09 лютого 2021 року Справа № 915/1415/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник”, вул. Зелена, 238-З, м. Львів, 79035 (код ЄДРПОУ 19170443)
в особі філії № 4 ПП “Торговий дім “Галпідшипник” в м. Одесі, вул. Миколаївська дорога, 140, м. Одеса, 65003 (код ЄДРПОУ ВП 26210108)
адреса представника: Ноздрін О.М., АДРЕСА_1
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)
в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ ВП 20915546)
про стягнення коштів в сумі 2 066 347, 83 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача: Тучкова Ю.В.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство “Торговий дім “Галпідшипник” в особі філії № 4 ПП “Торговий дім “Галпідшипник” в м. Одесі в особі філії № 4 ПП “Торговий дім “Галпідшипник” в м. Одесі з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” суму боргу у розмірі 2 066 347, 83 грн., з яких: 2 036 304, 00 грн. - сума основного зобов'язання; 9 680, 79 грн. - 3 % річних, 20 363, 04 грн. - інфляційні витрати.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 24.12.2020 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.12.2020 року задоволено клопотання ДП “НАЕК “Енергоатом” (вх. № 16163/20 від 17.12.2020 року) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1415/20 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 25.01.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.01.2021 року задоволено клопотання ДП “НАЕК “Енергоатом” (вх. № 408/21 від 13.01.2021 року) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.01.2021 року оголошено перерву в судовому засіданні до 09.02.2021 року.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 09.02.2021 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 179, 181).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
23.12.2020 року, 28.12.2020 року позивачем направлялись до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 09.02.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору постачання товару № 53-123-01-20-06347 від 21.04.2020 року, а саме: зобов'язань щодо своєчасної оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 265 ГК України, ст. 525, 526, 610, 625, 629, 692 ЦК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
17.12.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16155/20).
Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що у зв'язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП НАЕК “Енергоатом”, суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла серйозна фінансова криза неплатежів.
Відповідач зазначає, що вина ВП ЮУ АЕС щодо неоплати суми договору відсутня.
Також відповідач зазначає, що оскільки на території України, в період дії договору, продовжено карантин, а тому форс-мажорні обставини є неоспорюваним юридичним фактом.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 614, 617 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
У відповіді на відзив (вх. № 16478/20 від 23.12.2020 року) позивач з посиланням на ст. 614 ЦК України, ст. 218 ГК України зазначає, що не вважаються в розумінні чинного господарського законодавства надзвичайними і невідворотними обставинами (обставинами непереборної сили), та не звільняють відповідача від обов'язку належного виконання умов договору та відповідальності за його порушення «зростання простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед ДП «НЛЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська атомна електрична станція», суттєве зменшення обсягу відпуску електроенергії та фінансова криза неплатежів», на які посилається Відповідач.
Крім того, позивач зазначив, що в порушення умов п. 7.2 договору відповідач не попередив позивача про настання форс-мажорних обставин та не надав жодних доказів.
Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач не скористався наданими їй ст. 167 ГПК України правом на подання заперечень.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
21.04.2020 року між ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (покупець) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” та Філією № 4 ПП “Торговий дім “Галпідшипник” в м. Одесі (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-20-06347 (арк. 12-17).
Відповідно до п. 12.1 договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.
Відповідно до п. 12.2 договору дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 року.
Відповідно до п. 12.3 договору закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов'язань.
Відповідно до п. 9.5 договору усі додатки, підписані обома сторонами, є невід'ємною частиною даного договору.
До договору сторонами складено Специфікацію № 1 (Додаток № 1 до Договору) на загальну суму 2 036 304, 00 грн. з ПДВ (арк. 18-19).
Договір та Специфікація підписані та скріплені печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код СРV 44440000-6 по ДК 021:2015 - Вальниці (вальниці) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Відповідно до п. 1.3 договору місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом 1 696 920, 00 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 339 384, 00 грн. Всього з ПДВ: 2 036 304, 00 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п. 3.2, 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п. 3.1 договору постачання здійснюється на протязі 90 днів з дати публікації в системі ProZorro, але не пізніше 30.07.2020, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство” відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Відповідно до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;
- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про довірчі послуги” у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;
- документ, який підтверджує якість товару, а для товару імпортованого виробництва - сертифікат ISO 9001-2008 та ISO 9001-2015 міжнародної системи якості.
Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Відповідно до п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості” і П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС”.
Відповідно до п. 11.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Відповідно до п. 11.1.2 договору покупець зобов'язаний приймати поставлені товари згідно розділу 5.
Відповідно до п. 11.4.1 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар в повному обсязі на загальну суму 2 036 304, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 4021 від 21.07.2020 року (дата отримання товару на складі вантажоодержувача 23.07.2020) (арк. 20).
Видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печаткою постачальника.
На виконання умов п. 3.2 договору, позивачем подано та зареєстровано податкову накладну № 372 від 21.07.2020 року на суму 2 036 304, 00 грн. (арк. 184). Відповідно до квитанції № 1 податкову накладну № 372 від 21.07.2020 року доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 29.07.2020 року (арк. 188).
В подальшому позивачем проводилось коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 21.07.2020 № 372/4 (арк. 190).
Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п. 3.2, 5.1 цього Договору.
Відповідно до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю, зокрема, електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про довірчі послуги” у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Отже, граничним строком для оплати за товар є 01.10.2020 року (включно). З 02.10.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
У зв'язку з не проведенням відповідачем оплати за поставлений товар, 13.10.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 12.10.2020, в якій позивач вимагав погасити заборгованість та перерахувати грошові кошти в розмірі 2 036 304, 00 грн. (арк. 21-22). Факт направлення претензії № 1 від 12.10.2020 року підтверджується описом вкладення та поштовою накладною (арк. 23).
У відповідь на вищевказану вимогу відповідач направив на адресу позивача лист № 07/18844 від 11.11.2020 року, в якому зазначив, що станом на 09.11.2020 року за договором від 21.04.2020 року № 53-123-01-20-06347 існує заборгованість в сумі 2 036 304, 00 грн. з ПДВ. У зв'язку з фінансовою кризою платежів відповідач просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов'язань (арк. 24-26).
Суду не подано доказів погодження сторонами продовження строків оплати та внесення відповідних змін до договору.
Отже, невиконання відповідачем обов'язку за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення до суду з позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як вказано вище, граничним строком для оплати за товар є 01.10.2020 року (включно). З 02.10.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 2 036 304, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 11, 509, 525, 526, 692 ЦК України та умов договору в частині оплати за поставлений товар.
Позовна вимога в частині стягнення 2 036 304, 00 грн. - суми основного зобов'язання є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (постанова КЦС ВС від 27.01.2021 № 337/5617/19).
Як встановлено судом вище граничним строком оплати за товар по видатковій накладній № 4021 від 21.07.2020 року на суму 2 036 304, 00 грн. є 01.10.2020 року (включно). З 02.10.2020 відповідач є таким, що прострочив оплату за вищевказаною накладною.
Позивачем нараховано відповідачу 9 680, 79 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 24.09.2020 року до 20.11.2020 року, виходячи з суми боргу 2 036 304, 00 грн. (детальний розрахунок арк. 9).
Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що при нарахуванні суми 3 % річних позивачем неправильно визначено період нарахування 3 % річних.
Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено, що 3 % річних становить 8 345, 51 грн. Так, 3 % річних судом нараховано за період з 02.10.2020 по 20.11.2020 (включно), виходячи з суми боргу 2 036 304, 00 грн.
Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 214). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".
Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 8 345, 51 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню. В частині стягнення 3 % річних в сумі 1 335, 28 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Позивачем також нараховано відповідачу 20 363, 04 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання. Нарахування здійснено за один місяць - жовтень 2020 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекс інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 10).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 20 363, 04 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, які полягають у відсутності його вини та наявності форс-мажорних обставин, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
У зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується, і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215, від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року № 291 та № 343 від 04.05.2020 року відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.
В подальшому карантин продовжувався і діє на день розгляду справи.
Відповідно до п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.
Відповідно до п. 7.2 Договору форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов'язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входить повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.
Відповідно до п. 7.3 Договору недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем підстави (зростання простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП НАЕК “Енергоатом”, фінансова криза неплатежів) не є в розумінні ст. 617 ЦК України обставинами, які звільняють боржника як від оплати за отриманий товар, так і від відповідальності.
Договір укладено між сторонами 21.04.2020 року, тобто під час дії карантину. Граничним строком оплати за товар в силу умов п. 2.2. договору є 01.10.2020 року. Карантин на території України введено постановою КМУ № 211 з 12.03.2020 року, тобто як укладення, так і виконання договору мало місце вже під час дії карантину, що свідчить про обізнаність відповідача з відповідними обставинами. Вищевказане спростовує твердження відповідача про те, що карантин вплинув на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договорі. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості не укладати договір.
Крім того, відповідачем в порушення умов п. 7.2 договору не подано доказів інформування відповідача про настання форс-мажорної обставини, засвідченої відповідним сертифікатом, що в силу умов п. 7.3 договору позбавляє відповідача (покупця) можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача (покупця) від відповідальності за порушення зобов'язання через обставини непереборної сили.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 30 975, 19 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в розмірі 20, 04 грн. покласти на позивача.
2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві позивач також просив суд судові витрати на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв'язку з розглядом справи - всього витрат на суму 40 945, 23 грн., у тому числі витрат на правову допомогу на суму 9 500, 00 грн. (арк. 11).
Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: дорученням від 04.12.2018 року, яким уповноважено директора філії № 4 ПП «ТД «Галпідшипник» укласти договір з Адвокатським об'єднанням «Консенсус» (арк. 28); довіреністю від 01.01.2019 року, яким уповноважено адвоката АО «Консенсус» Ноздріна О.М. представляти інтереси підприємства (арк. 29); договором про надання правової допомоги № 4/ю від 01.01.2019 року, укладеним між ПП «ТД «Галпідшипник» в особі філії № 4 ПП «ТД «Галпідшипник» (клієнт) та АО «Консенсус» (виконавець) (арк. 30-33); рахунком на оплату № 116 від 16.11.2020 на суму 5 500, 00 грн. (арк. 36); платіжним дорученням № 501 від 17.11.2020 року на суму 5 500, 00 грн. (арк. 37); Актом надання послуг № 117 від 16.11.2020 року на суму 5 500, 00 грн. (арк. 38); звітом про надану правову допомогу від 18.11.2020 року (арк. 39); письмовою консультацією від 28.09.2020 (арк. 34-35); рахунком на оплату № 129 від 22.12.2020 на суму 2 000, 00 грн. (арк. 161); платіжним дорученням № 560 від 23.12.2020 року на суму 2 000, 00 грн. (арк. 162); Актом надання послуг № 131 від 22.12.2020 року на суму 2 000, 00 грн. (арк. 163).
На підтвердження факту надання послуг правничої допомоги до матеріалів справи подано підписані між виконавцем АО «Консенсус» та замовником філією № 4 ПП «ТД «Галпідшипник» акти надання послуг № 117 від 16.11.2020 та № 129 від 22.12.2020, відповідно до яких виконавцем надано замовнику (позивачу) правову допомогу по справі № 915/1415/20, а останнім прийнято надані послуги на загальну суму 7 500, 00 грн., які оплачено згідно платіжних доручень № 501 від 17.11.2020 року на суму 5 500, 00 грн. та № 560 від 23.12.2020 року на суму 2 000, 00 грн.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем ПП «ТД «Галпідшипник» в особі філії № 4 ПП «ТД «Галпідшипник» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500, 00 грн. В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 495, 50 грн. відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ ВП 20915546) на користь позивача Приватного підприємства “Торговий дім “Галпідшипник”, вул. Зелена, 238-З, м. Львів, 79035 (код ЄДРПОУ 19170443) в особі філії № 4 ПП “Торговий дім “Галпідшипник” в м. Одесі, вул. Миколаївська дорога, 140, м. Одеса, 65003 (код ЄДРПОУ ВП 26210108) (розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365):
- 2 036 304, 00 грн. (два мільйони тридцять шість тисяч триста чотири грн. 00 коп.) - суми основного зобов'язання;
- 8 345, 51 грн. (вісім тисяч триста сорок п'ять грн. 51 коп.) - 3 % річних;
- 20 363, 04 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят три грн. 04 коп.) - інфляційних витрат;
- 30 975, 19 грн. (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять грн. 19 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 7 495, 50 грн. (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн. 50 коп.) - витрат на правову допомогу.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відновити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.02.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш