17 лютого 2021 року м. ТернопільСправа № 921/761/20
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"
до відповідача Приватно-орендного підприємства "Дарахівський"
про стягнення 3 254, 92 грн заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової оцінки), 2 796,54 грн пені, 4 654,29 грн - 30% річних та 506,79 грн інфляційних витрат.
за участі представника позивача - Грищенко О.М.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Приватно-орендного підприємства "Дарахівський" про стягнення 3 254, 92 грн заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової оцінки), 2 796,54 грн пені, 4 654,29 грн - 30% річних та 506,79 грн інфляційних витрат.
Розгляд справи судом здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою суду від 03.02.2021 заяву позивача №14-2/01 від 14.01.2021 в частині збільшення розміру позовних вимог залишено без розгляду. Відтак, даний спір вирішується судом в межах первісних позовних вимог.
У судовому засіданні повноважний представник позивача посилається на те, що , Компанія "НОТАПС" є новим кредитором по відношенню до відповідача, та користується всіма правами, котрі витікають з договору поставки товару №13/19/ТР від 10.04.2019, зокрема в частині нарахування та отримання суми заборгованості (дооцінки товару, курсової різниці), розміру пені, 30% річних та інфляційних витрат.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення суб'єкту господарювання поштових відправлень (ухвал суду) повернулись на адресу суду із відміткою про вручення процесуальних документів 18.12.2020, 18.01.2021 та 08.02.2021.
Окрім цього, для надання можливості відповідачу в повному обсязі скористатися його процесуальними правами та направити в судове засідання повноважного представника, з огляду на клопотання ПОП "Дарахівский" судом розгляд справи було відкладено з 03 на 17 лютого 2021 року. Незважаючи на це, у судове засідання 17 лютого 2021 року представник відповідача також не прибув.
З огляду на викладене в сукупності, та з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Справа в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу розглядалась відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як слідує із позову, 10 квітня 2019 року між ТОВ "Агрохім-Партнер" (Постачальник) та Приватно-орендним підприємством "Дарахівський" (Покупець) було укладено договір поставки товару №13/19/ТР (далі-Договір), відповідно до умов якого товариство зобов'язалось поставити відповідачу товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрива, та/або міндобрива, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу.
У другому розділі укладеного правочину сторони обумовили, що загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору. Ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до нього в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у доларах США та/або євро. У разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США та/або євро) Постачальник має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого товару.
Згідно п.9.1 Договору всі вимоги, які виникають при його виконанні, або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків за адресою: 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21.06.2005, видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з Регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.
Загальні суми товару та умови оплати товару визначені сторонами у підписаних Специфікаціях: №1 від 10.04.2019, №2 від 23.05.2019, №3 від 19.06.2019, №4 від 05.08.2019.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання зобов'язань за договором поставки та Специфікацій ТОВ "Агрохім-Партнер" поставило відповідачу товар на загальну суму 97 049,20 грн.
На підтвердження факту поставки товару до матеріалів справи долучено:
видаткові накладні:
- №819 від 10.04.2019 на суму 7 794,60 грн;
- №2371 від 23.05.2019 на суму 26 586,16 грн;
- №3392 від 19.06.2019 на суму 8 535,48 грн;
- №4431 від 23.08.2019 на суму 54 132,96 грн;
товарно-транспортні накладні:
- №Р819 від 10.04.2019 на суму 7794,60 грн;
- №Р2371 від 23.05.2019 на суму 26 586,16 грн;
- №Р3392 від 19.06.2019 на суму 8 535,48 грн;
- №Р4431 від 23.08.2019 на суму 54 132,96 грн.
Загальна сума поставки за даними цих первинних документів бухгалтерського обліку склала 97 049,20 грн.
Відповідно до Специфікацій до Договору, строки погашення погоджені сторонами наступним чином:
- Специфікація №1: 30% вартості товару (2 338,38 грн) в строк до 12.04.2019, 15% (1 169,16 грн) та 55% (4 287,06 грн) - до 31.10.2019;
- Специфікація №2: 30% вартості товару (7 975,85 грн) в строк до 25.05.2019, 15% (3 987,81 грн) та 55% (14 622,50 грн) - до 31.10.2019;
- Специфікація №3: 30% вартості товару (2 560,64 грн) в строк до 21.06.2019, 15% (1 280,34 грн) та 55% (4 694,50 грн) - до 31.10.2019;
- Специфікація №4: 100% вартості товару (54 132,96 грн) в строк до 07.08.2019.
Відповідачем по справі на виконання умов Договору було здійснено часткову оплату на загальну суму 42 916,24 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №2PL333405 від 12.04.2019 на суму 2 338,38 грн, №10 від 09.08.2019 на суму 26 586,16 грн, №11 від 12.08.2019 на суму 5 456,22 грн, №12 від 09.08.2019 на суму 8 535,48 грн.
Таким чином, станом на 03.03.2020 заборгованість ПОП "Дарахівський" перед ТОВ "Агрорхім-Партнер" за поставлений товар згідно договору поставки №13/19/ТР від 10.04.2019 становила 54 132,96 грн.
Неоплаченою залишилась сума товару, поставленого згідно видаткової накладної №4431 від 23.08.2019, строк оплати якої визначено у Специфікації №4- до 07.08.2019, тобто на умовах передоплати.
03.03.2020 ТОВ "Агрохім-Партнер" звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою до ПОП "Дарахівський" про стягнення заборгованості за договором поставки №13/19/ТР від 10.04.2019.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.03.2020 у справі №6/20 позов задоволено та стягнуто з ПОП "Дарахівський" на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" прострочену заборгованість за поставлений товар у сумі 54 132,96 грн, пеню в сумі 9 152,15 грн за період з 08.08.2019 по 18.02.2020, штраф на підставі п.8.4. договору в сумі 19 409,84 грн, 9 287,96 грн з урахуванням 30% річних на підставі п.8.6. договору, інфляційні втрати в сумі 811,99 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі №873/31/20 задоволено заяву ТОВ "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.02.09.2020 на її виконання були видані відповідні накази.
Разом з тим, 12.03.2020 відповідачем було сплачено частково борг на суму 30 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 12.03.2020, а тому сума заборгованості по наказу від 11.06.2020 №873/31/20 склала 64 122,90 грн.
18.09.2020 Заступником начальника відділу Теребовлянського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції винесено постанову про відкриття провадження ВП №63072030 про примусове виконання вище вказаного виконавчого документа.
16.10.2020 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №63072030 у зв'язку зі сплатою боргу в розмірі 64 122,90 грн згідно платіжного доручення №4898 від 15.10.2020.
25 листопада 2020 між ТОВ "Агрохім-Партнер" (Первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Нотапс" (Новий кредитор) була укладена угода №25-1/11-2020 про заміну кредитора у зобов'язанні, згідно п.1.1. якої Первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги виконання Приватно-орендним підприємством "Дарахівський" (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 30% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих Первісним кредитором на підставі договору поставки товару №13/19/ТР від 10.04.2019, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання, а Новий кредитор частково компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.
За даною угодою, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 30% річних, інфляційних втрат, штрафу за весь період існування основної заборгованості згідно договору поставки товару №13/19/ТР від 10.04.2019 (п.1.2. договору).
У статті 2 укладеного правочину сторони погодили, що вартість зобов'язання, яке відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, суму у розмірі 11 212,54 грн. Первісний кредитор повідомляє, а Новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п.2.1 є загальною сумою заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 30% річних, інфляційних витрат, штрафу, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України, проте не обмежена періодом з 04.03.2020 по 14.10.2020. Первісним кредитором нараховано, а Новим кредитором перевірено та погоджено наступний розмір нарахувань: сума нарахованих 30% річних становить 4 654,24 грн, інфляційних втрат - 506,79 грн, дооцінки вартості товару - 3 254,92 грн, пені - 2 796,54 грн. За наслідками укладення даної угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки №13/19/ТР від 10.04.2019, за виключенням сум, котрі було визначено змістом та сутністю рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.03.2020 у справі №6/20 та ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 по справі №873/31/20.
Згідно із п.п. 3.2, 3.3, розмір компенсованого зобов'язання, що відступається Первісним кредитором за даною угодою становить 3 000 грн. Новий кредитор зобов'язаний цю суму перерахувати на поточний рахунок Первісного кредитора в строк до 30.11.2020.
У п.4.3. сторони визначили, що Новий кредитор набуває права вимоги виконання Боржниками грошових зобов'язань в момент виконання п.3.3 даної угоди та підписання із Первісним кредитором акту приймання-передачі документів, що свідчить про факт переходу відповідних прав до Нового кредитора із отриманими відповідними підтверджуючими документами.
Сторони погодили, що сповіщення Боржника про поступку права вимоги за цією угодою Первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим при дійсності порушеного зобов'язання. У розумінні ст.518 ЦК України відсутність письмового повідомлення не звільняє Боржника від відповідальності за порушене зобов'язання (п.4.4. договору).
Згідно із п.6.1 ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за нею.
На виконання договірних умов сторонами було підписано 25.11.2020 Акт прийому-передачі документів, котрі підтверджують право вимоги до Приватно-орендного підприємства "Дарахівський". Також, Новим кредитором (позивачем) було сплачено розмір компенсованого зобов'язання, що підтверджується платіжним дорученням №405 від 27.11.2020.
28.11.2020 ПОП "Дарахівський" було надіслано Новим кредитором повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні. Однак, відповідач відповіді на даний лист не надав.
Враховуючи наведене та те, що відповідач не погасив заборгованості, позивач звернувся з позовом про її стягнення у судовому порядку.
Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи із наступних міркувань.
Статтею 1 Закону України "Про третейські суди" (далі -Закон) встановлено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 цього ж Закону юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
За законодавчими приписами третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
У п. 9.1 Договору поставки №13/19/ТР від 10.04.2019 його контрагенти узгодили, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді.
З точки зору законодавця арбітражна угода про передачу спору на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації особою права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до арбітражного суду (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2019 по справі № 910/17031/17).
Тобто, якщо позивач звернувся саме до господарського суду, а не до третейського та наполягав на розгляді справи саме господарським судом, то це виключає наявність взаємної згоди обох сторін на розгляд справи третейським судом навіть за наявності попередньої домовленості про це, яка відображена в договорі.
Отже, у даному випадку, відсутня взаємна згоди обох сторін на розгляд справи третейським судом. Крім того, відповідачем не надано заперечення проти вирішення спору в господарському суді.
З наведеного в сукупності даний спір підлягає розгляду судом за правилами, що визначені Господарським процесуальним кодексом України.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
В силу положень ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач стверджує, що на підставі угоди №25-1/11-2020 від 25.11.2020 до нього перейшло право вимагати у відповідача виконати зобов'язаннями з оплати дооцінки вартості товару (курсової різниці), поставленого згідно договору поставки від 10.04.2019 та Специфікації №4 до договору поставки від 05.08.2019.
Товариством заявлено до стягнення з відповідача 3 254,92 грн курсової різниці.
У п.5.2 Договору його учасники дійшли згоди про те, що ціна на товар та загальна сума договору, зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентна курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати Покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої суми) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. У тому випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні на день оплати вище, ніж курс відповідної іноземної валюти до гривні на день підписання договору сторонами, то вартість (ціна) товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. Міжбанківський валютний курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/).
Згідно із п.5.3 Договору, вартість товару оплачується на поточний рахунок Постачальника в національній валюті, в сумі, яка скоригована пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.
Укладаючи Договір його контрагенти погодили, що умови оплати зазначаються в додатках до нього. У випадку, якщо курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару є нижчим курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару, Покупець зобов'язується використовувати курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару (п.п.5.5., 5.3. договору).
Крім того, у п.3 Специфікації №4 передбачено, що Покупець оплачує Постачальнику 100% вартості товару, що складає 54 132,96 грн (еквівалент у Євро 1 908,00 EUR) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника в строк до 07.08.2019.
Як стверджує Компанія "НОТАПС" та свідчать матеріали справи, відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару. А саме, підприємством 12.03.2020 було частково сплачено 30 000 грн вартості поставленого згідно Специфікації №4 товару, а залишок суми в розмірі 24 132,96 грн сплачено 15.10.2020. Таким чином, дооцінка вартості товару складає 3 254,92 грн.
Суд зазначає, що сторони у п. 3 Специфікації №4 визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті - Євро. Тобто зобов'язання за даним Договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу Євро на час укладання договору та на день фактичної оплати товару. Така домовленість відповідає вимогам Цивільного кодексу України. Адже умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, засвідчують реалізацію останніми принципу свободи договору.
Фактично за такими умовами Договору його учасники встановили особливості формування ціни. Так, Покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з ціни товару на момент підписання Договору, з урахуванням курсу Євро на день такої оплати.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.
В розумінні наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
В укладеному правочині, його сторонами, з посиланням на норми ст. 524 ЦК України, були узгоджені умови зміни ціни на товар. Дані домовленості не суперечать вищенаведеним нормам законодавства. Як наслідок, спірну вимогу позивача в частині стягнення курсової різниці, нарахованої, виходячи з офіційного курсу Національного банку України гривні до Євро суд вважає обґрунтованою.
Для обрахунку суми, яка підлягає оплаті слід використовувати формулу, яка обумовлена сторонами в п.5.2. договору поставки. При перевірці правильності нарахування курсової різниці судом також враховано, що станом на момент підписання договору (10.04.2019), курс Євро до гривні становив 30,20 грн. за 1 Євро, а станом на 12.03.2020 і 15.10.2020 (дні здійснення оплати) курс Євро до гривні на час, що склався на міжбанківському валютному ринку України, становив 28,98 грн за 1 Євро та відповідно 33,16 грн за 1 Євро.
Судом здійснено перерахунок суми дооцінки вартості товару, у відповідності до ст.ст. 524,533,562 Цивільного кодексу України та договору поставки, і встановлено, що така становить 4 552,18 грн.
Згідно поданого розрахунку, позивачем нарахована дооцінка вартості товару в сумі 3 254,92 грн. Ця сума не перевищує максимально допустиму, з огляду на що позов в цій частині слід задовольнити у межах, визначених Компанією "НОТАПС".
За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 8.6 Договору поставки сторони, посилаючись на п.2 ст.625 ЦК України, дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Постачальника сплачує на користь останнього 30% річних.
Як наслідок, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 30% річних на загальну суму 4 654,29 грн.
Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення грошового зобов'язання та дати оплати, суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягають 30% річних, нараховані за період з 04.03.2020 по 14.10.2020 на загальну суму 4 647,47 грн. В решті позовних вимог у цій частині суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Окрім цього, товариством до предмету позову включені інфляційні нарахування в сумі 506,79 грн.
У пункті 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як наслідок, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та виходячи з норм чинного законодавства, суд погоджується з останнім та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 506,79 грн.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.п. 8.2., 8.3 Договору сторони досягли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного договору. Крім цього, контрагенти, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, досягли згоди про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом 5 років з моменту підписання даного договору.
Як наслідок, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 19.02.2020 по 14.10.2020, суд зазначає, що позовні вимоги цій частині підлягають задоволенню на суму 2 796,54 грн.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт порушення підприємством зобов'язань щодо оплати поставлено товару належним чином доведений та документально підтверджений.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного підприємства "Дарахівський" (с. Дарахів, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48136, ідент. код 30828202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (юридична адреса: просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ, 03187 (поштова адреса: вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, м. Київ, 03187), іден. код 38964292) - 3 254 (три тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн 92 коп. заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової оцінки), 2 796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн 54 коп. пені, 4 647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) грн 47 коп. - 30% річних та 506 (п'ятсот шість) грн 79 коп. інфляційних витрат, витрат зі сплати судового збору в сумі 2 100 (дві тисячі сто) грн 72 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 26.02.2021
Суддя О.В. Руденко