справа №380/8564/20
25 лютого 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.05.2020 № 42049-5040-0466.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. На переконання позивача, на момент визначення відповідачем податкових зобов'язань по сплаті земельного податку, позивач був звільнений від обов'язку сплати земельного податку з огляду на те, що перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи. Відтак, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 15.10.2020 відкрито загальне позовне провадження, справа призначена до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
07.12.2020 в підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Дніпровську міську раду.
Заперечуючи проти позову, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було надано до суду відзив на позов, який долучено до матеріалів справи. Відповідач звернув увагу на те, що користування нежитловою будівлею неможливе без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань зі сплати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. Відповідач зазначає, що відповідно до вимог Податкового кодексу України, земельна ділянка під об'єктом нерухомості, яка є у користуванні позивача, є об'єктом оподаткування, а позивач, як користувач земельної ділянки, є платником земельного податку.
У встановлений судом строк, представником Дніпровської міської ради надано до суду письмові пояснення щодо позову, які долучено до матеріалів справи. Дніпровська міська рада вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки факт того, що позивачем не було оформлено право користування земельною ділянкою у визначеному чинним законодавством порядку не позбавляє обов'язку позивача щодо сплати земельного податку як землекористувача. Крім того, третя особа зазначає, що обов'язок сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення) й спрощена система оподаткування, як і використання цієї нерухомості (а не самої земельної ділянки, на якій вона розташована) у провадженні господарської діяльності, не звільняє таку особу від виконання податкових зобов'язань. За наведених обставин третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули. Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника за наявними в матеріалах справи документами.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відтак, зважаючи на норми ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%.
Види діяльності позивача: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (КВЕД 68.20); виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів (КВЕД 15.12); виробництво взуття (КВЕД 15.20); оптова торгівля одягом і взуттям (КВЕД 46.42); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49); надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (КВЕД 77.39); міжнародна діяльність (КВЕД 84.21); ремонт взуття та шкіряних виробів (КВЕД 95.23).
Водночас, позивач з 23.08.2007 є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2020 № 42049-5040-0466, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно із пп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2020 року в сумі 232053,95 грн.
Позивач, вважаючи, що в силу пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельну ділянку, яка використовується ним для провадження його господарської діяльності, звернувся до суду із цим позовом, оскільки вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ст.13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадинами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України) від 25.10.2001 №2768-111 (зі змінами та доповненнями), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).
Так, згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
Статтею 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України); земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
За правилами п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 ст. 270 ПК України).
При цьому, положеннями п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 ПК України.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 269.2. ст. 269 ПК України визначено, що особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Згідно із п. 291.2. ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Підпунктом 4 п. 297.1. ст. 297 ПК України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
У межах даних правовідносин спірним є питання застосування положень п. 4 пп. 297.1 ст. 297 ПК України щодо звільнення позивача від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).
У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ст. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
В матеріалах справи наявний витяг про належність позивачу на праві приватної власності нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача. Судом також встановлено, що нежитлова будівля використовується позивачем як фізичною особою-підприємцем для здійснення ним господарської діяльності, а саме виробництвом виробів зі шкіри, а прилегла до виробничих приміщень позивача земельна ділянка використовується для підвозу сировини і вивозу продукції при здійсненні господарської діяльності.
Зазначені обставини позивач підтверджує долученими до позовної заяви договорами, видатковими накладними, платіжними документами, якими підтверджується придбання та поставка матеріалів необхідних для виготовлення взуття, а також здійснення реалізації готової продукції.
На підтвердження вищевикладеного, позивачем до матеріалів справи зокрема долучено: договір поставки № 24/06/20 від 24.06.2020; специфікація до договору № 1; рахунок на оплату № 10000000079 від 26.06.2020; видаткова накладна № 69 від 29.06.2020; платіжне доручення № 18 від 09.07.2020; договір поставки № 15/11-19 від 15.11.2019; видаткова накладна № 10000000116 від 10.06.2020; договір купівлі-продажу № 12/05/20 від 12.05.2020; видаткова накладна № 10000000114 від 24.06.2020; договір поставки № 002 від 03.02.2020; видаткова накладна № 1 від 11.02.2020; видаткова накладна № 12 від 06.04.2020. Предметом наведених договорів є поставка та купівля-продаж шкіряного взуття в асортименті.
Враховуючи встановлені вище обставини, використання позивачем зазначеної земельної ділянки у власній господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №826/14081/16.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.05.2020 № 42049-5040-0466 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2320,54 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 139, 242-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення», п. 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.05.2020 № 42049-5040-0466.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2320 (дві тисячі триста двадцять) гривень 54 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А).
Третя особа: Дніпровська міська рада (ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75).
Суддя Сидор Н.Т.