Іменем України
26 лютого 2021 року м. Чернігів справа № 927/1234/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА"
03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 9
адреса для листування: АДРЕСА_1 (адреса представника - адвоката Василенко Наталії Миколаївни) (ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Фермерського господарства "ПІВНІЧ АГРО"
16624, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Вертіївка, вул. Польова, 3Б
про стягнення 60 214 грн. 91 коп.
21 грудня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА" до Фермерського господарства "ПІВНІЧ АГРО" про стягнення 3 617,50 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 39 998,12 грн. тридцяти шести процентів річних з простроченої суми та 16 599,29 грн. пені за несвоєчасну оплату товару, поставленого згідно договору поставки № 30/05 засобів захисту рослин від 30.05.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.
22.12.2020 судом, з метою перевірки місцезнаходження відповідача, було отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно інформації з якого місцезнаходження Фермерського господарства "ПІВНІЧ АГРО": 16624, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Вертіївка, вул. Польова, будинок 3Б.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; роз'яснено сторонам, що подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення є правом учасників справи; роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Вказана вище ухвала суду від 28.12.2020 була направлена судом рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу сторін 28.12.2020 та відповідно була отримана позивачем 05.01.2021 та 11.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400050639616, 1400050639616; відповідачем - 12.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400050639608.
Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про розгляд Господарським судом Чернігівської області позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА".
У встановлений господарським судом процесуальний строк, 25.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 4 від 21.01.2021 в якому відповідач стосовно заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності щодо заявленого позову.
25.01.2021 від відповідача надійшла заява № 3 про застосування до позовної заяви строку позовної давності в якій відповідач вказує на те, що відповідно до п. 3.3. Договору оплата має бути здійснена не пізніше 31.10.2019, таким чином ТОВ «МИАНОРА» дізналося про порушення свого права 01.11.2019 і перебіг строку позовної давності починається з цієї дати. Позов від 17.12.2020 направлено поштою 17.12.2020, строк позовної давності сплинув, у зв'язку з чим даний позов не може бути задоволено. 15.12.2020 ФГ «ПІВНІЧ АГРО» виконало рішення Господарського суду Чернігівської області, що підтверджується платіжним дорученням № 176 від 15.12.2020. Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до особи, яка є боржником, тобто до особи, яка є належним відповідачем за позовом. Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом пропущено.
Заява із запереченням щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у встановлений судом процесуальний строк, від відповідача до суду не надходили.
У встановлений судом процесуальний строк позивач відповіді на відзив суду не надав.
Інших заяв та клопотань від сторін до суду також не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "ПІВНІЧ АГРО" зареєстровано в якості суб'єкта господарювання 12.12.2012, № запису 10511020000000798. Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, банкрутства - відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частинами 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2020 по справі № 927/96/20 було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мианора" до Фермерського господарства "Північ Агро" про стягнення 277 717,73 грн. та присуджено до стягнення з відповідача 128 280 грн боргу, 9 402,18 грн пені, 11 755,55 грн 36% річних, 64 140 грн штрафу та 3 203,67 грн судового збору. В решті позову про стягнення 64 140 грн. штрафу відмовлено; відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/96/20 строком на 4 місяці з моменту його ухвалення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Північ Агро" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2020 по справі № 927/96/20 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2020 по справі № 927/96/20 залишено без змін.
В силу приписів ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 по справі № 927/96/20 набрала законної сили.
Вирішуючи вказаний вище спір, в межах справи № 927/96/20 судом були встановлені наступні обставини:
"30.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мианора" (надалі - постачальник) та Фермерським господарством "Північ Агро" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 30/05 засобів захисту рослин (далі - Договір).
У відповідності до пункту 1.1.-1.2. Договору в порядку та умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені даним договором строки засоби захисту рослин (надалі - "ЗЗР"), надалі іменується "Товар", а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах Договору.
Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно пунктів 2.2.-2.3. Договору, орієнтовна сума Договору становить 300000,00 грн. Якщо вартість всіх поставок товару за цим Договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми Договору, то вважатиметься, що загальна ціна цього Договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії Договору.
Ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
У відповідності до пунктів 3.1.-3.3. Договору, розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом банківського (безготівкового) переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.
Оплата за поставлений товар проводиться покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.
Повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2019 року ("Остаточна дата розрахунку").
Згідно пунктів 4.5.-4.6. Договору поставка товару у повному обсязі здійснюється у строк до 31 жовтня 2019 року.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту (дати) підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової (-их) накладної (-их).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 128280,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000032 від 03.06.2019.
Також поставка позивачем відповідачу товару на суму 128280,00 грн. підтверджується копією товарно-транспортної накладної № РН-0000032 від 03.06.2019.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 24.01.2020, підписаним позивачем, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 128280,00 грн.
Відповідач доказів оплати заборгованості за товар за Договором в розмірі 128280,00 грн., а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, в ході розгляду даної справи до суду не надав.
Судом враховується, що відповідач отримав товар на суму 128280 грн. за видатковою накладною від 03.06.2019 і порушив умови договору за яким повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена не пізніше 31.10.2019.
З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги заперечення позову з підстав не отримання рахунку-фактури, не зверненням позивача стосовно вирішення суперечок або розбіжностей, не направленням на адресу відповідача акту звіряння розрахунків.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 128280,00 грн є правомірними, доведеними належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню в повному обсязі".
Під час ухвалення рішення у справі № 927/96/20 суд дійшов висновку, що позивач, у відповідності до п. 6.2. Договору, неправомірно нарахував відповідачу 9402,18 грн. пені за період з 01.11.2019 по 01.02.2020 та правильно визначив розмір штрафу в розмірі 100% від загальної вартості товару в сумі 128 280,00 грн.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафу який дорівнює розміру боргу, а також відсутністю збитків у позивача, суд також дійшов до висновку про зменшення розміру штрафу на 50% та стягнення штрафу у розмірі 64 140 грн., задовольнивши клопотання відповідача про зменшення штрафу.
Крім того, суд, відповідно до п. 6.5. Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок річних встановив, що його здійснено у відповідності до умов договору та арифметично вірно, у зв'язку з чим задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11 755,55 грн. 36% річних за період з 01.11.2019 по 01.02.2020.
У задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/96/20 строком на 4 місяці з моменту його ухвалення, судом відмовлено, з огляду на не доведеність відповідачем суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, не обґрунтованість терміну, на який слід розстрочити виконання судового рішення, а також з урахуванням інтересів обох сторін, негативні наслідки вчиненого відповідачем порушення, яке відбулось з його вини та відсутність підстав для розстрочення виконання рішення у даній справі.
Таким чином, під час вирішення спору між сторонами в межах справи № 927/96/20 суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача про стягнення 128 280 грн. боргу; 9 402,18 грн. пені за період з 01.11.2019 по 01.02.2020 та 11 755,55 грн. 36% річних за період з 01.11.2019 по 01.02.2020; часткове задоволення вимог про стягнення 64 140 грн. штрафу, за неналежне виконання умов Договору поставки № 30/05 засобів захисту рослин від 30.05.2019.
За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 16 599,29 грн. пені за період з 02.02.2020 по 14.12.2020; 39 998,12 грн. тридцяти шести процентів річних з простроченої суми за період з 02.02.2020 по 14.12.2020 та 3 617,50 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції за період з 01.11.2019 по 31.10.2020, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару згідно з договором поставки № 30/05 засобів захисту рослин від 30.05.2019.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 10.1. Договору поставки № 30/05 засобів захисту рослин від 30.05.2019 (далі - Договір), сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов: несвоєчасне, неповне, неналежне (усупереч положенням Договору) виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором, якщо такі порушення були допущені під час його дії.
У відповідності з п. 1.1. Договору, покупець зобов'язується своєчасно оплатити вартість прийнятого товару на умовах Договору.
За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 3.3. Договору, повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31.10.2019 («Остаточна дата розрахунку»).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено вище рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/96/20 (залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 по справі № 927/96/20, яка набрала законної сили) було встановлено факт прострочки оплати покупцем (відповідачем) поставлено товару не пізніше 31.10.2019 (п.3.3. Договору), у зв'язку з чим постачальником (позивачем) було нараховано та відповідно стягнуто судом, зокрема, 9 402,18 грн. пені за період з 01.11.2019 по 01.02.2020 та 11 755,55 грн. 36% річних за період з 01.11.2019 по 01.02.2020.
З матеріалів даної справи слідує, що позивачем на підставі наведених у позовній заяві розрахунків, в межах даного позову, заявлено до стягнення 16 599,29 грн. пені за період з 02.02.2020 по 14.12.2020; 39 998,12 грн. 36% річних з простроченої суми за період з 02.02.2020 по 14.12.2020 та 3 617,50 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції за період з 01.11.2019 по 31.10.2020, за прострочку оплати поставленого товару за спірним Договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.6.1., 6.2., 6.5. Договору, у разі невиконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.
При порушенні термінів оплати по цьому Договору, покупець сплачує постачальнику, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення.
У разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором поставки, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Згідно п.6.6. Договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку та відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (три роки) до вимог про стягнення, зокрема, пені, процентів/відсотків. Для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором не застосовується положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Контррозрахунків пені, 36% річних з простроченої суми та інфляційних нарахувань за спірні періоди по спірному Договору, відповідач суду не надав.
Проте, у відзиві на позовну заяву № 4 від 21.01.2021 відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечує та вказує на те, що ФГ «ПІВНІЧ АГРО» 15.12.2020 виконало рішення Господарського суду Чернігівської області, що підтверджується платіжним дорученням № 176 від 15.12.2020. Відповідач зазначив, що позивач не враховує, що приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Згідно з умовами Договору зобов'язання мало бути виконано не пізніше 31.10.2019 або необхідно було враховувати постанову Північного апеляційного господарського суду та наказ Господарського суду Чернігівської області від 15.09.2020 у справі № 927/96/20, з якого позивач довідався, що порушено його право. Зазначений позивачем у позовній заяві період не обґрунтований ні Договором, ні рішеннями суду. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції. Платежі, які відповідають строкам, передбаченим ч. 6 ст. 232 ГК України сплачено відповідачем на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/96/20.
Крім того, відповідачем подано заяву про застосування до позовної заяви строку позовної давності, у якій відповідач вказує на те, що відповідно до п.3.3. Договору оплата має бути здійснена не пізніше 31.10.2019, а тому ТОВ «МИАНОРА» дізналося про порушення свого права 01.11.2019 і перебіг строку позовної давності починається з цієї дати. Оскільки, позов від 17.12.2020 направлено поштою 17.12.2020, тому строк позовної давності сплинув, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2020 по справі № 927/96/20, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 позовні вимоги задоволено частково. 15.12.2020 ФГ «ПІВНІЧ АГРО» виконало рішення Господарського суду Чернігівської області, що підтверджується платіжним дорученням № 176 від 15.12.2020. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/1224/16 (провадження №12-128гс19) відповідач вказує на те, що згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до особи, яка є боржником, тобто до особи, яка є належним відповідачем за позовом. Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом пропущено.
Заперечення відповідача щодо позову з посиланням на пропуск строку позовної давності та неврахування позивачем приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд не приймає виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Частинами 1,2 ст. 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Таким чином, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України). Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Як слідує з умов пункту п.6.6. Договору поставки № 30/05 засобів захисту рослин від 30.05.2019 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов?язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку та відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (три роки) до вимог про стягнення, зокрема, пені, процентів/відсотків. Для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором не застосовується положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Приймаючи до уваги, що п.6.6. спірного Договору, сторони передбачили нарахування штрафних санкцій без обмеження строку, тобто більшу тривалість періоду; застосування загальної позовної давності (три роки) до вимог про стягнення пені, процентів/відсотків та незастосування положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим Договором; а також враховуючи, що згідно з ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а тому вищезазначені заперечення відповідача та заява про застосування до позовної заяви строку позовної давності є безпідставні та задоволенню не підлягають.
Твердження відповідача про те, що ФГ «ПІВНІЧ АГРО» 15.12.2020 виконало рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/96/20, що підтверджується платіжним дорученням №176 від 15.12.2020; платежі, які відповідають передбаченим ч.6 ст. 232 ГК України строкам, сплачено на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/96/20 і в даній позовній заяві позивач застосовує інший період, який не обґрунтований ні Договором, ні рішенням суду, судом до уваги не приймаються, оскільки:
- у платіжному дорученні №176 від 15.12.2020 на суму 238 759,54 грн., у призначенні платежу зазначено: оплата боргу по постанові та виконавчому провадженню ВП №63916371 від 14.12.2020; у графі «отримувач» - приватний виконавець Мазан О.О. Доказів, які б підтверджували, що виконавче провадження ВП №63916371 від 14.12.2020 відкрито з примусового виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/96/20, стягувачем по якому є Товариство з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА", відповідачем суду не надано.
- стосовно періодів нарахування заявлених до стягнення сум у даній справі, суд зазначає, що у справі № 927/96/20 судом стягнуто пеню та 36% річних за період з 01.11.2019 по 01.02.2020, у даній же справі позивач заявляє до стягнення пеню та 36% річних за наступний період прострочення з 02.02.2020 по 14.12.2020, а інфляційні з 01.11.2019 по 31.10.2020, тобто до дати здійсненої оплати (15.12.2020) по платіжному дорученні №176 від 15.12.2020, на яку посилається відповідач.
Суд перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, 36% річних та інфляційних нарахувань, доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 16 599,29 грн. пені за період з 02.02.2020 по 14.12.2020 та 39 998,12 грн. 36% річних з простроченої суми за період з 02.02.2020 по 14.12.2020.
Інфляційні нарахування за період з 01.11.2019 по 31.10.2020 підлягають стягненню у розмірі 3 357,77 грн., у зв'язку з допущеною позивачем арифметичною помилкою при їх розрахунку.
Приймаючи до уваги, що відповідач порушив строки оплати поставленого товару по спірному Договору, останній правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають у задоволенню в частині стягнення 16 599,29 грн. пені, 39 998,12 грн. 36% річних та 3 357,77 грн. інфляційних нарахувань. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2092,93 грн.
Відповідно до ч.1,3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач у прохальній частині позовної заяви від 17.12.2020 просить стягнути з відповідача 14 500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Як зазначено у ч.1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які ТОВ «МИАНОРА» понесло та очікує понести у зв'язку із розглядом справи за позовом ТОВ «МИАНОРА» до ФГ «Північ-Агро» про стягнення суми заборгованості за договором поставки №30/05 від 30.05.2019, становлять 14 500,00 грн., а саме: вивчення документів - 1 500,00 грн., складання позовної заяви, розрахунки штрафних санкцій - 5 000,00 грн., вивчення заяв по суті відповідача та аналіз доданих до них доказів: відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив - 2 000,00 грн., складання заяв по суті позивача: відповіді на відзив на позовну заяву - 1 000,00 грн., участь у судових засіданнях дистанційно - 5 000,00 грн. (а.с.6).
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України, подана позивачем у даній справі позовна заява від 17.12.2020 є заявою по суті справи.
За приписами ч. 2,3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1,2 ч. 5, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п.12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
За змістом ст. 1,30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи з вищевикладеного, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч.2 ст.126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
На підтвердження суми понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи лише: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 257 від 29.06.1993 та попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які ТОВ «МИАНОРА» понесло та очікує понести у зв'язку із розглядом справи за позовом ТОВ «МИАНОРА» до ФГ «Північ-Агро» про стягнення суми заборгованості за договором поставки №30/05 від 30.05.2019 (а.с.5,6).
Крім того, у наданому попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, які ТОВ «МИАНОРА» понесло та очікує понести у зв'язку із розглядом справи за позовом ТОВ «МИАНОРА» до ФГ «Північ-Агро» про стягнення суми заборгованості за договором поставки №30/05 від 30.05.2019, у п.2.4., 2.5. зазначено: складання заяв по суті позивача: відповіді на відзив на позовну заяву - 1 000,00 грн., участь у судових засіданнях дистанційно - 5 000,00 грн.
Проте, з матеріалів справи слідує, що позивачем відповідь на відзив на позовну заяву, а також на заяву про застосування до позовної заяви строку позовної давності, подано не було.
До того ж розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами і дистанційно участі у судових засіданнях позивач або його представник не брав.
Інших доказів документального підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема: Договору про надання правничої допомоги; акту приймання-передачі наданих послуг; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; доказів оплати адвокату надання правової допомоги та фактичних витрат, необхідних для виконання договору, позивачем суду не надано.
Оскільки, позивачем не було надано належних та допустимих доказів документального підтвердження оплати ним професійної правничої допомоги, суд не вбачає підстав для покладення цих судових витрат на відповідача.
На дату ухвалення рішення 26.02.2021 у справі № 927/1234/20 заяв про подання доказів, які підтверджують оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500,00 грн., протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, в порядку абз.2 ч.8 ст. 129 ГПК України, від позивача не надходило.
Керуючись ст. 123, 124, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА" до Фермерського господарства "ПІВНІЧ АГРО" про стягнення 60 214,91 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "ПІВНІЧ АГРО" (16624, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Вертіївка, вул. Польова, 3Б; код ЄДРПОУ 38314298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 9; код ЄДРПОУ 38983729) 16 599,29 грн. пені, 39 998,12 грн. 36% річних; 3 357,77 грн. інфляційних нарахувань та 2092,93 грн. судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МИАНОРА" про стягнення з Фермерського господарства "ПІВНІЧ АГРО" 14 500,00 грн. витрат на правову допомогу залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2021.
Суддя А.С.Сидоренко