Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
16 лютого 2021 р.Справа № 520/7318/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ла-фаміліа» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Ла-фаміліа» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
05.06.2020 року позивач Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ла-фаміліа» (далі - ТОВ «Ла-фаміліа») адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 49.862,50 грн.
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість на працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ затверджена наказом Міністерства праці за соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42) (далі - Звіт), датою його надходження до відділення є 27.01.2020 року за № 1511. Згідно зі звітом відповідача за 2019 рік, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році становила 16 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 0 осіб. При цьому, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2019 році для відповідача становив 1 особа. Згідно з розрахунком станом на 15.04.2020 року сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не сплачена та складає 49.862,50 грн.
Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Ла-фаміліа» на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 49.862,50 грн.
Судове рішення вмотивоване тим, що згідно звіту відповідача форми № 10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році становила 16 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю 0 осіб що, в свою чергу, свідчить про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та неналежне інформування центру зайнятості населення про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому останніх осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ТОВ «Ла-фаміліа» подано апеляційну скаргу, в якій вважає його безпідставним, просить скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік у коді 02 зазначено «-», проте у списку працюючих осіб з інвалідністю - штатних працівників зазначена ОСОБА_1 , яка була прийнята на роботу відповідно до наказу від 13.08.2019 року № 12 на підставі довідки МСЕК 968630. На підтвердження виконання ТОВ «Ла-фаміліа» законодавчих вимог щодо надання звітів, відповідач посилається на лист Дергачівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості № 409/03/22-25, де зазначено про подання протягом 2019 року 7 звітів за формою № 3-ПН із зазначенням відкритих вакансій для осіб з інвалідністю. Також відповідач зазначив про відсутній законодавчий обов'язок займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування, адже ця функція покладена на відповідні державні органи.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не скористалося.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що в згідно звіту ТОВ «Ла-фаміліа» за 2019 рік за формою № 10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році становила 16 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 0 осіб (а.с.8).
Згідно розрахунку суми позову, адміністративного-господарські санкції нараховані в сумі 49.862,50 грн за незайняте 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с. 7).
Відповідно до ст. 43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 875-XII від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан її здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч. 3ст. 18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року № 129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Частиною 3 ст. 20 Закону № 875-XII визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до абз. 3 ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», та порядок її подання.
Відповідно до п.п. 3, 5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Відповідно до ч.ч. 5, 10 ст. 19 № 875-XII, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону сплачуються за підсумками року.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.
З огляду на зазначені норми, колегія суддів вказує на те, що якщо роботодавцем не було своєчасно створено робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, в такому випадку учасник господарських відносин не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що у ТОВ «Ла-фаміліа» середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у спірний період складала 16 осіб, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу, становить 1 особа, 0 з яких фактично зайнято особами з інвалідністю, що підтверджено матеріалами справи.
З 14.08.2019 року на підприємстві відповідача було працевлаштована особа з інвалідністю ОСОБА_2 на посаду контролер, про що свідчить заява ОСОБА_2 про прийняття на основне місце роботи, Наказ про прийняття на роботу № 20 від 13.08.2019 року та «список працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 році» (а.с. 56, 55, 63)
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42), поданого 27.01.2020 року, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році становила 16 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 0 осіб
Колегія суддів зазначає, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладений у постанові від 02.05.2018 року у справі № 804/8007/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до листа Дергачівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості від 26.06.2020 року № 409/03/22-25, протягом 2019 року ТОВ «Ла-фаміліа» подало 7 звітів за формою № 3-ПН починаючи з 27.06.2019 року за вакансією дизайнер меблів (а.с.17).
Колегія суддів зазначає, що до цього часу відповідних звітів про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не подавалося.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного законом, забезпечується роботодавцем зокрема шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Викладене свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону № 875-XII, тому підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не виконані вимоги, покладені на нього розділом IV Закону № 875-XII, наявні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Так, Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, як суб'єктом владних повноважень, надано належні докази на обґрунтування необхідності стягнення з ТОВ «Ла-фаміліа» адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 49.862,50 грн.
Натомість відповідачем не доведено добросовісність своїх дій у спірних правовідносинах.
Доводи апеляційної скарги, щодо виконання ТОВ ТОВ «Ла-фаміліа» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідач не вжив залежні від нього передбачені законом заходи для виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, як і не надав до суду доказів на підтвердження створених робочих місць для осіб з інвалідністю.
Посилання апелянта на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 26.06.2018 року № 806/1368/17, колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними із вказаними у справі касаційної інстанції.
Так, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ла-фаміліа» залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 26 лютого 2021 року.