25 лютого 2021 року Справа № 280/9362/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
21.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-5645-50 від 13.02.2020 року на суму 29293,44 грн. станом на 31.01.2020 року та № ф-5645-50 від 17.11.2020 року на суму 35588,74 грн. станом на 31.10.2020 року Головного управління ДПС у Запорізький області про сплату боргу з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 шляхом зменшення податного зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 35588,74 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Стверджував, що він не є підприємцем та не забезпечує себе роботою самостійно, а тому не є платником єдиного внеску.
26.01.2021 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа підприємець з 23.02.2005 року за КВЕД: 60.22.0- «Діяльність таксі» на загальній системі оподаткування. З 09.10.2015року знаходиться у стані 21 - «ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА ЗА РІШЕННЯМ (ПОСТАНОВОЮ) СУДУ». З 16.02.2005 року ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник ЄСВ (реєстраційний №08/11-10092). На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2017-2020 роки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 28.12.2020 визнано поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою та поновлено строк для звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 23.02.2005, з видами діяльності КВЕД: 60.22.0- «Діяльність таксі» на загальній системі оподаткування.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2013 по справі №808/142713-а, яке набрало законної сили 13.03.2013 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Постанову направлено сторонам та державному реєстратору для здійснення заходів щодо внесення до ЄДРПОУ відповідного запису.
На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) контролюючим органом проведено нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 17.11.2020 року нараховано до сплати єдиного соціального внеску у сумі 35588,74 грн., у тому числі: 09.02.2018 року - 8448,00 грн. за 2017 рік (3200 грн. х 22% х 12 місяців); 19.04.2018 року - 2457,18 грн. за 1 квартал 2018 року (квартальна сума нарахованого єдиного соціального внеску 3723 грн. х 22% х 3 місяці); 19.07.2018 року - 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року; 19.10.2018 року - 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року; 21.01.2019 року - 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року; 19.04.2019 року - 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року (квартальна сума нарахованого єдиного соціального внеску 4173 грн. х 22% х 3 місяці); 19.07.2019 року - 2754,18 грн. за 2 квартал 2019 року; 19.10.2019 року-2754,18 грн. за 3 квартал 2019 року; 20.01.2020 року - 2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року; 19.04.2020 року - 2078,12 грн. за січень та лютий 2020 року; 19.07.2020 року - 1039,06 грн. за червень 2020 року; 19.10.2020 року - 1039,06 грн. за липень 2020 року згідно поданого ліквідаційного звіту №27003 від 23.07.2020 року.
Станом на 13.02.2020 заборгованість складала 29 293,44 грн., у тому числі: 8448,00 грн. за 2017 рік (704,00 грн. х 12); 9828,72 грн. за 2018 рік (819,06 грн. х 12); 11016,72 грн. за 2019 рік (918,06 грн. х 12).
Відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19» та інформаційного листа ДПС України від 20.03.2020 року №7 ФОП звільнені від сплати ЄСВ за період дії карантину з 01.03.2020 року по 31.05.2020 року.
На підставі вищевказаних даних Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020року № Ф-5645-50 на суму 29293,44 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 року № Ф-5645-50 на суму 35588,74.
Не погодившись з зазначеними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Водночас, особливості сплати ЄСВ в залежності від категорії його платників визначено статтею 4 Закону № 2464-VI.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Тож, враховуючи лише ту обставину, що позивач має статус підприємця, відповідач в автоматичному режимі здійснив нарахування їй ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску за весь період з моменту набрання чинності змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до ст. 7 Закону №2464-VI.
В той же час позивач доводить неправомірність такого нарахування посилаючись на висновки, зроблені судом у рішенні від 26.02.2013 у справі №808/1427/13-а за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Головного управління ДФС у Запорізькій області ДПС до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.
Так, суд у вказаній справі, виходячи з тієї обставини, що ФОП ОСОБА_1 не подавала звітності до податкових органів більше трьох років, дійшов висновку про обґрунтованість вимог ДПІ у Ленінському районі щодо припинення її підприємницької діяльності, у зв'язку з чим позов задовольнив та припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Вказане рішення суду набрало законної сили 13.03.2013.
Разом з цим, судом встановлено, що копія постанови надіслана державному реєстратору у Ленінському районі, для виконання.
Однак, судом встановлено, що записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ФОП ОСОБА_1 щодо припинення його підприємницької діяльності за рішенням суду не вносились.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на ту обставину, що правове регулювання питання припинення підприємницької діяльності на момент винесення відповідного судового рішення здійснювалося за правилами статті 49 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (надалі - Закон №755-IV) в редакції чинній на момент винесення судом рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Так, згідно з приписами частини першої вищевказаної норми Закону №755-IV, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Відповідно ж до частини 3 статті 49 Закону №755-IV, Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.
Проте, як вже встановлено судом, всупереч вимогам Закону №755-IV, після отримання державним реєстратором постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/1427/13-а про припинення підприємницької діяльності позивача, запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з постановленням судового рішення до Єдиного державного реєстру державним реєстратором не внесено, що мало своїм наслідком збереження за позивачем статусу підприємця відповідно до облікових записів державного реєстру та записів податкового органу незважаючи на наявність такого, що набрало законної сили судового рішення.
Саме це в подальшому призвело до порушення прав особи з боку податкового органу шляхом нарахування їй ЄСВ, тобто внаслідок обставин, що ніяк не залежали від волі позивача, через бездіяльність державного реєстратора, який мав внести запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв'язку з постановленням судового рішення до Єдиного державного реєстру у спосіб, що визначений законом, але цього не зробив.
Подібні ситуації чинним законодавством України не врегульовані.
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з частиною першою статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, сталою практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності, як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 в справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що право на справедливий розгляд в суді, ґарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (пункт 61).
В контексті обставин даної адміністративної справи принцип правової певності знаходить своє відображення в наявності рішення у формі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2015, яке набрало законної сили 11.07.2015, у зв'язку з чим ОСОБА_2 мала законні підстави сподіватися, що її підприємницька діяльність буде припинена з ініціативи або податкового органу, який виступав позивачем у справі №808/2402/15, або ж з ініціативи суду, яким в силу вимог закону направлено рішення суду державному реєстратору для внесення відповідного запису до державного реєстру.
Однак, невиправдана бездіяльність державних органів призвела до порушення прав особи внаслідок покладення на неї фінансового тягаря зі сплати ЄСВ через саму лише наявність у неї статусу підприємця, який всупереч її законним очікуванням, виявився не припиненим, внаслідок чого вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) ставить під сумнів висновки сформульовані судом у справі №808/1427/13-а, де судове рішення, яке набрало законної сили, набуло статусу остаточного.
Тож з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань застосування принципу правової певності, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини, як джерела права в Україні, зважаючи на те, що твердження позивача про припинення нею підприємницької діяльності з 23.06.2015 відповідач не спростував ніяким чином, суд робить висновок щодо протиправності вимоги податкового органу з приводу необхідності сплати ОСОБА_2 єдиного соціального внеску.
Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає, що позовна вимога про скасування вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області №Ф-5645-50 від 13.02.2020 та №Ф-5645-50 від 17.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) підлягає задоволенню, а сама вимога скасуванню, як протиправна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5645-50 від 13.02.2020 та №Ф-5645-50 від 17.11.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 25.02.2021.
Суддя О.В. Конишева