пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
24 лютого 2021 року Справа № 903/983/20
Господарський суд Волинської області складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/983/20
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії, м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомплект», м. Луцьк
про стягнення 183 134,66 грн.,
за участю представників:
від позивача: Вознячук Л.Є. (дов. №4871 від 09.12.2019),
від відповідача: Семенюк Ю.О. - керівник, Стасюк В.Я. - адвокат (ордер серії ВЛ №000077997 від 24.02.2021),
29.12.2020 року до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №441-13-108/20 від 29.12.2020 Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомплект» 183134,66 грн., з них: 172365,72 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна №12-695/16 від 02.08.2016, 6023,73 грн. збитків, завданих інфляцією, 4 745,21 грн. процентів річних.
На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем п. 5 договору купівлі-продажу нерухомого майна №12-695/16 від 02.08.2016 щодо відшкодування вартості сплаченого позивачем земельного податку.
Ухвалою від 04.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрив провадження у справі; розгляд справи призначив на 27.01.2021; запропонував подати суду у строк до 25.01.2021: позивачу - будь-які додаткові докази в обгрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; позивачу (на розсуд позивача): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
Ухвалу суду від 04.01.2021 було надіслано сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: м.Луцьк, вул. Володимирська, 74А.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомплект» є: 43001, м.Луцьк, вул. Володимирська, 74А.
Проте, ухвала суду від 04.01.2021, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою “За закінченням терміну зберігання”.
В судове засідання 27.01.2021 представник відповідача не з'явився. Відповідач відзиву на позов не подав.
Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2021 висловила думку про необхідність відкладення розгляду справи для належного повідомлення відповідача про судовий розгляд.
З метою забезпечення відповідачу права на захист та з метою повторного повідомлення відповідача про судовий розгляд судове засідання було відкладено на 10.02.2021.
В судовому засіданні 10.02.2021 було оголошено перерву до 12.02.2021.
12.02.2021 представник відповідача подав до суду клопотання б/н від 12.02.2021, в якому просив надати можливість ознайомитись з матеріалами справи, розгляд справи відкласти.
У зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи в судовому засіданні 12.02.2021 було оголошено перерву до 24.02.2021.
В судовому засіданні 24.02.2021 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи доказів: копій заяви від 18.09.2020, рішення Луцької міської ради №48/58 від 31.10.2018 "Про поділ земельної діялнки комунальної власності на вул. Володимирській, 74а", плану земельної ділянки за адресою вул. Володимирська, 74а, повідомлення Луцької міської ради від 06.03.2020, технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів справи доказів залишено судом без задоволення з огляду на наступне.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 04.01.2021 було запропоновано сторонам, зокрема, відповідачу подати суду у строк до 25.01.2021 року відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності).
Проте, відповідач не подав доказів у строк, встановлений судом; клопотання про продовження чи поновлення строку в порядку, передбаченому ст. 119 ГПК України, не заявляв.
Таким чином, відповідач пропустив встановлений судом строк для подачі доказів. Поважних причин пропуску строку для подачі доказів не навів.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частина 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не передбачає повернення доказів, а тому копії доказів, поданих представником відповідача, приєднуються судом до матеріалів справи, але не приймаються судом до уваги як докази по справі.
Окрім цього, позивач всупереч вимог ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не надіслав доказів відповідачу. Підстав, які б звільняли відповідача від обов'язку надіслання доказів позивачу, не навів.
В судовому засіданні 24.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні усно позову не визнали, просили у його задоволенні відмовити. Пояснили, що відзиву на позов не готували, заперечували проти позовних вимог усно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
02.08.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинькомплект» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №12-695/16 - комплексу будівель, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 74а, які належали ПАТ «Укртелеком» на праві приватної власності.
Відповідно до п. 5 договору покупець зобов'язаний компенсувати продавцю витрати на утримання комплексу будівель (оплату комунальних платежів, земельного податку за користування земельною ділянкою під будівлями з урахуванням прибудинкової території) за період з дати укладення даного договору до дати переоформлення припинення/розірвання відповідних договорів, припинення сплати продавцем земельного податку за земельну ділянку під комплексом будівель або дати набуття прав на вказану земельну ділянку покупцем, на підставі рахунків, які виставлятиме продавець.
В п. 14 договору зазначено, що комплекс будівель, які є предметом договору та відчужуються, розташований на земельній ділянці площею 0,4630 га (цільове призначення: «для будівництва та обслуговування адміністративних та виробничих приміщень») за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Володимирська, 74а, за даними земельного кадастру кадастровий номер: 0710100000:31:153:0597.
Покупцю відомо про те, що рішенням Луцької міської ради №9/54 від 25.05.2016 земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:31:153:0597 відведена для будівництва та обслуговування цих адміністративних та виробничих приміщень, а також надано дозвіл на укладення договору оренди цієї земельної ділянки за умови дотримання всіх пунктів цього рішення.
Як пояснювала представник позивача в судовому засіданні, відповідачу надсилалися рахунки на оплату/відшкодування земельного податку. В рахунках встановлювався строк оплати - до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. В матеріалах справи містяться копії фіскальних чеків та реєстри відправки поштової кореспонденції, які підтверджують факт надіслання.
Проте, в порушення умов договору зобов'язання щодо відшкодування вартості сплаченого позивачем земельного податку відповідачем належним чином не виконувалися, рахунки на оплату/відшкодування земельного податку не оплачувалися, акти про надані послуги не підписувалися.
Позивач звертався до відповідача з вимогою № 361-13-208/20 від 11.10.2020 про сплату заборгованості і штрафних санкцій.
Проте, відповідач заборгованості не оплатив, відповіді на претензію не надав.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з відшкодування вартості сплаченого земельного податку за період березень 2019 - вересень 2020 на час розгляду справи становить 172 365,72 грн. (розрахунок - а.с. 15).
Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 172 365,72 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.
Також в судовому засіданні представник позивача пояснювала, що земельна ділянка площею 0,4630 га, кадастровий номер: 0710100000:31:153:0597, належить позивачу на праві довгострокового користування, позивач сплачує земельний податок.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із невиконанням відповідачем договірного зобов'язання щодо відшкодування вартості сплаченого позивачем земельного податку вимога позивача про стягнення з відповідача 172 365,72 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.
Доказів на підтвердження набуття прав на земельну ділянку, на якій знаходяться будівлі, передані за договором купівлі-продажу нерухомого майна №12-695/16 від 02.08.2016, відповідач суду не надав.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна №12-695/16 від 02.08.2016 не визнаний судом недійним, не розірваний. Позивач продовжує сплачувати земельний податок.
А відтак, триває зобов'язання відповідача щодо відшкодування позивачу земельного податку, узгоджене в п. 5 договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав відповідачу рахунки на оплату, в яких зазначав розмір відшкодування. Жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач їх не отримував, він не подав. Отримавши рахунки на оплату, відповідач не був позбавлений можливості, за наявності сумнівів у нарахуваннях, звернутися до позивача за роз'ясненнями. Проте, суду не надав таких доказів.
Піддаючи сумніву нарахування позивача під час розгляду справи відповідач не обгрунтував своїх доводів, посилаючись на умови договору та норми чинного законодавства, не подав свого контррозрахунку. Сверджуючи про поділ земельної ділянки площею 0,4630 га, відповідач не подав доказів, які б свідчили про те, яка земельна ділянка належить відповідачу та на яких правах.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків відшкодування вартості сплаченого позивачем земельного податку, встановлених в рахунках на оплату, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 4745,21 грн. процентів річних за період з 01.05.2019 по 30.12.2020, 6 023,73 грн. збитків, завданих інфляцією, за період травень 2019 - грудень 2020.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву до суду позивач подав 29.12.2020.
Згідно з розрахунком позивача, проценти річних в розмірі 4725,21 грн. нараховані за період з 01.05.2019 по 30.12.2020.
Враховуючи те, що позов до суду подано 29.12.2020, вимога про стягнення процентів річних підлягає до задоволення за період з 01.05.2019 по 29.12.2020 в розмірі 4 729, 92 грн.
В позові про стягнення 15,29 грн. (172 365,72х3%:366х29=409,72; 425,01-409,72=15,29) процентів річних, нарахованих за 30.12.2020 слід відмовити як нарахованих передчасно.
Перевіривши розрахунок збитків, завданих інфляцією, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. А відтак стягненню з відповідача у зв?язку із порушенням строку виконання зобов?язання з відшкодування вартості сплаченого позивачем земельного податку підлягає 6 023,73 грн. збитків, завданих інфляцією, за період травень 2019 - грудень 2020.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись 29.12.2020 з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача 183 134,66 грн., позивач сплатив 2 949,33 грн. судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями №4919 від 10.11.2020, № 5192 від 24.11.2020 (а.с. 54-55).
Як визначено статтею 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивач сплачує судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становив 2102 грн.
Враховуючи приписи п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ціну позову, позивач мав би заплатити 2747,02 грн.
Таким чином, позивач зайво сплатив 202,31 (2 949,33 - 2 747,02) грн. судового збору.
Клопотань про повернення зайво сплаченого судового збору від позивача не надходило, а тому суд не вирішує питання про повернення судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинькомплект» (43001, м.Луцьк, вул. Володимирська, 74А, код ЄДРПОУ 30887656) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії (43005, м. Луцьк, пр. В.Мойсея, 2, код ЄДРПОУ 21560766) 172 365 грн. 72 коп. заборгованості, 4 729 грн. 92 коп. процентів річних, 6 023 грн. 73 коп. збитків, завданих інфляцією, 2 746 грн. 75 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. В позові про стягнення 15 грн. 29 коп. процентів річних відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 26.02.2021.
Суддя І. О. Якушева