24 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 903/557/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Волинській області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020
та рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2020
у справі № 903/557/20
за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області
до Шацького національного природного парку
про стягнення 709 630 грн.,
01.02.2021 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної екологічної інспекції у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2020 у справі №903/557/20 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/557/20 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.02.2021.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2020 у справі №903/557/20 скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 21 288,90 грн. (709 630,00 грн. *1,5%*200%).
Проте до матеріалів касаційної скарги Державною екологічною інспекцією у Волинській області не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі з посиланням на тяжкий фінансовий стан через відсутність бюджетних асигнувань в достатній кількості.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.
Водночас, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, звільнення (відстрочення) від сплати судового збору є дискреційним правом суду, однак, такі повноваження суду не є необмеженими; відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення вимог статей 74, 76, 79 ГПК України інспекцією не надано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище боржника покращиться протягом визначеного статтею 306 ГПК України строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги по суті.
Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати при зверненні до суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, у зв'язку з чим, керуючись частиною 2 статті 292 ГПК України, залишає касаційну скаргу без руху. В свою чергу, заявнику касаційної скарги необхідно у строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, сплатити судовий збір у розмірі 21 288,90 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -
1. Відмовити Державній екологічній інспекції у Волинській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2020 у справі №903/557/20.
2. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 25.09.2020 у справі №903/557/20 залишити без руху.
3. Надати Державній екологічній інспекції у Волинській області строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 21 288, 90 грн.
4. Роз'яснити Державній екологічній інспекції у Волинській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський