24 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/277/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Знам'янка (далі - позивач) до Знам'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування постанов, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.02.2021 №61 (а.с.38-39):
- визнати протиправними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження № 64077348 від 11.01.2021 р. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 98506,50 грн.;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження № 64077781 від 11.01.2021 р. про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн.;
- скасувати постанови відповідача по виконавчому провадженню № 62939626 від 11.01.2021 р. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 98506,50 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн.;
- скасувати постанови відповідача про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 64077348 у розмірі 100,00 грн.;
- скасувати постанови відповідача про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 64077781 у розмірі 100,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог вказав, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів з примусового виконання рішень. Як зазначив позивач, в даному випадку державним виконавцем не вживалось будь-яких заходів чи дій, направлених на примусове виконання рішення суду, що є необхідною підставою для стягнення виконавчого збору. Так, позивачем в добровільному порядку самостійно виконано рішення суду за рахунок додатково виділених коштів міського бюджету, безспірного списання коштів з рахунків центру не здійснювалось. Таким чином, відповідач відкрив виконавче провадження № 62939626, яке фактично не виконував, та виніс постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження без урахування фактично стягнутої суми заборгованості у виконавчому провадженні.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому суду відзиві вказав, що державний виконавець має право винести постанову про стягнення виконавчого збору у двох випадках: або одночасно з відкриттям виконавчого провадження, або не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження). При цьому, із вчиненням інших дій у виконавчому провадження, норми Закону України "Про виконавче провадження" не пов'язують виникнення у державного виконавця права на винесення постанови про стягнення такого збору. Також посилався на те, що позивачем пропущений строк на оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.54-57).
Ухвалою від 16.02.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої суддя вирішив здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судовому засіданні 24.02.2021 р. (а.с.47).
Сторони у судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.109).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи убачається, що 02.09.2020 р. до відповідача надійшов наказ Господарського суду Кіровоградської області від 25.08.2020 р. № 912/1240/19 про стягнення з позивача на користь ПП "Ескалібур-3000" 739 695,04 грн. основної заборгованості, 131 726,51 грн. пені, 19 576,59 грн. 3 % річних, 57 150,56 грн. інфляційних витрат, а також 14 222,83 грн. судового збору та 22 693,41 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.
03.09.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62939626 з примусового виконання вищевказаного наказу.
Також, державним виконавцем в рамках здійснення виконавчого провадження № 62939626 було прийнято постанову від 03.09.2020 р. про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у розмірі 98 506,50 грн..
Слід вказати, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 62939626, а також постанова від 03.09.2020 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 98 506,50 грн. не є предметом судового розгляду у даній справі.
30.12.2020 р. позивачем подано відповідачу відповідні докази сплати заборгованості за наказом від 25.08.2020 р. № 912/1240/19, а тому 11.01.2021 р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 62939626.
Одночасно, не зважаючи на те, що при відкритті виконавчого провадження № 62939626 вже було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 98 506,50 грн. від 03.09.2020 р., яку станом на 11.01.2021 р. не виконано, 11.01.2021 р. державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у розмірі 98 506,50 грн., а також постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн. (а.с.23-26, 96-107).
11.01.2021 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64077348 з примусового виконання постанови № 62939626 від 11.01.2021 р. про стягнення з божника (позивача) виконавчого збору у розмірі 98 506,50 грн..
Також, в межах даного виконавчого провадження винесено постанову від 11.01.2021 р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою боржнику (позивачу) визначено суму мінімальних витрат у розмірі 100,00 грн. (а.с.80-87).
11.01.2021 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64077781 з примусового виконання постанови № 62939626 від 11.01.2021 р. про стягнення з божника (позивача) витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн.
Також, в межах даного виконавчого провадження винесено постанову від 11.01.2021 р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою боржнику (позивачу) визначено суму мінімальних витрат у розмірі 100,00 грн. (а.с.88-95).
Предметом судового розгляду у справі є дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №64077348 від 11.01.2021 р. з примусового виконання постанови від 11.01.2021 р. ВП №62939626 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 98506,50 грн. (а.с.80-86); щодо відкриття виконавчого провадження №64077781 від 11.01.2021 р. з примусового виконання постанови від 11.01.2021 р. ВП № 62939626 про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн. (а.с.88-94), а також постанови у ВП № 62939626 (а.с.96-107) від 11.01.2021 р. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 98506,50 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн.; постанови у ВП №№ 64077348 та № 64077781 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, положеннями ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
За змістом частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною 3, 4 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову і про стягнення з боржника виконавчого збору, державний виконавець діє правомірно відповідно до норм чинного законодавства.
Випадки, коли виконавчий збір не стягується визначені ч.5 ст. 27 Закону №1404-VIII.
Разом з тим, обов'язок щодо стягнення виконавчого збору виникає у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
Відповідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, за змістом частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, Законом № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.
Положенням частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.
Тобто, якщо державний виконавець не встановить факту того, що виконання рішення відбулось до відкриття виконавчого провадження, то він не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом № 1404-VІІІ (якщо виконавчий збір не було стягнуто) або виконує в примусовому порядку раніше прийняту постанову про стягнення виконавчого збору.
За визначенням частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Обов'язковою передумовою стягнення виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ)
Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому, виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
Так, відповідно до пункту 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону (далі - Інструкція №512/5).
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов'язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Згідно до пунктів 1, 2 Розділу VI Інструкції № 512/5, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Аналізуючи зазначені положення Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов'язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню, та витрати виконавчого провадження у тому числі мінімальні. Тобто, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
У разі якщо після завершення виконавчого провадження виконавчий збір не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5.
Суд встановив, що 03.09.2020 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62939626 з примусового виконання наказу №912/1240 від 25.08.2020 року, а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 98 506,50 грн..
Згідно платіжних доручень від 28.12.2020 р., позивачем перераховано присуджені стягувачу за наказом № 912/1240/19 від 25.08.2020 р. кошти, у зв'язку з чим 11.01.2021 р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 62939626.
Враховуючи, що виконавчий збір не було стягнуто, державним виконавцем 11.01.2021 р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 98 506,50 грн..
Отже, суд зазначає, що прийняттям спірної постанови державний виконавець діяв лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Посилання позивача, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання судового рішення суд вважає безпідставними, оскільки положеннями статті 27 Закону №1404-VIII прямо передбачений обов'язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Крім того, позивач посилається на правові норми Закону України "Про виконавче провадження", а саме ч. 2 ст. 27 Закону, у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 № 2475-VIII.
Також позивачем не зазначено, а судом не встановлено підстав, передбачених частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII, за яких виконавчий збір не стягується, а саме виконання позивачем рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Інших підстав позову, які б доводили порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прав та інтересів позивача при вчиненні спірних дій та винесенні оскаржуваних постанов не зазначено.
Доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду є помилковими, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 03.09.2020 р., не є предметом судового розгляду у даній справі.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачеві сплаченого при зверненні до суду судового збору у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 287 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Згідно до п.п.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько