16 лютого 2021 року м. Одеса Справа №420/13197/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.
за участі секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Михайленко М.М., .
відповідача Чілей М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2020 року №000718/15-32/07-08 та №000720/15-32/07-08 прийнятих відповідачем.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно та підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято на підставі висновків акта перевірки № 000022/15-32ч20981885 від 26.10.2020 року, які є безпідставними, адже як зазначає позивач вказані висновки у акті перевірки не відповідають фактичним обставинам.
Представник Головного управління ДПС в Одеській області проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, обґрунтованими, та винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» (код ЄДРПОУ 20981885) зареєстроване юридичною особою з 03.06.1994 року (дата запису: 26.01.2005р., номер запису: 15561200000004663).
Як вбачається з матеріалів справи у період з 28.09.2020 по 19.10.2020 року головними державними ревізорами-інспекторами Гуменюк І.В., Папіджановим С.З., Поліщуком Д.А. на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 18.09.2020 року №4507 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ АІБ «ЮГО-ЗАПАД» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Одеській області 26.10.2020 року склало відповідний акт № 000022/15-32ч20981885 (Том 1 а.с. 14-23).
У висновках вищезазначеного акту вказано про те, що ТОВ АІБ «Юго-Запад» порушено норми п.44.1 ст.44, ч. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 590 702 грн., у тому числі: за липень 2019 року на 209 391 грн., за грудень 2019 року на 381 311 грн., та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) та суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21) у розмірі 276 997 грн., у тому числі за липень 2020 року.
На підставі висновків акту документальної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області винесене податкове повідомлення-рішення від 16.11.2020 року №000718/15-32/07-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 886053 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 590702 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 295 351 грн. (Том 1 а.с.12).
Також, Головним управлінням ДПС в Одеській області 16.11.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000720/15-32/07-08, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 276 997 грн. (Том 1 а.с.13).
Позивач не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду із цим позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно п.77.9 ст.77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Підпунктом 86.3 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів)..
Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено самостійне визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань та проведення перевірки платника податків у випадках, визначених цим Кодексом не пізніше закінчення 1095 днів.
Як вказано у п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПКУ Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно до п.201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати, дохід для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.
Згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п.123, ст.123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як встановлено судом, згідно акту перевірки від 26.10.2020 року № 000022/15-32ч20981885 відповідач зазначає, що за результатами перевірки ТОВ АІБ «ЮГО-ЗАПАД», згідно з даними інформаційних систем та електронної звітності, суми податкового кредиту на загальну суму 656 992 грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ «АМЕЙ» не підтверджено, з причини відсутності доказів щодо фактичного отримання товарів на суму ПДВ у розмірі 656 992 грн.
Так, податковий орган вказує на те, що за перевірений період до складу податкового кредиту за звітні періоди січень, лютий, квітень, травень, червень 2019 року позивачем включені суми ПДВ у розмірі 656 992 грн. у результаті взаємовідносин з ТОВ «АМЕИ», код 41609723, в свою чергу на думку податкового органу будь-які матеріали, товари, які придбавались ТОВ АІБ «ЮГО-ЗАПАД» не могли були придбані у ТОВ «АМЕЙ», оскільки за період з січня 2019 по червень 2019 року облікова кількість штатних працівників ТОВ «АМЕИ» складає 1 особа, об'єкти оподаткування відсутні.
Суд критично оцінює такі висновки відповідача щодо фактичного отримання товарів позивачем на суму ПДВ у розмірі 656 992 грн. від ТОВ «АМЕЙ», оскільки матеріалами справи підтверджено, що ТОВ АІБ «ЮГО-ЗАПАД» придбало у ТОВ «АМЕЙ» на підставі договору поставки №14.01 від 14 січня 2019 року плати передавальна НПП ГЛЕР-01Р в кількості 98 шт, плати приймальні НПП ГЛЕР-01Р в кількості 98 шт, плата управління 04.02.105-03 ІЗМ.01 в кількості 98 шт, плата регулювання прийома юкс 004.01.505-01Р в кількості 98 шт, корпус полікарбонатний-01Р в кількості 98 шт, корпус полікарбонатний з кришкою-01Р в кількості 98 шт. на загальну суму 3347836,80 (у тому числі ПДВ 557972,80) гривень; на підставі договору поставки №08.04 від 08 квітня 2019 року плати передавальні НПП ГЛЕР в кількості 6 шт, плати приймальні НПП ГЛЕР в кількості 6 шт. на загальну суму 90720,00 (у тому числі ПДВ 15120,00) гривень; на підставі договору поставки №15.05 від 15 травня 2019 року плата передавальна НИСШ 434857031-01 в кількості 20 шт, плата приймальна НИСШ 434857031-02 в кількості 20 шт, плата управління 04.02.105-03 ІЗМ.02 в кількості 10 шт., плата регулювання прийома 004.01.600 в кількості 10 шт на загальну суму 223080,00 (у тому числі ПДВ 37180,00) гривень; на підставі договору поставки №17.05 від 17 травня 2019 року приймач сигналів тривоги по радіоканалу до восьми передачів в кількості 1 шт, сповіщувач інфрачервоний, лінійний, з дальністю виявлення 70м, передача тривоги по радіоканалу в кількості 8 шт, модуль розширення на 10 реле в кількості 1 шт на загальну суму 112080,00 (у тому числі ПДВ 18680,00) гривень; на підставі договору поставки №07.06 від 07 червня 2019 року плата передавальна НИСШ 434857031-01 в кількості З шт, плата приймальна НИСШ 434857031-02 в кількості З шт, сповіщувач охороний всепогодний комбінований вуличний в кількості 2 шт, джерело живлення 24В, 0, 7А в кількості 5 шт на загальну суму 78660,00 (у тому числі ПДВ 13110,00) гривень; на підставі договору поставки №14.06 від 14 червня 2019 року плата передавальна НИСШ 434857031-01 в кількості 5 шт, плата приймальна НИСШ 434857031-02 в кількості 5 шт, плата управління 04.02.105-03 ІЗМ.02 в кількості 4 шт, плата РМ в кількості З шт на загальну суму 89580,00 (у тому числі ПДВ 14930,00) гривень.
Вказані обставини підтверджені належним чином оформленими первинними документами, в тому числі відповідними договорами поставки, спеціфікаціями, рахунками-фактури, видатковими накладними та товарно транспортними накладними (Том 1 а.с.31-150).
Крім того, за висновками акту перевірки, відповідач зазначає, що за результатами перевірки, на підставі наданих документів, на підставі даних Архіву електронної звітності, інформаційних систем Податкового блоку, зроблений висновок, що документально оформлені операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «АККОРД ТОРГ» фактично не відбулись, оскільки ТОВ «АККОРД ТОРГ» сформовано податковий кредит, який складається з придбання інструментів, запчастин, сантехнічних матеріалів, канцелярських товарів, іграшок, посуду, будівельних матеріалів та інше, у тому числі товарів, які були документально оформлені як реалізація на адресу ТОВ АІБ «ЮГО-ЗАПАД». В свою чергу, ТОВ «АККОРД ТОРГ» оформлено придбання товарів, на які оформлено реалізацію на адресу позивача у контрагента ТОВ «ФОРТ ПРАЙМ», код 43136828. Відповідач вказує на те, що за грудень 2019 року облікова кількість штатних працівників ТОВ «ФОРТ ПРАЙМ» складає 1 особа, об'єкти оподаткування відсутні, а відтак, на думку відповідача, будь-які матеріали, товари, які придбавались ТОВ «АККОРД ТОРГ» не могли були придбані у ТОВ «ФОРТ ПРАЙМ».
Суд критично оцінює висновки податкового органу, що за результатами перевірки ТОВ АІБ «ЮГО-ЗАПАД», згідно з наданими до перевірки документами та даними інформаційних систем та електронної звітності, суми податкового кредиту на загальну суму 210 707 грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ «АККОРД ТОРГ» не підтверджено, з причини відсутності доказів щодо фактичного отримання товарів на суму ПДВ у розмірі 210 707 грн., оскільки такі висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так, судом встановлено, що ТОВ АІБ «ЮГО-ЗАПАД» придбало у ТОВ «АККОРД ТОРГ» на підставі договору поставки №12.12 від 12 грудня 2019 року, монітор DHL55-4К в кількості 3шт., пристрій налаштування обладнання переносний ПНОП в кількості 1 шт, комп'ютер INTEL в кількості 1 шт., маніпулятор типу миша в кількості 4 шт, комплект кріплення для 1-відеокамери в кількості 93 шт. комплект кріплення для 2- відеокамер в кількості 10 шт, комплект кріплення для 3-відеокамер в кількості 1 шт, комплект кріплення для 5-відеокамер в кількості 1 шт, кріплення шафи в кількості 19 шт, шафа комутаційна периферійна ШКП в кількості 2 шт, монітор DHL22-F600 в кількості 4 шт на загальну суму 714241,28 грн. (у тому числі ПДВ 119040,21 грн.). Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «АККОРД ТОРГ» та позивачем також укладено договора підряду №11/19 від 25 листопада 2019 року на загальну суму 263230,00 грн. та №12/19 від 02 грудня 2019 року на загальну суму 286770,00 грн., та 13 січня 2020 року між ТОВ «АККОРД ТОРГ», ТОВ АІБ «ЮГО-ЗАПАД» та ТОВ «СІТІ-БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» було укладено договора відступлення права вимоги по вищезазначеним договорам поставки та підряду згідно яких новим кредитором став ТОВ «СІТІ-БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ».
На підтвердження зазначених господарських операцій, позивачем надано до суду належним чином оформлену первинну документацію, в тому числі відповідні договори поставки, специфікації, видаткові накладні, товарно-траспортні накладні, рахунки-фактури, акти приймання виконаних робіт, тощо (Том 1 а.с. 150-190).
На підтвердження розрахунків за вищевказаними господарськими операціями з ТОВ «АМЕЙ» та ТОВ «СІТІ-БУД ДЕВЕЛОПМЕНТ», позивачем надано до суду відповідні виписки з рахунків про рух коштів (Том 1 а.с. 198-201).
Враховуючи зазначене, висновки Головного управління ДПС в Одеській області про порушення ТОВ АІБ «Юго-Запад» порушено норми п.44.1 ст.44, ч. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 590 702 грн., у тому числі: за липень 2019 року на 209 391 грн., за грудень 2019 року на 381 311 грн., та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) та суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21) у розмірі 276 997 грн., у тому числі за липень 2020 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів, суд зазначає, що відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив аналогічну позицію у постанові у справі №804/4787/16 від 11.09.2018 р.
Щодо посилання відповідача на інформацію, що міститься в інформаційно-аналітичних базах, суд вважає за необхідне наголосити, що Акт перевірки не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження відповідними доказами, а лише на основі припущень суб'єкта владних повноважень. Проте відповідач робить свої висновки стосовно виявлених порушень за операціями з контрагентами, керуючись виключно даними інформаційних баз, а не первинною документацією, як цього вимагає чинне законодавство України. В свою чергу, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
Отже, вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні відомості щодо здійснення господарських операцій та дають змогу встановити зміст господарських операцій та їх кількісні та якісні характеристики і у своїй сукупності відображають відомості, які мають значення для підтвердження здійснення господарських операцій.
В свою чергу, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів, а також несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо відсутності господарських операцій.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 16.11.2020 року №000718/15-32/07-08 та №000720/15-32/07-08 критерію обґрунтованості та правомірності, що є безумовною підставою для їх скасування.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №986 від 26.11.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 17445,75 грн. (Том 1 а.с.10).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 17445,75 грн. сплаченого за платіжним дорученням №986 від 26.11.2020 року з Головного управління ДПС в Одеській області.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.11.2020 року №000718/15-32/07-08 та №000720/15-32/07-08.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство інформаційної безпеки «Юго-Запад» (65010, м. Одеса, вул. Палубна, буд.9/3) код ЄДРПОУ 20981885 витрати по сплаті судового збору 17445,75 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 26.02.2021 року.
Суддя Іванов Е.А.
.