25 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/261/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кібенко О. Р., Студенець В. І.,
за участю секретаря Низенко В. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй»
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Андрієнка В. В., Пашкіної С. А, Буравльова С. І.
від 08.12.2020
за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй»
про стягнення штрафних санкцій та повернення суми невикористаної попередньої оплати (авансу) у загальному розмірі 2 966 898,69 грн,
за участю представників:
від позивача-1: Барда С. Ю.
від позивача-2: не з?явилися.
від відповідача: Скирда В. Є.
від прокуратури: Гавловська А. В.
Короткий зміст позовних вимог
Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» на користь Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління штрафних санкцій за договором підряду у розмірі 1 916 298,50 грн, невикористану попередню оплату (аванс) за договором підряду у розмірі 1 050 600,19 грн та на користь Військової прокуратури Південного регіону України судового збору у розмірі 44 503,48 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» (як генпідрядником) був укладений договір підряду № 206/2018/206 від 13.07.2018. Станом на 07.11.2019 генпідрядником не виконано зобов'язання за договором щодо завершення виконання робіт, у зв'язку із чим відповідач має сплатити штрафні санкції та повернути суму невикористаної попередньої оплати (авансу).
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.07.2020 у справі № 910/261/20 позов Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» про стягнення штрафних санкцій та повернення суми невикористаної попередньої оплати (авансу) у загальному розмірі 2 966 898,69 грн залишив без розгляду.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що прокурором не доведено виконання імперативного припису встановленого частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки надіслані Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України на адресу Міністерства оборони України та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління листи щодо інформування про вжиті заходи, спрямовані на відновлення порушених інтересів держави внаслідок порушення виконавцем умов договорів підряду, не містять повідомлення адресатів про намір звернутись до суду з відповідним позовом.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.07.2020 у справі № 910/261/20 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Рішення апеляційного господарського суду обґрунтовано тим, що представництво прокурором в суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив у чому полягає порушення інтересів держави.
Судом першої інстанції залишені поза увагою обставини попереднього повідомлення прокурором, до звернення до суду, відповідних суб'єктів владних повноважень про те, що прокурором буде здійснюватися представництво інтересів держави в особі Міністерства оборони України, Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, як цього вимагає стаття 23 Закону України «Про прокуратуру».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 910/261/20, у якій просило її скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 залишити в силі.
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, які визначають порядок участі прокурора у господарському процесі та підстави здійснення ним представництва інтересів держави в суді, статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає підстави для залишення позову без розгляду, а також не враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наголошується на дотриманні вимоги щодо розумності строків звернення прокурора з позовною заявою до суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Позивачами відзиви на касаційну скаргу не подані, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто питання, яке розглядається, стосується наявності правових підстав для звернення Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України з позовом до суду у цій справі за захистом порушених прав держави.
Як встановили суди попередніх інстанцій, досліджуючи подану Військовим прокурором Дніпропетровського гарнізону Південного регіону позовну заяву, між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» (як генпідрядником) був укладений договір підряду № 206/2018/206 від 13.07.2018. Станом на 07.11.2019 генпідрядником не виконано зобов'язання відповідно до умов договору щодо завершення виконання робіт, у зв'язку із чим відповідач має сплатити штрафні санкції та суму невикористаної попередньої оплати (авансу).
При цьому Військовим прокурором Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України зверталась увага суду першої інстанції на те, що прокурором на адресу Міністерства оборони України було направлено листа від 19.12.2019 № 3-6-5594/3 вих-19 щодо інформування про вжиті заходи, спрямовані на відновлення порушених інтересів держави унаслідок порушення виконавцем умов договорів підряду, однак відповіді з Міністерства оборони України не надійшло.
Отже, Міністерство оборони України не вживало жодних заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави, що підтверджено і його представником у судовому засіданні 08.12.2020. У той же час Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням на листи прокурора від 19.12.2019 № 3-6-5594/3 вих-19 та від 23.12.2019 № 3-6-5634 вих-19 надано відповідь від 23.12.2019 №516/ю/5647, яка підтверджує, що відповідачем-2 неналежним чином здійснено захист інтересів держави, що є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом, оскільки порушення зобов'язань за договором підряду, а саме невикористання авансових коштів, спрямованих на виконання будівельних робіт без їх повернення платнику, прострочення термінів виконання робіт, передбачених етапами договору підряду, завдає шкоди інтересам держави, які полягають не лише у завданні збитків державі, а й у зриві забезпечення обороноздатності, морально-психологічного духу та боєготовності військ в цілому, через не забезпечення житлом військовослужбовців.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII, в редакції чинній на час звернення з позовом до суду).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції чинній на час звернення з позовом до суду).
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Судом апеляційної інстанції на виконання приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України і статті 23 Закону України «Про прокуратуру» проведено перевірку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема встановлено, що прокурор при поданні позову обґрунтував не здійснення Міністерством оборони України жодних заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави, що підтвердив і його представник у судовому засіданні 08.12.2020. Також прокурором обґрунтовано неналежне здійснення захисту інтересів держави Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, яке повідомило прокуратуру відповідним листом № 516/ю/5647 від 23.12.2019 (а.с. 184 т. 1), що ним було подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву щодо повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» суми попередньої оплати у загальному розмірі 4 597 702,64 грн, яка ухвалою суду від 23.09.2019 направлена за підсудністю до Господарського суду міста Києва, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 позовну заяву Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління у справі № 904/4181/19 повернуто заявнику у зв?язку із порушенням порядку об?єднання позовних вимог. Доказів того, що Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням усунуто допущені порушення, які стали підставою для повернення позовної заяви у справі № 904/4181/19, та що воно має намір та вживає заходи для підготовки відповідних позовів, зокрема, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» штрафних санкцій та попередньої оплати за договором підряду № 206/2018/206 від 13.07.2018, не надано. Тобто прокурор навів підставу для представництва інтересів держави; зазначив, що несплата порушення зобов'язань за договором підряду, а саме невикористання авансових коштів, спрямованих на виконання будівельних робіт без їх повернення платнику, прострочення термінів виконання робіт, передбачених етапами договору підряду, завдає шкоди інтересам держави, які полягають не лише у завданні збитків державі, а й у зриві забезпечення обороноздатності, морально психологічного духу та боєготовності військ в цілому, через не забезпечення житлом військовослужбовців, чим обґрунтував порушення інтересів держави, тобто навів підстави для звернення з позовом.
Оскільки Міністерство оборони України відповіді прокурору на запит від 19.12.2019 № 3-6-5594/3 вих.-19 чи вживались ним заходи щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» штрафних санкцій та повернення сплаченого авансу не надало, а Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управлінням у листі №516/ю/5647 від 23.12.2019 про наміри самостійно звернутися з відповідним позовом до суду не заявило, такі дії були правомірно оцінені прокурором як бездіяльність.
Отже, висновки суду першої інстанції про недоведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є помилковими, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що прокурором дотримано процедуру, встановлену частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у даній справі прийнято з правильним застосуванням приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, позаяк застосований судом першої інстанції підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору. Критерій «розумності», який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 має визначається з урахуванням великого кола чинників, виходячи з конкретних обставин справи.
Верховний Суд також вважає, що наведене прокурором у позовній заяві обґрунтування наявності правових підстав для звернення ним до суду з позовом у цій справі є сумісним з розумінням «інтереси держави» та достатнім для відкриття провадження у справі, тому погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви прокурора без розгляду.
Протилежні доводи скаржника, відхиляються судом касаційної інстанції як помилкові та необґрунтовані.
Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування постанови, що оскаржується. Відтак касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» задоволенню не підлягає.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 910/261/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кібенко
В. Студенець