Справа № 420/12239/20
26 лютого 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (вул. 40 річчя Перемоги, 27А, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, 65496, код ЄДРПОУ 13916781) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006203201 від 18.03.2020 р., видане на підставі Акту Головного управління ДПС в Одеській області за вих. № 862/15-32-32-01/13916781 від 28.02.2020 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі направлень державними ревізорами-інспекторами була проведена фактична перевірка суб'єкта господарювання ДП «ДГ «ТАЇРОВСЬКЕ» ННЦ «ІВІВ ІМ. В.Є. ТАЇРОВА» (код за ЄДРПОУ 13916781), з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва, зберігання та обігу алкогольних напоїв, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій та дотримання вимог ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами і доповненнями).
За результатами зазначеної перевірки було складено Акт ГУ ДПС в Одеській області за вих. № 862/15-32-32-01/13916781 від 28.02.2020 р., яким виявлено, що ДП «ДГ «ТАЇРОВСЬКЕ» ННЦ «ІВІВ ІМ. В.Є. ТАЇРОВА» за березень 2019 року, за квітень 2019 року, за травень 2019 року, за червень 2019 року, за липень 2019 року, за вересень 2019 року подано звіти «Про виробництво та обіг алкогольних напоїв» (Ф № 2РС) з недостовірними даними, а саме в графі виноматеріали виноградні (код 40) вказана загальна кількість вина виноградного (як готової продукції код 33) та виноматеріалів виноградних, але відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 49 від 11.02.2016 р. за кодом продукції 40 вказується лише загальна кількість виноматеріалів виноградних, які виробляє підприємство;
відповідно до вимог ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами і доповненнями), суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом. В ході проведення перевірки встановлено, що ДП «ДГ «ТАЇРОВСЬКЕ» ННЦ «ІВІВ ІМ. В.Є. ТАЇРОВА» (код за ЄДРПОУ 13916781) не поданий до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, Звіт «Про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» форма № 2-РС за січень 2019 року.
На підставі Акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006203201 від 18.03.2020 р. Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням розмір суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів були визначені у загальному розмірі 102 000 (сто дві тисячі) гривні 00 коп.
Позивач не погоджується із встановленими в Акті порушеннями та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням № 0006203201 від 18.03.2020 р. та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 16.11.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача 17.12.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає у повному обсязі з наступних підстав.
Представник Позивача не заперечує, що підприємство не подавало до органу виконавчої влади Звіт «Про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» Форма № 2-РС за січень 2019 року.
З акту фактичної перевірки слідує, що підприємством протягом за період березень, квітень, травень, липень та вересень 2019 року звіти за формою №2-PC подавалися вчасно. Однак, на підставі співставлення інформації, зазначеної у відповідних звітах за березень 2019р., за квітень 2019р., за травень 2019р., за червень 2019р., за липень 2019р. та вересень 2019р. подано звіти «Про виробництво та обіг алкогольних напоїв» (Ф№2РС) з недостовірними даними, а саме в графі виноматеріали виноградні (код 40) вказана загальна кількість вина виноградного (як готової продукції код 33) та виноматеріалів виноградних.
Продукти за кодами 33 та 40, які відображені у звітах підприємства, відрізняються за властивостями, а отже, не можуть бути поєднані. Інформація подається за кожними видами алкогольних напоїв окремо.
Звітом №2-РС передбачено відображення показників у графах «Вид продукції» та «Код продукції», які заповнюються згідно з додатком до Наказу №49, відповідно до якого:
-до коду 33 відноситься вид продукції «Вина виноградні», у тому числі коди 34, 37;
-до коду 40 відноситься вид продукції «Виноматеріали», у тому числі коди 41,42, 43, 46;
-до коду 59 відноситься вид продукції «Лікеро-горілчані вироби», у тому числі коди 60-63.
Отже, продукція, яка відноситься до кодів 34, 37, 41, 42, 43, 46, 60-63 відображається у звітах щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв двічі: перший раз як самостійний код та вид продукції (34, 37, 41, 42, 43, 46, 60-63), другий - у складі відповідного коду та виду продукції, до складу якого такий код та вид віднесено (33, 40, 59).
Тобто значення показників продукції:
- за кодом 33 «Вина виноградні» повинно дорівнювати або перевищувати сумарне значення показників за кодами 34, 37;
- за кодом 40 «Виноматеріали» повинно дорівнювати або перевищувати сумарне значення показників за кодами 41, 42, 43, 46;
- за кодом 59 «Лікеро-горілчані вироби» повинно дорівнювати або перевищувати сумарне значення показників за кодами 60 - 63.
Водночас невідображення у відповідних звітах обсягів продукції у графах «Вид продукції» та «Код продукції», у тому числі, по кодах 34, 37, 41, 42, 43, 46, 60-63, вважаться наданням звіту з недостовірними даними незалежно від заповнення показників по кодах 33, 40, 59, за що передбачено штраф у розмірі 17000 грн.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволені даного адміністративного позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року справу було призначено до розгляду в порядку загального провадження.
Ухвалою суду від 08.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, року закрито підготовче провадження по справі.
В судове засідання 22.02.2021 року сторони не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, та у зв'язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 22.02.2021 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області на підставі наказу № 793 від 25.02.2020 проведено фактичну перевірку ДП «ДГ «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова»», податкова адреса: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 45, тривалістю 10 діб, перевіряє мий період з 01.01.2019 по дату закінчення фактичної перевірки.
Під час проведення перевірки, встановлено порушення вимог ст.16 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового/ коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” (із змінами та доповненнями).
В ході проведення перевірки виявлено, що підприємством ДП «ДГ «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова»» за березень 2019р., за квітень 2019р., за травень 2019.р, за червень 2019р., за липень 2019р. та вересень 2019р подано звіти «Про виробництво та обіг алкогольних напоїв» (Ф№2РС) з недостовірними даними, а саме в графі виноматеріали виноградні (код 40) вказана загальна кількість вина виноградного (як готової продукції код 33) та виноматеріалів виноградних, але відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 49 від 11.02.2016 року за кодом продукції 40 вказується лише загальна кількість виноматеріалів виноградних, які виробляє підприємство. Відповідно до вимог ст. 16 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” (із змінами та доповненнями) суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої; влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
Також в ході проведення перевірки встановлено, що підприємством ДП «ДГ «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова»» (код за ЄДРПОУ 13916781) не поданий до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, звіт «Про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» форма № 2-РС за січень 2019 року.
За результатами вказаної перевірки складено Акт про результати фактичної перевірки 28.02.2020 № 862/15-32-32-01/1391671.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форма «С» №00062032201 від 18.03.2020, яким до Позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 102000 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
При цьому, на відповідача покладено обов'язок щодо контролю за дотриманням суб'єктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481).
При цьому, ч.3 ст. 16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 “Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення” (далі - Наказ № 49) затверджено, зокрема, Порядок заповнення форми звіту № 1-РС “Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту” та Порядок заповнення форми звіту № 2-РС “Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв”, згідно з положеннями яких звіти складаються окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним та подаються в електронній формі до органів ДФС за основним місцем обліку суб'єкта господарювання.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звіту №2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» (згідно Наказу №49): у графі 4 вказується кількість алкогольних напоїв в місцях зберігання на початок звітного місяця; у графі 5 вказується кількість готової продукції, яка передана з виробництва до місця її зберігання у звітному місяці; у графі 9 вказується кількість продукції, яка реалізована на внутрішньому ринку у звітному місяці; у графі 9 вказується кількість продукції, яка реалізована на експорт у звітному місяці; у графі 13 вказується кількість алкогольних напоїв у місцях зберігання на кінець звітного місяця.
Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Положеннями абз. 18 ч.2 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено, що за неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 17000 гривень.
Аналізуючи вище зазначені положення Закону № 481/95 у сукупності суд зазначає, що законодавець визначив лише три випадки в разі настання яких до суб'єкта господарювання може бути застосовано відповідну фінансову санкцію, а саме :
- неподання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади;
- несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади;
- подання звіту з недостовірними відомостями саме про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади.
Також суд зазначає, що Законом № 481/95 не надано визначення за які саме недостовірні відомості в звіті про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено відповідальність.
Крім цього, зміст Закону 481/95 не містить визначення поняття обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів настає.
Як було встановлено судом вище одним з порушень позивача за що відповідачем було накладено фінансова санкція за те що в звітах за березень 2019р., за квітень 2019р., за травень 2019р., за червень 2019р., за липень 2019р. та вересень 2019р. подано звіти «Про виробництво та обіг алкогольних напоїв» (Ф№2РС) з недостовірними даними, а саме в графі виноматеріали виноградні (код 40) вказана загальна кількість вина виноградного (як готової продукції код 33) та виноматеріалів виноградних.
Враховуючи вище викладені висновки, суд зазначає, що в графі виноматеріали виноградні (код 40) вказана загальна кількість вина виноградного (як готової продукції код 33) та виноматеріалів виноградних не є тим порушенням за яке законодавцем передбачено відповідальність, оскільки наявна помилка не призвела до зазначення помилкових відомостей про обсяги виробництва та/або обігу алкогольних напоїв.
Крім того, судом та податковим органом не було встановлено недостовірних відомостей щодо обсягу виготовлення та реалізації (придбання) алкогольних товарів.
Жодних доказів, які підтверджували висновки контролюючого органу стосовно встановленого перевіркою порушення, а саме подання звіту із зазначенням недостовірних даних позивачем в ході судового розгляду надано не було.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що дані помилки не можуть рахуватися недостовірними відомостями при наданні звітності, встановленої ст. 16 Закону №481, оскільки недостовірними відомостями може вважатися тільки та інформація, яка суперечить фактичному стану, підтвердженому первинними документами, та даним, що містяться в інших звітах.
Такого підходу дотримується у своїй практиці і Європейський суд з прав людини. Зокрема у п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Однак, суд зазначає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, судом не встановлено підстав розподілу судових витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (вул. 40 річчя Перемоги, 27А, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, 65496, код ЄДРПОУ 13916781) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006203201 від 18.03.2020 р., видане на підставі Акту Головного управління ДПС в Одеській області за вих. № 862/15-32-32-01/13916781 від 28.02.2020 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (вул. 40 річчя Перемоги, 27А, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, 65496, код ЄДРПОУ 13916781) судові витрати у розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.