11.02.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/792/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс"
про стягнення заборгованості в сумі 337196 грн 04 к.
за участю:
від позивача: представник не з'явився,
від відповідача: Солонина Роман Дмитрович
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство" із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" про стягнення заборгованості в сумі 337196 грн 04 к.
Вирішення процесуальних питань.
21.10.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 16.11.2020 (ухвала від 21.10.2020), яке суд постановив відкласти на 09.12.2020 (ухвала від 16.11.2020).
На виконання вимог ухвали суду від 16.11.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення відповідачу копії позовної заяви (від 30.11.2020 вх.№16677/20).
09.12.2020 суд постановив продовжити підготовче провадження та відкласти підготовче засідання на 28.12.2020.
24.12.2020 на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2020 позивач надав для огляду оригінали документів приєднаних до матеріалів справи (повідомлення по справі вх.№18357/20).
20.01.2021 представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позов вх. №818/21, який суд прийняв до розгляду. В цьому ж засіданні суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 11.02.2021.
04.02.2021 позивач подав пояснення на відзив вх.№1771/21, які суд прийняв до розгляду, а також уточнення до позовної заяви вх.№1772/21, в яких зазначив, що в тексті позовної заяви допустив арифметичну помилку, однак це не вплинуло на розмір позовних вимог, які підтверджені долученими до позовної заяви доказами. 11.02.2021 представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце його проведення, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 11.02.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов”язання щодо оплати отриманого товару згідно договорів купівлі-продажу №07-4/889 від 01.11.2019 та №07-4/7 від 02.01.2020, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 963410 грн 50 к. Факт поставки товару на суму заборгованості позивач підтверджує товарно - транспортними накладними, копії яких приєднані до матеріалів справи. Також позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати наданих послуг в сумі 7020 грн 00 к., згідно договору про надання послуг перевезення лісопродукції №07-4/10 від 02.01.2020. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача непогашену станом на 31.10.2019 заборгованість, яка згідно акта звірки становить 66765 грн 54 к. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 629, 692 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав частково; зазначив, що договором про надання послуг перевезення лісопродукції №07-4/10 від 02.01.2020 строк оплати наданих послуг не встановлений, а вимоги відповідно до ст. 530 ЦК України відповідач не отримував; звернув увагу суду на те, що заборгованість в розмірі 66765 грн 54 к. не підтверджена первинними документами; подав докази часткової оплати заборгованості на суму 700000 грн.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар та надані послуги.
01.11.2019 та 02.01.2020 сторони спору уклали договори купівлі-продажу №07-4/889 та №07-4/7, відповідно до п.1.1. яких продавець зобов"язується по замовленню покупця передати у власність товар (лісоматеріали круглі-бук) з верхнього складу ДП "Надвірнянський лісгосп", а покупець оплатити його на умовах, передбачених цим договором. Поставка продукції здійснюється на протязі терміну вказаного в договорі.
Платіж (передоплата 100 % вартості) за отриманий товар проводиться щляхом оплати за фактично отриману продукцію, але не пізніше 5 календарних днів. Днем проведення оплати вважається день поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.1. договорів).
На виконання умов договору купівлі-продажу №07-4/889 від 01.11.2019 позивач передав відповідачу лісоматеріали на суму 593388 грн 52 к., а на виконання договору купівлі-продажу №07-4/7 від 02.01.2020 - на суму 370021 грн 98 к., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно- транспортних накладних, оригінали яких суд оглянув в судовому засіданні.
В порушення умов цих договорів, відповідач неналежно виконав прийняті на себе договірні зобов"язання, отриману лісопродукцію оплатив частково в сумі 700000 грн 00 к., що підтверджується копіями платіжних доручень, приєднаних до матеріалів справи, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 263410 грн 50 к.
Крім того як вбачається з позовної заяви станом на 31.10.2019 за ПрАТ "Серін -Ліс" числиться непогашена заборгованість перед позивачем в розмірі 66765 грн 54 к. В підтвердження якої позивач подав копію підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками товариств Акта звіряння взаємних розрахунків.
02.01.2020 сторони уклали договір про надання послуг щодо перевезення лісопродукції №07-4/10, відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а перевізник зобов"язується здійснити перевезення лісопродукції з вернього складу ДП "Надвірнянський лісгосп, яка є власністю перевізника, до пункту призначення замовника.
Оплата проводиться за фактично виконану роботу, об"єм та вартість всіх доручених перевізнику робіт за цим договором визначається на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими особами від замовника і перевізника (п.2.1. договору).
Загальна сума вартості послуг перевезення - 7020 грн 00 к. (сім тисяч двадцять гривень) з ПДВ.
На виконання умов договору №07-4/10 від 02.01.2020 позивач надав відповідачу послуги з перевезення лісопродукції на суму 7020 грн 00 к., що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №1 від 31.01.2020, який підписаний сторонами.
Позивач вважає, що відповідач в порушення умов договорів прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, отриманий товар та надані послуги не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 337196 грн 04 к., у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. 692 ЦК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів виконання своїх зобов"язань згідно договорів купівлі-продажу №07-4/889 від 01.11.2019 та №07-4/7 від 02.01.2020 в повному обсязі не надав, доводи позивача не спростував.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 66765 грн 54 к.
Як вбачається з позовної заяви, позивач в підтвердження вимог про стягнення 66765 грн 54 к. непогашеної станом на 31.10.2019 заборгованості подав підписаний представником відповідача та скріплений печаткою товариства Акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2019 року - жовтень 2019 року.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Керуючись вищенаведеними нормами, суд не погоджується з позицією позивача щодо доведеності обставин поставки товару та проведених розрахунків на підставі акта звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Суд констатує, що матеріали справи не містять первинних документів в підтвердження заборгованості в сумі 66765 грн 54 к.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 7020 грн 00 к., згідно договору про надання послуг перевезення лісопродукції №07-4/10 від 02.01.2020.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст. 903 ЦК України).
Як вбачається з приєднаного до матеріалів справи договору про надання послуг перевезення лісопродукції №07-4/10 від 02.01.2020, сторони не погодили строку та порядку оплати наданих послуг, а тому до спірних правовідносин щодо строку виконання грошового зобов'язання належить застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак доказів того, що позивач в порядку означеної статті Цивільного кодексу України звертався до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості в розмірі 7020 грн 00 к. матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що строк оплати ще не настав, а право позивача, за захистом якого він звернувся до суду не порушене відповідачем.
При цьому суд зазначає те, що подання ж кредитором позовної заяви, адресованої суду (а не боржнику) є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог у цій частині.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Висновки суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 263410 грн 50 к. заборгованості за поставлений товар.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір". Відповідно до підп. 1, 2 п. 2 ч.2 ст. 4 вказаного Закону, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову в цій справі становить 337196 грн 04 к. Відповідно, суд встановив, що позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 5057 грн 94 к.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2118 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №1798 від 08 вересня 2020 року та є меншим за розмір судового збору, що передбачений законом.
Відтак з позивача в доход державного бюджету необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2939 грн 94 к.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3951 грн 16 к. суд покладає на відповідача. Судовий збір в розмірі 1106 грн 78 к. - на позивача. Керуючись ст. 2, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" до Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" про стягнення заборгованості в сумі 337196 грн 04 к. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс", вул. 16 липня, буд. 11, смт. Делятин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78442 (код 36480308) на користь Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", вул. Соборна, буд.163, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405 (код 22189564) - 263410 (двісті шістдесят три тисячі чотириста десять гривень) 50 к., а також 3951 (три тисячі дев"ятсот п"ятдесят одну гривню) 16 к. судового збору.
Стягнути з Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", вул. Соборна, буд.163, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405 (код 22189564) в доход державного бюджету ( отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37951998, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA688999980313141206083009612, Код класифікації доходів бюджету 22030101) - судовий збір в розмірі 2939 (дві тисячі дев"ятсот тридцять дев"ять гривень ) 94 к.
В частині позовних вимог про стягнення 73785 (сімдесят три тисячі сімсот вісімдесят п"ять гривень) 54 к. відмовити.
Судовий збір в розмірі 1106 (одна тисяча сто шість гривень) 78 к. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.02.2021
Суддя Т. В. Максимів