вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.02.2021м. ДніпроСправа № 904/7019/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Жарої О.І., розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров Дніпропетровської області
до Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня", м. Дніпро
про стягнення збитків в сумі 3 165,36 грн.
Представники:
від позивача Бучацька А.В.
від відповідача Єременко І.Л.
Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" збитків в сумі 3 165,36 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на те, що за наслідками перевірки здійсненої Покровським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в період з 11.11.2019 по 29.11.2019 були виявлені порушення при призначенні виплат за листком непрацездатності АДБ № 471971, який був виданий відповідачем на ім'я ОСОБА_1 за період непрацездатності з 08.09.2016 по 20.09.2016.
За вказаний період ОСОБА_1 проведені страхові виплати в розмірі 1 698,75 грн., за рахунок Фонду соціального страхування, а всього в розмірі 3 165 грн., які позивач вважає понесеними збитками.
Відповідач не визнає позовні вимоги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, та вказує про те, що він не є належним відповідачем.
В даній справі на думку відповідача належним відповідачем є комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради Дніпропетровської області", що є правонаступником комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги" м. Покров, працівники якого внесли виправлення в листок непрацездатності АДБ № 471971 на ім'я ОСОБА_1 .
Також відповідач наголошує на тому, що рішення Дніпропетровського окружного суду не є належним доказом у даній справі, а лише підтверджує, що саме позивачем були здійснені порушення під час нарахування та виплати матеріального забезпечення, по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності АДБ № 471971, бо саме позивачем був прийнятий до оплати листок непрацездатності з виправленнями.
У відповіді на відзив позивач не погодився з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на позов, та зазначив про те, що КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" реорганізовано шляхом перетворення в КП "Дніпропетровська обласна офтальмологічна лікарня", до якого як правонаступника перейшли права та обов'язки.
Вказане у відповіді на відзив позивач просить врахувати при розгляді даної справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020 відкрито провадження у справі та задоволено клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику).
20.01.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву до якого додано клопотання про витребування доказів та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 04.02.2021 клопотання Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - задоволено, справу призначено для розгляду спору по суті на 17.02.2021.
Під час судового засідання 17.02.2021 господарський суд розглянув клопотання від 20.01.2021 про витребування доказів подане представником відповідача.
Господарським судом задоволено клопотання в частині витребування від позивача оригіналу листка непрацездатності, для огляду в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 17.02.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.02.2021.
23.02.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є доведення обставин завдання відповідачем позивачу збитків.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.11.2019 за результатами перевірки Покровським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області складений Акт перевірки дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування № 13.
Згідно Акту № 13 від 29.11.2019 року Покровським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області встановлені порушення при призначенні виплат за листками непрацездатності, які видані в тому числі Комунальним підприємством "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня"
Це порушення стосується листка непрацездатності серії АДБ № 471971 за період з 08.09.2016 р. по 20.09.2016 р., виданого ОСОБА_1 .
Згідно Акту перевірки № 13 від 29.11.2019 року встановлені порушення при призначенні виплат, а саме: нараховано та виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності, на бланку якого зроблено виправлення п.4 "нещасний випадок на виробництві та його наслідки" у графі "причина непрацездатності".
Відповідно до п. 3.3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/13ос/1406: "Пункти 2,4 виправленню не підлягають".
АТ "Покровський ГЗК" не погодився з наданим Актом №13, надав свої заперечення до нього - № 101-825 від 09.12.2019 р.
16 грудня 2019 року Управління виконавчої дирекції ФСС в Дніпропетровської області винесло рішення № 749/16 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до підприємства позивача за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на суму 26 614 грн. 76 коп., з них неправомірні витрати у розмірі 2 110, 24 грн., штраф у розмірі 50% 1 055, 12 грн.
Не погодившись з висновками та вимогами Покровського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області, викладеними в Акті № 13 та Рішенні № 749/16 від 16.12.2019 р., АТ "Покровський ГЗК" звернулось до суду з адміністративними позовом щодо визнання протиправним та скасування Рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області № 749/16 від 16.12.2019 року про проведення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства.
Рішенням Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 20.03.2020р., постановою третього апеляційного адміністративного суду від 19.112020 року по справі № 160/571/20 підприємству відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
На виконання Рішення від 16 грудня 2019 року Управління виконавчої дирекції ФСС в Дніпропетровській області, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2020р., постанови третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі № 160/571/20, АТ "Покровський ГЗК" платіжним дорученням від 04.12.2020 року № 28563 перерахувало кошти в сумі 26614, 76 грн. на рахунок Покровського МВ УВД ФССУ в Дніпропетровській області.
В складі вказаних документів виплата за 5 днів листка непрацездатності серії АДБ № 471971, виданого Відповідачем ОСОБА_1 20 вересня 2020 року.
Таким чином, АТ "Покровський ГЗК", сплативши 27933,66 грн. (26614,76 + 1 318, 90), вважає що сплачена сума в розмірі 3165,36 грн. є збитками, завданими йому відповідачем, який при заповнені листка непрацездатності серії АДБ № 471971 за період з 08.09.2016 р. по 20.09.2016 р., виданого ОСОБА_1 , вчинив виправлення, всупереч вимогам законодавства.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.03.2015 у справі №3-18гс15.
Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на наслідки перевірки здійсненої Покровським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в період з 11.11.2019 по 29.11.2019, відповідно до якого були виявлені були виявлені порушення при призначенні виплат за листком непрацездатності АДБ № 471971, який був виданий відповідачем на ім'я ОСОБА_1 за період непрацездатності з 08.09.2016 по 20.09.2016.
Однак, як вбачається з аналізу норм матеріального права збитки застосовуються як цивільно-правова відповідальність, у випадку порушення господарського зобов'язання другою стороною.
Водночас, за змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З наведеної правової норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Отже, суд вважає, що правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, пов'язані з відшкодуванням шкоди.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014р. у справі № 6-168цс13).
Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує протиправність поведінки відповідача, який при заповнені листка непрацездатності серії АДБ № 471971 за період з 08.09.2016 р. по 20.09.2016 р., виданого ОСОБА_1 , вчинив виправлення, всупереч вимогам законодавства.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 р., що набрало законної сили 19.112020 року у справі № 160/571/20, встановлено, що Рішення №749/16 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, прийнято за порушення порядку використання позивачем страхових коштів, не за порушення видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.
Відповідно до п. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу Україна, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом".
До того ж, слід зазначити про те, що при огляді в судовому засіданні спірного листка непрацездатності, встановлено, що виправлення взагалі були здійснені не відповідачем, а іншим лікувальним закладом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не надав господарському суду належних доказів та відповідно не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини та зібрані у справі докази, господарський суд дійшов висновку, що позов не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підтверджується належними засобами доказування, відтак позов задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" про стягнення збитків в сумі 3 165,36 грн. - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги у порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.02.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко