Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
24 лютого 2021 р. Справа № 520/2661/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо невнесення змін про національність позивача у актовий запис про шлюб №655, складений 23.12.1988 року Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ) та у актовий запис про народження №634, складений 14.08.1990 року Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 );
- зобов'язати Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести зміни до відповідних актових записів та до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а саме: про шлюб №655, складеного 23.12.1988 року Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ), змінивши національність ОСОБА_1 з "росіянка" на "німка"; про народження №634, складеного 14.08.1990 року Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ), змінивши національність ОСОБА_1 з "росіянка" на "німка".
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що вона звернулася до Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Харків) із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану, а саме, просила внести зміни до актового запису про шлюб №655, складеного 23.12.1988 року Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ), змінивши національність ОСОБА_1 з "росіянка" на "німка", та до актового запису про народження №634, складеного 14.08.1990 року Ленінським районним бюро актів громадянського стану м. Ворошиловграда (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ), змінивши національність ОСОБА_1 з "росіянка" на "німка".
Східним міжрегіональним управлінням Мінстерства юстиції (м. Харків) 13.01.2021 позивачу надано роз'яснення про неможливість внесення таких виправлень до актових записів.
Однак, позивачка не погоджується з таким висновком відповідача, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка, звертаючись із заявою до відповідача, бажала внести зміни до актових записів про шлюб та про народження, зазначивши факт її належності до німецької національності, а тому оскаржує протиправну, на її думку, відмову органу реєстрації актів громадянського стану щодо внесення змін до актових записів.
Отже, спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни (зазначити факт належності позивачки до німецької національності) до актових записів, які відмінні від існуючих записів цивільного стану.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 49 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Аналогічні за змістом приписи закріплені у ст. 2 Закону України від 01 липня 2010 року №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (Закон № 2398-VI).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Тобто, реєстрації дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (Правила).
Відповідно до п. 1.1. розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
На підставі частин 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У пункті 2.13 Правил зазначено, що підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17.
У даній справі позивачка звернулась до суду за захистом права на забезпечення органом державної влади її особистого немайнового права (ч. 1 ст. 273 ЦК України) на відображення у актовому записі про шлюб належність позивача до німецької національності (за національністю матері), а не щодо оскарження підстав відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Суд вважає, що в контексті даних правовідносин має місце встановлення факту приналежності позивачки до німецької національності за національністю діді та матері позивачки без урахування національності батька та приписів законодавства, яким було врегульовано визначення національності особи за умови різної національності батьків дитини. Позивач фактично намагається не відновити свою національність, а встановити факт приналежності її до німецької національності та спростувати факт національності "росіянка".
Враховуючи викладене, за сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Класична інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом у рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» та згідно п. 24 цього рішення полягає у такому: "Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)".
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Таким чином, суд, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, приходить до висновку, що даний спір не носить ознак публічно-правового характеру, не може бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції, та як наслідок підлягає комплексному вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, суд вважає за необхідне роз'яснити, що розгляд даної справи відноситься до суду загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
Суд зазначає, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 5, 17, 170, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом 24 годин з моменту її постановлення.
Суддя О.М. Шляхова