18 лютого 2021 р.Справа № 440/2357/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції Клочко К.І., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.06.20 року по справі № 440/2357/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування в повній мірі до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання, військової служби та додаткових років за підземний стаж;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 23.07.1984 по 26.01.1985;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 06.08.1987 в потрійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, а усього - 8 додаткових років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , включивши до страхового стажу невраховані періоди, починаючи з 18.01.2019;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність проведення пенсійним органом розрахунку страхового стажу позивача, оскільки до його складу не в повній мірі враховано період навчання у професійно-технічному навчальному закладі. Крім того вказано, що період служби у складі Збройних Сил СРСР повинен обчислюватися у потрійному розмірі. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано періоди навчання та служби у Збройних Силах СРСР для обчислення додаткового страхового стажу по одному року за кожний повний рік роботи за Списком №1.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у СПТУ-72 міста Свердловська з 23.07.1984 по 31.08.1984.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання у СПТУ-72 міста Свердловська з 23.07.1984 по 31.08.1984.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 06.08.1987 з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 06.08.1987 з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням періоду навчання у СПТУ-72 міста Свердловська з 23.07.1984 по 31.08.1984, а також періоду військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 06.08.1987 з розрахунку один місяць служби за три місяці, починаючи з 18.01.2019.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне встановлення судом першої інстанції, обставин, що мають значення для справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 18.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.64).
25.06.2019 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №167 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №167, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з не підтвердженням пільгового стажу роботи в установленому законодавством порядку (а.с.60-61).
Позивач скористався своїм правом на оскарження рішення пенсійного органу в судовому порядку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 по справі №440/2812/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №17 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах від 25.06.2019 №167.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи у періоди з 06.02.1985 по 05.04.1985, з 30.10.1987 по 12.03.1993 до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 18.01.2019 (а.с.14-17).
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/2812/19 набрало законної сили 21.10.2019.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 по справі №440/2812/19 з 18.01.2019 пенсійним органом призначено ОСОБА_1 пенсію за віком, про що свідчить копія протоколу/розпорядження про призначення/перерахунку пенсії від 22.11.2019 (а.с.18-19).
Не погодившись з проведеним пенсійним органом розрахунком страхового стажу при призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) врегульовано принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися положеннями Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-XII).
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Колегія суддів зазначає, що пенсійний орган не заперечує факт наявності у позивача умов для призначення пільгової пенсії за віком, проте в правовідносинах, що склались між сторонами по справі спірним питанням є зарахування до страхового стажу частини періоду навчання позивача у професійно-технічному навчальному закладі з 23.07.1984 по 26.01.1985, періоду військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 06.08.1987 в потрійному розмірі та додаткових років страхового стажу за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1.
Стосовно питання можливості зарахування до страхового стажу позивача його періоду навчання в ГІР ПТУ №72, м. Свердловськ, з 23.07.1984 по 26.01.1985, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. "д" ст. 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з ст. 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту”, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Так, пенсійний орган не заперечує можливість зарахування періоду навчання позивача у СПТУ-72 до пільгового страхового стажу, проте зі змісту листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 27.12.2019 №24134/031-19 встановлено, що під час обчислення стажу час навчання зараховано лише з 01.09.1985, оскільки навчальний процес починається з 01 вересня, а уточнюючої довідки позивач не надав.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637), час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Тобто, положеннями чинного законодавства передбачено перелік документів, якими можливо підтвердити час проходження навчання, при цьому, обов'язок подання уточнюючих довідок про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки вимагається лише за умови відсутності відомостей про такі періоди у документах про освіту.
Зі змісту копій диплома НОМЕР_1 , що виданий 28.01.1985 СПТУ-72 м. Свердловська (а.с.27) та трудової книжки на ім'я позивача (а.с.26) встановлено, що ОСОБА_1 навчався з 23.07.1984 по 26.01.1985 у СПТУ-72 м. Свердловська.
Тобто, зміст диплома, як основного документа, який підтверджує факт проходження навчання, дає можливість встановити початковий період навчання, а саме з 23.07.1984.
З урахуванням вказаних вище обставин, доводи пенсійного органу щодо неможливості зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання у СПТУ-72 з 23.07.1984 з огляду на відсутність уточнюючої довідки про час навчання, є необґрунтованими.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання у СПТУ-72 з 23.07.1984 по 31.08.1984 та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду навчання у СПТУ-72 з 23.07.1984 по 31.08.1984.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 06.08.1987 в потрійному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 57 Закону №1788-ХІІ, військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
У Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 визначено період бойових дій у Афганістані із квітня 1978 року по грудень 1989 рік.
Відповідно до п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 (надалі - Порядок №393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно з п. 3 Порядку №393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час.
Відповідно до п. 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 (далі-Положення №530) при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу), зокрема, один місяць служби за три місяці періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.
Додатком 2 до Положення №530 визначено Періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, зокрема, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій, крім періодів військової служби, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, на пільгових умовах зараховуються такі періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР (з урахуванням вимог додатка 1 до постанови Ради Міністрів СРСР від 15.12.1990 № 1290 “Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і допомоги цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям” та пунктів 2.4 - 2.6 Положення) один місяць служби за три місяці на території Республіки Афганістан, а також в інших країнах, які ведуть (вели) бойові дії, якщо військовослужбовці брали участь у цих діях (крім військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби або відряджених з цих країн за вчинення проступків, які дискредитують звання військовослужбовця), - з 01 грудня 1979 року і час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, отриманих у цих країнах.
Тобто, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР на території Республіки Афганістан з квітня 1978 року по грудень 1989 рік підлягають зарахуванню до страхового стажу у розрахунку один місяць служби за три місяці.
Відповідно до копій військового квитка НОМЕР_2 та довідки Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату №4 від 04.01.2019 встановлено, що ОСОБА_1 проходив військової службу у Збройних Силах СРСР з 14.04.1985 по 06.08.1987 (а.с.28-33, 35).
Крім того, згідно з довідкою Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату №5/7093 від 20.12.2018 молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій/в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку з 18.08.1985 по 09.11.1986, з 09.11.1986 по 06.08.1987 в Афганістані, а також зазначено, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах-один місяць служби за три місяці (а.с.34).
З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено факт проходження позивачем дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР з 18.08.1985 по 09.11.1986, з 09.11.1986 по 06.08.1987 у період бойових дій на території Республіки Афганістан, відтак, ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу періоду військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 09.11.1986, з 09.11.1986 по 06.08.1987 у розрахунку один місяць служби за три місяці.
Судовим розглядом встановлено, що пенсійним органом зараховано до страхового стажу позивача період проходження ним строкової військової служби з 14.04.1985 по 06.08.1987, проте період проходження строкової військової служби зараховано до страхового стажу із кратністю 1 (а.с.21).
Зі змісту листа ГУ ПФУ в Полтавській області №24134/031-19 від 27.12.2019 встановлено, що відповідач розгляне питання щодо зарахування до страхового стажу військової служби ОСОБА_1 в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку в пільговому обчислення лише після вирішення технічних умов.
Колегія суддів зазначає, що вказані доводи пенсійного органу є необґрунтованими з підстав того, що матеріалами справи у повній мірі підтверджено наявність права позивача на пільгове обчислення військової служби з розрахунку один місяць служби за три місяців, а відповідачем не надано аргументованих та достатніх пояснень і доказів на підтвердження неможливості зарахування таких періодів до страхового стажу позивача.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 06.08.1987 з розрахунку один місяць служби за три місяці та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду військової служби в складі діючої армії в період бойових дій з 18.08.1985 по 06.08.1987 з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, а усього - 8 додаткових років, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зарахування страхового стажу здійснюється з врахуванням законодавчих норм визначених Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі відомостей персоніфікованого обліку, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, а за періоди до 01.01.2004 зарахування страхового стажу здійснюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Згідно ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Тобто, положеннями ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які мають на день введення в дію цього Закону (на 1 січня 1992 року) стаж на роботах, що давали право на пенсію на пільгових умовах.
В період з 03.08.1972 по 31.12.1991 (проходження позивачем військової служби) діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (надалі - Положення №590).
Відповідно до пп. "к" ч. 1, ч. 3 п. 109 Положення № 590, період служби в складі Збройних Сил СРСР за вибором того, хто звернувся за призначенням пенсії, прирівнюється до роботи, яка передувала цьому періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду, при визначенні пенсій на пільгових умовах або в пільгових розмірах.
Вказаною нормою було передбачено врахування періоду проходження військової служби не тільки при визначенні права на пільгову пенсії, але й при визначенні пільгових розмірів цієї пенсії.
Крім того, згідно з пп. "з" п. 109 Положення № 590, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах робітникам, що працювали на підземних роботах, період навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в тому числі в гірничо-промислових школах та училищах) прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням періоду навчання.
Судовим розглядом встановлено, що позивач після навчання та звільнення з військової служби працював на роботі, яка передбачена Списком №1, а тому період проходження позивачем військової служби має прирівнюватися до стажу за Списком №1 як при визначенні права на пільгову пенсію, так і при визначенні пільгових розмірів цієї пенсії.
Таким чином, будь-який період стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, одночасно дає право на додаткове зарахування до страхового стажу по одному року за кожний повний рік такого періоду.
Отже, період навчання та проходження військової служби повинен прирівнюватися до стажу за Списком №1 як при визначенні права на пільгову пенсію, так і при розрахунку страхового стажу, який враховується для обчислення розміру цієї пенсії (зокрема - коефіцієнту страхового стажу, що впливає на розмір пенсії).
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, а усього - 8 додаткових років та в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , включивши до страхового стажу невраховані періоди, починаючи з 18.01.2019.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В пункті 9 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи викладене, в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачем має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується.
Дослідивши доводи позивача з метою обґрунтування наявності підстав дя стягнення з відповідача моральної шкоди на його користь, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не доведено наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями/рішенням суб'єкта владних повноважень, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивачем не доведено факт завдання йому моральної шкоди, не надано належних доказів того, що саме дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення компенсації за моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час прийняття рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, а усього-8 додаткових років та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , включивши до страхового стажу невраховані періоди, починаючи з 18.01.2019 неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції в цій частині, не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог, в іншій частині залишити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 без змін.
Стосовно розподілу судових витрат по справі, колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1500,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, на підтвердження судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення; про відрядження).
При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як свідчать матеріали справи, правова допомога під час апеляційного розгляду справи надавалась позивачу адвокатом Григоренко Катериною Іванівною відповідно до ордеру серії ПТ № 195672 від 14.07.2020.
В матеріалах справи наявна копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2019, акту виконаних робіт від 14.07.2020, квитанція від 14.07.2020 на 1500,00 грн.
Дослідивши зміст наданих до суду документів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надану позивачу під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат є співмірним із складністю цієї справи та об'ємом наданих адвокатами послуг.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу надану у зв'язку зі зверненням до Другого апеляційного адміністративного суду у розмірі 1500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року по справі №440/2357/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, а усього-8 додаткових років та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , включивши до страхового стажу невраховані періоди, починаючи з 18.01.2019.
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, а усього-8 додаткових років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , включивши до страхового стажу невраховані періоди, починаючи з 18.01.2019.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року по справі № 440/2357/20 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 26.02.2021 року