вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" лютого 2021 р. Cправа № 10/189-09
Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду у режимі відеоконференції матеріали
за позовом: ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А"
до: ДП "Юрковецький спиртовий завод"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
про стягнення 292 955,44 грн
у межах справи № 10/189-09
за заявою: ДП "Юрковецький спиртовий завод"
про визнання банкрутом
за участю :
ТОВ "Агро-промислова компанія "Три-А": Чернов Д.М.
ДП "Юрковецький спиртовий завод": Шмаркатюк Я.В.
арбітражний керуючий (розпорядник майна) Бобрук Т.В.
Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України: Кандиба М.В.
Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький): Безверха А.О.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа про банкрутство Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод".
Провадження у даній справі перебуває на стадії розпорядження майном.
19.12.2019 року до суду від ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" надійшла позовна заява б/н від 16.12.2019 року (вх. № 02.1-36/791/19) про стягнення з ДП "Юрковецький спиртовий завод" 292 955,44 грн., з яких: 246 402,20 грн. боргу, 41 341,53 грн. пені, 3 746,67 грн. 3% річних, 1 465,04 грн. інфляційних.
Ухвалою від 23.12.2019 року вказану позовну заяву призначено до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою від 28.01.2020 року задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та залучено останнє до участі у справі з розгляду позовної заяви ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" до ДП "Юрковецький спиртовий комбінат" про стягнення 292 955,44 грн. в межах справи №10/189-09 - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
04.03.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив б/н від 04.03.2020 року на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі.
04.03.2020 року до суду від представника третьої особи надійшло письмове пояснення № 2431-05/203 від 02.03.2020 року, в якому третя особа заперечує щодо позовних вимог.
13.04.2020 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшло заперечення б/н від 09.04.2020 року щодо пояснень Мінекономіки на позовну заяву про стягнення 292 955,44 грн.
09.06.2020 року до суду від представника третьої особи надійшла відповідь на заперечення позивача № 2431-05/492 від 04.06.2020 року.
Ухвалою від 03.11.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву (вх. № 02.1-36/791/19) ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" до ДП "Юрковецький спиртовий комбінат", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про стягнення 292 955,44 грн, в межах справи № 10/189-09 до судового розгляду по суті.
В подальшому, ухвалою від 19.01.2021 року призначено згадану позовну заяву в межах справи № 10/189-09 до судового розгляду по суті на 24.02.2021 року. Ухвалено судове засідання провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю представників ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
В судове засідання на визначену дату з'явились арбітражний керуючий, представники позивача, відповідача, третьої особи та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задоволити.
Представник відповідача позовні вимоги визнала повністю, про що також було зазначено у відзиві на позов.
Арбітражний керуючий підтримав позицію представника відповідача щодо визнання позову.
Представник третьої особи щодо задоволення позовних вимог заперечив.
Заслухавши пояснення представників учасників провадження, оглянувши матеріали позову, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд встановив наступне.
За змістом позовної заяви та наданих доказів, вбачається, що 15.04.2019 року між ТОВ "Вейран" (продавець) та ДП "Юрковецький спиртовий завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової № 1504/2019/1-МЕЛ, на таких умовах :
В порядку та на умовах, визначених договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю мелясу бурякову (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти Товар (п. 1.1).
Кількість Товару, що поставляється за договором, визначається заявками Покупця на поставку. Одиниця виміру товару - метрична тонна. Товар поставляється окремими партіями. Поставка кожної партії товару узгоджується Сторонами (п. 1.2).
Вартість договору розраховується, виходячи з фактичної кількості відвантаженого товару за цим договором. Ціна за одиницю товару вказується в рахунках - фактури з урахуванням ПДВ 20%, при масовій долі цукру 45%- 43 % (п. 2.1).
Зміна ціни товару визначається додатковою угодою до договору (п. 2.2).
Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок Продавця (п. 3.1).
Оплата вартості товару здійснюється Покупцем згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури та/або видаткової накладної, - на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в даному договорі або у рахунку - фактурі на оплату, шляхом безготівкового переказу грошових коштів протягом доби з моменту поставки партії Товару, або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України (п. 3.2).
Постачання товару Покупцю, здійснюється з пункту завантаження на умовах FCA згідно "Інкотермс-2010" - за кінцевим пунктом розвантаження: с. Юрківці, Могилів-Подільського району, Вінницької області (п. 4.1).
Партія Товару вважається переданою Продавцем та прийнятою Покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості тоннажу, вказаного в транспортних та супровідних документах на партію товару; за якістю - відповідно до сертифікатів якості (п. 4.3).
Договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але вибудь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов'язків (п. 8.1).
На виконання зазначеного вище договору ТОВ "Вейран" передано ДП "Юрковецький спиртовий завод" товар, а саме мелясу бурякову, що підтверджується видатковими накладними: № 177 від 15.04.2019 року на суму 100 194,60 грн; №178 від 16.04.2019 року на суму 98 643,60 грн; № 179 від 17.04.2019 року на суму 96 844,44 грн. Всього на суму 295 682,64 грн.
За поставлений товар ДП "Юрковецький спиртовий завод" розрахувалось частково, сплативши Продавцю 49 280,44 грн.
Відтак, заборгованість ДП "Юрковецький спиртовий завод" за договором №1504/2019/1-МЕЛ від 15.04.2019 року складає 246 402,20 грн.
В подальшому, 07.06.2019 року між ТОВ "Вейран" (первісний кредитор) та ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1.
Згідно п. 1.1 даного договору, за цим договором первісний кредитор передає (відступає) на користь Нового кредитора, а Новий кредитор набуває право вимоги до боржника щодо оплати суми боргу (грошового зобов'язання) у розмірі 246 402,20 грн, що виникла на підставі договору купівлі-продажу меляси бурякової № 1504/2019/1-МЕЛ від 15.04.2019 року.
Відповідно до п. 6.1 вказаного договору, цей договір є укладеним та набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Таким чином, розмір заборгованості ДП "Юрковецький спиртовий завод" перед ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" становить 246 402,20 грн, станом на сьогоднішній день оплата за прийнятий товар не здійснена та не погашається.
За цих обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 292 955,44 грн., з яких: основна заборгованість - 246 402,20 грн, пеня - 41 341,53 грн, 3% річних - 3 746,67 грн, інфляційні - 1 465,04 грн..
Враховуючи встановлені обставини суд зважає на наступні законодавчі положення.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Водночас, суд звертає увагу на те, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУ з процедур банкрутства).
Частина 1 ст. 2 КУ з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно п. 1, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Враховуючи наведене, КУ з процедур банкрутства введено в дію з 21.10.2019 року.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Тобто, перехід від регулювання передбаченого ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до регулювання передбаченого КУ з процедур банкрутства здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19, від 27.08.2020 року у справі № 904/4928/17.
Відтак, розгляд справи № 10/189-09, в тому рахунку і розгляд позовної заяви ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 16.12.2019 року (вх. № 02.1-36/791/19) про стягнення з ДП "Юрковецький спиртовий завод" 292 955,44 грн. в межах справи №10/189-09, здійснюється згідно положень КУ з процедур банкрутства.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Судом встановлено, що між ТОВ "Вейран" (Продавець) та ДП "Юрковецький спиртовий завод" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу меляси бурякової № 1504/2019/1-МЕЛ від 15.04.2019 року, на підставі якого продавцем було передано покупцеві товар - мелясу бурякову на загальну суму 295 682,64 грн, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними.
За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 27.11.2009 року було порушено провадження у справі № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод".
Поряд з цим, провадження у даній справі перебуває на стадії розпорядження майном.
Зважаючи на те, що позовні вимоги, які є предметом даного судового розгляду, виникли на підставі укладеного 15.04.2019 року договору (після порушення провадження у справі №10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод") та заявлені за період 2019 року, відтак така заборгованість є поточною.
Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, 15.04.2019 року між ТОВ "Вейран" (продавець) та ДП "Юрковецький спиртовий завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової № 1504/2019/1-МЕЛ, на виконання умов якого, ТОВ "Вейран" передало у власність ДП "Юрковецький спиртовий завод" товар на загальну суму 295 682,64 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 177 від 15.04.2019 року, №178 від 16.04.2019 року, № 179 від 17.04.2019 року.
За поставлений товар ДП "Юрковецький спиртовий завод" розрахувалось частково, сплативши Продавцю 49 280,44 грн.
Відтак, заборгованість ДП "Юрковецький спиртовий завод" за договором № 1504/2019/1-МЕЛ від 15.04.2019 року складає 246 402,20 грн.
Також, судом встановлено, між ТОВ "Вейран" (первісний кредитор) та ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № від 07.06.2019 року, за умовами якого, Позивач набув права вимоги до Відповідача щодо оплати заборгованості в сумі 246 402,20 грн, яка виникла за договором купівлі-продажу меляси бурякової № 1504/2019/1-МЕЛ від 15.04.2019 року.
Передання права вимоги (цесія) є заміною кредитора в зобов'язанні шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України договір відступлення права вимоги укладається в такій самій формі, що й договір, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відтак, враховуючи наведене вище, ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" стало новим кредитором ДП "Юрковецький спиртовий завод" у правовідносинах, що виникли на підставі договору купівлі-продажу меляси бурякової № 1504/2019/1-МЕЛ від 15.04.2019 року.
Водночас, на момент розгляду справи доказів щодо погашення заборгованості перед позивачем до суду не подано.
Також, як було зазначено раніше, відповідачем було підтверджено наявність заборгованості перед позивачем, про що було зазначено у відзиві на позовну заяву.
Третя особа щодо позовних вимог заперечила. Однак, доказів на спростування наявності заборгованості в розмірі 246 402,20 грн. до суду подано не було.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем товару та відповідно відсутність доказів оплати товару у повному обсязі, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 246 402,20 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 746,67 грн - 3% річних за період з 12.06.2019 року по 13.12.2019 року, 1 465,04 грн - інфляційних втрат за період з липня 2019 року по листопад 2019 року, 41 341,53 грн - пені за період з 12.06.2019 року по 13.12.2019 року.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що змістом ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, - мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно п. 3, п. 5 ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Отже, щодо конкурсних вимог боржника законодавцем обмежено можливість нарахування неустойки (пені), індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та трьох процентів річних, законність стягнення яких є предметом спору в даній справі.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 року по справі № 925/197/19, встановивши, що провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 14.05.2004, перебуває в процедурі розпорядження майном боржника, заявлені до стягнення кошти є поточною заборгованістю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірне звернення позивача з даним позовом в позовному провадженні щодо стягнення поточної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку з порушення його охоронюваних законом прав та інтересів з метою їх ефективного захисту.
Оскільки, заявлена до стягнення позивачем із відповідача сума основної заборгованості 246 402,20 грн є поточною грошовою вимогою, відтак правомірним є нарахування на відповідну заборгованість 3% річних, інфляційних втрат та пені, на які дія мораторію не поширюється в силу наведених вище приписів Кодексу України з процедур банкрутства.
Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу меляси бурякової № 1504/2019/1-МЕЛ від 15.04.2019 року, сторони визначили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем зобов'язання за згаданим вище договором, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційних.
Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення з відповідача 3 746, 67 грн - 3% річних та 1 465,04 грн - інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як такі що відповідають законодавству та обставинам справи.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 41 341,53 грн - пені за період з 12.06.2019 року по 13.12.2019 року, суд зазначає наступне.
Згідно п. 5.3 договору купівлі-продажу меляси бурякової № 1504/2019/1-МЕЛ від 15.04.2019 року, у випадку порушення строку оплати товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочки.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1, ст. 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи наведені вище положення законодавства та умови договору, беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату за переданий товар, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 41 341,53 грн - пені також підлягають задоволенню, як такі, що відповідають чинному законодавству та умовам договору.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України понесені позивачем судові витрати в сумі 4 395,00 грн на оплату судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 73, 74, 76-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" б/н від 16.12.2019 року (вх.№02.1-36/791/19) про стягнення з ДП "Юрковецький спиртовий завод" 292 955,44 грн. в межах справи № 10/189-09 про банкрутство ДП "Юрковецький спиртовий завод", задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (24040, вул. Леніна, 291, с. Юрківці, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл.; код ЄДРПОУ 05459186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Промислова компанія "Три-А" (проспект Ю.Гагаріна, 14, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 39343120) 246 402,20 грн. боргу, 41 341,53 грн. пені, 3 746,67 грн. 3% річних, 1 465,04 грн. інфляційних, 4 395,00 грн. витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У зв'язку з відсутністю фінансування суду на відправлення вихідної поштової кореспонденції, копію рішення направити сторонам та третій особі на відомі суду адреси електронної пошти: арбітражному керуючому Бобруку Т.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2; Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - meconomy@me.gov.ua, ТОВ "Агро-Промислова компанія "Три-А" - ІНФОРМАЦІЯ_1; Державне підприємство "Юрковецький спиртовий завод" - yurk_spirt@ukr.net.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 26 лютого 2021 р..
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи