16 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4141/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гомельчука С.В.,
при секретарі: Воронцовій К.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Кузьменка О.А.,
представника відповідача - Малюченка С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
21.12.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, у якому просить визнати протиправним та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 04.08.2020 року №0009923201, яким визначено суму штрафних санкцій за платежем 14021900 «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на суму 120000 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 04.08.2020 року №000982301, яким визначено суму штрафних санкцій за платежем 21081500 «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на суму 250000 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 04.08.2020 року №0009923201, яким визначено суму штрафних санкцій за платежем 14021900 «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на суму 1000000 грн.
Обгрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що відповідачем 01.07.2020 року проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 згідно з наказом ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 01.07.2020 року №596, за наслідками якої складено акт від 08.07.2020 року №042/32/ НОМЕР_1 . Висновки акту перевірки стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден, оскільки в діях позивача відсутні порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та п.п.128-1.1, 128-1.2 ст.128-1 ПК України, а висновки акта не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки господарська діяльність позивача на перевіряємому об'єкті за адресою АДРЕСА_1 не проводилась. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 23.12.2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 14.01.2021 року.
Ухвалою суду від 14.01.2021 року клопотання представника ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, задоволено. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив у п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали. Відкладено підготовче засідання на 26.01.2021 року.
20.01.2021 року відповідачем до суду подано заяву про виклик свідків.
Ухвалою суду від 26.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2021 року.
Ухвалою суду від 09.02.2021 року задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків та оголошено перерву в судовому засіданні до 10:30 год. 16.02.2021 року.
20 січня 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняті на підставі акту фактичної перевірки від 08.07.2020 №042/32/ НОМЕР_1 , складеного за наслідками проведеної фактичної перевірки на підставі наказу Головного управління ДПС у Херсонській, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 01.07.2020 №596, керуючись пп.19-1.1.4. п. 19-1.1 ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5, п.80.2 ст.80 ПК України. На підставі наказу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 01.07.2020 №596 та направлень на проведення фактичної перевірки від 01.07.2020 №101 та №102 заступником начальника управління - начальником відділу Мигирич О.М. та головним державним ревізором-інспектором Бевзюком О.О. 01.07.2020 проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 , АЗС що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Перевірка проведена в присутності ОСОБА_1 та особи, що здійснювала розрахункову операцію ОСОБА_2 . Перед початком проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 пред'явлено службові посвідчення, направлення на перевірку та запропоновано отримати копію наказу від 01.07.2020 №596, але останній відмовився ознайомлюватися з направленнями та отримувати копію наказу на перевірку. Відмову ФОП ОСОБА_1 ознайомитися з направленнями на перевірку та отримати копію наказу на право проведення фактичної перевірки зафіксовано актом відмови від 01.07.2020 №042/32. Після пред'явлення службових посвідчень, направлень на перевірку та наказу на перевірку, проведено фактичну перевірку, якою встановлено факт реалізації на АЗС пального (бензин А-92) 10,5 л, за ціною 19 грн./л на загальну суму 200 грн., без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Встановлено, що згідно системи ЕАРП та СЄ (система електронного адміністрування реалізації пального та спирту) АЗС, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відсутня реєстрація акцизного складу. Таким чином перевіркою встановлено та документально підтверджено факт реалізації пального на АЗС без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
26 січня 2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що він взагалі не здійснює господарської діяльності з торгівлі паливно-мастильними матеріалами. Звертає увагу на ту обставину, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , а господарську діяльність здійснює за адресою АДРЕСА_4 , на підтвердження чого надав витяг про реєстрацію права на нерухоме майно. Перевірка здійснювалась на території земельної ділянки з кадастровим номером 6525455100:01:066:0003, яка розташована за адресою АДРЕСА_5 та є власністю територіальної громади. Власиком земельної ділянки та майна за адресою АДРЕСА_1 є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , але на даній земельній ділянці відсутні будь-які цистерни бо склади з паливом.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на матеріали фактичної перевірки.
Розглянувши надані документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
На підставі наказу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 01.07.2020 №596 та направлень на проведення фактичної перевірки від 01.07.2020 №101 та №102 заступником начальника управління - начальником відділу Мигирич О.М. та головним державним ревізором-інспектором Бевзюком О.О. 01.07.2020 проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 , АЗС що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Проведеною перевіркою встановлено, що АЗС знаходиться на території де розташовані технічні споруди, які розташовані окремо один від одного, модулі з резервуарами (ємності) та паливороздавальними колонками в кількості трьох одиниць. Два модулі з резервуарами та паливороздавальними колонками з яких здійснювалася реалізація та на момент перевірки знаходилися з пальним (бензин, дизельне паливо), що не обладнані рівнемірами-лічильниками рівня у резервуарі на кожному резервуарі. Паливороздавальні колонки в кількості двох одиниць, які необладнані витратомірами-лічильниками, які були підключені до лінії електроживлення та знаходилися в робочому стані та використовувалися для роздрібної торгівлі пальним.
Перевіркою встановлено, що на території АЗС є операторська, яка являє собою споруду з обладнаним робочим місцем особи, яка здійснює розрахункові операції з продажу пального. Розрахункову операцію на АЗС з продажу бензину здійснював ОСОБА_2 .
Реалізацію бензину зафіксовано актом проведення контрольно-розрахункової операції від 01.07.2020 №42/32 та в подальшому підтверджено протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 20.07.2020 року та протоколом допиту свідка громадянина ОСОБА_4 . Відповідно до свідчень ОСОБА_2 , останній працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді управляючого складськими приміщеннями.
На підтвердження працевлаштування ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_1 , свідчить інформація з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, де зазначено, що ОСОБА_2 в період 3-го кварталу 2020 року отримав дохід у вигляді заробітної плати у ФОП ОСОБА_1 .
На земельній ділянці де розміщене АЗС розташований кіоск в якому знаходиться металевий резервуар, підземний металевий резервуар, складське приміщення в якому знаходиться металевий резервуар, а також паливно-роздавальні колонки, що використовуються ОСОБА_1 для зберігання особистого палива - бензину та дизельного палива. Бензин та дизельне паливо використовується для заправки автотранспорту та сільськогосподарської техніки.
За позицією відповідача, в обов'язки ОСОБА_2 входить обов'язок заправка автотранспорту та сільськогосподарської техніки через паливно-роздавальні колонки. ОСОБА_2 підтвердив ту обставину, що здійснив на АЗС, що належить ФОП ОСОБА_1 реалізацію 10-ти літрів бензину на суму 200 грн., без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
На підтвердження здійснення реалізації бензину на АЗС за готівкові кошти допитаний в якості свідка громадянин ОСОБА_4 , який підтвердив, що 01.07.2020 він придбав за готівкові кошти бензин А-92 у кількості 10 літрів за ціною 19 грн/л.
Також ОСОБА_4 , надав пояснення, що на АЗС коли він придбавав бензин знаходилися паливнороздавальні колонки на яких було зазначено найменування пального та ціна реалізації.
Таким чином, проведення контрольної розрахункової операції відбулось не посадовими особами відповідача, а громадянином ОСОБА_4 в інший час, про що в акті фактичної перевірки не зазначено.
Перевіркою встановлено та, на думку відповідача, документально підтверджено факт реалізації пального на АЗС без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з висновками акту перевірки встановлено:
- факт роздрібної торгівлі пальним (бензин А-92) з автозаправної станції через паливороздавальні колонки без отримання в органах ДПС ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, (ст. 15 ЗУ №481/95-ВР від 19.12.1995р);
- відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником з акцизного складу. ( п.128-1.2 ст.128-1 ПК України);
- необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі. (п.128-1.1 ст.128-1 ПК України);
- реалізація товарів ( пального) які не обліковані у встановленому законодавством порядку, а саме: в ємностях (резервуарах) зберігалось пальне (бензин А-92 та дизельне паливо) для подальшої реалізації з паливороздавальних колонок на АЗС в кількості: бензин марки (А-92) -2569л. за ціною 19грн./л. на суму 48811грн., дизельне паливо (ДП) - 1660л. за ціною 18грн./л. на суму 29880 грн. Всього встановлено необлікованого товару на загальну суму 78691грн. (сімдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто одна) тисяча грн.
Висновки акту фактичної перевірки №042/32/ НОМЕР_1 від 08.07.2020 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми «С» від 04.08.2020 року №0009923201, яким визначено суму штрафних санкцій за платежем 14021900 «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на суму 120000 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «С» від 04.08.2020 року №000982301, яким визначено суму штрафних санкцій за платежем 21081500 «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на суму 250000 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «С» від 04.08.2020 року №0009923201, яким визначено суму штрафних санкцій за платежем 14021900 «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на суму 1000000 грн.
В позовній заяві та при розгляді справи позивач неодноразово звертав увагу на те, що об'єкт розташований за адресою АДРЕСА_1 , не є місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , натомість він є місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3
12 серпня 2020 року ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі видано ФОП ОСОБА_1 ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреби власного споживання чи промислової переробки) №21210414202001144 терміном дії з 14.08.2020 року до 14.08.2025 року, адреса місця зберігання пального: АДРЕСА_4 , на зберігання 10000 л. пального.
Тобто, місцем здійснення господарської діяльності позивача (зберігання пального) є АДРЕСА_4 .
Позивач не погодився з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.
Підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України (тут і надалі положення Кодексу наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
Згідно з абзацом 1 пункту 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначено порядок проведення фактичної перевірки, а саме:
- фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1);
- фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2);
- допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5);
- фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7);
- порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10).
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з абзацом 2 пункту 81.3 статті 81 ПК України керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Суд зазначає, що встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами (в розумінні Податкового кодексу України) в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а також на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 08 вересня 2020 року в справі № 640/21536/19, від 19 листопада 2020 року в справі № 160/7971/19.
Зважаючи на вказану правову позицію Верховного Суду, судом відхиляється позиція відповідача, що самостійною підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України може бути здійснення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі контрольних функцій у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Окремо відповідач в якості підстави для проведення фактичної перевірки позивача вказав пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, а саме наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Втім, відповідач так і не навів інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства, яка отримана від державних органів або органів місцевого самоврядування.
В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення фактичної перевірки згідно із пп. 80.2.2., 80.2.5. статті 80 ПК України.
Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі «Про проведення фактичних перевірок» №596 від 01.07.2020 року, не містить будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки стосовно ФОП ОСОБА_1 , тобто інформації про конкретний факт недотримання позивачем вимог вказаного в цьому наказі законодавства; не відображено в рамках яких заходів ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Не вказано таких відомостей і у додатку до наказу.
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі «Про проведення фактичних перевірок» №596 від 01.07.2020 року, в якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача.
При цьому суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до статті 19-1 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (пп. 19-1.1.16.); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.17); забезпечення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої (пп.19-1.1.20) та ін.
В свою чергу, реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною.
Певні функції має будь-який суб'єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством.
Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.
Таким чином, зважаючи на те, що проведення фактичної перевірки позивача здійснено без дотримання вимог пункту 80.2. статті 80 ПК України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених пп. 80.2.2., 80.2.5. п. 80.2. статті 80 ПК України, на які наявні посилання у наказі про проведення перевірки від 01.07.2020 року № 596, суд дійшов висновку про незаконність перевірки, та, відповідно, відсутність правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.
Така компетенція не виникає в силу лише вчинення суб'єктом господарювання правопорушення, натомість для винесення акту індивідуальної дії контролюючому органу необхідно дотриматись певних умов - спочатку провести перевірку.
У випадку ж незаконності перевірки, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Таку правову позицію підтримав Верховний Суд в постанові від 15 травня 2020 р. в справі № 816/3238/15, касаційне провадження №К/9901/25864/18.
Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2020 року в справі № 826/17123/18, від 04 вересня 2020 року в справі № 821/1274/18, від 22 вересня 2020 року в справі № 520/8836/18.
Враховуючи встановлені судом обставини справи щодо недоведеності наявності законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки контролюючим органом не було надано жодних доказів отримання ним в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення перевірки згідно з пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, суд констатує незаконність перевірки та відсутність правових наслідків такої, відповідно, прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Викликаний і допитаний за клопотанням представника відповідача свідок - головний державний ревізор-інспектор Бевзюк Олександр Олександрович - підтвердив обставини щодо проведення фактичної перевірки, вказані в акті від 08 липня 2020 року №042/32/ НОМЕР_1 та у відзиві на позов.
Допитаний свідок ОСОБА_2 , повідомив про реалізацію ним пального, але зробив це на власний розсуд, квитанцію за продаж пального не видавав, кошти від реалізації до каси не вносив.
Суд зауважує, що покази вказаних свідків жодним чином не впливають на законність проведення перевірки.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Lelas v. Croatia» і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Oneryildiz v. Turkey», та «Beyeler v. Italy»).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Lelas v. Croatia»).
Зважаючи на допущені відповідачем порушення статей 75-81 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що вони унеможливлюють застосування до позивача наслідків фактичної перевірки - прийняття податкових повідомлень-рішень.
Окремо суд звертає увагу відповідача, що об'єкт за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності №13298605 від 22.01.2007 року.
Доказів надання цього об'єкту в користування ОСОБА_1 відповідач суду не надав.
З урахуванням викладеного, відповідач провів перевірку іншого суб'єкта господарювання, використовуючи як підставу для її проведення наказ та направлення на перевірку стосовно ФОП ОСОБА_1 .
Інші обставини, якими сторони обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення проти задоволення позовних вимог, не мають суттєвого значення для висновку суду про задоволення позову, тому оцінка їм не надається.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
16.02.2021 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) про скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 04.08.2020 року за №№0009923201, 000982301, 0009943201.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13700 (тринадцять тисяч сімсот) грн. шляхом безспірного списання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 лютого 2021 р.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 111030700