25 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/9933/20
(суддя Златін С.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 160/9933/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, та картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» 08 липня 2020 року звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 20.02.2020 року: рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000025/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2020/00093.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару, тому відповідач протиправно прийняв рішення про визначення митної вартості товару за другорядним методом та видав картку відмови у митному оформленні товару.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею не було доведено не правильність визначення митної вартості товару декларантом у декларації від 19.02.2020 року №UA/500070/2020/206119. При цьому наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість відповідачу встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає про неврахування судом обставин того, що програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості товару, перелічує фактичні обставини справи та норми права які регулюють спірні відносини.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції, просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 12.02.2015 року між позивачем та компанією NIGBO B&B INTERNATIONAL TRAIDING CO., LTD (Китай) укладено контракт № 2886-NB/CH, у відповідності до умов якого NIGBO B&B INTERNATIONAL TRAIDING CO., LTD (Китай) зобов'язався поставити товар, а позивач зобов'язався його прийняти та оплатити.
Вартість товару включає в себе пакування та маркування, сертифікацію товару.
У специфікації № 211 від 02.01.2020 року сторони погодили умови поставки FOB - Нінгбо.
З метою митного оформлення цього товару позивачем до митного органу подано митну декларацію № UA/500070/2020/206119 на товар: сумки з лицьовою поверхнею з текстильних матеріалів та прибори кухонні та документи, які підтверджують митну вартість товару.
13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про вартість упаковки та пакувальних матеріалів, пов'язаних із пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам);
позивачем не надано належних документів стосовно визначення вартості транспортно-експедиційних послуг.
Позивач листом від 20.02.2020 року № 2002/20 надав відповідачу: прайс-лист виробника, комерційну пропозицію, заявку на перевезення вантажу, страховий поліс, копію митної декларації країни відправлення.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийняті оскаржуване рішення та картка відмови.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв не на підставі, та не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як правильно встановлено судом першої інстанції підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини, а саме:
1) відповідно до п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.02.2015 № 2886-NВ/CН витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий сертифікат 40-0197-19-00032/5049 від 11.02.2020 не відповідає вищезазначеним умовам;
3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості пре маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Проте, у наданому до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору(контракту) про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару (а.с. 17-18).
Враховуючи зазначене, за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів відповідачем було встановлено, що подані документи містять розбіжності.
Позивач листом від 20.02.2020 року № 2002/20 надав відповідачу: прайс-лист виробника, комерційну пропозицію, заявку на перевезення вантажу, страховий поліс, копію митної декларації країни відправлення.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до п. 2.2. контракту від 12.05.2020 року № 2886-NB/CH, ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нингбо, Китай (у відповідності до “Інкотермс - 2000”), і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей в державі постачальника, вартість сертифікації товара, вартість упаковки, маркировки, не включаючи податки та мита на території України (а.с. 27-31).
Специфікацією № 1 від 11.03.2019 року до контракту від 10.09.2018 року № 3239-ZHU/CN також передбачено, що товар має бути поставлений на умовах поставки FОВ- Нингбо (а.с. 32).
Відповідно до Інкотермс-2010 поставка товару на умовах FОВ “Вільно на борту” означає, що продавець вважається виконавшим свої зобов'язання стосовно поставки з моменту переходу товару крізь поручні судна в порту відвантаження. Тобто з цього моменту покупець повинен нести всі витрати й ризики загибелі чи ушкодження товару. За умовами FOB на покупця лягає обов'язок з очищення товару від стягнень для його експорту. Умови FОВ не передбачають обов'язку продавця (вантажовідправника) здійснювати страхування товару.
Водночас, відповідно до пунктів А.3 та Б.3 “Договори перевезення та страхування” терміну поставки FOB, як у продавця так і у покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при поставці товару на умовах FOB сторони самостійно вирішують, чи бажають вони страхувати товар та в якій мірі.
При цьому, судом встановлено, що страхування товару було здійснено позивачем за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 року № 40-0197-19-00032, укладеним з ПАТ “Страхова компанія “Українська страхова група” який є резидентом України, а отже надані позивачем до митного оформлення документи, де суми страхових витрат визначено у гривнях, підтверджують здійснення страхування.
Позивачем також надано сертифікат страхування окремого перевезення вантажу від 11.02.2020 року № 40-0197-19-00032/5049, згідно з яким страхова сума складає 700253,99 грн (а.с. 40).
Крім того, слід звернути увагу на те, що за умовами контракту від 12.05.2020 року № 2886-NB/CH, ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нингбо, Китай та включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України.
Таким чином умовами цього контракту визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України, у зв'язку із чим у позивача відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що фактично сплачена за товар.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відсутність у рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги від 19.02.2020 року № 2047 та № 2047/1 (а.с. 59,60) та договорі №89512 транспортного експедиціювання інформації щодо умов поставки товару, не може слугувати підставою для сумніву у митній вартості товару, враховуючи те, що зазначення умов поставки, згідно з правилами Інкотермс, поширюються виключно на договори купівлі-продажу і виключно за домовленістю сторін.
Крім того, відповідач у оскарженому рішенні не зазначає яка саме інформація, щодо умов поставки товару, відсутня.
На думку колегії суддів, зазначені обставини свідчать про те, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, або підстав вважати що вони містять розбіжності та в них наявні ознаки підробки.
З викладених обставин, вбачається, що поданих позивачем документів, було цілком достатньо, для визначення митної вартості товарів і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність прийнятого відповідачем 20.02.2020 року: рішення про коригування митної вартості товарів № UA500070/2020/000025/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500070/2020/00093.
Крім того, слід зазначити, що у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач посилається на те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на інформації наявній в Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів щодо митної вартості товару митне оформлення яких вже здійснено.
Проте суд першої інстанції обґрунтовано та правильно зауважив, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Відповідач зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), відповідач повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів відповідач повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Отже, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені вище, а саме: вказав лише номер та дату митної декларації та вартість товару, тому оскаржуване рішення не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування прийнятого відповідачем 20.02.2020 року: рішення про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000025/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2020/00093.
У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідачем вказаного обов'язку не виконав.
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі, які полягають у викладені оцінки дій митниці під час контролю правильності визначення митної вартості товарів слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою судовий розгляд справи.
Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголосив на тому, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Між тим, інші аргументи наведені відповідачем в обґрунтування своєї позиції по справі не є доречними і важливими аргументами, та вони не спростовують доводів позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №160/9933/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2020 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко