вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2021 р. Справа№ 911/2429/15
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Руденко М.А.
Пашкіної С.А.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2020 (повний текст складено 25.03.2020) у справі №911/2429/15 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аккорд»
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група»,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай кепітал менеджмент»
та за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Національного банку України,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»
про стягнення 993 800,01 грн,
за участі представників згідно протоколу судового засідання
У 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аккорд» (далі також - ТОВ «ФК «Аккорд») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі також - ДП «Укрспирт») про стягнення 993 800,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за договором кредитної лінії від 27.12.2013 №ВКЛ-2007072/1, нарахованими за травень 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням Відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом згідно з договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, укладеним між ПАТ «Дельта банк» та ДП «Укрспирт». Право вимоги у цій частині набуте Позивачем за договором факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015, укладеним між ТОВ «Правнича консалтингова група» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Аккорд» (Фактор), набуте Клієнтом за договором № 8/2-VP про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладеним між ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент» (Первісний кредитор) та ТОВ «Правнича консалтингова група» (Новий кредитор), а Первісним кредитором це право вимоги набуте за договором про відступлення прав вимоги від 12.09.2014, укладеним між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал» (в подальшому найменування - ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент»).
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2429/15 (суддя Конюх О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 (судді: Чорна Л.В., Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.) позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аккорд» 993 800,01 грн. (дев'ятсот дев'яносто три тисячі вісімсот гривень одну копійку) заборгованості, 19 876,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень нуль копійок) судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 та рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2429/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України наголосив на необхідності з'ясування обставин дійсності грошової вимоги, право якої відступлено, а також правомірності відчуження ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за договором кредитної лінії від 27.12.2013 №ВКЛ-2007072/1, з урахуванням доводів Банку про наявність ознак нікчемності договору відступлення права вимоги від 12.09.2014 з огляду на вимоги статті 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як такого, що укладений без згоди Національного банку України як заставодержателя цих майнових прав (за договором застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014).
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Київської області від 13.02.2020 (суддя Бацуца В.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано положенням статей 512, 516, 517 Цивільного кодексу України, застосувавши які, з огляду на встановлені судом обставини визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 12.09.2014, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал» (в подальшому найменування - ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент») постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2018, у справі № 910/4123/16, подальшу реалізацію цих прав новому кредитору, що підтверджується протоколом електронних торгів № UKR-2019-03 від 14.08.2019, договором № 1962/К від 26.09.2019 купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Геліос», набуття ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» права вимоги (майнових прав) виконання Відповідачем обов'язків щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом і інших (тощо) платежів за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, укладеним між ПАТ «Дельта банк» та ДП «Укрспирт», суд дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ФК «Аккорд» права вимагати від ДП «Укрспирт» сплати будь-яких платежів за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, оскільки Позивач не є належним кредитором Відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням суду, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить змінити оскаржуване рішення в мотивувальній частині, залишивши без змін його резолютивну частину. Крім того, Відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою ДП «Укрспирт» вказує на порушення судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, залишенні поза увагою обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи по суті. Незважаючи на те, що резолютивна частина рішення є законною, втім, мотиви та підстави відмови у задоволенні вимог ТОВ «ФК «Аккорд» є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Так, судом залишено поза увагою доводи Відповідача про те, що:
- незважаючи на визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал» (в подальшому найменування - ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент») АТ «Дельта Банк» у зв'язку з неодноразовим відчуженням цих прав на користь третіх осіб, втратило право вимоги до ДП «Укрспирт» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, повернення таких прав на користь Банку з посиланням лише на недійсність першого з договорів уступки, неможливе;
- подальше відчуження таких прав Банком на користь третіх осіб не може змінювати правовідносини, що склались на підставі договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015, укладеного між ТОВ «Правнича консалтингова група» та ТОВ «Фінансова компанія «Аккорд», який, на час розгляду справи у суді недійсним не визнавався, як і не є нікчемним в силу вимог закону;
- у ДП «Укрспирт» відсутня заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, що підтверджується довідкою від 30.12.2015, виданою ТОВ «Правнича консалтингова група» та листом ТОВ «ФК «Аккорд» від 29.01.2016 №1-29/01, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;
- заявлені до стягнення відсотки за період з 01.05.2015 до 31.05.2015 не підлягають сплаті, оскільки відповідно до вимоги Банку від 13.05.2014 у строк до 22.05.2014 ДП «Укрспирт» зобов'язане сплатити усю суму основної заборгованості за кредитом та нарахованих на цю суму відсотків. Направлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту свідчить про те, що Банк змінив терміни повернення кредиту, передбачені договором, а сам договір припинив свою дію з дати направлення Боржнику такої вимоги (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц тощо).
11.06.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Козир Т.П. (головуючий), Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 09.07.2020.
13.07.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Геліос», у якому товариство наголошує на мотивованості висновків суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача права вимоги за договором кредитної лінії від 27.12.2013 №ВКЛ-2007072/1. Оскільки судовими рішеннями у справі №910/4123/16 визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 12.09.2014, укладений між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент», то такий договір не несе жодних правових наслідків ні для сторін цього правочину, ні для третіх осіб. Крім цього, вказує на помилковість доводів апелянта стосовно припинення зобов'язань за договором кредитної лінії від 27.12.2013 №ВКЛ-2007072/1 з посиланням на погашення заборгованості за ним, оскільки такі зобов'язання можуть припинись виключно у зв'язку з їх виконанням на користь належного кредитора, тобто ТОВ «ФК «Геліос». Безпідставними є твердження апелянта щодо відсутності у Кредитора права нараховувати проценти за користування кредитними коштами, оскільки таке право обумовлене умовами договору та частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Одночасно, зауважує на безпідставності доводів заявника апеляційної скарги в частині дослідження судом обставин справи не у повному обсязі, оскільки першочерговим для суду є з'ясування наявності у позивача права на звернення до суду із відповідним позовом, і лише за умови позитивної відповіді на це питання вдаватись до детального з'ясування усіх обставин та підстав спору. Встановлена судом відсутність у ТОВ «ФК «Аккорд» права вимоги до Відповідача є достатньою підставою для відмови у позові. Вирішення питань, про які наголошено апелянтом не є обов'язковим.
15.09.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення ТОВ «Правнича консалтингова група», у яких товариство підтримує позицію заявника апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції вимог закону при ухваленні судового рішення у справі. Одночасно товариством наголошено на тому, що, незважаючи на визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 12.09.2014, така недійсність може впливати лише на права та обов'язки сторін за недійсним договором. На права третіх осіб встановлена судом недійсність договору впливу не має. Чинне законодавство не містить норми за якою недійсність одного договору має наслідком недійсність усіх наступних, укладених щодо предмету недійсного договору. У такому випадку власник майна має застосовувати механізм правового захисту, передбачений статтею 388 Цивільного кодексу України, чого Банком здійснено не було.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 розгляд справи відкладено до 15.09.2020.
У судовому засіданні 15.09.2020 оголошено перерву до 29.09.2020, в якому в подальшому оголошено перерву до 15.10.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 розгляд справи відкладено до 12.11.2020.
Однак, 12.11.2020 судове засідання не відбулося.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Козир Т.П. більше чотирнадцяти днів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.12.2020 у справі №911/2429/15 у зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Козир Т.П. більше чотирнадцяти днів, визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.01.2021.
13.01.2021 суддею Кропивною Л.В. подано заяву про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2020 у справі №911/2429/15.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 задоволено заяву судді Кропивної Л.В. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2020 у справі №911/2429/15, матеріали справи №911/2429/15 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду, у зв'язку із задоволення заяви судді Кропивної Л.В. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2429/15.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2021 визначено новий склад суду для розгляду справи № 911/2429/15: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2020 у справі №911/2429/15 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.
14.01.2021 Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/745/20 за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос», за участі третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аккорд» про визнання договору недійсним, яким визнано недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу права вимоги та майнових прав № 1962/К від 26.09.2019, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» в частині відступлення права вимоги за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».
Судове засідання 14.01.2021 не відбулося у зв'язку з зайнятістю судді Пашкіної С.А. у інших судових засіданнях.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 призначено наступне судове засідання на 11.02.2021.
08.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.02.2021 у справі №911/2429/15, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2020 у справі №911/2429/15 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Пашкіна С.А.
Розглянувши у судовому засіданні 11.02.2021 клопотання ДП «Укрспирт» про зупинення провадження, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, у зв'язку з таким.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, слід з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Так, предметом розгляду даної справи є вимога ТОВ «ФК «Аккорд» про стягнення з ДП «Укрспирт» 993 800,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за договором кредитної лінії від 27.12.2013 №ВКЛ-2007072/1, нарахованими за травень 2015 року, обґрунтована позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом згідно з договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, укладеним між ПАТ «Дельта банк» та ДП «Укрспирт». Матеріалами справи підтверджується набуття ТОВ «ФК «Аккорд» права вимоги у цій частині у зв'язку із укладенням Банком та наступними «новими» кредиторами договорів уступки права вимоги.
Тобто, предметом дослідження у даній справі є наявність чи відсутність у ТОВ «ФК «Аккорд» права вимагати від ДП «Укрспирт» станом на червень 2015 року (подання позову до суду) процентів за користування кредитними коштами за договором кредитної лінії від 27.12.2013 №ВКЛ-2007072/1, нарахованими за травень 2015 року, а також дійсність цих вимог.
Натомість, предметом спору у справі №910/745/20 є вимога Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕЛІОС» про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу права вимоги та майнових прав № 1962/К від 26.09.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС» в частині відступлення права вимоги за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.
Тобто до предмета доказування відносяться обставини наявності у ДП «Укрспирт» права на звернення із такою вимогою та відповідність оскаржуваного договору купівлі-продажу права вимоги та майнових прав № 1962/К від 26.09.2019 вимогам законодавства на момент його укладення.
Враховуючи предмет цих спорів та коло обставин, які є обов'язковими для з'ясування судом під час розгляду спорів, колегія суддів дійшла висновку, що питання дійсності договору, укладеного значно пізніше ніж виникли спірні правовідносини сторін не може мати правового значння для розгляду спору щодо стягнення кредитних коштів, що виключає необхідність зупинення провадження у справі.
Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Одночасно, згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що подана Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з таким.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, відповідно до якого кредитор (банк) зобов'язується надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
На виконання умов кредитного договору банком було надано позичальнику кредитні кошти в сумі 54156500,00 грн. Натомість, ДП «Укрспирт» умови договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами виконувало неналежним чином, що мало наслідком звернення банку до суду із відповідними вимогами про сплату суми основного боргу, процентів за користування кредитом, пені, штрафів тощо.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14, якою змінено рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014, позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Укрспирт» на користь банку суму заборгованості за договором кредитної лінії № BKЛ-2007072/1 від 27.12.2013 у загальному розмірі 56 623 603,95 грн, що складається: з 54 156 500,00 грн заборгованості за основним боргом, 2 198 902,26 грн заборгованості за процентами, 32 652,19 грн пені, 162 469,50 грн штрафу, 73 080,00 грн судового збору.
12.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор Пенсійних фондів «Дельта Капітал», назва якого в подальшому змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент», (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого банк передав, а Товариство прийняло на себе право вимоги належного виконання зобов'язань Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, а саме, право вимоги щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 54 156 500,00 грн та повернення заборгованості за процентами у розмірі 3 973 454,99 грн. Всього загальна сума вимог, які виникли і нараховані за кредитним договором на день укладення договору відступлення права вимоги, складає 58 129 954,99 грн (п. 1.1 договору).
Додатковим договором №1 від 22.12.2014, сторонами внесено зміни у пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги, зокрема, зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент» приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань відповідача за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 щодо повернення заборгованості за кредитом у розмірі 51 967 154,26 грн, повернення (сплата) заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1 774 552,73 грн, повернення (сплата) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за кредитним договором, а всього, загальна сума вимог, які нараховані та/або пред'явлені за кредитним договором, станом на 22.12.2014 склала 53 741 706,99 грн.
При цьому, за умовами пункту 5.2 договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014 він набирає чинності, а у його сторін виникають взаємні права та обов'язки, передбачені цим договором, виключно на наступний день після настання відкладальної обставини, під якою сторони розуміють відсутність добровільного повного погашення Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» заборгованості за кредитним договором у строк до 11.02.2015.
З урахуванням умов договору, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» листом № 18.1-65/1 від 12.02.2015 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент» про те, що Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» станом на 12.02.2015 не виконало повністю зобов'язань, визначених кредитним договором, та не погасило в повному обсязі нараховану заборгованість, що є підставою для застосування відкладальної обставини, передбаченої пунктом 5.2 договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014.
Згідно з пунктом 5.3 вказаного договору після набрання чинності цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент» має право здійснити наступне відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами, укладеними в забезпечення належного виконання кредитного договору, на користь будь-якої третьої особи до проведення розрахунку з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».
12.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №8/2-VP, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги належного виконання зобов'язань відповідачем за кредитним договором, в тому числі права вимоги щодо: повернення заборгованості за кредитом у розмірі 51967154,26 грн, повернення (сплата) заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1774552,73 грн та повернення (сплата) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за кредитним договором. Всього загальна сума вимог, які нараховані та/або пред'явлені за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, станом на 12.02.2015 - дату укладення цього договору складає 53 741 706,99 грн.
Відповідно до пункту 2.3 договору відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015 з моменту підписання уповноваженими представниками сторін цього договору до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова група" переходять всі права вимоги за кредитним договором та договорами, укладеними в забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, у повному обсязі і на умовах, визначених договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, включаючи право вимоги до відповідача по поверненню отриманого кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, штрафів та пені, які вже нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай кепітал менеджмент" на дату укладення цього договору і розмір яких зазначено у пункті 1.1 цього договору, а також права вимоги, які ще не нараховані (не висунуті) або які виникнуть за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент» листом від 12.02.2015 повідомило Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про укладення Договору відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015.
У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аккорд» (фактор) укладено договір факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015, за умовами якого клієнт передав (відступив), а фактор прийняв і зобов'язався оплатити клієнту за визначеною цим договором ціною права вимоги за грошовими зобов'язаннями щодо сплати процентів, неустойок і інших платежів, які пов'язані з порушенням порядку сплати процентів, що виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.
Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором фактор (позивач) займає місце Товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» (як кредитора) у зобов'язаннях, що виникли з договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 відносно усіх прав і обов'язків позивача в частині і щодо нарахування та отримання (стягнення) у повному обсязі процентів за кредитним договором як нарахованих, однак не сплачених на дату укладення цього договору, так і тих, які ще не нараховані або виникнуть за кредитним договором в майбутньому, а також усіх видів неустойок та інших платежів, що підлягають виплаті відповідачем за порушення порядку сплати процентів, не виплачених на дату укладення цього договору.
Відповідно до пункту 1.7 договору факторингу права вимоги та інші права, що є предметом відступлення позивачу за цим договором, набуті Товариством з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай кепітал менеджмент» згідно з договором про відступлення права вимоги №8/2-VP від 12.02.2015, яке, в свою чергу, набуло такі права у Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014.
У пункті 1.3 договору факторингу сторони визначили зміст прав вимоги, переданих за цим договором, які виникли чи виникнуть за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013: повернення (сплата) заборгованості відповідача за процентами у розмірі 1 774 552,73 грн, нарахованих, але не сплачених на дату 11.09.2014 включно; повернення (сплата) заборгованості відповідача за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню; повернення (сплата) заборгованості відповідача за процентами та/або процентів, які виникнуть у майбутньому; - сплати відповідачем усіх видів неустойок та інших платежів, що підлягають сплаті за порушення порядку сплати процентів, не виплачених на дату укладення цього договору.
За умовами пункту 1.6 договору факторингу сторони визначили інформацію про стан розрахунків та заборгованості відповідача за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 по тілу кредиту та процентам; зазначили, що з 12.09.2015 проценти відповідачу не нараховувались та до сплати не пред'являлись; заборгованість відповідача за кредитом (тілом кредиту) на дату укладення цього договору - 51 967 154,26 грн.
За передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» 5 994 599,04 грн у строк до 30.09.2015 (пункти 4.1, 4.2 договору факторингу).
Згідно з пунктом 6.1 договору факторингу строк дії договору становить: з 28.04.2015 по момент виконання сторонами своїх зобов'язань за ним чи розірвання у встановленому порядку, але не довше погашення відповідачем заборгованості за кредитом і процентами по кредиту за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013. Цей договір набирає чинності та вважається укладеним при умові його підписання та скріплення печатками сторін з 28.04.2015.
29.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» направило відповідачу повідомлення про часткове відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 на підставі договору факторингу, а саме, щодо сплати процентів, неустойки та інших платежів, які пов'язані з порушенням порядку сплати процентів за кредитним договором.
29.04.2015 позивач направив відповідачу вимогу про сплату процентів, у якій просив сплатити проценти за період з 28.07.2014 по 31.03.2015, яка останнім залишена без виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 490 307,77 грн, провадження за яким відкрито відповідною ухвалою у справі №911/2115/15.
Предметом же спору у справі, що переглядається, є вимога ТОВ «ФК «Аккорд» стягнути з ДП «Укрспирт» проценти за користування кредитними коштами за травень 2015 року. Тобто позивач наполягає на неналежному виконанні відповідачем пункту 2.7 договору кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 24.02.2016 зауважив, що в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не досліджували, зокрема, дійсність грошової вимоги, право якої відступлено.
Судами попередніх інстанцій також не надано оцінки доводам ПАТ «Дельта Банк» про те, що майнові права ПАТ «Дельта Банк», що випливають з умов кредитного договору № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, були передані у заставу Національному банку України за договором застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014 в забезпечення виконання своїх зобов'язань по поверненню кредиту рефінансування та сплаті процентів за користування ним.
ПАТ «Дельта Банк» посилався на те, що відповідно до умов вказаного договору застави майнових прав заставодавець не мав права відчужувати майнові права у будь-який спосіб та обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої згоди заставодержателя - Національного банку України, а отже, уклавши договір відступлення права вимоги від 12.09.2014 з ТОВ «КУА «Дельта-Капітал» без згоди Національного банку України, ПАТ «Дельта Банк» порушив вимоги договору застави майнових прав.
Вказані обставини викладені також і у витязі з протоколу № 21 від 20.07.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів за кредитними операціями) на наявність ознак нікчемності згідно зі статті 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Вищий господарський суд наголосив на необхідності надання оцінки вказаним доводам Банку та дослідження правомірності відчуження ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором для правильного вирішення спору у справі.
Тобто, під час нового розгляду підлягає дослідженню як обставина дійсності першого у ланцюгу договорів заміни кредитора у зобов'язанні - договору відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «КУА «Дельта-Капітал», так і обставина дійсності уступленої грошової вимоги, тобто наявності у самого банку права нараховувати проценти за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 на момент укладення ним договору відступлення права вимоги від 12.09.2014.
Під час нового розгляду судом першої інстанції встановлено, що Національний банк України звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі №910/4123/16, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 27.11.2018, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.09.2014.
Підставами недійсності слугували встановлені судами обставини укладення оскаржуваного договору в період, коли існували встановлені постановами Правління Національного банку України № 560/БТ від 11.09.2014 та № 692/БТ від 30.10.2014 обмеження господарської компетенції АТ «Дельта Банк», а саме неможливість укладати договори, як оскаржуваний договір, без погодження з куратором банку, яка була обов'язковою. Також, суди виходили з того, що в результаті здійснення розрахунку за договором відступлення права вимоги не відбулось реального надходження коштів на рахунок банку, а мало місце коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.
Відсутність згоди НБУ як куратора банку, як і доказів надходження на рахунки банк реальних коштів, слугувало підставою для висновку про те, що укладений договір відступлення права вимоги від 12.09.2014 підпадає під ознаки нікчемності правочину, врегульовані пунктами 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Одночасно, укладення спірного договору без згоди НБУ як куратора банку вказує на недійсність оспорюваного договору на підставі частини першої статті 207 Господарського кодексу України, як такого, що укладений з порушенням банком його господарської компетенції.
Розглядаючи спір у справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання недійсним первісного договору відступлення права вимоги має наслідком відсутність права вимоги у наступних нових кредиторів, а отже, до позивача не перейшло право вимоги щодо сплати процентів за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, тому відсутні підстави для стягнення нарахованих за травень 2015 року процентів.
Тобто суд першої інстанції, надавши оцінку дійсності договору уступки права вимоги від 12.09.2014, втім, залишив поза увагою необхідність з'ясування питання дійсності вимоги, що була уступлена за цим договором, про що наголошувалось Вищим господарським судом України у постанові від 24.02.2016.
Так, частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу наведено у статті 49 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», за змістом якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначено як передання чи зобов'язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.
Положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Як уже було зауважено, предметом спору у справі, що розглядається є вимога про стягнення нарахованих процентів у розмірі 993 800,01 грн, за період 01.05.2015 до 31.05.2015, на підставі договору факторингу №1/28-04 від 28.04.2015.
Враховуючи характер спірних правовідносин сторін, а також те, що позивач є третім за рахунком набувачем прав кредитора щодо зобов'язань обумовлених договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, колегія суддів вважає, що першочерговим є з'ясування обставин дійсності переданої грошової вимоги, на умовах і в обсязі, які існували у первісного кредитора (банку) на момент передачі права вимоги, саме, в частині процентів за кредитним договором. Схожа позиція викладена у постанові ВС від 09.09.2020 у справі №911/2115/15.
Крім цього, кредитні правовідносини, що виникли між Банком та ДП «Укрспирт» були предметом розгляду суду у справі № 911/3411/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № BKЛ-2007072/1 від 27.12.2013 у зв'язку з неналежним виконанням підприємством зобов'язань щодо сплати процентів. Встановлені під час судового розгляду обставини, з огляду на вимоги статті 75 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиційне значення та можуть бути враховані під час судового розгляду у справі, що переглядається.
Одночасно, колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги ДП «Укрспирт» встановлено, що за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 кредитор (банк) зобов'язується надавати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) на умовах, визначених договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130000000,00 грн зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24% та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25.12.2014 включно (п.п.1.1, 1.1.1).
Позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному цим договором (п. 3.3.4 договору).
Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, в повній сумі (п. 2.7 договору).
Відповідно до п.1.1.3 договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 1.1.2, 2.7, 3.3.13.1 - 3.3.13.3 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 26% річних починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Плата за користування кредитом у розмірі 26% річних діє до дня (включно) виконання умов передбачених п.п. 1.1.2., 2.7., 3.3.13.1. - 3.3.13.3 цього договору. Сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування кредитом є заздалегідь погодженим.
У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарних день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника (п. 4.3 договору).
Пунктом 5.3. договору сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) позичальником будь-якого свого зобов'язання за цим договором та/або будь-якими іншими договорами, що укладені між позичальником та кредитором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування кредитором позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього кредитор надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом позичальнику відповідну письмову вимогу.
Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14, на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у сумі 54156500,00 грн, що підтверджено меморіальним ордером від 27.12.2013 №92878250. Однак, позичальник в порушення умов договору сплачував проценти за користування кредитом невчасно та не в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи №911/3411/14 виписками з рахунку та платіжними дорученнями.
У зв'язку з такими діями позичальника, Банк звертався до відповідача з листом від 05.05.2014 №2/39-17/5589, вимогою від 13.05.2014 №2/39-17/5906 (отримана представником позичальника 19.05.2014), претензією від 23.07.2014 №18.2-456 (отримана позичальником згідно відміткою ДП «Укрспирт» - 31.07.2014), в яких просив погасити існуючу заборгованість, а також повернути у повному обсязі суму кредиту та сплатити нараховані штрафні санкції.
Зокрема, у претензії від 23.07.2014 №18.2-456 банком вказано про:
систематичне порушення ДП «Укрспирт» строків сплати процентів за користування кредитними коштами, передбачених пунктом 2.7 договору;
наявність заборгованості за процентами станом на 23.07.2014 у розмірі 2044593,33 грн;
з посиланням на пункти 4.3, 5.3 договору повідомлено про закінчення строку користування кредитом та заявлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів у розмірі 54156500,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 2044593,33 грн у 10-денний строк з дня отримання претензії.
Відсутність будь-якого реагування на згадані листи слугували підставою для звернення Банку у серпні 2014 року до суду із вимогами про стягнення суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 54156500,00 грн, 2198902,26 грн заборгованості за процентами, 32652,19 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та 910000,00 грн штрафу.
За наслідками судового розгляду постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14 присуджено до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 54156500,00 (п'ятдесят чотири мільйони сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот) грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 2198902 (два мільйони сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот дві) грн 26 коп. заборгованості за процентами, 32652 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн 19 коп. пені, 162469 (сто шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн 50 коп. штрафу та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Надаючи оцінку встановленим у справі №911/3411/14 обставинам справи у розрізі заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у травні 2015 року, колегія суддів враховує таке.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з умовами пунктів 4.3, 5.3 кредитного договору за наявності неналежного виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ «Дельта банк», використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, пені та штрафу за порушення умов договору, шляхом звернення до боржника із відповідною вимогою (претензія від 23.07.2014 №18.2-456) та стягнення цих коштів у судовому порядку (постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 зазначила, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Матеріалами справи підтверджується, що Банк звернувся до відповідача з претензією від 23.07.2014 №18.2-456, у якій повідомлено про закінчення строку користування кредитом та заявлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів у розмірі 54156500,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 2044593,33 грн у 10-денний строк з дня отримання претензії.
Ця претензія отримана позичальником згідно відміткою ДП «Укрспирт» - 31.07.2014.
Враховуючи позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, отримання ДП «Укрспирт» 31.07.2014 претензії Банку від 23.07.2014 №18.2-456, як і встановлений претензією 10-денний строк виконання вказаних у ній вимог, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що з 11.08.2014 Банк втратив право нараховувати ДП «Укрспирт» процентів за користування кредитними коштами за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.
Оскільки за змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то укладаючи договір про відступлення права вимоги від 12.09.2014 з відкладальною умовою про вступ його у силу з 12.02.2015, банк, у частині сплати процентів за користування кредитом, уступив новому кредитору право вимоги у розмірі, що підлягав сплаті боржником станом на 10.08.2014.
А тому, і у подальшому здійснена, у тому числі на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №8/2-VP (новий кредитор - ТОВ «Правнича консалтингова група») та договору факторингу від 28.04.2015 № 1/28-04 (новий кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «Аккорд»), заміна кредитора у кредитному зобов'язанні зі сплати процентів за користування кредитом, що виникло на підставі договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, відбулась виключно щодо розміру процентів, що підлягав сплаті боржником станом на 10.08.2014.
У пункті 1.6. договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015 сторони визначили стан розрахунків та заборгованості відповідача за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013. Зокрема, у цьому пункті вказано, що заборгованість за процентами постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14 стягувалась за період до 27.07.2014.
Крім цього, цим же пунктом зафіксовано, що:
заборгованість відповідача станом на 27.07.2014 р. по тілу кредиту - 54 156 500 грн, за процентами - 2 198 902, 26 грн (встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 911/3411/14, які набрали законної сили);
Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» сплачено (з 28.07.2014 р.): 15.12.2014 - 4 388 248 грн, з яких 2 198 902, 26 грн зараховано як сплата заборгованості за процентами, нарахованими на дату 27.07.2014 р., а 2 189 345, 74 грн зараховано як сплата заборгованості за кредитом; 16.12.2014 р. - 500 000 грн, які зараховано як сплата заборгованості за кредитом; 18.12.2014 р. - 400 000 грн, які зараховано як сплата заборгованості за кредитом;
заборгованість відповідача за кредитом (тілом кредиту) на дату укладення цього договору - 51 967 154, 26 грн.
Тобто, за кілька місяців до набуття першим з «нових» кредиторів права вимоги до ДП «Укрспирт», останнє майже повністю сплатило заборгованість за нарахованими відсотками.
Відповідно, відсутні підстави стверджувати, що ТОВ «Аккорд» на підставі договору факторингу від 28.04.2015 № 1/28-04 набуло право вимоги до ДП «Укрспирт» у кредитному зобов'язанні зі сплати процентів за користування кредитом, що виникло з договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 за травень 2015 року, оскільки право на нарахування таких процентів у самого банку було відсутнє.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не знайшла підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК Аккорд» про стягнення з ДП «Укрспирт» заборгованості за процентами за договором кредитної лінії № BKЛ-2007072/1 від 27.12.2013, нарахованими товариством за травень 2015 року, оскільки на момент набуття чинності договору про відступлення прав вимоги від 12.09.2014, Банк правами щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами з 11.08.2014 і до повного погашення заборгованості за кредитом - не володів. Відтак, не міг його передати новому кредитору, а той - майбутнім кредиторам (ТОВ «Правнича консалтингова група», ТОВ «Фінансова компанія «Аккорд»).
За викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлені до стягнення проценти нараховані за період з 01.05.2015 до 31.05.2015 не підлягають сплаті, оскільки направлення Банком вимоги про дострокове погашення кредиту свідчить про зміну Банком термінів повернення кредиту, передбачених договором, а сам договір, у зв'язку з цим, припинив свою дію з дати направлення Боржнику такої вимоги, тобто ще у 2014 році, що унеможливлює подальше нарахування процентів за користування кредитними коштами на рівні, визначеному умовами договору.
Одночасно, колегія суддів також враховує, що відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже у спірних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Розглядаючи спір, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно недійсності усіх наступних правочинів, укладених на виконання договору уступки права вимоги від 12.09.2014.
Так, відповідно статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Верховний суд у справах щодо належного способу захисту прав власника майна відчуженого за недійсним правочином із подальшим неодноразовими відчужуваннями наголосив про відсутність необхідності оспорювання ланцюга договорів або інших правочинів щодо спірного майна з посиланням на те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а також оскільки про реституцію може заявити лише сторона договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17).
Договір, визнаний судом недійсним у судовому порядку є таким з моменту його вчинення.
Так як Банк не є учасником договору № 8/2-VP про відступлення права вимоги від 12.02.2015 та договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015, укладених щодо предмета договору про відступлення прав вимоги від 12.09.2014, який судом за позовом Банку визнано недійсним, враховуючи, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а також оскільки реституція може бути здійснена лише щодо сторін недійсного правочину, колегія суддів зауважує що для повернення виконаного за недійсним правочином відсутня необхідність визнання недійсними договору № 8/2-VP про відступлення права вимоги від 12.02.2015 та договору факторингу № 1/28-04 від 28.04.2015 в окремих судових провадженнях, оскільки їх недійсність презюмується в силу вимог статті 216 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з позицією суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з посиланням також і на набуття ТОВ «ФК «Геліос» права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 у зв'язку з відчуженням Банком цих прав одразу ж після визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал» (в подальшому найменування - ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент»).
Так, покладений в основу рішення висновок суду про набуття Банком права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, уступка такої вимоги ТОВ «ФК «Геліос», як і охоплення правом вимоги грошових коштів, які заявлено позивачем до стягнення, зроблений без встановлення ступеню виконаного за недійсними правочинами, як новими кредиторами, так і боржником, можливість застосування реституції до спірних правовідносин сторін або ж інших норм, які забезпечують захист прав Банку як кредитора (ст. 1212 ЦК України).
Колегія суддів зауважує, що кредитний договір укладено у 2013 році, уступка прав вимоги здійснювалась протягом 2014-2015, також мали місце численні судові провадження у цей період, у тому числі і щодо стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, у зв'язку з цим як між сторонами правочинів, так і між учасниками спірних правовідносин у цілому, здійснювався обіг коштів у межах вимог та зобов'язань таких договорів.
Недійсним договір уступки права вимоги від 12.09.2014 визнано постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2018, тобто лише у 2018 році.
При цьому, слід зазначити, що оскільки боржник не є стороною недійсного договору уступки права вимоги, останній не несе відповідальності та ризиків несприятливих умов за вчинення кредиторами неправомірних дій.
За приписами частини другої статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, сплата коштів ДП «Укрспирт» як боржником на виконання договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 на користь ТОВ «Правнича консалтингова група» та ТОВ «ФК «Аккорд» як новим кредиторам до визнання недійним договору уступки права вимоги від 12.09.2014 є належним виконанням.
У разі належного та повного виконання боржником свого зобов'язання на користь «нового» кредитора за недійним правочином, первісний кредитор втрачає право вимоги до боржника у відповідній частині, однак не втрачає вимоги до нового кредитора про повернення виконаного за недійсним правочином, а саме, повернення на свою користь отриманої суми боргу від боржника, оскільки у зворотному випадку вказане призведе до безпідставного збагачення «нового» кредитора.
При цьому, з'ясування обставин щодо кола осіб, зобов'язаних перед Банком (боржник, «новий» кредитор чи сторона недійсного правочину), у якому порядку такі зобов'язання мають виконуватись (за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, у порядку реституції чи відшкодування вартості отриманого за недійсним правочином, ч. 3 ст. 1212 ЦК України), як і розміри таких вимог Банку, хоча і мають суттєве значення для сторін спору, що розглядається, враховуючи подані ними заяви по суті справи, пояснення, заперечення тощо, однак, з огляду на суть та характер позовних вимог ТОВ «ФК «Аккорд» про стягнення заборгованості зі сплати процентів за травень 2015 року, до предмету доказування у справі, що переглядається, не входять.
Адже, для відмови у позові, що розглядається, достатнім є встановлення факту відсутності у Банку права вимоги щодо сплати процентів за травень 2018 року на момент передання такої вимоги.
У розрізі викладеного, колегія суддів залишає поза увагою доводи ДП «Укрспирт» стосовно того, що незважаючи на визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта-капітал» (в подальшому найменування - ТОВ «КУА «Скай кепітал менеджмент») у зв'язку з неодноразовим відчуженням цих прав на користь третіх осіб до АТ «Дельта Банк» не повернулось право вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013.
Одночасно, колегія суддів не може погодитись також з доводами ДП «Укрспирт» про відсутність у нього заборгованості по відсоткам, нарахованим за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, з посиланням на належне виконання зобов'язань, що підтверджується довідкою від 30.12.2015, виданою ТОВ «Правнича консалтингова група» та листом ТОВ «ФК «Аккорд» від 29.01.2016 №1-29/01, як окрему підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 02.09.2015 Господарським судом Київської області, у зв'язку із набуттям прийнятим у справі № 911/2429/15 рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2015 законної сили видано наказ про примусове виконання цього рішення, а саме, про стягнення з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аккорд» 993 800,01 грн. заборгованості та 19 876,00 грн. судового збору.
Матеріали справи містять також постанову ВП №49779205 від 18.01.2016 про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області від 02.09.2015 у справі №911/2429/15 у зв'язку із самостійною сплатою боржником вказаних у наказі господарського суду сум. На підтвердження цієї обставини боржником надано платіжне доручення №632 від 14.01.2016 відповідно до якого ним, на користь ТОВ «ФК «Аккорд» перераховано кошти згідно наказу Господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2429/15 у розмірі 1013676,01 грн, що дорівнює сумі основного богу та судового збору за згаданим наказом.
Відтак, оскільки за результатами нового розгляду Господарський суд Київської області прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то наявність в матеріалах справи доказів виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/2429/15, свідчить про наявність в силу вимог частини другої статті 333 Господарського процесуального кодексу України підстав для здійснення судом першої інстанції повороту виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2015, а не про належне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором у частині сплати відсотків за травень 2015 року.
Як унормовано статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За правилами частини четвертої статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у справі №911/2429/15, апеляційна скарга Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2020, з урахуванням викладених у ній вимог щодо включення окремих висновків до мотивувальної частини рішення, - підлягає частковому задоволенню. Мотивувальна частина рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2020 у справі №911/2429/15 підлягає викладенню у редакції цієї постанови.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись статями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - задовольнити.
2. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2020 у справі №911/2429/15 змінити, виклавши її у редакції цієї постанови, із залишенням в силі резолютивної частини рішення про відмову в позові.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аккорд» (01133, м. Київ, Печерський район, вул. Мечникова, буд. 14/1, код ЄДРПОУ 39409668) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37199618) 29814,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Справу повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.02.2021, що є першим робочим днем після виходу судді Поляк О.І. з лікарняного.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді М.А. Руденко
С.А. Пашкіна