Справа № 420/8802/20
26 лютого 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4), Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223), Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, пр-т Перемоги,14, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 187938 від 30.07.2020р., -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, в якій позивач просить:
скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №187938 від 30.07.2020р. на суму 1700,00 грн., винесену в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Миколаївський області по відношенню гр. ОСОБА_1 ;
скасувати розрахунок № 1187 від 16.06.2020р. про нарахування сплати за користування автомобільними дорогами України від 25.06.2020р. на суму 1149 євро (еквівалент відповідно до курсу НБУ на час звернення 37,461 грн.), винесений в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Миколаївський області по відношенню гр. ОСОБА_1 .
Ухвалою від 28.09.2020 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 18.11.2020р. замінено відповідачів Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на належних, а саме Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки; Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки; зобов'язано Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки; Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 04 грудня 2020р. засвідчені належним чином копії оскаржуваних Постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №187938 від 30.07.2020р. на суму 1700,00 грн., розрахунку № 1187 від 16.06.2020р.; призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 17.12.2020 р.
Ухвалою суду від 17.12.2020р. закрито провадження в частині позовних вимог про скасування розрахунку № 1187 від 16.06.2020р. про нарахування сплати за користування автомобільними дорогами України від 25.06.2020р. на суму 1149 євро (еквівалент відповідно до курсу НБУ на час звернення 37,461 грн.), винесеного в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Миколаївський області по відношенню гр. ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 17.12.2020р. у задоволенні клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про заміну неналежних відповідачів відмовлено; залучено до участі у справі співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті; продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; встановлено відповідачам та співвідповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; відкладено підготовче засідання по справі на 18.01.2021 р.
Ухвалою суду від 18.01.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 01.02.2021 р.
Ухвалою суду від 01.02.2021 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.02.2021 р. 14 год. 30 хв.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та винесеною з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки її винесено за відсутності факту правопорушення, не встановлено особу суб'єкта відповідальності, порушено процедуру габаритно-вагового контролю. На момент перевірки транспортний засіб знаходився у оренді, відповідно перевізником був інший суб'єкт господарювання, проте вказані обставини не були враховані відповідачем під час розгляду справи, у зв'язку з чим позивач наполягає на тому, що навіть якби правопорушення було вчинено, відповідальність має нести перевізник, а не власник транспортного засобу. Позивач з акта позбавлений можливості встановити будь-які характеристики вимірювального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю та чи проводилась його метрологічна атестація.
Від Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕП/2623/21 від 01.02.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що за результатми проведення рейдової перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено ваговий контроль транспортного засобу Renault д/н НОМЕР_2 та причіп, д/н НОМЕР_3 . Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами. За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 207917 від 16.06.2020р., в якому водієм визнано факт перевищення вагових параметрів та відсутність дозволу. Під час проведення перевірки позивачем не було надано дозвіл, а тому у відповідача були наявні підстави для накладення штрафу відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 24.07.2019р. у справі № 803/1540/16, від 01.07.2020р. у справі №803/50/70. Водій зобов'язаний вибирати швидкість руху з огляду на дорожню обстановку та особливості вантажу. На думку відповідача, власник транспортного засобу у разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати до перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб.
Від Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надійшли письмові пояснення по суті спору (вх. № ЕП/2630/21), в яких в обгрунтування првавової позиції зазначено, що під час проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт параметри транспортного засобу ОСОБА_1 перевищували нормативи більш як на 2 відсотки, останній на законних підставах був віднесений до великогабаритного, про що складено довідку про результати габаритно-вагового контролю № 043705 від 16.06.2020р., акт № 035957 від 16.06.2020р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та здійснений розрахунок №1187 від 16.06.2020р. на суму 1149,12 євро. Твердження позивача про відсутність порушення, оскільки водій транспортного засобу продовжив рух є неналежним аргументом для скасування оскаржуваної постанови. Факт перевищення вагових обмежень над визначеними законодавством становив 2,39 % зафіксований актом перевірки, який з усіма матеріалами перевірки було направлено за належністю для прийняття рішення до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області.
До судового засідання 25.03.2021 р. всі учасники явку представників не забезпечили, про дату, час та місце наступного судового засідання сторони повідомлено належним чином, та завчасно.
23.02.2021 р. (вх. №9171/21) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Renault Magnum 440, д/н НОМЕР_4 та причепу, д/н НОМЕР_3 (а.с. 21-22).
31.10.2017р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складено акти приймання -передачі транспортного засобу, за яким на підставі довіреності зареєстрованої в реєстрі 21.10.2017р. за № 5099, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв у користування транспортний засіб Renault Magnum 440, д/н НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 ) (а.с. 17); причепу BATERVERDUM SCT 24, д/н НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 ) (а.с. 17-18).
Згідно приймального акту-вантажний контейнер ARL00003328, вищевказаним транспортним засобом з причепом водій ОСОБА_2 перевозив вантаж, що належить відправнику ТОВ «СМАРТ ЛОГІСТИКС», перевізник ТОВ «Естафета» (а.с. 19-20).
На підставі направлення на рейдову перевірку №010959 від 11.06.2020р., з метою проведення додержання автоперевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, працівниками Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області зупинено транспортний засіб Renault Magnum 440, д/н НОМЕР_4 з причепом, д/н НОМЕР_3 для здійснення дій щодо перевірки встановлених нормативних параметрів вантажу.
У ході зважування транспортного засобу, який згідно свідоцтва про реєстрацію належить позивачу, посадовими особами відповідача зафіксовано порушення нормативних вагових параметрів, що підтверджується талоном зважування транспортного засобу (д.н.з. НОМЕР_4 ) від 16.06.2020р. (а.с. 72).
16.06.2020р. уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 16.06.2020р. (а.с. ,73, 74).
Постановою Управління Укртрансбезпеки в Миколаївський області про застосування адміністративно-господарського штрафу № № 187938 від 30.07.2020р., якою стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погодившись із правомірністю прийняття зазначеної постанови, позивач оскаржив її до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При вирішенні спору суд виходить з того, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною 14 ст.6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;
здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;
проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;
здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;
здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з п. 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
За таких обставин, територіальні управління Укртрансбезпеки є уповноваженими органами для здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Суд зазначає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Згідно п.22 Порядку № 1567, у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно п.25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Доказів розгляду справи про порушення у присутності уповноваженої особи ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.
Згідно п. 27 Порядку № 1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Так, у додатку 5 до Порядку № 1567 передбачено вимоги до оформлення постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, серед яких, зокрема, зазначено порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак в оскаржуваній постанові не зазначено яку саме норму законодавства про автомобільний транспорту порушено позивачем.
Разом з тим, як вбачається зі змісту акта від 16.06.2020р.., в даному випадку йдеться про порушення позивачем абз.3 ч.1 ст. 60 Закон № 2344-III.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.
Відповідно до п. 16 цієї Постанови перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001р.
Згідно з п. 3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. (далі - Порядок №879).
Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку№879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Таким чином, обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.
Згідно зі ст. 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст. 33 Закону №2344-III).
Згідно абз.3 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Судом встановлено, що автомобільним перевізником ТОВ «Естафета», водій ОСОБА_2 на транспортному засобі Renault Magnum 440, д/н НОМЕР_4 з причепом, д/н НОМЕР_3 здійснювалося перевезення вантажу - хвойних порід (контейнер №ZCSU8959542), що підтверджується копією приймального акту-вантажного контейнера ARL00003328 (а.с. 19), що є документом, який у розумінні ст. ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).
Крім того, з огляду на зміст вищевказаного акту перевізником вантажу є ТОВ «Естафета».
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.
Враховуючи наведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що застосування штрафу до ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є безпідставним та необґрунтованим, а постанова № 187938 від 30.07.2020р. про стягнення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4), Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223), Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, пр-т Перемоги,14, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 187938 від 30.07.2020р., - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Миколаївський області про застосування адміністративно- господарського штрафу № 187938 від 30.07.2020р.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, пр-т Перемоги,14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.