткування. Адже позивач вважає, що податковий кредит, сформований ним на підставі оформлених належним чином податкових накладних, складених за результатами реальних господарських операцій, суми ПДВ за якими були належним чином задекларовані контрагентами ТОВ Фірми «Квант». Також, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та зареєстровані платниками податку на додану вартість. Крім того, податковими органом неправомірно проведено повторну перевірку ТОВ Фірми «Квант» за той самий період і з тих самих питань.
Також, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції під час нового розгляду справи повністю проігноровано висновки Верховного Суду по даній справі.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Від представника відповідача до апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Від представника апелянта/позивача до апеляційного суду надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на його занятість у судовому засіданні в Суворовському районному суді м. Одеси. При цьому, аналогічне клопотання вже ним подавалось у минуле судове засідання від 10 лютого 2021 року, у зв'язку з чим апеляційний суд був вимушений відкласти розгляд даної справи на 24 лютого 2021 року.
Вирішуючи питання, поставлене у клопотання представника апелянта/позивача колегія суддів виходить з того, що частинами 1, 4 ст. 45 КАС України установлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Водночас, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Згідно ж з ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів ухвалила відхилити повторне клопотання представника апелянта/позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю в іншому процесі.
Відтак, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справа розглянута апеляційним судом за їх відсутністю. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ фірма «Квант» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.05.2000 р. №15561200000011249. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25.05.2000 р. за №5488-П, станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області. ТОВ фірма «Квант» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.05.2000 р. №22812840 (іпн - 139172015423).
У період з 28 квітня 2015 року по 21 травня 2015 року фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, за результатами якої складено Акт №3941/15-53-15-514/13917208 від 29 травня 2015 року, та у подальшому за наслідками повторної перевірки складено Акт № 4520/15-53-15-514/13917208 від 01 липня 2015 року.
06.08.2015 року позивачем до ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області подано заперечення на акт перевірки від 29.05.2015 року №3941/15-53-15-514/13917208 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, яке визначено у ряд. 30 уточнюючого розрахунку з ПДВ.
На підставі акта перевірки, а також рішення Головного управління ДФС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги позивача від 02.10.2015р. №/10/15-32-10-02-07 податковим органом 09 жовтня 2015 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000331504, яким товариству зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 97 764 грн;
- №0000341505 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на 58 280 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 14 570 грн.;
- №0000321504, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 402 017 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 100 505 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведеної перевірки фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку Товариства первісна вартість імпортованих товарів (чай зелений, чай чорний) складається з контрактної вартості товарів та сум ввізного мита, що відображено платником у березні - квітні 2014 року, при цьому, додаткові витрати, які пов'язані з оприбуткуванням імпортованого товару та відображені Товариством у складі податкового кредиту у березні - квітні 2014 року, складаються з послуг вантажного митного комплексу (виконавець TOB «Євротермінал», договір від 4 березня 2013 року №У/576) та послуг транспортно-експедиторського обслуговування (виконавець TOB «Мікс Групп», договір від 20 вересня 2012 року №01/12) не входять до складу первісної вартості імпортних товарів. Контролюючим органом виявлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Квант» здійснює імпортні операції, не відображаючи у складі первісної вартості імпортованих товарів транспортно-заготівельні витрати (розвантаження, навантаження товару, транспортування).
Вважаючи дії та рішення відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ТОВ Фірма «Квант» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем жодним належним доказом не спростовано виявлені контролюючим органом в ході перевірок порушення податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до положень п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Таким чином, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту, натомість первісною визначальною умовою, при наявності якої у платника податку виникає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, є саме факт здійснення відповідної господарської операції.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.
При цьому, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, котрі складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов, наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування податкового кредиту за рахунок відповідної суми податку на додану вартість.
Суд першої інстанції також вірно зауважив, що не є ґрунтовними та такими, що базуються на положеннях чинного законодавства, наведені у заяві про зміну позовних вимог доводи позивача стосовно безпідставності, необґрунтованості дій податкового органу щодо прийняття наказу від 16.06.2015 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також дій щодо проведення перевірки на підставі означеного наказу, оскільки, як встановлено судом та не спростовано жодним доказом, позивачем було допущено контролюючий орган до перевірки, що підтверджується відповідним Актом №4520/15-53-15-514/13917208 від 01 липня 2015 року, складеним за її наслідками.
Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. А за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено не лише акт перевірки, а й прийняті податкові повідомлення-рішення.
Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року по справі №810/1048/17.
До того ж, вказана перевірка була призначена та проведена податковим органом з урахуванням подання ТОВ Фірми «Квант» заперечень на певні висновки Акта перевірки від 29.05.2015р. №3941/15-53-15-514/13917208, що повністю відповідає вимогам пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Стосовно правомірності винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з наступними висновками суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 28 квітня 2015 року фахівцями ДПІ в Приморському районі м. Одеси на підставі направлень від 27.04.15 №000837/658, від 12.05.15 №000657/745 та наказу від 27.04.15 №652, згідно із пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Квант» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану на рахунок платника у банку за лютий 2015 р.
За результатами вказаної перевірки складено Акт від 29.05.15 №3941/15-53-15-514/13917208 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB фірма «Квант», код 13917208 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року».
ТОВ «Квант» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на вказаний акт перевірки подано заперечення від 08.06.15р. №08/06, за результатами розгляду котрих діючою комісією з вирішення спірних питань, що виникають під час проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси було ухвалено залишити без змін висновки акта перевірки та прийнято рішення на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ здійснити документальну позапланову перевірку з питань дослідження відповідності залишків ТМЦ на складі з від'ємним значенням ПДВ відповідно до додатка №2 до податкової звітності за лютий 2015 року (період з 01.11.2013р. по 28.02.2015р.), відповідність даним бухгалтерського обліку та складання товарного балансу; оформити матеріали перевірки в законодавчий термін для прийняття кінцевих рішень, про що було повідомлено ТОВ фірма «Квант» відповідним Листом від 15.06.2015 №16981/10/15-04.
На підставі наказу від 16.06.15р. №1010 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та направлень на перевірку від 16.06.15 №000856/1056, №000855/1055, виданих ДПІ Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, заступником начальника відділу відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області Дігорян Вікторією Володимирівною та головним державним ревізором-інспектором цього ж відділу Максімкіною Тетяною Георгіївною, згідно пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за лютий 2015 року, яке визначено у ряд. 30 Уточнюючого розрахунку з ПДВ згідно з рішенням комісії з вирішення спірних питань, що виникають під час проведення документальних перевірок від 15.06.2015 №1.
За результатами перевірки складено Акт від 01.07.2015р. №4520/15-53-15-514/13917208 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB фірма «Квант», код 13917208 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року».
ТОВ фірмою «Квант» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на вказаний акт перевірки подано заперечення №10/07 від 10.07.2015р. (вхід. ДПІ від 10.07.15 10), на які ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області листом від 17.07.15 №21589/10/15-04 надано відповідь платнику щодо залишення висновків акта перевірки без змін.
На підставі зазначеного Акта позапланової перевірки від 01.07.2015 року №4520/15-53-15-917208 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015р. №0000211504, від 22.07.2015р. №0000221504, №0000231504. Згідно з поданим ТОВ «Квант» Уточнюючим розрахунком ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ за рахунок платника у банку складає 369 483,00 грн. Перевіркою правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплено декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ включно відповідно додатку №2 до Уточнюючого розрахунку з ПДВ за лютий 2015 року.
Верховний Суд у своєму рішенні від 29 січня 2020 року зазначив, що при первинному розгляді справи суди не встановили, в чому саме полягає порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивачем, враховуючи, що податковим органом не ставиться під сумнів реальність господарських операцій з TOB «Євротермінал», TOB «Мікс Групп».
З урахуванням висновків і мотивів Верховного Суду, які відповідно до положень ч. 5 ст. 353 КАС України, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи, при новому розгляді справи суд першої інстанції встановив, що підтверджено матеріалами справи, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Квант», первісна вартість імпортованих товарів (чай зелений, чай чорний) складається з контрактної вартості товарів та сум ввізного мита на підставі митних декларацій, що відображено платником по Дт. рах. 28 у березні - квітні 2014 року, при цьому додаткові витрати, які пов'язані з оприбуткуванням імпортованого товару та відображені TOB фірма «Квант» у складі податкового кредиту у березні - квітні 2014 року складаються з послуг вантажного митного комплексу (виконавець TOB «Євротермінал», договір від 04.03.13 №У/576 (а.с. 137-142, т. 1), та послуг транспортно-експедиторського обслуговування (виконавець TOB «Мікс Групп», договір від 20.09.2012 р. №01/12) та складають відповідно у березні 2014 року - 1 030,0 грн., у т.ч. ПДВ - 171,66 грн. (а.с. 69-71, т. 1) та у квітні 2014 року - 7 771,0 грн., у т.ч. ПДВ - 1 295,17 грн. не входять до складу первісної вартості імпортних товарів.
Тобто, ТОВ Фірми «Квант» здійснює імпортні операції, не відображаючи у складі первісної вартості імпортованих товарів транспортно-заготівельні витрати (розвантаження, навантаження, транспортування товару), що свідчить про порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України.
Також Верховним Судом зауважено, що при первинному розгляді судами не досліджено первинні документи, які визначені податковим органом, як складені з помилками. Не встановлено, в чому саме полягає помилка при заповненні податкової накладної, не встановлено, чи зареєстровані вказані податкові накладні в ЄРПН. Не встановлено наявність розбіжності у первинних документах, не встановили причини таких розбіжностей (якщо вони є), не встановили, чи є таки розбіжності (якщо є) наслідком арифметичних дій.
При здійснені нового розгляду справи судом першої інстанції з'ясовано, що позивачем у порушення вимог п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, п. 2, п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України N10 (далі - Порядок N 10), п. 2, п. 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N957 від 22.09.14, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за №1235/26012, зі змінами та доповненнями (далі Порядок N 957), завищено податковий кредит у деклараціях з ПДВ за березень 2014 - січень 2015 року, в т.ч.: на суму ПДВ 31 673,6 грн. - у березні 2014; на суму ПДВ 47 510,4 грн. - у квітні 2014; на суму ПДВ 47 510,4 грн. - у травні 2014; на суму ПДВ 39 648,0 грн. - у червні 2014; на суму ПДВ 59 824,92 грн. - у липні 2014; на суму ПДВ 60 214,8 грн. - у серпні 2014; на суму ПДВ 97 036,8 грн. - у вересні 2014; на суму ПДВ 83 391,0 грн. - у листопаді 2014; на суму ПДВ 33 398,4 грн. - у грудні 2014; на суму ПДВ 50 674,72 грн. - у січні 2015 р. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Саратський завод продтоварів», а саме при формуванні податкового кредиту за податковими накладними, отриманими TOB фірма «Квант» від ТОВ «Саратський завод продтоварів», та зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, ціна постачання одиниці товару без урахування ПДВ, зазначена в податкових накладних, не відповідає ціні постачання одиниці товару без урахування ПДВ, зазначеній у видаткових накладних та ціні одиниці товару (без ПДВ), зазначеній у специфікаціях (прайс-листах) виробника. У податковій накладній від 03.03.14 №157, яка зареєстрована в ЄРПН, ціна постачання одиниці товару без урахування ПДВ (сік гранатовий з цукром 1.0 1x6) визначена у розмірі 5,89167 грн., у видатковій накладній від 03.03.14 №157 ця сама номенклатура товару визначена за ціною товару з ПДВ та складає 7,07 грн. У податковій накладній у паперовому вигляді від 03.03.14 №157 ціна постачання одиниці товару без урахування ПДВ (сік гранатовий з цукром 1.0 1x6) визначена у розмірі 5,89 грн.
До того ж, матеріалами справи підтверджено, що при реєстрації податкових накладних в ЄРПН (електронний вигляд), виписаних ТОВ «Саратський завод продтоварів», у березні 2014-січні 2015 року (включених TOB фірма «Квант» до складу податкового кредиту березня 2014 - січня 2015), ціна постачання одиниці товару без урахування ПДВ (графа 7) визначена в порушення вимог п. 2, п. 14 Порядків №№10, 957, відповідно до яких усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.
Зокрема, у податковій накладній від 20.03.2014 року №216, наданій у березні 2014 - січні 2015 року, TOB «Саратський завод продтоварів» для TOB фірма «Квант», сік гранатовий з цукром 1.0 1x6 у кількості 13440 банок за ціною постачання без ПДВ - 5,89 грн. визначено базу оподаткування в розмірі 79 184,0 грн., ПДВ (20%) - 15 836,8 грн., загальну суму з ПДВ - 95 020,80 грн. Водночас, податковим органом в результаті проведеної перевірки на підставі податкової накладної від 20.03.2014 року №216 встановлено, що сік гранатовий з цукром 1.0 1x6 у кількості 13440 банок за ціною постачання без ПДВ - 5,89 грн. база оподаткування складає 79 161,6 грн., ПДВ (20%) - 15 832,32 грн., загальна сума з ПДВ - 94 993,92 грн. (а.с. 72-121, Т. 1).
При цьому, наведені розбіжності встановлено щодо усіх податкових накладних, отриманих TOB фірма «Квант» від ТОВ «Саратський завод продтоварів».
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що жодного належного, достатнього доказу на спростування вище окреслених розбіжностей щодо визначення бази оподаткування (обсягів постачання), позивачем до суду не надано.
Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та зафіксовано контролюючим органом у Актах від 29.05.2015р. №3941/15-53-15-514/13917208, та від 01.07.2015 р. №4520/15-53-15-514/13917208, перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у деклараціях з ПДВ та Уточнюючих розрахунків з ПДВ TOB фірма «Квант» за періоди: грудень 2013 - лютий 2015 р.р. встановлено завищення TOB фірма «Квант» податкового кредиту у порушення п. 198.2 ст. 198 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ. ТОВ фірмою «Квант» завищено податковий кредит у грудні 2013, січні - березні 2014 на загальну суму ПДВ 32 294,79 грн. по податковим накладним, отриманим від TOB «РН-КАРТ Україна» (ТОВ «ТНК- ТРАНС»), код 32489155: від 31.12.13 №1749 на суму ПДВ 9 060, 99 грн., від 31.01.14 №1521 на суму ПДВ 6 961,77 грн., від 28.02.14 №1588 на суму ПДВ 8 246, 03 грн., від 31.03.14 №1890 на суму ПДВ 8 026,0 грн., в яких невірно визначено дату здійснення першої події.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що авансові платежі здійснювалися платником відповідно виписок банку у період з грудня 2013 по березень 2014 року по календарним датам з 01 числа по 30/31 число. Так, у грудні 2013 року сальдо по кредиту рах.631 складає 1 863,5 грн. Авансові платежі здійснювались 02.12.2013, 10.12.2013, 13.12.2013, 19.12.2013, 23.12.2013, 25.12.2013. У січні 2014 року сальдо по дебету рах.631 складає 0,00 грн. Авансові платежі здійснювались 02.01.2014, 09.01.2014, 17.01.2014, 23.01.2014, 27.01.20104, 28.01.2014. У лютому 2014 року сальдо по кредиту рах.631 складає 2 630,7 грн. Авансові платежі здійснювались 10.02.2014, 13.02.2014, 19.02.2014, 26.02.2014. У березні 2014 року сальдо по кредиту рах.631 складає 1 776,16 грн. Авансові платежі здійснювались 04.03.2014, 07.03.2014, 12.03.2014, 19.03.2014, 21.03.2014, 26.03.2014.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено, що дата здійснення авансових платежів не відповідає даті виписки податкових накладних, та як наслідок, позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних за відсутності першої з подій, що власне і дає платнику право на виписку таких накладних, та у подальшому слугує підставою для формування податкового кредиту.
Касаційний суд також вказав на те, що при первинному розгляді справи судами встановлено порушення в оформленні податкових накладних, отриманих позивачем від ПРАТ «Київстар» та на підставі яких Товариством сформовано спірний податковий кредит, а саме в частині засвідчення таких податкових накладних факсимільним підписом, що не відповідає пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Проте в матеріалах справи відсутні оригінали вказаних накладних, та відсутній відповідний висновок експерта.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Квант» завищено податковий кредит у січні, березні, та вересні 2014 р. на загальну суму ПДВ 853,46 грн. по податковим накладним, отриманим від ПРАТ «Київстар» - податкові накладні від 31.12.13 №196527/1, 22136/1,19028/1, 262864/1 на загальну суму ПДВ 338,83 грн. (включено до складу податкового кредиту в січні 2014 року); від 31.01.14 №25767/1, 26832/1, 234949/11 на загальну суму ПДВ 388,56 грн. (включеного до складу податкового кредиту у березні 2014); від 31.08.2014р. №1294916 на загальну суму ПДВ 56,47 грн. (включеного до складу податкового кредиту у вересні 2014р.).
Зокрема, судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем до справи податкові накладні, отримані від ПРАТ «Київстар» від 28.02.2014 року за №№237192, 230824, 230743, 162552, взагалі не містять печаток контрагента - ПРАТ «Київстар».
При цьому, колегія суддів зауважує, що вказані накладні, завірені позивачем згідно оригіналу, а відсутність печатки контрагента ПРАТ «Київстар» є очевидною та не потребує експертного підтвердження. Більш того, підтвердження відсутності вказаної печатки експертом не матиме будь-якого правового значення для вирішення справи, а лише може безпідставно затягнути розгляд спору, який розпочався ще у 2015 році.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта/позивача про правомірність формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, отриманих від ПРАТ «Київстар» з огляду на реальність цих операцій, та декларування вказаним контрагентом позивача податкових зобов'язань, оскільки, як зазначено вище, за правилами абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України порушення порядку заповнення податкової накладної позбавляє покупця права на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, водночас, не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Зазначений висновок суду кореспондує положенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Також, у Акті перевірки від 01.07.2015р. №4520/15-53-15-514/13917208 встановлено, що на підставі наказу TOB фірма «Квант» від 18.06.2016р. №33 щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей з включенням до складу комісії представників органу ДФС - у якості спостерігачів, було здійснено інвентаризацію на складі TOB фірма «Квант» (вул. Долинська, 4).
Так, контролюючим органом зафіксовано, що для здійснення інвентаризації головним бухгалтером TOB фірма «Квант» надано роздруківку ТМЦ за рах.281 - «товари на складі» станом на 18.06.2015 року по найменуванню ТМЦ та лише у кількісному вигляді, без зазначення вартості одиниці товару та загальної суми вартості товарів у грошовому вимірі України, без підпису даного документу відповідальними особами. В ході інвентаризації встановлено відсутність ведення складського обліку ТМЦ, а саме: TOB фірма «Квант» не надано товарних звітів (форма №ТОРГ-28), прибуткових та видаткових накладних. На складі платника відсутній Журнал обліку руху товарів на складі (форма №ТОРГ-18), відсутній облік відповідно карток складського обліку (форма №ТОРГ-28). TOB фірма «Квант» було відмовлено посадовим особам органу ДПС в наданні прибуткових документів у будь-якому вигляді (паперовому чи електронному), при цьому, при проведенні інвентаризації були в наявності видаткові накладні без підпису та печаток контрагентів.
Ненадання платником прибуткових документів, у т.ч. документів щодо повернення ТМЦ, видаткові документи, у т.ч. документи щодо зіпсування ТМЦ, товарні звіти щодо руху товарно-матеріальних цінностей, в яких встановлено кількість та вартість одиниці товару, унеможливило підтвердити залишки ТМЦ на складі TOB фірми «Квант» кількістю 69 905 одиниць (фактично встановлено 69 845 одиниць) на загальну суму 787 558,12 грн.
Враховуючи, що посадовими особами TOB фірма «Квант» відмовлено у наданні документів первинного обліку руху товарів, не надано документів, які б підтверджували вартісний показник залишків, фахівцями податкового органу проведено вибірковий аналіз руху товарів згідно інформації, яка зазначена у податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН та їх порівняння з інвентаризаційними описами від 13.05.2015 та 18.06.2015 р.
Окрім того, в Акті встановлено, що платником відмовлено у наданні документів відповідно до запиту ДПІ (лист від 17.06.15 №17301/10/15-04) щодо надання наказу про облікову політику платника; обігово-сальдові відомості та журнали за ордери за рахунками 281, 203, 361, 362, 631, 632, 641/ПДВ, 702, 902, 791; прибуткові документи щодо отриманих ТМЦ, товарно-транспортні накладні до них; видаткові документи щодо ТМЦ, товарно-транспортні накладні до них, договори, специфікації/прайс-листи до них (інші додаткові угоди); коригуючі документи щодо повернених контрагентами ТМЦ; документи щодо запасів, які знаходяться у дорозі (дизпаливо та бензин), акти списання паливних матеріалів, інші документи щодо зіпсування ТМЦ (у разі встановлення цих подій); картки складського обліку (в розрізі кожної операції), товарні звіти за період з 01.11.2013 р. по 28.02.2015 р. та у період з 01.11.2013 р. до дати проведення інвентаризації (орієнтир - 18.06.2015р.), податкові накладні по отриманим та реалізованим ТМЦ, ВМД (експорт, імпорт, документи щодо формування первісної вартості імпортованих товарів) у період з 01.11.2013 р. по 28.02.15 р., інші документи з метою складання товарного балансу та його відповідності залишкам від'ємного значення станом на 28.02.2015 року, про що було складено акти відмови платника у наданні документів від 23.06.15 №4379/15-53-15-04, від 19.06.15 №4312/15-53-15-04.
Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що апелянтом/позивачем не спростовано жодним доказом факт неможливості підтвердження відповідності залишків ТМЦ на складі даним бухгалтерського обліку, що у свою чергу унеможливило підтвердження від'ємного значення ПДВ, котре є наслідком декларування податкових зобов'язань і податкового кредиту відповідно додатку №2 до податкової відомості за лютий 2015 року TOB фірма «Квант» (період з 01.11.2013 по 28.02.15), водночас, встановлення невідповідності даних співставлення фактичної наявності ТМЦ з даними інвентаризацій від 13.05.2015 та 18.06.2015 свідчить про реалізацію, яка безпосередньо впливає на обсяг податкових зобов'язань, формування від'ємного значення ПДВ та у подальшому безпідставно заявлену TOB фірма «Квант» суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2015 року у розмірі 369 483,0 грн.
Слід наголосити, що за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної норми, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З цього випливає обов'язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.
Частиною 1 ст. 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Варто зауважити, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення.
Тобто, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незмінним і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої.
Враховуючи наведені норми права у сукупності із встановленими обставинами справи, колегія суддів дійшла висновку, що суду не доведено підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Фірми «Квант». Водночас, на переконання апеляційного суду, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував.
У зв'язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані Наказ ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №1010 від 16.06.2015 р., дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Квант» та податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.10.2015р. №0000341504, №0000341504, №0000321504 щодо позивача ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняті з урахуванням усіх фактичних обставин, без порушень його прав.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Фірма «Квант».
Доводи ж апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків по суті позовних вимог не спростовують, є тотожними доводам позовної заяви, факти та мотивування яких не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Слід додати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ТОВ Фірма «Квант» задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Квант» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов
Повне судове рішення складено 26 лютого 2021 року.