Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3802/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Лепенець К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул.Фортечна, 4А, а/с 5012)
до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (м-н "Авіатор", м. Чугуїв, Харківська область, 63501)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Ткаченко Ю.О., адвокат;
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", в якій просить суд стягнути з останнього 137 453,61грн., з яких: 112907,52 грн. - сума боргу за поставлений товар за видатковою накладною №РН-0001360 від 13.09.2019 року, 4 019,31 грн. - сума 3% річних, 4 583,15 грн. - сума інфляційних збитків, 15943,63 грн. - сума пені.
Стягнути з Державного підприємства “Чугуївський авіаційний ремонтний завод” (ідентифікаційний код: 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка”, (ідентифікаційний код: 24510970) - всі судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 27.11.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи № 922/3802/20 здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на "16" грудня 2020 р. о 12:00 год.
09.12.2020 та 15.12.2020 на адресу суду повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від відповідача та позивача, відповідно, що свідчить про повідомлення належним чином учасників справи про дату, час і місце судового засідання, шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому ст. 120 ГПК України.
В судовому засіданні 16.12.2020 постановлено протокольну ухвалу, якою на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.01.2021 о 12:00 год.
16.12.2020 до канцелярії господарського суду надійшов відзив ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (вх. №29444), в якому відповідач просив застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені, нарахованої на суму грошового зобов'язання 112907,52 грн. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вказаний відзив долучено судом до матеріалів справи.
16.12.2020 до господарського суду від ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №29447).
28.12.2020 від ТОВ "Промелектроніка" надійшла відповідь на відзив (вх. №30325), в якій позивач заперечує проти застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Просив відхилити доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.
28.12.2020 до канцелярії господарського суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №30326), в якій останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.
В судовому засіданні 12.01.2021 постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання до 21.01.2021 о 12:30 год.
В судовому засіданні 21.01.2021 протокольною ухвалою постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання до 03.02.2021 об 11:00 год.
22.01.2021 від ТОВ "Промелектроніка" надійшло клопотання про розгляд справи 03.02.2021 без участі представника останнього (вх. №1634).
Ухвалою господарського суду від 03.02.20211 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15 лютого 2021 року о 12:00 год.
В судовому засіданні 15.02.2021 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на підставі п.2 ч.2 ст.216 ГПК України до 24.02.2021 року о 12:00.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 15.02.2021.
В призначене судове засідання 24.02.2021 з'явився представник позивача.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач в призначене судове засідання 24.02.2021 своїх представників не направив.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутній в судовому засіданні представник позивача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 24.02.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
09.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (постачальник) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (покупець) було укладено договір № ПЕ 09/08-19 (надалі - договір).
Згідно п.1.1. договору, постачальник зобов'язувався поставити покупцю товар згідно специфікації (додаток № 1), а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
У відповідності до розділу 2 договору, асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складає 112907,52 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 18 817,92 грн.
Згідно п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату наступним чином: п.5.1.1 - 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.
Пунктом 5.2. договору було передбачено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Факт поставки товару підтверджується специфікацією за договором, рахунком-фактурою № СФ-0001059 від 12.08.2019, видатковою накладною № РН-0001360 від 13.09.2019 на суму 112907,52 грн. з ПДВ.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.
Частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
Факт здійснення позивачем на користь відповідача поставки підтверджується належними доказами за вказаною видатковою накладною. В той же час, відповідач свою частину зобов'язань за спірним договором поставки не виконав.
Відповідач жодним чином не заперечує самого факту отримання товару та наявності в нього зазначеної заборгованості.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 112907,52 грн.
Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача суму 4 019,31 грн. - сума 3% річних, 4 583,15 грн. - сума інфляційних збитків, 15943,63 грн. - сума пені.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 8.3. договору поставки товару, при порушенні строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки, позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 14.09.2019 року по 14.03.2020 року, яка становить 15943,63 грн.
Відповідач заперечує проти розміру заявленої до стягнення позивачем пені, в обґрунтування своїх доводів посилається на умови пункту 8.3 договору, яким сторони обмежили нарахування пені, яка не має перевищувати 1% від вартості товару, у зв'язку з чим за розрахунком відповідача загальний розмір пені не має перевищувати, а також просить суд застосувати позовну давність щодо вимог до стягнення пені
Проте, суд не приймає такі твердження відповідача, оскільки пунктом 8.3 договору сторони визначили відповідальність у вигляді нарахування пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Отже обмеження щодо 1% від вартості товару при здійсненні нарахування пені застосовується в разі, якщо сума пені, нарахована по подвійній обліковій ставці НБУ за кожен день прострочення перевищує 1% від вартості товару.
З розрахунку позивача вбачається, що ним розраховано пеню на підставі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам чинного законодавства та відповідний розмір пені не перевищує 1% від вартості товару за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про його правомірність та обґрунтованість.
Твердження ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" про те, що умовами п. 8.3 договору передбачено максимальний розмір пені, який за весь період прострочення не повинен перевищувати 1 % вартості товару ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником умов договору та спростовуються матеріалами справи.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тому встановлення граничного розміру не за кожний день прострочення, а взагалі за весь шестимісячний (в контексті вимог ч. 6 ст. 232 ГК України) період прострочення суперечить правовій природі пені як виду неустойки.
Крім того, у п. 8.3 договору не зазначено конкретно про те, що пеня у розмірі 1 % вартості товару є граничним розміром пені за весь час прострочення, відтак, таку умову договору не можна вважати узгодженою сторонами, у зв'язку з чим доводи відповідача про зворотне відхиляються за недоведеністю.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р. у справі № 922/3483/19, від 23.03.2020 р. у справі № 922/3807/19, від 22.04.2020 р. у справі № 922/3448/19, від 20.07.2020 р. у справі № 922/3865/19, від 20.07.2020 р. у справі № 922/3958/19 оцінюються критично, оскільки згідно з вимогами чинного процесуального законодавства висновки суду апеляційної інстанції, викладені у даних постановах, не є обов'язковими для застосування у подібних правовідносинах.
Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності до нарахованої позивачем пені , господарський су відмовляє в її задоволенні виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Згідно статті 258 цього Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Законом України № 540-1Х від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено зокрема пунктом 12 наступного змісту: « Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» (з наступними змінами та доповненнями) постановлено установити карантин на усій території України з 12 березня 2020 року.
На теперішній час встановлений на території України карантин не скасовано.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 23.11.2020 року, що підтверджується поштовим конвертом та описом вкладення до цінного листа, наявними у матеріалах справи.
Отже, з огляду на наведені положення чинного законодавства, позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, нарахованої за період з 14.09.2019 то 14.03.2020 року, оскільки річний строк для заявлення вказаних вимог припадав на період дії карантину (річний строк до вимоги про стягнення пені за 14.09.2019 року рипав на 14.09.2020 року - період дії карантину, про стягнення пені за 15.09.2019 року річний строк припав на 15.09.2020 року - період дії карантину ).
Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5100,0грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно задоволених вимог.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано такі документи :
1) договір-доручення про надання правової допомоги від 07 травня 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” та Адвокатським Бюро “Сергія Жечева”, за умовами якого Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, у тому числі і ведення даної справи;
2) акт № ОУ-000П180 від 23.11.2020 приймання-передачі наданої правової допомоги по договору-дорученню про надання правової допомоги від 07.05.2019, згідно з яким позивач отримав правову допомогу.
3) копію рахунку - фактури № СФ-0000218 від 24.12.2020 року;
4) копію платіжного доручення № 7740 від 24.12.2020 року;
5) копію розрахунку гонорару (Додаток до Акту-приймання - передачі № ОУ- 000П188 від 24.12.2020 року);
6) копію Додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 07.05.2019;
7) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №864 від 27.04.2011 р.;
8) копію ордеру №101072.
Суд, розглянувши дану заяву позивача та дослідивши додані до неї документи, дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, дані витрати відповідають вимогам співмірності в розумінні статті 126 ГПК України, з урахуванням положень статей 126, 129 ГПК України, витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 5100,0 грн. покладаються на відповідача.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства “Чугуївський авіаційний ремонтний завод”(69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, ідентифікаційний код: 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (м-н "Авіатор", м. Чугуїв, Харківська область, 63501, ідентифікаційний код: 24510970) - 137 453,61грн., з яких: 112907,52 грн. - сума боргу за поставлений товар за видатковою накладною №РН-0001360 від 13.09.2019 року, 4 019,31 грн. - сума 3% річних, 4 583,15 грн. - сума інфляційних збитків, 15943,63грн. - сума пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,0грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5100,0грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю “Промелектроніка” (м-н "Авіатор", м. Чугуїв, Харківська область, 63501, ідентифікаційний код: 24510970).
Відповідач : Державне підприємство “Чугуївський авіаційний ремонтний завод” (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, ідентифікаційний код: 08305644).
Повне рішення складено "26" лютого 2021 р.
Суддя О.О. Присяжнюк