про повернення апеляційної скарги
25 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 932/9263/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2020 року у справі № 932/9263/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2020 року позов задоволений.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою у цій справі, яка підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання оригіналу документу про сплату судового збору та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків.
Копію ухвали разом з супровідним листом направлено на адресу апелянта.
На адресу суду від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Обґрунтовуючи клопотання, послався на віддаленість Департаменту та управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, які знаходяться в м. Києві, від Управління, яке знаходиться в м. Дніпрі, а також про дію на території України карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби. Також зазначив про незгоду з визначеним ухвалою від 25 січня 2021 року розміром судового збору за подання апеляційної скарги. З цього приводу послався на постанови Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 183/1785/20 та від 18 березня 2020 року № 543/775/17.
Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України “Про судовий збір” конкретизує порядок, умови такого відстрочення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати або мають право на відстрочення судового збору.
За змістом норм зазначеної вище статті положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір» передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа, зокрема суб'єкт владних повноважень, не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Отже, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд з огляду на доводи заявника.
Останні ж, на переконання суду, не дають підстав для відстрочення сплати судового збору.
Так, апелянт посилається на те, що ухвалою суду від 9 лютого 2021 року йому надано недостатньо часу на сплату судового збору, проте такий збір він повинен був сплатити ще під час подання апеляційної скарги. Розташування апелянта в Києві взагалі не є перешкодою для сплати судового збору, оскільки у 21 столітті здійснення всіх фінансових операцій можливо в онлайнрежимі. Посилання апелянта на Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ також є безпідставними, оскільки пункт 3розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України Законом України від 18.06.2020 № 731-IX викладений в іншій редакції ніж та, на яку посилається апелянт. Сама по собі наявність певних обмежень під час дії карантину не є перешкодою для сплати судового збору, оскільки як суд, так і фінансові установи України працюють без обмежень у звичайному режимі.
У зв'язку з викладеним у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.
Стосовно незгоди апелянта з визначеним в ухвалі розміром судового збору апеляційний суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вказала, що у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.
Отже, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності при оскарженні рішення суду першої інстанції апелянт повинен сплачувати судовий збір.
Ухвалою суду від 9 лютого 2021 року визначено, що апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в цій справі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До таких висновків апеляційний суд дійшов з огляду на те, що зазначеною вище постановою ВП ВС залишені без змін ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та від 15 листопада 2017 року про повернення апеляційної скарги, за змістом яких апелянт Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Полтавської області Департаменту патрульної поліції був зобов'язаний апеляційним судом сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Оржицького районного суду Полтавської області від 8 вересня 2017 року відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з 0,4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, фактично ВП ВС погодила правову позицію, що за подання позову про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає приписам пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.
Судовий збір же в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб передбачений п. 5 частини 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто у справах, коли адміністративне стягнення накладається безпосередньо судом, а не суб'єктом владних повноважень, що є зовсім іншою категорією справ, яка не розглядається судами за правилами адміністративного судочинства.
Тому судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб при оскарженні до суду рішення суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства не передбачений.
Апеляційний суд також зазначає, що ставки судового збору за подання позову до адміністративного суду визначені в пункті 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, і норма про можливість сплати судового збору за подання позову в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у ньому взагалі відсутня для будь-яких заяв чи скарг.
Натомість пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” чітко визначає, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, апелянт у цій справі повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, виходячи з 0,4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не з 0,2, як він помилково вважав.
При цьому, апеляційний суд приймає до уваги постанову Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 183/1785/20, проте зауважує, що Верховний Суд, зазначаючи, що судовий збір повинен становити 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в обґрунтування своєї позиції не навів жодної норми закону, якою передбачений такий розмір судового збору за подачу позову до адміністративного суду. Крім того, Верховний Суд не проаналізував та не дав відповіді на жодний довід, який наведений апеляційним судом у цій ухвалі. Тому зазначена постанова Верховного Суду застосуванню не підлягає.
З урахуванням викладеного станом на 25 лютого 2021 року недоліки апеляційної скарги Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції не усунуті.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч. 4. ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2020 року у справі № 932/9263/20 необхідно повернути скаржнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 298, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2020 року у справі № 932/9263/20 повернути скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з того ж часу.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко