Справа № 420/13230/20
26 лютого 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ширяївської селищної ради Одеської області (вул. Коробченка, 1, смт. Ширяєве, Ширяївський район, Одеська область, 66833, код ЄДРПОУ 04378994) про визнання протиправними дій, скасування індивідуального акта та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ширяївської селищної ради Одеської області, в якій позивач просить:
визнати дії Ширяївської селищної ради Одеської області протиправними та скасувати Рішення позачергової сесії ХLIV сесії І скликання Ширяївської селищної ради Одеської області від 25.09.2020 року “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства”;
зобов'язати Ширяївську селищну раду Одеської області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а саме земель комунальної власності, яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Ширяєвського району Одеської області, на підставі поданих мною документів та прийняти рішення в межах своїх повноважень;
стягнути з Ширяївської селищної ради Одеської області моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він звернувся до Голови Ширяївськоі об'єднаної територіальної громади Одеської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а саме земель комунальної власності, яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Ширяєвського району Одеської області. До вказаної заяви було надано копії документів, які посвідчують особу (паспорт громадянина України та ідентифікаційний код), а також графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Позивач отримав Рішення позачергової сесії 1 скликання Ширяївської селищної ради Одеської області від 25.09.2020 року яким йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га
Разом з тим, позивач зазначає, що до його заяви додано інше викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, за підписом спеціаліста II категорії відділу земельних та майнових відносин ОСОБА_2 , навмисно замінене працівниками Ширяївської селищної ради,
Вказане викопіювання з планово-картографічних матеріалів місця розташування земельної ділянки містить інформацію, щодо «нібито» бажаного позивачем місця розташування земельної ділянки. Так, зокрема, у викопіюванні зазначено, що бажана площа земельної ділянки, яку позивач бажаю отримати 0,25 га. яка розташована на території колишньої Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки, яка піддягає поділу 5125480300:01:001:0408.
Позивач вважає, що у разі, якщо наданий графічний матеріал не відповідав вимогам встановленим ст. 118 ЗК України Відповідач фактично мав прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із зазначенням мотивів такої відмови.
Позивач вважає, що такі дії Відповідача є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного земельного законодавства, а також порушують його право на безоплатну приватизацію земельної ділянки бажаною площею.
Ухвалою судді від 28.12.2020 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача 18.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що вирішення питань щодо передачі земельної ділянки у власність, в тому числі щодо надання дозволу (згоди) на розробку проект) відводу, віднесено до компетенції відповідача як до відповідного органу місцевого самоврядування, в межах якої знаходиться запитувана земельна ділянка. Вирішення питань у сфері земельних відносин за законом віднесено до виключної компетенції колегіального органу, тобто питання з приводу надання земельної ділянки у власність, в тому числі і розгляд питань про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки, має вирішуватись виключно радою на пленарному засіданні (сесії). Тому відповідач вважає, що Рішення позачергової ХLIV сесії І скликання Ширяївської селищної ради Одеської області від 25 вересня 2020 року прийняте відповідно до чинного Законодавства України.
Стосовно стягнення моральної шкоди відповідач зазначає, що позивач не довів, що тривала протиправна бездіяльність відповідача викликала у позивача психічне напруження та додаткове напруження чи страждання, розчарування, у зв'язку з очікуванням рішення, що виникли внаслідок порушення органом місцевого самоврядування прав людини, викликане під час розгляду його заяви порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , звернувся до Голови Ширяївськоі об'єднаної територіальної громади Одеської області з заявою від 17.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а саме земель комунальної власності, яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Ширяєвського району Одеської області. До вказаної заяви було надано копії документів, які посвідчують особу (паспорт громадянина України та ідентифікаційний код), а також графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Як вбачається з заяви та графічного матеріалу, позивач просив надати йому земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована не території Осинівеької сільської ради.
Рішенням позачергової сесії ХLIV сесії І скликання Ширяївської селищної ради Одеської області від 25.09.2020 року “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства”, надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, адреса земельної ділянки: Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Відповідно до викопіювання, з планово-картографічних матеріалів місця розташування земельної ділянки, яка планується надатись у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га, за підписом спеціаліста II категорії відділу земельних та майнових відносин А. Бондаренко, зазначена земельна ділянка розташована на території колишньої Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки, яка піддягає поділу 5125480300:01:001:0408.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про особисте селянське господарство” для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про звернення громадян” громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України “Про звернення громадян” звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до положень ст.15 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з пп. “б” ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звернувся до Голови Ширяївськоі об'єднаної територіальної громади Одеської області з заявою від 17.08.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а саме земель комунальної власності, яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Ширяєвського району Одеської області. До вказаної заяви було надано графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована не території Осинівеької сільської ради.
Разом з цим Рішенням позачергової сесії ХLIV сесії І скликання Ширяївської селищної ради Одеської області від 25.09.2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, адреса земельної ділянки: Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту).
При цьому на викопіюванні, з планово-картографічних матеріалів місця розташування земельної ділянки, яка планується надатись у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, зазначена вже інша земельна ділянка, ніж та, яку просив надати позивач, а саме земельна ділянка площею 0,25 га, розташована на території колишньої Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області.
З зазначеного вбачається, що відповідачем прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо іншої земельної ділянки, ніж та, що просив позивач.
При цьому суд зазначає, що якщо місце розташування бажаної до отримання позивачем земельної ділянки не відповідало вимогам законів, то відповідач, у відповідності до положень чинного законодавства повинен був відмовити у наданні такого дозволу.
Чинне законодавство не наділяє відповідача повноваженнями на власний розсуд обирати земельну ділянку для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою іншої ділянки рішенням від 25.09.2020 року “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства”, відповідач діяв не на підставі та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що зазначене рішення належить до скасування.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.
Таким чином під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
З огляду на зазначене суд вважає за необхідне зобов'язати Ширяївську селищну раду Одеської області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 17.08.2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а саме земель комунальної власності, яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Ширяєвського району Одеської області, на підставі поданих документів та прийняти рішення в межах своїх повноважень.
Суд зазначає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Стосовно позовних вимог Позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
На підставі ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 100000 грн. у зв'язку з чим у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на той факт, що ставка судового збору за звернення до суду з даним позовом становить 840,80 грн., суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ширяївської селищної ради Одеської області (вул. Коробченка, 1, смт. Ширяєве, Ширяївський район, Одеська область, 66833, код ЄДРПОУ 04378994) про визнання протиправними дій, скасування індивідуального акта та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати Рішення позачергової сесії ХLIV сесії І скликання Ширяївської селищної ради Одеської області від 25.09.2020 року “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства”.
Зобов'язати Ширяївську селищну раду Одеської області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 17.08.2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а саме земель комунальної власності, яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Ширяєвського району Одеської області, на підставі поданих документів та прийняти рішення в межах своїх повноважень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ширяївської селищної ради Одеської області (вул. Коробченка, 1, смт. Ширяєве, Ширяївський район, Одеська область, 66833, код ЄДРПОУ 04378994) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. та 80 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.