вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6992/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Жарової О.І., розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості та збитків за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 105 220 661,56 грн.
Представники:
від позивача Пясецький Д.В.
від відповідача не з'явився
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 90 226 368,09 грн., що складають суму заборгованості за договором постачання природного газу № 3486/18-ТЕ-5/3 від 05.10.2018, 6 886 597,83 грн. - пені, 4 323 727,93 грн. - річних, 3 699 071,30 грн. - інфляції грошових коштів; 84 896,41 грн. - збитків.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №3486/18-ТЕ-5/3 від 05.10.2018 в частині своєчасної оплати поставленого природного газу за період листопад 2018 - квітень 2019.
У відзиві на позов відповідач проти суми основного боргу не заперечує.
Щодо нарахування збитків, зазначає таке.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до НКРЕКП про визнання протиправним, незаконним та скасування п.1 р.6, п.10 р.2 Правил постачання природного газу. Окружним адміністративним судом м. Києва 05.03.2020 винесено рішення, яким було встановлено, що 07.10.2019 НКРЕКП винесено постанову № 2081 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу", якою внесено до розділу VI Правил постачання природного газу зміни. Відповідно до цих змін з 12.10.2019 дія Правил не поширюється на споживачів, постачання яким здійснюється в межах виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".
Відтак, з 12.10.2019 положення пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу та відповідно пункту 10 розділу II вказаних Правил не підлягають застосуванню до позивача, а тому не є для нього юридично значущими.
Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечує, оскільки згідно пункту 15 Розділу 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), було встановлено звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємств централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
У відповіді на відзив на позов позивач зазначає таке.
Умовами договору сторони погодили обов'язок відповідача відшкодувати збитки у разі відхилення планових обсягів природного газу від фактично спожитих. Право на стягнення збитків передбачено ч.1 ст. 661, ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України, п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу. Зокрема, Правилами постачання природного газу передбачено підстави та механізм розрахунків збитків, відповідно до якого обсяг природного газу вираховується за договором на постачання природного газу. Листом від 18.12.2018 №12137/18/7-18 Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) стосовно питання правомірності укладання єдиного договору постачання природного газу для кожного зі споживачів зазначила наступне. За умови облаштування кожного об'єкта споживача окремим комерційним вузлом обліку природного газу та наявності окремих ЕІС-кодів на кожний об'єкт, для забезпечення цих об'єктів природним газом, можуть бути укладені окремі договори постачання природного газу, у тому числі із різними постачальниками.
Крім того, відповідно до вимог Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою КМУ від 18.06.2014 №217 НКРЕКП щомісяця розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальних/теплогенеруючих організацій нормативи перерахування коштів.
Також, позивача зазначає, що механізм формування та встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води визначається відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою НКРЕКП від 24.03.2016 №377, згідно з п.1.5 якого тарифи формуються для кожної категорій споживачів, зокрема населення, бюджетні установи, релігійні організації та інші споживачі.
Таким чином, виходячи з наведених норм законодавства в сфері постачання природного газу та теплової енергії, укладання декількох договорів постачання природного газу для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації є правомірним через особливості механізмів проведення розрахунків, встановлення окремих тарифів для кожної з категорій.
Враховуючи наведене, встановлена діючим законодавством вимога щодо порядку вираховування обсягів газу виключно на підставі договору постачання природного газу спростовує твердження відповідача щодо необхідності вираховування обсягів газу на підставі усіх укладених договорів.
Щодо посилань відповідача на висновки, викладені у справі №640/12090/19 позивач вказує, що судом у справі №640/12090/19 зазначено, що у редакції від 22.10.2019 п.1 розділу 6 Правил постачання природного газу не застосовується до відповідача. Так, у даній редакції п.1 розділу 6 викладений наступним чином: "Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином..". Проте, на момент спірних відносин - квітень 2019 року - діяла редакція Правил постачання природного газу наступного змісту: "Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином...". Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Таким чином, позивач стверджує, що на час спірних відносин має застосовуватись законодавство, чинне на даний момент.
Ухвалою від 30.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.01.2021.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
25.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження без участі його представника та призначити справу до судового розгляду по суті.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв'язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.02.2021, про що постановлено ухвалу суду.
19.02.2021 електронним засобом зв'язку, а 23.02.2021 поштовим засобом зв'язку від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення.
Враховуючи, що відповідач, як учасник даної справи не обмежений колом представників, правові підстави для задоволення цього вказаного клопотання відсутні.
23.02.2021 у судове засідання представник відповідача не з'явився.
З огляду на викладене, а також враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
23.02.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
05.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж " Криворіжтепломережа " (далі - споживач) був укладений договір постачання природного газу № 3486/18-ТЕ-5/3 (а.с. 17-27).
Відповідно до пункту 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 (а.с.32), постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018).
Згідно пункту 3.8 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018, приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі.
Відповідно до пункту 3.8.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018, споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору.
Пунктом 4.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 передбачено, що ціна за 1 000 куб метрів природного газу за цим договором становить 6 235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.
Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами, шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору, позивач за період листопад 2018 - квітень 2019 поставив відповідачу природний газ на суму 90 226 368,09 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи (а.с.46-51). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідач свої зобов'язання за спірним договором щодо оплати за отриманий природний газ на суму 90 226 368,09 грн. не виконав.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 90 226 368,09 грн.
На час прийняття рішення, доказів оплати поставлено природного газу у розмірі 90 226 368,09 грн. сторонами до матеріалів справи не надано.
Пунктом 3.13 договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
- 3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
- 3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 передбачено, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до пункту 6.2 договору, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.
Згідно пункту 6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до пункту 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 (а.с.43), постачальник передає споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 2 218,0 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у березні 2019 в обсязі 1 919,295 тис.куб.м.
Відтак, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 298, 705 тис.куб.м. (на 13,47%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
16.05.2019 позивачем на адресу відповідача було відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-1243-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 804 633,49 грн. за різницю між замовленим у березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 природного газу за договором.
Листом від 02.12.2019 № 26-4488-19 позивач повідомив відповідача щодо перерахунку за вищезазначеним актом-претензією та зазначив, що сума збитків за березень 2019, що підлягає сплаті складає 68 338,73 грн.
Крім того, відповідно до пункту 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 25.04.2019 (а.с.45), постачальник передає споживачу у квітні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 324,0 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 в обсязі 248, 867 тис.куб.м.
Відтак, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 75,133 тис.куб.м. (на 23,19%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
13.06.2019 позивачем на адресу відповідача було відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-2236-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 196 766,83 грн. за різницю між замовленим у квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у квітні 2019 природного газу за договором.
Листом від 02.12.2019 № 26-4496-19 позивач повідомив відповідача щодо перерахунку за вищезазначеним актом-претензією та зазначив, що сума збитків за квітень 2019, що підлягає сплаті складає 16 557,68 грн.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати заборгованості. Відповідно до пункту 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018, строк оплати поставленого природного газу є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло. Відповідач не заперечує щодо розміру заборгованості.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 90 226 368,09 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Право позивача на нарахування збитків, а також порядок розрахунку таких збитків передбачено пунктами 3.13, 5.7, 6.2, 6.3 договору.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за період з березня -по квітень 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 298,705 тис. куб. м. (на 13,47%) та 75,133 тис. куб. м. (на 23,19%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Суд відхиляє доводи відповідача про незастосування до нього положень пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП з огляду на таке.
Так, відповідно до пункту 17 частини 3 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" НКРЕКП 30.09.2015 прийняла постанову №2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу", якою затвердила Правила постачання природного газу.
Пунктом 1 розділу VI та пунктом 10 розділу II Правил постачання природного газу (які кореспондуються з пунктом 3.13 договору) встановлений обов'язок споживача контролювати власне газоспоживання для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу та обов'язок споживача відшкодовувати постачальнику збитки, які останній поніс внаслідок споживання природного газу споживачем поза договірними величинами.
НКРЕКП відповідно до положень статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" 07.10.2019 винесено постанову № 2081 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу", якою внесено до розділу VI Правил постачання природного газу, зміни. Зокрема, абзац перший пункту 1 після слів та знака "споживачем, що не є побутовим" доповнено словами: "крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 у справі №640/12090/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020, встановлено, що з 12.10.2019 положення пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 та, відповідно, пункту 10 розділу ІІ вказаних Правил не підлягають застосуванню до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", а отже не є для нього юридично значущими.
Враховуючи, що предметом спору у цій справі є збитки, які поніс постачальник внаслідок споживання відповідачем природного газу менш ніж встановлено пунктом 2.1 договору обсяг газу за період з березня 2019 по квітень 2019 року, тобто до 12.10.2019, тому суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у сумі 84 896,41 грн.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018, у разі невиконання споживачем умов пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 6 886 597,83 грн. за період з 27.12.2018 по 27.11.2019.
Враховуючи що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого природного газу, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на таке.
Так, пунктом 15 Розділу 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” визначено, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням короновірусної звороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11.03.2020 № 211, відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановлено установити з 12 березня 2020 на усій території України карантин.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню за період з 27.12.2018 по 27.11.2019, тобто до введення Постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України.
Відтак, позивачем пеню нараховано правомірно.
Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення пені у розмірі 6 886 597,83 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 323 727,93 грн. за період 27.12.2018 по 30.09.2020 та інфляційних втрат у розмірі 3 699 071,30 грн. за період січень 2019 - вересень 2020.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зазначає що він є правильним, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 509, 526, 625, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6; ідентифікаційний код 20077720) основний борг у розмірі 90 226 368,09 грн., пеню у розмірі 6 886 597,83 грн., 3% річних у розмірі 4 323 727,93 грн., інфляційні грошових коштів у розмірі 3 699 071,30 грн., збитки у розмірі 84 896,41 грн. та судовий збір у розмірі 735 700,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги у порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.02.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко