Справа № 420/14855/20
25 лютого 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 9856,00 грн., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 733;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 9856,00 грн., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 733.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2020 року придбав квартиру. Позивачем сплачено збір у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості, на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9856,00 грн. Позивач вказав, що оскільки він вперше придбав квартиру та відповідно звільняється від сплати 1% від вартості об'єкта нерухомості на обов'язкове державне пенсійне страхування та звернувся до Пенсійного фонду з заявою повернення помилково сплачених коштів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.10.2020 року відмовлено позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна.
Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також практику Верховного Суду, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 28.12.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.01.2021 року за вх. № 4570/21 від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивачем не було надано жодних доказів того, що він придбав житло вперше, тобто наявності обставин, за яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується з урахуванням п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи вищевикладене, відсутні законні підстави для її задоволення.
06.10.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Наталею Михайлівною (зареєстровано у реєстрі за №733), відповідно до якого позивач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 2 вказаного договору продаж здійснено за 985 600,00 грн.
За придбання вказаної квартири згідно договору купівлі продажу позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 9856,00 грн., що підтверджується копією квитанції №СВ03990880/1 від 06.10.2020 року.
15.10.2020 року (вх. № 14223/8 від 19.10.2020 року) ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченої з операції купівлі-продажу нерухомого майна (договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений від 06.10.2020 року) суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9856,00 грн.
Листом від 30.10.2020 №1500-0502-8/84381 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача про відсутність підстав для повернення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9856,00 грн., сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки наявність визначених п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», п. 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998р., підстав заявником не доведено.
Зокрема вказано, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а надана позивачем копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є належним доказом. Саме нотаріус, під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна розглядає надані інформацію та документи та вирішує чи є підстави вважати саме цей правочин придбання житла вперше. Тому, для вирішення питання щодо повернення збору, до ГУ ПФУ в Одеській області необхідно надати висновок, в якому приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 підтверджує, що купівля нерухомого майна для позивача є першою купівлею нерухомості.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п. 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано «Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740.
Як встановлено судом, позивач в мотивувальній частині позову посилається на приписи Порядку №1740, а саме:
15-1. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Вказаний Порядок також містить п.152. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Однак, п.152 Порядку №1740 у викладеній редакції діяв до 26.09.2020р., оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», п. 152 доповнено підпунктами “в” і “г” такого змісту:
“в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 уклав 06.10.2020 року, тобто після 26.09.2020р.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин Порядок №1740 діяв в наступній редакції:
“в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Отже, суд зазначає, що позивачем, всупереч вищевикладеного не надано підтверджень фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року)
Крім іншого, суд звертає увагу на те, що у паспорті ОСОБА_1 міститься відмітка, згідно якої внесено запис про те, що право на безоплатну приватизацію житла використано в обсязі 10,78 кв.м. при нормі 23,5 кв.м. загальної площі.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що в адміністративному позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною на підставі декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 14, 77, 78, 90, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385
Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області - адреса, 65021, м. Одеса, вул. Садова, 1а, код ЄДРПОУ 37607526
Головуючий суддя Н.В. Потоцька
.