№ провадження 2/646/530/2021
Справа № 646/5710/20
26.02.2021 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Демченко С.В.,
за участю :
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Лебединської І.С.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Максименка О.В.,
секретар судового засідання - Хілінський М.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент територіального контролю Харківської міської ради про знесення об'єкту самочинного будівництва,
У провадженні Червонозаводського районного суду м.Харкова перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент територіального контролю Харківської міської ради про знесення об'єкту самочинного будівництва, а саме - одноповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач у підготовчому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, посилаючись на те, що у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент територіального контролю Харківської міської ради про знесення об'єкту самочинного будівництва відсутній предмет спору.
Клопотання обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка, огороджена відповідачем, якою він фактично користується, не знаходиться в межах земельної ділянки, загальною площею 2067 кв.м, яка виділена у користування співвласникам домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто позивачем не надано доказів того, що одноповерхова будівля, побудована відповідачем, що є, на думку позивача, об'єктом самочинної будівлі, знаходиться саме в межах земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільному користуванні позивача та відповідача. Відповідач вказує, що з уточненого позову слідує, що об'єкт самочинного будівництва взагалі розташований на земельній ділянці комунальної власності, а оскільки позивач не уповноважений представляти інтереси Харківської міської ради, тому він не має права звертатись до суду з вказаним позовом.
Представник відповідача у підготовчому засіданні підтримав клопотання відповідача та просив його задовольнити.
Позивач та його представник у підготовчому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання представника відповідача, посилаюсь на те, що предметом позовної заяви є знесення самочинно збудованого відповідачем об'єкту на земельній ділянці, наданій у спільне користування сторонам по справі. Посилаючись на положення ст.376 ЦК України, а також п.17, п.22 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 представник позивача вказала, що позивач має право звернутись з вказаним позовом до суду.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши клопотання та наявні в матеріалах справи докази в межах розгляду заявленого клопотання, вважає клопотання відповідача таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи, здійснює дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19) та від 13 травня 2020 року (справа №686/20582/19-ц, провадження №61-1807св20.
Представник відповідача, заявляючи про відсутність предмета спору, посилається на те, що стороною позивача не надано суду доказів того, що об'єкт нібито самочинного будівництва дійсно знаходиться в межах ділянки, виданої позивачу та відповідачу у спільне користування. Крім того, з уточненої позовної заяви слідує, на його думку, що вказаний об'єкт взагалі розташований на землях комунальної власності, отже позивач не вправі звертатись до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
З матеріалів справи слідує, що між сторонами по справі існує спір про знесення самочинно збудованого об'єкту, який розташований на ділянці спільного користування.
Питання того, чи збудований вказаний об'єкт, який позивач просить знести, поза межами земельної ділянки, наданій у спільне користування, може бути вирішений лише шляхом призначення судової земельно-технічної експертизи, тому клопотання про закриття провадження в праві на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України є необґрунтованим.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на теперішній час підстав для закриття провадження за п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у суду немає, оскільки спір між сторонами не врегульовано та є невизначеність у правах і обов'язках сторін, а доводи відповідача в даному клопотанні можуть бути лише підставою для оцінки доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, під час вирішення справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст. 200, 255, 260 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі - відмовити.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://cz.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С.В. Демченко