вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" лютого 2021 р. Справа№ 910/7234/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Попікової О.В.
Владимиренко С.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицька І.А.,
представників сторін:
позивача: Левченко Д.Ю.,
відповідача: Пересада Б.О.,
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 (повний текст складений 21.09.2020)
у справі № 910/7234/20 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про визнання правочинів недійсними,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Гарантований покупець" про визнання недійсними з моменту їх вчинення односторонніх правочинів Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг", а саме:
1) щодо зарахування здійсненої Державним підприємством "Гарантований покупець" оплати електричної енергії, купленої у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019 на суму 1.452.735,38 грн в оплату пені, нарахованої на суму заборгованості за електричну енергію, куплену у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019;
2) щодо зарахування здійсненої Державним підприємством "Гарантований покупець" оплати вартості електричної енергії, купленої у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №11/76/01/20 від 30.01.2020 на суму в розмірі 5.239,37 грн в оплату пені, нарахованої на суму заборгованості за електричну енергію, куплену у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019;
3) щодо зарахування здійсненої Державним підприємством "Гарантований покупець" оплати вартості електричної енергії, купленої у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №11/76/01/20 від 30.01.2020 на суму в розмірі 1.452.735,38 грн в рахунок оплати вартості електричної енергії, купленої у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/7234/20; розгляд справи призначено на 07.12.2020.
У судових засіданнях 07.12.2020 та 23.12.2020 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 23.12.2020 та до 13.01.2021 відповідно.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Владимиренко С.В. (у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/7234/20 до провадження у визначеному складі суду.
У судовому засіданні 13.01.2021 оголошувалась перерва до 22.02.2021.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що:
- внаслідок вчинення відповідачем наведених вище односторонніх правочинів щодо зарахування платежів покупця з оплати вартості електричної енергії в рахунок оплати пені та вартості електричної енергії за іншою додатковою угодою всупереч призначення платежу платіжних доручень позивача, відбулось збільшення кредиторської заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" за додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019 на суму 1.452.735,38 грн, збільшення кредиторської заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" за додатковою угодою №11/76/01/20 від 30.01.2020 на 5.239,37 грн, збільшення кредиторської заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" за додатковою угодою №11/76/01/20 від 30.01.2020 на 1.452.735,38 грн,
- висновки щодо неправомірності таких дій (правочинів) викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №924/159/14, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, від 15.10.2019 у справі №909/1141/18, 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 17.04.2020 у справі №905/2319/17.
Окремо апелянт виокремлює постанову Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №910/13267/18 та зазначає, що правовідносини у даній справі аналогічні правовідносинам у справі №910/7234/20, а також зазначає, що місцевий суд не навів належних мотивів неврахування висновків, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.
У судовому засіданні 22.02.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №483 від 05.06.2019, та результатів електронного аукціону 27.09.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" як продавцем та Державним підприємством "Гарантований покупець" як покупцем укладений договір купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-19-00063/749/01 (договір), за умовами якого продавець зобов'язаний продати електричну енергію Гарантованому покупцю, а Гарантований покупець зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.
Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску продавцем та відбору Гарантованим покупцем електричної енергії (п. 2.2 договору).
Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. Період постачання може визначатися кількістю календарних діб постачання, календарними датами початку i закінчення календарного тижня/місяця/кварталу тощо. Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором у періоді постачання, визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання (п. п. 3.1, 3.2 договору).
Купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з нарахуванням податку та податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України. При здійсненні платежів Гарантований покупець повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому зазначається відповідний договір та додаткова угода, відповідно до яких здійснюється купівля-продаж електричної енергії та період постачання (п. п. 4.1, 4.5 договору).
У випадку неоплати (оплати у неповному обсязі) Гарантованим покупцем за електричну енергію, у порядку передбаченому окремо кожним із пп. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 цього договору, Гарантований покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню за кожний день прострочення відповідного платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за увесь час порушення зобов'язання (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за цим договором, сторони домовилися, що зарахування платежів, які здійснює Гарантований покупець на користь продавця, буде здійснюватися у такому порядку: у першу чергу погашаються пеня та/або штраф, що виникли у зв'язку з порушенням умов договору; у другу чергу погашаються зобов'язання щодо сплати за електричну енергію відповідно до черговості їх виникнення. Про черговість зарахування грошових коштів, отриманих від Гарантованого покупця (у разі наявності заборгованості), продавець протягом 3-х робочих днів направляє Гарантованому покупцю повідомлення в електронному вигляді на електронну адресу, вказану Гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи).
Згідно з пп. 6.6, 6.7, 6.8 договору зобов'язання Гарантованого покупця щодо сплати продавцю штрафу/пені виникають у такі строки: пеня (згідно з п. 6.2 договору) - у перший календарний день, що слідує за останнім днем оплати відповідного платежу за електричну енергію, передбаченого договором; штраф (згідно з п. 6.3 договору) - у перший календарний день після закінчення 30-денного строку. У випадку несплати Гарантованим покупцем штрафу/пені протягом 2 робочих днів з дня виникнення зобов'язань щодо сплати штрафу/пені, продавець має право здійснити зарахування коштів, отриманих від Гарантованого покупця, як сплату штрафу/пені у порядку, передбаченому у п. 6.4 цього договору. Про порушення Гарантованим покупцем умов цього договору, що зумовлюють виникнення у Гарантованого покупця зобов'язань щодо сплати штрафу/пені, продавець направляє Гарантованому покупцю: повідомлення в електронному вигляді з розрахунком штрафу/пені та рахунок на сплату на електронну адресу, вказану Гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору, з накладенням KEП керівника (уповноваженої особи) та/або повідомлення в письмовому вигляді з розрахунком штрафу/пені та рахунок на сплату на поштову адресу, вказану Гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору. Дата надсилання/отримання повідомлення не впливає на строки виникнення зобов'язань, що визначені п.6.6 цього договору. У випадку незгоди Гарантованого покупця із сумою та/або розрахунком штрафу/пені, що визначені продавцем у повідомленні, сторони діють у наступному порядку: Гарантований покупець оплачує суму штрафу/пені, що визначені у відповідному повідомленні та після цього звертається до продавця з метою врегулювання розбіжностей щодо розрахованої продавцем суми штрафу/пені.
Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 включно. В частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до їx повного виконання. Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до договору за виключенням випадків, передбачених у п. п. 4.6, 11.5, розділом 10 цього договору (пп. 11.1, 11.3 договору).
Відповідно до умов додаткової угоди №8/1532/01 від 26.12.2019 до договору сторони, відповідно до результатів електронного аукціону №ЕР-261219-GВ, що відбувся 26.12.2019, аукціонного свідоцтва №03-ЕР-261219- GВ-1-1 та договору, домовились, що Гарантований покупець купує у продавця електричну енергію для забезпечення загальносуспільних інтересів, на таких умовах (п.1), зокрема, періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 годин 01 січня 2020 року по 24:00 годин 31 січня 2020 року (п. 2); вартість електричної енергії (з урахуванням акцизного податку та ПДВ) становить 4.216.585.299,84 грн (п. 5), сторони дійшли взаємної згоди, що пункти 4.3, 4.3.1, 4.3.2 та абз. 1 п. 4.3.3 договору не застосовуються до періоду постачання (01.01.2020-31.01.2020) та Гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у періоді постачання (01.01.2020 - 31.01.2020), у наведеному в цьому пункті порядку (п. 6); відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором застосовується у порядку та розмірі, визначеному розділом 6 договору з урахуванням строків та розміру оплати за електричну енергію, що визначені пунктом 6 цієї додаткової угоди (п. 7).
Також у додатковій угоді №8/1532/01 від 26.12.2019 до договору сторони погодили викласти п. 11.1 договору у такій редакції: "Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31 січня 2020 року включно. В частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до повного виконання" (п. 9).
Згідно з умовами додаткової угоди №11/76/01/20/01 від 30.01.2020 до договору сторони, відповідно до результатів електронного аукціону №ЕР-300120-GВ, що відбувся 30.01.2020, аукціонного свідоцтва №03-ЕР-300120- GВ-1-1 та договору, домовились, що Гарантований покупець купує у продавця електричну енергію для забезпечення загальносуспільних інтересів, на таких умовах (п. 1), зокрема, періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 годин 01 лютого 2020 року по 24:00 годин 29 лютого 2020 року (п.2); вартість електричної енергії (з урахуванням акцизного податку та ПДВ) становить 4.300.001.726,40 грн (п. 5), сторони дійшли взаємної згоди, що пункти 4.3, 4.3.1, 4.3.2 та абз. 1 п. 4.3.3 договору не застосовуються до періоду постачання (01.02.2020 - 29.02.2020) та Гарантований покупець забезпечує оплату продавцю вартості електричної енергії, купленої у періоді постачання (01.02.2020 - 29.02.2020) у наведеному в цьому пункті порядку (п. 6); відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором застосовується у порядку та розмірі, визначеному розділом 6 договору з урахуванням строків та розміру оплати за електричну енергію, що визначені пунктом 6 цієї додаткової угоди (п. 7).
Крім того у додатковій угоді №11/76/01/20/01 від 30.01.2020 до договору сторони погодили викласти п.11.1 договору у наступній редакції: "Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 29 лютого 2020 року включно. В частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до повного виконання" (п. 9).
В претензії за вих. №50-08/166 від 10.02.2020 відповідач просив позивача здійснити остаточну оплату за електричну енергію, куплену у періоді постачання 01.01.2020 - 31.01.2020, та сплатити пеню за договором, яка станом на 10.02.2020 складає 622.600,88 грн.
За платіжним дорученням №12764 від 14.02.2020 позивач сплатив відповідачу 345.260.485,44 грн з призначенням платежу "оплата за е/е 01.2020 згідно договору №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додаткової угоди №8/1532/01 від 26.12.2019 в т.ч. ПДВ".
Відповідно до повідомлення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" №50-08/203 від 17.02.2020 відповідно до п. 6.4 договору та ст. 534 Цивільного кодексу України платіж позивача від 14.02.2020 на суму 345.260.485,44 грн з урахуванням ПДВ зараховано таким чином: 1.452.735,38 грн без ПДВ як сплату пені згідно з п. 6.2 договору, що виникла за період постачання 01.01.2020 - 31.01.2020 за договором; 343.807.750,06 грн з ПДВ як оплату за електричну енергію у періоді постачання 01.01.2020 - 31.01.2020 за договором. Також покупця проінформовано про наявність у нього заборгованості за договором у розмірі 1.452.735,38 грн з ПДВ (щодо оплати вартості електричної енергії, купленої у січні 2020 року).
17.02.2020 Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на адресу покупця направлено повідомлення №50-08/199 від 17.02.2020 про нарахування пені на суму 1.452.735,38 грн без ПДВ за прострочення оплати вартості електричної енергії, купленої у січні місяці 2020 року у період з 08.02.2020 по 14.02.2020 включно.
У відповіді №15/474 від 19.02.2020 на претензію відповідача за вих. №50-08/166 від 10.02.2020 позивач повідомив про відсутність правових підстав для задоволення вимог продавця про сплату пені, що викладені у вказаній претензії, а також вказав на те, що зарахування в порядку п. 6.4 договору може здійснюватися тільки у безспірному порядку шляхом погодження Гарантованим покупцем відповідного платежу як оплати пені, а у випадку невизнання зазначених вимог вказане питання вирішується у судовому порядку.
Також 20.02.2020 позивач на адресу відповідача надіслав лист №15/473 від 19.02.2020 щодо відсутності підстав для нарахування пені та зарахування грошових коштів згідно з повідомленням Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" №50-08/199 від 17.02.2020.
За платіжним дорученням №14479 від 20.02.2020 позивач сплатив відповідачу 164.000.000,00 грн з призначенням платежу "оплата за е/е 02.2020 згідно договору №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додаткової угоди №11/76/01/20 від 30.01.2020 в т.ч. ПДВ".
Відповідно до повідомлення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" №50-04/223 від 21.02.2020 відповідно до п. 6.4 договору та ст. 534 Цивільного кодексу України платіж позивача від 20.02.2020 на суму 164.000.000,00 грн з урахуванням ПДВ зараховано таким чином: 1) 5.239,37 грн без ПДВ як сплату пені, нарахованої від суми заборгованості 1.452.735,38 грн з ПДВ, що виникла у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором та додатковою угодою від 26.12.2019 №8/1532/01 (період прострочення з 15.02.2020 по 20.02.2020); 2) 1.452.735,38 грн разом з ПДВ як оплату за електричну енергію у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором та додатковою угодою від 26.12.2019 №8/1532/01; 3) 4.875.757,87 грн без ПДВ як сплату пені, нарахованої від суми заборгованості 901.276.454,40 грн з ПДВ, що виникла за куплену електричну енергію з 01.02.2020 по 09.02.2020 у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором та додатковою угодою від 30.01.2020 №11/76/01/20 (пеня розрахована станом на 19.02.2020 за період прострочення з 11.02.2020 по 19.02.2020; 4) 908.185,26 грн без ПДВ як сплату пені, нарахованої від суми заборгованості 755.445.011,33 грн з ПДВ, що виникла за куплену електричну енергію з 01.02.2020 по 16.02.2020 у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором та додатковою угодою від 30.01.2020 №11/76/01/20 (пеня розрахована станом на 19.02.2020 за період прострочення з 18.02.2020 по 19.02.2020; 5) 156.758.082,12 грн разом з ПДВ як оплата за куплену електричну енергію з 01.02.2020 по 09.02.2020 у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором та додатковою угодою від 30.01.2020 №11/76/01/20.
Також покупця проінформовано про наявність у нього заборгованості з оплати вартості електричної енергії, купленої у лютому 2020 року, зокрема: 744.518.372,28 грн за куплену електричну енергію з 01.02.2020 по 16.02.2020 у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором та додатковою угодою від 30.01.2020 №11/76/01/20; 755.445.011,33 грн з ПДВ, що виникла за куплену електричну енергію з 01.02.2020 по 16.02.2020 у періоді постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором та додатковою угодою від 30.01.2020 №11/76/01/20.
26.02.2020 позивач на адресу відповідача надіслав лист №15/527 від 24.02.2020 щодо відсутності підстав для нарахування пені та зарахування грошових коштів згідно з повідомленням Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" №50-04/223 від 21.02.2020.
Таким чином позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними з моменту їх вчинення, у зв'язку із недодержанням відповідачем вимог ч. ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 525, 534, 547, 654 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України, односторонніх правочинів Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг", а саме:
1) щодо зарахування здійсненої Державним підприємством "Гарантований покупець" оплати електричної енергії, купленої у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019 на суму 1.452.735,38 грн в оплату пені, нарахованої на суму заборгованості за електричну енергію, куплену у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019;
2) щодо зарахування здійсненої Державним підприємством "Гарантований покупець" оплати вартості електричної енергії, купленої у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №11/76/01/20 від 30.01.2020 на суму в розмірі 5.239,37 грн в оплату пені, нарахованої на суму заборгованості за електричну енергію, куплену у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019;
3) щодо зарахування здійсненої Державним підприємством "Гарантований покупець" оплати вартості електричної енергії, купленої у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №11/76/01/20 від 30.01.2020 на суму в розмірі 1.452.735,38 грн в рахунок оплати вартості електричної енергії, купленої у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 та додатковою угодою №8/1532/01 від 26.12.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (підпункт 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до ст. 525 і ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків призводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.
За змістом положень ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пункт 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України визначено, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.
Як уже вказувалось судом, позивач кваліфікує як односторонні правочини дії відповідача щодо зарахування коштів згідно п. 6.4 договору та ст. 534 Цивільного кодексу України, які надійшли від Державного підприємства "Гарантований покупець" як оплата за договором, не за призначенням платежу відповідного платіжного доручення, а в рахунок оплати пені та погашення заборгованості за іншою додатковою угодою, що на думку позивача, спричинило збільшення кредиторської заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець".
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що у п. 6.4 укладеного між сторонами правочину останні погодили, що у разі наявності заборгованості за цим договором зарахування платежів, які здійснює Гарантований покупець на користь продавця, буде здійснюватися у такому порядку: у першу чергу погашаються пеня та/або штраф, що виникли у зв'язку з порушенням умов договору; у другу чергу погашаються зобов'язання щодо сплати за електричну енергію відповідно до черговості їх виникнення. Про черговість зарахування грошових коштів, отриманих від Гарантованого покупця (у разі наявності заборгованості), продавець протягом 3-х робочих днів направляє Гарантованому покупцю повідомлення в електронному вигляді на електронну адресу, вказану Гарантованим покупцем у розділі 13 цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи)
Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З наведеного слідує, що у п. 6.4 договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 сторони погодили іншу черговість зарахування проведених платежів, що ніяким чином не суперечить наведеним положенням чинного законодавства України.
Саме на виконання п. 6.4 договору, умови якого погоджені сторонами, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надіслало на адресу покупця-позивача повідомлення №50-08/203 від 17.02.2020 про зарахування відповідно до п. 6.4 договору та ст. 534 Цивільного кодексу України платежу позивача від 14.02.2020 на суму 345.260.485,44 грн з урахуванням ПДВ таким чином: 1.452.735,38 грн без ПДВ як сплату пені згідно п. 6.2 договору, що виникла за період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором; 343.807.750,06 з ПДВ як оплату за електричну енергію у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором та повідомлення №50-04/223 від 21.02.2020 про зарахуванням відповідно до п.6.4 договору та ст. 534 Цивільного кодексу України платежу позивача від 20.02.2020 на суму 164.000.000,00 грн з урахуванням ПДВ зараховано наступним чином: 1) 5.239,37 грн без ПДВ як сплату пені нарахованої від суми заборгованості 1.452.735,38 грн з ПДВ, що виникла у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором та додатковою угодою від 26.12.2019 №8/1532/01 (період прострочення з 15.02.2020 по 20.02.2020); 2) 1.452.735,38 грн разом з ПДВ, як оплату за електричну енергію у період постачання з 01.01.2020 по 31.01.2020 за договором та додатковою угодою від 26.12.2019 №8/1532/01; 3) 4.875.757,87 грн без ПДВ як сплату пені, нарахованої від суми заборгованості 901.276.454,40 грн з ПДВ, що виникла за куплену електричну енергію з 01.02.2020 по 09.02.2020 у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором та додатковою угодою від 30.01.2020 №11/76/01/20 (пеня розрахована станом на 19.02.2020 за період прострочення з 11.02.2020 по 19.02.2020; 4) 908.185,26 грн без ПДВ як сплату пені, нарахованої від суми заборгованості 755.445.011,33 грн з ПДВ, що виникла за куплену електричну енергію з 01.02.2020 по 16.02.2020 у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором та додатковою угодою від 30.01.2020 №11/76/01/20 (пеня розрахована станом на 19.02.2020 за період прострочення з 18.02.2020 по 19.02.2020; 5) 156.758.082,12 грн разом з ПДВ як оплата за куплену електричну енергію з 01.02.2020 по 09.02.2020 у період постачання з 01.02.2020 по 29.02.2020 за договором та додатковою угодою від 30.01.2020 №11/76/01/20.
Таким чином вказані вище дії вчинені відповідачем відповідно до умов п. 6.4 укладеного між сторонами правочину та у будь-якому разі не свідчать про односторонню відмову від договору або зміну його умов та не можуть бути кваліфіковані як односторонній правочин, оскільки порядок зарахування грошових коштів погоджений обома сторонами у договорі.
Доказів визнання недійсним або оспорювання п. 6.4 договору матеріали справи не містять.
За висновками апеляційного суду, отримання грошових коштів та їх зарахування відповідачем у певному, передбаченому умовами укладеного між сторонами договору порядку, є господарською операцією, а не правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки такі дії відповідача є погодженими між контрагентами шляхом укладення договору у відповідній редакції.
Наведене є підставою для відмови Державному підприємству "Гарантований покупець" у позові до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання правочинів недійсними з підстав, наведених у позові.
Посилання позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, долучених останнім до матеріалів справи, місцевий суд підставно до уваги не взяв, оскільки правовідносини сторін у наведених постановах та даній справі є різними.
Колегія суддів відзначає, що у постанові від 06.05.2020 у справі №359/5571/16 Верховний Суд зазначив, зокрема, таке:
«При цьому апеляційним судом враховано, що клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору не заявлялось, наданий позивачем розрахунок є чітким, зрозумілим і приймається судом за достовірний. Виходячи із розрахунку заборгованості і квитанцій, при погашенні заборгованості у період з січня 2011 року по квітень 2014 року ОСОБА 1 згідно з відмітками про призначення платежу здійснювала лише погашення кредиту, частину із цих коштів Банк відносив на погашення відсотків згідно з умовами підпункту 6.1.5 кредитного договору, чого відповідачем при складенні свого альтернативного розрахунку враховано не було.».
«Доводи касаційної скарги щодо помилковості розрахунку Банку, неналежних банківських виписок та неприйняття судами альтернативного розрахунку заявника зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості (а. с. 4-6, 62-63 т. 1) не вбачається нарахування процентів після закінчення строку кредитного договору 14 листопада 2013 року, а зарахування позивачем сплачених ОСОБА 1 коштів на погашення заборгованості у визначеній послідовності спочатку на погашення Заборгованості за відсотками та неустойки за порушення строків сплати відсотків відповідає умовам підпункту 6.1.5 кредитного договору та статті 534 ЦК України (черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням).».
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №754/2569/16-ц, 27.02.2020 у справі №921/12/19, від 06.07.2020 у справі №754/2569/16-ц.
Із наведених висновків вбачається, що сторони, керуючись ст. 534 ЦК України, можуть на власний розсуд визначити у договорі порядок зарахування грошових коштів, які отримуються від іншої сторони договору, при цьому за наявності сукупності умов, які передбачені договором, призначення платежу, вказане платником, не є обов'язковим та не має вирішального значення для здійснення зарахування грошових коштів у визначеному умовами договору порядку.
Колегія суддів також враховує, що постанови Верховного Суду, на які посилається позивач (від 04.06.2019 у справі №924/159/14, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, від 15.10.2019 у справі №909/1141/18, 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 17.04.2020 у справі №905/2319/17) ухвалені у 2019 році, а одна із них на початку 2020 року.
Водночас апеляційний суд бере до уваги більш пізні правові позиції стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.11.2019, 27.02.2020, 06.07.2020 та 06.05.2020.
Відповідно ж до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція міститься також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 №127/2209/18 (14-149цс19).
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/11383/19 зазначено, зокрема, таке:
«При цьому під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17). Крім того процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.».
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2020 №910/6029/17.
Отже, як вбачається із наведеного, така позиція має застосовуватись і до інших правових позицій Верховного Суду, а не лише правових позицій Великої Палати Верховного Суду.
Окремо колегія суддів відзначає, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №910/13267/18, не можуть бути взяті до уваги, оскільки між сторонами справи №910/13267/18 існувати зовсім інші правовідносини, аніж існують між сторонами даної справи №910/7234/20.
У справі №910/13267/18 мало місце перезарахування коштів з одного договору на інший, що прямо свідчить про інший характер правовідносин між сторонами згадуваної справи.
У даній справі №910/7234/20 зарахування коштів відбувалось у межах одного договору, що виключає можливість врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №910/13267/18.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання на позивача вказану ним практику Верховного Суду, оскільки у наведених позивачем справах фактичні обставини не є тотожними до обставин та правовідносин сторін, що мають місце у даній справі, відповідно, суд обґрунтовано не врахував доводів позивача.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/7234/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/7234/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7234/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 26.02.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді О.В. Попікова
С.В. Владимиренко