11 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/4476/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засідання Волкової К.В.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Невесенко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в адміністративній справі №280/4476/18 (головуючий суддя першої інстанції Татаринов Д.В., рішення складено у повному обсязі 26.06.2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області про скасування рішення, -
Позивач 19.10.2018 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, яким йому скасовано допуск до державної таємниці за формою 3.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що доводи відповідача щодо порушення ним пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про державну таємницю», викладені у листі вих.№59/17/2873ДСК від 20 вересня 2018 року, не відповідають вимогам Закону України «Про державну таємницю», а розпорядження Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, яким скасовано йому допуск до державної таємниці за формою 3, є незаконним та підлягає скасуванню. Позивач вказує, що після переведення на посаду начальника юридичного управління ВП ЗАЕС він не був ознайомлений з інформацією про внесення змін до «Номенклатури посад працівників ВП ЗАЕС, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці», в тому числі стосовно посади начальника юридичного управління ВП ЗАЕС. Позивач також зазначив, що будь-яким іншим чином не був повідомлений про допуск та доступ до державної таємниці, як начальника юридичного управління ВП ЗАЕС. Крім того, за період часу з червня 2016 (оформлення допуску Позивачу до державної таємниці за формою 3 розпорядженням Управління Служби безпеки України в Запорізькій області № 84Д від 10 червня 2016 року) по теперішній час, він жодного разу не проводив роботу та не був ознайомлений з документами, які містять конкретну секретну інформацію та є державною таємницею. Відповідно до службових повноважень не здійснював діяльності, пов'язаної із державною таємницею, тобто йому не довірялась раніше жодна державна таємниця, невиконання обов'язків щодо збереження якої є підставою для скасування раніше наданого допуску до державної таємниці. Відтак, на думку позивача, в його діях відсутній склад порушення, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про державну таємницю».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в позові.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» №673-к від 13 серпня 2015 року ОСОБА_1 переведений на посаду начальника юридичного управління ВП ЗАЕС (а.с.24 т.1).
14 березня 2016 року ОСОБА_1 підписав зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці, яким у зв'язку з наданням йому допуску до державної таємниці взяв на себе певні зобов'язання.
- не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка довірена або стане відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
- не брати участі у діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
- не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності;
- повідомляти посадовим особам, які надали доступ до державної таємниці, та відповідним режимно-секретним органам про виникнення обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про державну таємницю», або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної державної таємниці, а також про свій виїзд з України;
- додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю (а.с.152 т.1).
Вказаним зобов'язаннями ОСОБА_1 також дав згоду на обмеження своїх прав відповідно до статті 29 Закону України «Про державну таємницю».
Таким зобов'язанням ОСОБА_1 поінформований про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, про що свідчить особистий підпис позивача.
Розпорядженням Управління СБ України в Запорізькій області №84-Д від 10 червня 2016 року ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 3 (а.с.78-79 т.1).
Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» №11-дск від 14 липня 2016 року ОСОБА_1 , начальнику юридичного управління ВП «Запорізька АЕС» надано доступ до державної таємниці, згідно якого наданий доступ до інформації та її матеріальних носіїв з питань правового супроводження діяльності, пов'язаної з державною таємницею з грифом обмеження доступу «таємно» (а.с.120 т.2).
З вказаним наказом позивач ознайомлений 14.07.2016 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с.120 зворот т.2).
Згідно із довідкою від 14.07.2016 року ОСОБА_2 пройшов перевірку на знання вимог законодавства про державну таємницю, в тому числі з питання зобов'язання громадянина, якому надано допуск і доступ до державної таємниці ( а.с.153 т.1).
13 вересня 2018 року Актом спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності пов'язаної з державною таємницею, у відокремленому підрозділі «Запорізька атомна електрична станція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», комісія зробила висновок про вжиття керівництвом СРСД додаткових заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її охороною, а саме:
відпрацювати план усунення викритих недоліків і порушень;
усунути в повному обсязі виявлені недоліки та порушення законодавства про державну таємницю.
Так, Управлінням СБУ в Запорізькій області під час проведення спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею у відокремленому підрозділі «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ВП «ЗАЕС», СРСД), при вивченні питання організації режимно-секретної діяльності (акт № 59/17/2804 ДСК від 13 вересня 2018 року) розглянуто документальні матеріали стосовно начальника юридичного управління ОСОБА_1 .
За результатами розгляду наявних матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 , якому оформлено допуск за формою 3 (розпорядження УСБУ в Запорізькій області від 10 червня 2016 року № 84Д) та надано доступ до державної таємниці зі ступенем секретності інформації «Таємно» (наказ від 14 липня 2016 року №11 ДСК), в порушення вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 116, 690, 696 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 неодноразово здійснював виїзд за межі України без відповідних обов'язкових письмових повідомлень про це керівнику СРСД та РСО ВП «ЗАЕС» (а.с.69-74, 75, 76 т.1).
Зокрема, факти виїзду ОСОБА_1 у періоди з 24 грудня 2016 року по 04 січня 2017 року до столиці Грузії (літак Київ - Тбілісі, закордонний паспорт серія НОМЕР_1 ), а також до ОСОБА_3 з 15 серпня 2017 року по 27 серпня 2017 року та з 12 серпня 2018 року по 25 серпня 2018 року (паспорт громадянина України НОМЕР_2 закордонний паспорт серія НОМЕР_3 ) підтверджуються даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с.80 т.1).
Також, з Журналу обліку виїздів за кордон працівників РСО ВП «ЗАЕС», яким надано допуск до державної таємниці (№94, розпочато ведення 13.03.2015 року), вбачається відсутність будь-якиї записів про інструктаж ОСОБА_1 перед його виїздами за кордон (а.с.126-139 т.1).
Висновком УСБ України в Запорізькій області встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги статті 28 Закону України «Про державну таємницю», підпункти 116, 690, 696 Порядку №939, а також надані ним 14.03.2016 року зобов'язання громадянина України у зв'язку із допуском до державної таємниці (форми 9), чим створив загрозу витоку секретної інформації.
Виявлена обставина підпадає під визначення пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про державну таємницю» - «невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше», що є підставою для скасування громадянину ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 3.
20 вересня 2018 року начальником Управління Служби безпеки України в Запорізькій області затверджено вказаний висновок «Про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці» (а.с.67 т.1).
На підставі вказаного вище висновку від 20 вересня 2018 року №59/17/2866 ДСК начальником Управління Служби безпеки України в Запорізькій області 20 вересня 2018 року видано розпорядження №139д, яким ОСОБА_1 , начальнику юридичного управління відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» скасовано допуск до державної таємниці за формою 3 (три) (а.с. 77 т.1).
Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» №9 ДСК від 02.10.2018 року ОСОБА_1 припинено доступ до секретної інформації (а.с.48 т.1).
Позивач не погодившись з розпорядженням Управління Служби безпеки України в Запорізькій області №139 від 20.09.2018 року, оскаржив його до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що згідно із номенклатурою посад працівників ВП «Запорізька АЕС», перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці (зміни та доповнення №1), визначена посада начальника юридичного управління. Позивач 14.03.2016 року підписав зобов'язання громадянина України у зв'язку із допуском до державної таємниці. Проте, в порушення Закону «Про державну таємницю» та Порядку №939 позивач, якому надано доступ до державної таємниці, не повідомив посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи у письмовій формі про свій виїзд з України. При цьому, таке повідомлення повинно подаватись обов'язково, незалежно від того, чи мав він реальний доступ до державної таємниці, чи відома йому будь-яка інформація, яка містить гриф секретності «таємно» та чи ознайомлювався він з такою інформацією, або чи була вона йому довірена.
Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року №2229-XII на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
У відповідності до частини 5 статті 5 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року №3855-XII спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Згідно із частинами 4, 5 статті 37 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року №3855-ХІІ (далі по тексту - Закон №3855) контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в системі Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України». Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов'язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.
З аналізу вказаної норми вбачається, що саме Служба безпеки України наділена повноваженнями щодо надання та скасування допуску та доступу до державної таємниці громадянами, здійснення контролю в частині дотримання такими громадянами вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» №673-к від 13 серпня 2015 року ОСОБА_1 переведений на посаду начальника юридичного управління ВП «ЗАЕС» (а.с.24 т.1).
Відповідно до номенклатури посад працівників ВП «Запорізька АЕС» (зі змінами та доповненнями №1) посада начальника юридичного управління віднесена до посад, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, оскільки співробітник на цій посаді здійснює правове супроводження діяльності товариства, пов'язаної з державною таємницею (а.с.140-149, 150-151 т.1).
Згідно із ч.ч.2 та 4 статті 22 Закону №3855 допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 22 Закону №3855 залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці, форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно».
У відповідності до частини 7 цієї ж статті надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що після переведення на посаду начальника юридичного управління ВП «ЗАЕС» не був ознайомлений з інформацією про внесення змін до «Номенклатури посад працівників ВП «ЗАЕС», перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці», та яка містить займану ним посаду начальника юридичного управління ВП «ЗАЕС». Також, зазначає про те, що будь яким іншим чином не був повідомлений про допуск та доступ, як начальника юридичного управління ВП «ЗАЕС» до державної таємниці.
Такі посилання позивача спростовуються наступним.
14 березня 2016 року ОСОБА_1 підписав зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці, яким у зв'язку з наданням йому допуску до державної таємниці взяв на себе зобов'язання:
не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка буде мені довірена або стане відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
не брати участі у діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності;
повідомляти посадовим особам, які надали мені доступ до державної таємниці, та відповідним режимно-секретним органам про виникнення обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про державну таємницю», або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної мені державної таємниці, а також про свій виїзд з України;
додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Також вищевказаним зобов'язанням ОСОБА_1 дав згоду на обмеження своїх прав відповідно до статті 29 Закону України «Про державну таємницю».
Таким зобов'язанням ОСОБА_1 був поінформований про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, де поставлений ним особистий підпис.
Вказане зобов'язання разом із іншими документами та вмотивованим запитом суб'єкта режимно-секретної діяльності (в даному випадку - ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС») було направлено до Управління СБ України в Запорізькій області для опрацювання, результатом якого і було розпорядженням Управління СБ України в Запорізькій області №84-Д від 10 червня 2016 року ОСОБА_1 про надання допуску до державної таємниці за формою 3 (а.с.78-79 т.1).
Доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання (частина 1 статті 27 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року №3855-ХІІ).
Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» №11-дск від 14 липня 2016 року ОСОБА_1 , начальнику юридичного управління ВП «Запорізька АЕС» надано доступ до державної таємниці, згідно якого наданий доступ до інформації та її матеріальних носіїв з питань правового супроводження діяльності, пов'язаної з державною таємницею з грифом обмеження доступу «таємно» (а.с.120 т.2).
З вказаним наказом позивач ознайомлений 14.07.2016 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с.120 зворот т.2).
Зазначені обставини позивачем не заперечуються та не оскаржуються.
Вказане спростовує посилання позивача про необізнаність щодо надання йому доступу до державної таємниці як начальника юридичного управління ВП «Запорізька АЕС» з 14.07.2016 року.
В судовому засіданні позивач зазначив, що не був ознайомлений із розпорядженням Управління СБ України в Запорізькій області №84-Д від 10 червня 2016 року про надання допуску до державної таємниці за формою 3, а тому не знав про такий допуск.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно наведених вище норм Закону №3855 допуск до державної таємниці - це оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації, та надається компетентним органом (в даному випадку - Управління СБ України в Запорізькій області) у вигляді розпорядження на вмотивований запит суб'єкта режимно-секретної діяльності (в даному випадку - ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС»).
Як зазначалось вище, вказане розпорядження є підставою для видання суб'єктом режимно-секретної діяльності (в даному випадку - ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС») наказу про доступ до державної таємниці певної особи, яка займає посаду, перебування на якій потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці.
ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» зобов'язаний ознайомити працівника з наказами, які видаються саме цим підприємством стосовно цього працівника, що і було зроблено, тобто ОСОБА_1 14.07.2016 року був ознайомлений з наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» №11-дск від 14 липня 2016 року про доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №3855 скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Як вбачається з оскаржуваного розпорядження Управління Служби безпеки України в Запорізькій області від 20 вересня 2018 року №139д, воно прийнято відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23, статті 26 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 80 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2013 року №939 (а.с. 77 т.1).
Пунктом 3 частини 2 статті 23 Закону №3855 передбачено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено у разі невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Статтею 28 Закону №3855 визначені обов'язки громадянина щодо збереження державної таємниці, а саме: громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний:
- не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
- не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
- не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
- виконувати вимоги режиму секретності;
- повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
- додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Тобто, порушення навіть одного з вказаних у зазначеній вище нормі обов'язку є підставою для скасування органами Служби безпеки України раніше наданого допуску до державної таємниці згідно частини 2 статті 26 Закону №3855.
Пунктами 696, 697 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939, передбачено, що перед виїздом до іноземної держави у приватних справах громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний письмово повідомити про це посадову особу, яка надала йому доступ до державної таємниці, а також РСО за місцем зберігання його картки обліку; відомості про виїзд до іноземної держави громадян, яким надано допуск до державної таємниці, у приватних справах та у службові відрядження реєструються РСО в журналі обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що громадянин, якому надано доступ до державної таємниці, зобов'язаний повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи у письмовій формі про свій виїзд з України, незалежно від того, чи мав він реальний доступ до державної таємниці, чи відома йому будь-яка інформація, яка містить гриф секретності «таємно» та чи ознайомлювався він з такою інформацією, або чи була вона йому довірена, з чим погоджується колегія суддів.
Тобто, законодавець не пов'язує саме наявність фактичного доступу до державної таємниці з обов'язком письмового повідомлення особою, якій надано доступ до державної таємниці, про свій виїзд з України, а, навпаки, зобов'язує таку особу у будь-якому випадку повідомляти про свій виїзд з України у письмовій формі відповідні органи та посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці.
Факти виїзду ОСОБА_1 з 24 грудня 2016 року по 04 січня 2017 року (до Грузії), з 15 серпня 2017 року по 27 серпня 2017 року та з 12 серпня 2018 року по 25 серпня 2018 року (до Туреччини) підтверджується даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.184-42216/0/15-18 від 25 жовтня 2018 року).
З наявної в матеріалах копії «Журналу обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці» №94 (розпочато ведення 13 березня 2015 року), вбачається відсутність будь-яких записів про інструктаж ОСОБА_1 перед вказаними вище його виїздами за кордон.
Позивачем вказані вище обставини щодо виїзду з України без повідомлення посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідних режимно-секретні органів у письмовій формі не заперечуються та не спростовуються.
Посилання позивача на ту обставину, що за період часу з червня 2016 року по теперішній час, він жодного разу не проводив роботу та не був ознайомлений з документами, які містять конкретну секретну інформацію та є державною таємницею, та відповідно до службових повноважень не здійснював діяльності, пов'язаної з державною таємницею, йому не довірена та не довірялась раніше жодна державна таємниця, невиконання обов'язків, щодо збереження якої є підставою для скасування раніше наданого допуску до державної таємниці за п.3 ч.2 ст.23, ст.26 Закону №3855, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки доступ до державної таємниці у відповідності до ст.ст.22, 27 Закону №3855 пов'язаний із займаною позивачем посадою начальника юридичного управління ВП «Запорізька АЕС».
З огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про невиконання ОСОБА_1 вимог законодавства в частині повідомлення посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці та режимно-секретних органів про свій виїзд за межі України у приватних справах, а відтак порушення позивачем вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю», підпункти 116, 690, 696 Порядку №939 та зобов'язань громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття розпорядження №139д від 20 вересня 2018 року, яким ОСОБА_1 , начальнику юридичного управління відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» скасовано допуск до державної таємниці за формою 3 (три).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в адміністративній справі №280/4476/18 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в адміністративній справі № 280/4476/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 лютого 2021 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак