Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"15" лютого 2021 р.Справа № 922/3242/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення (вх. 2846) по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Денисович Софії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_2 )
про розірвання договору оренди
за участю представників:
позивач - Волочнюк М.О.
відповідача (заявник) - не з'явився
Позивач, Фізична особа-підприємець Денисович Софія Миколаївна, 07.10.2020 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни, в якій просить суд розірвати Договір найму (оренди) нерухомого майна від 04 липня 2018 року, укладений між фізичною особою - підприємцем Янчук М.М. (наймодавець) та фізичною особою - підприємцем Денисович С.М. (наймач), посвідчений Хотенець Ю.А., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 365.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2020 відкрито провадження у справі № 922/3242/20, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2021 року у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Денисович Софії Миколаївни до Фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни про розірвання договору оренди було відмовлено повністю.
04.02.2021 через канцелярію суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення (вх. 2846), згідно з якою заявник просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з:
- компенсації за відрив від звичайних занять в розмірі 2888,80 грн.;
- технічне забезпечення та поштові витрати в розмірі 800,00 грн.;
- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2021 року призначено заяву Фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни про відшкодування судових витрат до розгляду в судовому засіданні на 15.02.21 об 11:00. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
У судовому засіданні представник позивача проти заяви відповідача заперечував
Відповідач у судове засідання не з'явився, правом на участь повноважного представника не скористався.
Дослідивши подану заяву про розподіл судових витрат у справі № 922/3242/20, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Як зазначає відповідач нею понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що 16.12.2020 між адвокатом Гріньовим Русланом Олеговичем, що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3373, виданого 18.03.2020 та Янчук Мариною Миколаївною було укладено договір № 02/12-16 про надання правової допомоги, згідно п. 1 якого адвокат взяв на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу, реалізуючі при цьому професійні права, передбачені ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до наданих за цим договором повноважень. Відповідні доручення клієнт надає адвокату особисто. Адвокат самостійно та на власний розсуд визначає обсяг дій, які необхідно вчинити в інтересах клієнта в межах наданих адвокату доручень.
Згідно звіту від 02.02.2021 р. про виконання договору про надання правової допомоги № 02/12-16 від 16.12.2020 р., підписаного адвокатом Гріньовим Русланом Олеговичем та Янчук Мариною Миколаївною, сторони підтверджують факт надання адвокатом наступних послуг на виконання умов договору № 02/12-16 про надання правової допомоги від 16.12.2020р., а саме правових послуг в межах справи № 922/3242/20:
- ознайомлення та аналіз матеріалів справи - 1 година;
- підготовка додаткових письмових пояснень - 4 години;
- участь у двох судових засіданнях - 3 години.
При цьому, у звіті сторонами погоджено, що 1 година роботи адвоката вартує клієнту 500,00 грн., а відтак загальна вартість наданих послуг адвоката становить 4000,00 грн.
Крім того, на підтвердження сплати адвокату отриманих клієнтом (Янчук Мариною Миколаївною) послуг у розмірі 4000,00 грн. до матеріалів справи надано квитанцію № 02/12-16 від 02.02.2021 р., яка була видана адвокатом Гріньовим Русланом Олеговичем на підтвердження факту сплати Янчук Мариною Миколаївною 4000,00 грн. гонорару готівкою на виконання умов договору про надання правової допомоги № 02/12-16 від 16.12.2020 р.
Надаючи оцінку зазначеним доказам суд враховує наступне.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 16, 60, 61, 126 ГПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Тобто, невід'ємною складовою процесу вирішення питання про відшкодування інших судових витрат є наявність доказів на підтвердження обсягу, вартості відповідних послуг та здійснення судом оцінки поданих доказів. зокрема на предмет їх дійсності.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу Янчук Мариною Миколаївною надано:
- копію договору № 02/12-16 про надання правової допомоги від 16.12.2020 року;
- копію звіту від 02.02.2021 р. про виконання договору про надання правової допомоги № 02/12-16 від 16.12.2020 р.
- копію квитанції № 02/12-16 від 02.02.2021 р. на суму 4000,00 грн., сплачених готівкою адвокату згідно з договором № 02/12-16 про надання правової допомоги від 16.12.2020 року;
- копію ордеру серії АХ № 1037873, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3373 від 18.03.2020.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
За приписами статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому цим Законом. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами (ст.6 Закону).
Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За даних обставин, враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову до Янчук Марини Миколаївни, матеріалами справи підтверджується участь адвоката в судових засіданнях та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, з огляду на здійснення відповідачем оплати витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн., в той час, як позивачем не було надано доказів неспівмірності зазначених витрат, суд вважає справедливим та співрозмірним розмір понесених Янчук Мариною Миколаївною витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., а відтак заява відповідача в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, відповідачем заявлено до стягнення з позивача як судових витрат 2888,80 грн. - компенсація за відрив від звичайних занять відповідача, 800,00 грн. - компенсації витрат на технічне забезпечення та поштові витрати.
Обґрунтовуючи правомірність заявлення до стягнення з позивача компенсації за відрив від звичайних занять, відповідач посилається на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" та зазначає, що в ході розгляду справи відповідач, Янчук Марина Миколаївна, була змушена нести витрати, пов'язані з підготовкою та поданням заяв по суті спору та заяв з процесуальних питань, нею особисто були виготовлені та підписані усі документи. А відтак, з метою складання заяв по суті та заяв з процесуальних питань нею було загалом витрачено 80 годин, а саме на вивчення та аналіз документів, договору найму, листів - 10 год.; на аналіз судової практики з аналогічних питань, аналогічних справ - 15 годин; на складання заяв - 48 годин; на належну підготовку документів для їх подачі до суду, роздрукування та ксерокопіювання 7 годин. За таких підстав, за твердженнями відповідача, їй має бути сплачено компенсацію за відрив від звичайних занять пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати, що за 80 годин витраченого часу складає 2888,80 грн. (36,11*80).
Суд наголошує, що відповідно до 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155 якою внесено зміни до постанови № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" унормовано можливість компенсації витрат за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв'язку з явкою до суду лише у цивільних та адміністративних справах за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення. Натомість, компенсація витрат у господарських справах передбачена щодо витрат пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, які унормовані приписами ст. 128 ГПК України, що не розповсюджується на дії вчинені відповідачем для захисту своїх прав. Тому суд приходить до висновку про необґрунтованість покладення на позивача 2888,80 грн. компенсації за відрив від звичайних занять відповідача. При цьому судом враховано, що заявником не надано будь-яких доказів розміру понесених витрат в їх фактичному розмірі.
Щодо розподілу заявлених позивачем судових витрат на технічне забезпечення, а саме на ксерокопіювання та роздрукування тексту заяв, а також витрат на транспортні послуги, що разом складає 800,00 грн., суд враховує, що відповідно до ст. 128 ГПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу; розмір витрат, пов'язаних з вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Оскільки відповідачем, в порушення приписів ст. 74 ГПК України, не надано до суду доказів здійснення відповідних витрат саме на суму 800,00 грн., та при цьому відповідач користуючись своїми процесуальними правами у добровільному порядку вчиняв дії про які вказує у заяві, проте не доводить жодними належними доказами (проїзними документами, доказами оплати наданих послуг, платіжними квитанціями, тощо), у відповідача відсутнє право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із вчиненням таких дій.
За таких підстав, суд, приймаючи до уваги те, що рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2021 не було вирішено питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи, беручи до уваги заяву відповідача про прийняття додаткового рішення щодо розподілу таких витрат, враховуючи положення ст.ст. 123-128 Господарського процесуального кодексу України, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача фактично доведених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст.123-128, 129, 221, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення (в.. 2846) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Денисович Софії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Янчук Марини Миколаївни ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
3. В іншій частині в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ “Перехідних положень” ГПК України та п. 4 розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України.
Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 25.02.2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков