вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.02.2021м. ДніпроСправа № 904/5913/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Євтушенко Д.Є., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд", м. Підгородне, Дніпропетровська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь", с. Бородаївські Хутори, Верхньоднпровський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 762 887,02 грн.
Представники:
від позивача Лавринович О.В.
від відповідача Левковська К.Ю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 565 500,00 грн., що складають заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017; 156 875,66 грн. - пені; 22 681,91 грн. - річних; 17 829,45 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 090117 від 03.01.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
12.11.2020 від позивача надійшов лист, до якого останнім залучено належні докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, відсутність яких на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.
Ухвалою від 17.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.12.2020.
Представники сторін в підготовче засідання 16.12.2020 не з'явились,
23.11.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства останнього.
Відповідач про дату, місце та час судового засідання повідомлений шляхом надіслання ухвали суду на електронну адресу підприємства останнього (а.с. 43).
Ухвалою суду від16.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 17.02.2021 та відкладено підготовче засідання до 19.01.2021.
Представник відповідача в підготовче засідання 19.01.2021 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.(а.с. 47)
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв'язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.02.2021, про що постановлено ухвалу.
У судовому засіданні, що відбулось 09.02.2021, представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарським судом задоволено та оголошено перерву в судовому засіданні до 16.02.2021.
У судовому засіданні, що відбулося 16.02.2021 представником відповідача поданий відзив на позов.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на те, що відповідачем не вказано поважних причин пропуску строку на подачу відзиву на позовну заяву, останній залишено судом без розгляду.
Крім того, представником позивача заявлено клопотання про доручення додаткових доказів до матеріалів справи та про витребування доказів, які відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України, судом залишено без розгляду, оскільки вказані клопотання без поважних причин не були заявлені останнім в підготовчому провадженні.
16.02.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором поставки нафтопродуктів.
03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" (далі - Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" (далі - Покупцем) укладено Договір поставки нафтопродуктів №090117 (надалі - Договір).
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти (далі-Товар) в кількості та асортименті, що передбачені за умовами даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар від Продавця та оплатити його на загальну вартість на умовах даного Договору.
Згідно п. 1.3. Договору поставки, асортимент, ціна, кількість, умови і терміни поставки товару обумовлюються в додатках, що є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони допускають узгодження зазначених у даному пункті Договору без складання додатка.
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що у випадку, якщо поставка товару здійснюється без складання додатка до даного Договору, всі істотні і погоджені Сторонами умови поставки зазначаються в товаротранспортних і/або видаткових документах, що складаються Продавцем і підтверджується (акцептуються) Покупцем при здійсненні приймання-передачі Товару. У цьому випадку, складені Продавцем товаротранспортні або видаткові документи, до моменту їхнього акцепту Покупцем, є пропозицією Продавця Покупцеві прийняти поставку Товару за даним Договором у кількості на умовах і за ціною, зазначених у відповідних товаротранспортних і/або видаткових документах.
Відповідно до п. 3.1. Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару погоджується в порядку, визначеному пунктами 1.3, 1.4 Договору. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.
Загальна сума договору становить вартість поставленого на підставі Договору Товару. (п. 3.2. Договору).
Пунктом 4.1. Договору поставки передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.
Відповідно до п. 4.2. Договору поставки, розрахунки за товар здійснюються Покупцем не пізніше строку, узгодженому у Додатку, який є невід'ємною частиною даного Договору. У випадках, передбачених п. 1.4. даного Договору, оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем на користь Продавця протягом 5 робочих днів з моменту отримання Покупцем товару.
Зобов'язання Покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.3. Договору).
Пунктом 9.13. Договору сторони погодили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.19, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач здійснив на користь Відповідача поставку товару на загальну суму 1 305 500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями та отримання матеріальних цінностей, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 12-27).
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 740 000,00 грн., що 28-31), внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 565 500,00 грн.
На час розгляду справи доказів сплати доказів сплати заборгованості суду не надано.
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вище викладене, вимоги Позивача щодо примусового стягнення заборгованості у сумі 565 500,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати вартості товару Відповідачем, останній зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до моменту повної оплати.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 156 875,66 грн. за загальний період з 27.09.2019 року по 29.07.2020 року.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Згідно з п. 1.9. Постанов Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідно до здійсненого господарським судом перерахунку за кожною видатковою накладною окремо встановлено, що нарахування пені здійснювалося Позивачем без додержання вимог частини 6 статті 232 ГПК України та з врахуванням дат часткових оплат, таким чином до стягнення підлягає пеня в сумі 117 503,57 грн.
У відповідності до статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача річні в розмірі 22 681,91 грн. за загальний період з 27.09.2019 року по 29.07.2020 року та інфляцію грошових коштів в сумі 17 829,45 грн. за загальний період з вересня 2019 року по липень 2020 року.
Як убачається з розрахунку річних при здійсненні нарахування Позивач припустився аналогічної помилки, що й при розрахунку пені, включивши до періоду нарахування дату часткової оплати заборгованості.
З огляду на викладене до стягнення підлягають річні в сумі 22 182,49 грн.
Вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів, підлягають задоволенню частково, з огляду на те, що при здійсненні розрахунку позивачем не враховані вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, відповідно до яких, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Як вбачається із наданого розрахунку, позивачем здійснювалось нарахування інфляції з місяця, в якому платіж мав бути здійснений.
Після перерахунку, з врахуванням положень, викладених у зазначеній вище Постанові, до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за спірні періоди прострочення в сумі 12 722,52 грн.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення № 2084 від 01.06.2020 сплачено судовий збір в сумі 13 383,22 грн., проте відповідно до заявлених позовних вимог у загальній сумі 762 887,02 грн., останнім повинно було бути сплачено судовий збір у сумі 11 443,31 грн.
Таким чином, судовий збір в сумі 1 939,91 грн. підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 265, 530, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство агрофірма Промінь" (51630, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, с. Бородаївські Хутори, вул. Центральна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 34588836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Трейд" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Комсомольська, буд.22, ЄДРПОУ 32812383) 565 500,00 грн. (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) - основного боргу, 117 503,57 грн. (сто сімнадцять тисяч п'ятсот три гривні 57 коп.) - пені, 22 182,49 грн.(двадцять дві тисячі сто вісімдесят дві гривні 49 коп.) - річних, 12 722,52 грн. (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні 52 коп.) - інфляції грошових коштів, 10 768,63 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 63 коп.) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 26.02.2021 .
Суддя І.Ф. Мельниченко