м. Миколаїв.
26 лютого 2021 р.справа № 400/1364/20
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6 м. Миколаїв, 54001
про1) визнання протиправним та скасування запису про податкову заставу № 27469494 від 10.02.20 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 2) зобов'язання вчинити певні дії; 3) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 2193913, 2193914, 2193915, 2193916 від 29.06.15 р.
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення № 68/14-29-50-07-29 про опис майна у податкову заставу від 3 лютого 2020 р.;
2) визнати протиправним та скасувати акт № 25/14-29-50-07-30 опису майна від 10 лютого 2020 р.;
3) визнати протиправним та скасувати запис про податкову заставу № 27469494 від 10 лютого 2020 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;
4) зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області провести коригування в інтегрованій картці платника податку, шляхом анулювання заборгованості з земельного податку з фізичних осіб в сумі 44 271,28 грн., пені в сумі 5 551,59 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 913,76 грн.;
5) зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області в порядку, передбаченому п. 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення публічного обтяження за типом податкова застава майна ОСОБА_1 , зареєстрованого 10 лютого 2020 р. за № 27469494.
У відкритті провадження у справі в частині такої вимоги, як визнання протиправним та скасування акту № 25/14-29-50-07-30 опису майна від 10 лютого 2020 р., судом відмовлено (а. с. 18-19).
Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 20-23).
На усунення недоліків, вказаних судом, позивач подав нову позовну заяву, в якій заявив такі вимоги:
1) визнати протиправним та скасувати запис про податкову заставу № 27469494 від 10 лютого 2020 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;
2) зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області в порядку, передбаченому п. 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення публічного обтяження за типом податкова застава майна ОСОБА_1 , зареєстрованого 10 лютого 2020 р. за № 27469494 (а. с. 26-37).
Під час розгляду справи, позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій заявив такі позовні вимоги:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 2193913, 2193914, 2193915, 2193916, всі від 29 червня 2015 р.;
- визнати протиправним та скасувати запис про податкову заставу № 27469494 від 10 лютого 2020 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;
- зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області провести коригування в інтегрованій картці платника податку, шляхом анулювання заборгованості з земельного податку з фізичних осіб в сумі 19 862,55 грн., а також штрафу та пені, нарахованих за несплату даного податкового зобов'язання;
- зобов'язати ГУ ДПС у Миколаївській області в порядку, передбаченому п. 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення публічного обтяження за типом податкова застава майна ОСОБА_1 , зареєстрованого 10 лютого 2020 р. за № 27469494 (а. с. 87).
Стаття 47 ч. 1 КАС України наділяє позивача правом змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частина 7 зазначеної статті передбачає, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
Враховуючи, що позивач подав заяву про зміну позовних вимог з дотримання строку, встановленого ст. 47 ч. 1 КАС України, а також долучив докази її надіслання відповідачу (а. с. 97), суд приймає її до розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. В лютому 2020 р. ОСОБА_1 отримав рішення № 68/14-29-50-07-29 про опис майна у податкову заставу від 3 лютого 2020 р., акт № 25/14-29-50-07-30 опису майна від 10 лютого 2020 р. та витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 64691255 від 10 лютого 2020 р. З відповіді ГУ ДПС у Миколаївській області позивач дізнався, що за період 2015-2017 р.р. податковими повідомленнями-рішеннями йому було нараховано земельний податок, який ним своєчасно не сплачено. Наявність податкового боргу з вказаного податку, стала підставою для застосування відповідачем податкової застави. Позивач стверджує, що ані податкові повідомлення-рішення, ані податкова вимога, якими відповідач визначив йому податкові зобов'язання з земельного податку за вказані роки, йому не надсилались і не вручались, відповідно, грошове зобов'язання є неузгодженим, що виключає можливість застосування податкової застави.
Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з таких підстав. За даними інформаційної системи, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 мається запис про наявність податкового боргу з земельного податку, в загальній сумі 49 822,87 грн. В 2015 р. ОСОБА_1 були надіслані податкові повідомлення-рішення №№ 2193913, 2193914, 2193915, 2193916, якими визначено суму податкового зобов'язання з вказаного податку на загальну суму 19 862,55 грн., а в 2016 р. була надіслана податкова вимога № 666-17 на ту ж суму. Наявність податкового боргу стала підставою для застосування податкової застави (а. с. 49-53).
Позивач подав відповідь на відзив, в якому не погодився із запереченнями відповідача та по суті повторно виклав аргументи позовної заяви (а. с. 80-82).
Під час розгляду справи, судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а. с. 105-106).
Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а. с. 43-45).
Представники сторін клопотали про розгляд справи в письмовому провадженні (а. с. 127-128).
Відповідно до ст. 194 ч. 3 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
На підставі наведеної норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб.
Відповідно до ст. 286 п. 286.5. Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
30 червня 2015 р. контролюючим органом були складені на надіслані на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 2193913, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 2 751,74 грн.;
- № 2193914, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 1 851,17 грн.;
- № 2193915, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 9 656,10 грн.;
- № 2193916, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 5 603,54 грн. (а. с. 122-125) (позивач в заяві про зміну позовних вимог помилково вказав датою вищезазначених рішень 29 червня 2015 р.).
Всього вищенаведеними рішеннями, позивачу нараховано 19 862,55 грн. земельного податку.
5 травня 2016 р. контролюючий орган направив ОСОБА_1 податкову вимогу № 666-17 на суму податкового боргу в розмірі 19 862,55 грн. (а. с. 54).
3 лютого 2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області склало рішення № 68/14-29-50-07-29 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, 10 лютого 2020 р. відповідач склав акт № 25/14-29-50-07-30 опису майна і в той же день податкова застава зареєстрована ним в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Згідно з витягом з цього реєстру, розмір забезпеченого податковою заставою зобов'язання позивача складає 49 822,87 грн. (а. с. 13-15).
Однією з підстав виникнення права податкової застави є несплата у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (ст. 89 п. 89.1. пп. 89.1.2. ПК України).
В свою чергу, ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.175. ПК України визначає, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ст. 89 п. 89.3. ПК України).
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (ст. 89 п. 89.8. ПК України).
Таким чином, передумовою виникнення права податкової застави, є наявність у платника податків податкового боргу, який є сумою узгодженого грошового зобов'язання.
За правилами ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.4. ПК України, в редакції на час прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень в червні 2015 р., платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з ст. 36 п. 36.1. ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.39. ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За визначенням ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.157. ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У відповідності з ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.175. ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 59 п. 59.1. ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені ст. 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3. якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За змістом ст. 56 п. 56.17. ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до вимог ст. 56 п. 56.18. ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з ст. 95 п. 95.1. ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
За правилами ст. 95 п. 95.3. ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Стаття 20 п. 20.1. пп. 20.1.34. ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм податкового законодавства в редакції станом на червень 2015 р. (час прийняття оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень), дає підстави для висновку про те, що податкове зобов'язання із сплати земельного податку нараховується контролюючим органом відповідним податковим повідомленням-рішенням. У разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження (адміністративної або судової), визначених контролюючим органом грошових зобов'язань, такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
На підтвердження направлення спірних податкових повідомлень-рішень на адресу ОСОБА_1 , відповідач подав суду службову записку, з якої слідує, що вони надсилались простою кореспонденцією (а. с. 126).
Відповідно до ст. 42 п. 42.2. ПК України, в редакції на час надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Отже, відповідно до наведених приписів ПК України, відповідач повинен був надіслати податкові повідомлення-рішення рекомендованим листом, тоді вони надсилались простою кореспонденцією, що є порушенням відповідачем визначеного законом порядку.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 ч. 1-2 КАС України).
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів надіслання у встановленому ПК України порядку або вручення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень.
Так як відповідач порушив вимоги ПК України щодо порядку надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень, грошове зобов'язання, визначене цими рішеннями не набуло статусу узгодженого.
5 травня 2016 р. контролюючий орган направив ОСОБА_1 податкову вимогу № 666-17 на суму податкового боргу в розмірі 19 862,55 грн. (а. с. 54).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, податкова вимога не була вручена позивачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а. с. 55).
Відповідно до ст. 56 п. 56.18. ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
В свою чергу ст. 102 ПК України передбачає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Наведена норма в прив'язці до приписів ст. 56 п. 56.18. ПК України визначає строк давності на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення в 1095 днів.
При цьому, встановлений в ст. 102 п. 102.1. ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 р. у справі № 500/2486/19 (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/93404515).
Зокрема судом зазначено наступне: "Верховний Суд у складі судової палати вважає, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.".
Отже, встановлений ст. 102 ПК України 1095-денний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення, не є процесуальним строком звернення до суду в розумінні КАС України, а є строком давності, який не може бути поновлено чи продовжено судом.
В тій же постанові Верховного Суду вказано: "Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.".
Податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом 30 червня 2015 р., а вимога про їх скасування заявлена позивачем 22 червня 2020 р.
Таким чином, із спливом 1095-денного строку давності, позивач втратив право на їх оскарження, в тому числі в судовому порядку, так як цей строк має пресічну природу і не може бути поновлений або продовжений судом за правилами КАС України. У зв'язку з цим, заява позивача про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, вирішенню по суті не підлягає (а. с. 101-103).
Так як вищезазначений строк є строком давності, а не процесуальним строком, в такому випадку позовні вимоги, які заявлені з пропуском строку давності, не підлягають залишенню без розгляду - в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідач надав суду витяг з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , з якого слідує, що в 2015 р. позивачу було нараховано 19 862,55 грн. податкового зобов'язання з земельного податку; за 2016 р. - 28 463,03 грн., за 2017 р. - 30 170,80 грн., за 2018 р. - 10 262,60 грн., за 2019 р. - 9 306,14 грн. (а. с. 63-71).
Стаття 87 п. 87.9. ПК України передбачає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Як зазначає відповідач і підтверджується даними інтегрованої картки платника податків, сплата позивачем земельного податку за 2018 р. та 2019 р. в сумі 10 262,60 грн. і 9 306,14 грн. відповідно, була зарахована ГУ ДПС у Миколаївській області в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.
При цьому, суд звертає увагу на те, що податкові зобов'язання з земельного податку за 2016-2019 р.р. нараховувались позивачу відповідними податковими повідомленнями-рішеннями (за 2016 р.: №№ 3112270-1301, 3112271-1301, 3112272-1301, 3112273-1301, всі від 30 червня 2016 р.; за 2017 р.: №№ 2523-1302, 2524-1302, 2525-1302, 2526-1302, всі від 20 серпня 2017 р.; за 2018 р.: № 2460/14-29-13-01-31 від 1 серпня 2018 р., за 2019 р.: №№ 196193-5006-1403, 196194-5006-1403, 196195-5006-1403, 196196-5006-1403, всі від 30 червня 2019 р.), які позивач в рамках даної адміністративної справи не оскаржує, а тому його доводам про те, що він не отримував податкових повідомлень-рішень за вказані роки, суд не може надати правову оцінку, так як вони не є предметом спору.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що починаючи з 2015 р., позивач має податковий борг з земельного податку, який визначений йому податковими повідомленнями-рішеннями. Строк давності щодо оскарження податкових повідомлень-рішень за 2015 р. сплив, а за інші роки позивач податкові повідомлення-рішення не оскаржує. На підставі ст. 87 п. 87.9. ПК України, відповідач зарахував кошти позивача, сплачені в якості податку за 2018 і 2019 р.р. в рахунок погашення податкового боргу минулих років, що прямо зазначено в інтегрованій картці платника податків. З урахуванням того, що факт наявності податкового боргу у позивача судом встановлено, відповідно, це є законною підставою виникнення права податкової застави майна позивача.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз