вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2021 р. Справа№ 910/12744/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Євсікова О.О.
Кропивної Л.В.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "АВТ Вектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/12744/20 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Приватного підприємства "Айсланг"
до Приватного підприємства "АВТ Вектор"
про стягнення 245 825,00 грн,-
за участі представників згідно протоколу судового засідання
Приватне підприємство "Айсланг звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "АВТ Вектор" про стягнення 245825,00 грн відсотків за використання товарного кредиту згідно договору поставки № 99 від 10.03.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивачем було поставлено нафтопродукти на загальну суму 364700,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 000368 від 06.03.2019 та № 000517 від 28.03.2019. Поставлений відповідачу товар було сплачено останнім на умовах товарного кредиту, на підставі чого позивач 24.06.2020 відправив на адресу відповідача листи-вимоги про оплату відсотків за користування товарним кредитом. У зв'язку з тим, що відповідачем не було сплачено нараховані за договором відсотки, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 245825,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/12744/20 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "АВТ Вектор" на користь Приватного підприємства "Айсланг" 245825,00 грн відсотків за користування товарним кредитом, 3687,39 грн витрат по сплаті судового збору.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що відповідач у визначений п. 5.1 договору строк оплату за отриманий товар не провів, а отже погодився, що товар поставлений на умовах товарного кредиту, у зв'язку з чим правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 245825,00 грн відсотків за користування товарним кредитом (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "АВТ Вектор" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/12744/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, а судові витрати покласти на позивача. Крім того, апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за умовами укладеного договору передбачено порядок постачання та передачі постачальником товару покупцеві саме на підставі замовлення покупця, за накладною на відвантаження товару та з зазначенням у платіжних дорученнях номеру договору. Водночас, замовлення відповідачем не формувались, в накладних відсутнє посилання на довіреність представника, що отримав товар, а при здійсненні оплати товару у платіжних дорученнях номер договору не зазначався. Таким чином, поставка на підставі спірних накладних відбулась не в межах договору від 10.03.2017 № 99, у зв'язку з чим безпідставним є нарахування позивачем відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до положень останнього. Також, судом першої інстанції не було досліджено умов договору в частині погодження продажу товару на умовах комерційного кредиту, а також того, що розмір заявлених вимог є неспіврозмірним з сумою заборгованості, яка станом на 23.10.2019 була повністю погашена. Крім того, апелянт звернув увагу, що за порушення зобов'язань перед позивачем ним вже було сплачено пеню, штраф та 3% річних, а розмір вказаних нарахувань є значно вищим від суми простроченого зобов'язання.
24.12.2020 апеляційна скарга (разом з актом Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 №380/20) та матеріалами справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, однак, апеляційну скаргу залишено без руху.
22.01.2021 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АВТ Вектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/12744/20, зупинено дію вказаного рішення, розгляд справи призначено на 18.02.2021.
08.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти її задоволення та зазначав, що факт здійснення спірних поставок на виконання договору від 10.03.2017 № 99 встановлено, зокрема, судовим рішенням у справі № 910/12320/19, що набрало законної сили, тож до спірних правовідносин мають застосовуватись положення останнього. Щодо процентів за користування товарним кредитом, то вони не є ані неустойкою, ані будь-якою іншою санкцією. Крім того, підписавши спірний договір, відповідач мав на власний розсуд або оплатити прийнятий товар протягом 5 календарних днів з дня відвантаження, або скористатись товарним кредитом та сплатити відсотки за користування ним.
16.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь апелянта на відзив, в якій останній наголосив на відсутності допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту замовлення товару відповідно до договору поставки № 99 від 10.03.2017.
В судове засідання 18.02.2021 представники сторін не з'явились, хоча про розгляд справи були повідомлені в установленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на те, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України), а також те, що позиція сторін по суті скарги викладена ними у письмових заявах, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників сторін.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
10.03.2017 між Приватним підприємством "АВТ Вектор" (покупець) та Приватним підприємством "Айслаг" (постачальник) укладено договір поставки № 99.
Відповідно до розділу 1 договору постачальник зобов'язувався поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (далі - товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
Згідно з положеннями п.п. 1.1, 2.1 договору найменуванням товару є нафтопродукти в асортименті, одиниця виміру кількості товару - літр.
У п. 1.2 договору сторони погодили, що документами на товар, які постачальник повинен передати покупцю, є накладні на відвантаження товару. Сторони за даним договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які підписуються сторонами.
Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Загальну суму поставки складає сума всіх накладних, по яким був поставлений товар за даним договором. В загальну вартість договору включено ПДВ 20% (п.п. 2.3, 2.4 договору).
Згідно з п. 5.1 договору покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Відповідно до. 5.2 договору у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані у п. 5.1 даного договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару, з нарахуванням покупцю 2% за кожен день користування товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за користування ним в термін, вказаний у п. 5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, розуміється підписання даного договору.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання - протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.
Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе всіх передбачених договором платежів, він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1 даного договору (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 7.1 договору цей договір складений в двох примірниках, по одному для кожної сторони, набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору, жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгований на наступний календарний рік. Сторони визнають юридичну силу договору, всіх інших супровідних документів до договору, що підписані із застосуванням засобів факсимільного зв'язку, з подальшим підтвердженням оригіналом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання договору передав, а відповідач прийняв згідно наступних накладних на відвантаження палива товар загальною вартістю 364700,00 грн:
№ 000368 від 06.03.2019 на суму 178150,00 грн,
№ 000517 від 28.03.2019 на суму 186550,00 грн.
Вказані накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Водночас, у визначений п. 5.1 договору строк відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, а отже отримав товар на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу на 30 календарних днів.
В подальшому, відповідач оплатив товар прийнятий за спірними накладними у повному обсязі, а саме в сумі 364700,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями
№ 732 від 27.03.2019 на суму 50000,00 грн
№ 747 від 05.04.2019 на суму 70000,00 грн,
№ 748 від 10.04.2019 на суму 58150,00 грн,
№ 765 від 17.04.2019 на суму 56550,00 грн,
№ 793 від 11.05.2019 на суму 45000,00 грн,
№ 798 від 14.05.2019 на суму 65000,00 грн,
№ 799 від 14.05.2019 на суму 20000,00 грн.
З огляду на те, що відповідач прийняв товар на умовах товарного кредиту, позивач звернувся до відповідача з вимогами від 24.06.2020 №01-03/44, 01-03/45 про сплату відсотків за користування товарним кредитом (докази надсилання містяться в матеріалах справи).
Відповідач залишив вказані вимоги без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом у сумі 245825,00 грн.
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції визнав розрахунок, виконаний позивачем обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені пунктом 5.2 договору відсотки за користування товарним кредитом не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а процентами за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з чим відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, з огляду на таке.
Так, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною 1 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
В силу ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Отже, положеннями вказаної норми передбачено як правомірне, так і неправомірне користування чужими грошовими коштами.
Разом з тим, за змістом ст. 536 Цивільного кодексу України проценти є платою, яку згідно умов договору отримує продавець від покупця за користування останнім утриманими грошовими коштами. При цьому, сплата покупцем вказаних процентів є не відповідальністю останнього, а є платою за користування чужими грошовими коштами.
Отже, ст. 536 Цивільного кодексу України врегульовано сплату процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, тоді як проценти за неправомірне користування грошовими коштами передбачені ст. 625 вказаного кодексу.
Умовами договору сторони передбачили строк користування товарним кредитом - на 30 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару.
При цьому, якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе всіх передбачених договором платежів, він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1 даного договору (п. 5.4 договору).
Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України та п. 5.4. договору нарахування процентів здійснюється і у разі прострочення платежу, що є мірою відповідальності за неправомірне користування чужими грошовими коштами.
Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу наведеної норми за прострочення покупцем виконання зобов'язання щодо оплати товару нарахування процентів здійснюється як санкція за порушення грошового зобов'язання. При цьому, базою нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами є річна ставка. Разом з тим, договором встановлена ставка у розмірі 2% за кожен день прострочення, що фактично відповідає ставці у розмірі 730 % річних.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічні правові висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19).
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Крім того, Верховний Суд наголосив, що у випадку коли відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Колегія суддів враховує, що грошове зобов'язання відповідача в частині розрахунків за отриманий товар є повністю виконаним, термін користування товарним кредитом поза межами встановленого договором строку є незначним (4 дні по накладній № 000368, 16 днів по накладній № 000517), а доказів заподіяння збитків позивачу матеріали справи не містять.
При цьому, як вже зазначалось, ставка процентів встановлена в договорі на рівні 730% річних.
Колегія суддів вважає, що майнові інтереси позивача захищені внаслідок нарахування процентів за користування товарним кредитом в межах встановленого договором строку, тоді як стягнення їх за ставкою в 730% річних за період прострочення строку користування товарним кредитом у повному обсязі створить нерівність у правовідносинах сторін та призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.
Отже, з урахуванням засад добросовісності, справедливості та пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення суми відсотків, нарахованих поза межами строку правомірного користування товарним кредитом до рівня 3% річних, що відповідає положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Стягнення процентів за період неправомірного користування товарним кредитом у сумі 19,12 грн за накладною № 000368, 159,86 грн за накладною № 000517 за користування грошовими коштами поза межами встановлено в договорі строку у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку та забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Крім того, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, з урахування положень п. 5.2. договору щодо надання товарного кредиту терміном на 30 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару, та приписів ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України (що не є диспозитивними), якими передбачено обов'язок покупця сплачувати проценти, починаючи від дня передання товару продавцем, колегія суддів вважає, що нарахування процентів включаючи день у якому здійснено поставку, не відповідає як положенням ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, так і положенням ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України.
Таким чином, правомірним є нарахування процентів з дня, наступного за днем поставки.
Отже, нарахування процентів за користування товарним кредитом у сумі 7294,00 грн за день, в якому здійснена поставка (06.03.2019, 28.03.2019), є безпідставним, у зв'язку з чим вказані вимоги задоволенню не підлягають.
В іншій частині розрахунок, здійснений позивачем, є арифметично вірним.
Таким чином, задоволенню підлягають вимоги у сумі 194979,00 грн, нараховані за правомірне користування товарним кредитом в межах встановленого договором строку (за вирахуванням процентів визнаних колегією суддів необґрунтованими) та 178,98 грн нарахованих процентів за неправомірне користування товарним кредитом, а всього - 195157,98 грн.
Заперечення апелянта про те, що спірні поставки здійснювались не на виконання договору поставки від 10.03.2017 № 99 з огляду на відсутність в матеріалах справи замовлень покупця, колегію суддів відхиляються, оскільки, по-перше, спірні накладні містять посилання на вказаний договір, а товар прийнято відповідачем без зауважень, а по-друге, факт здійснення вказаних поставок в межах договору від 10.03.2017 № 99 встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/12320/19, що залишено без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної справи.
Щодо заперечень апелянта про те, що судом першої інстанції не було досліджено умов договору в частині погодження продажу товару на умовах комерційного кредиту, то вони визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки в п.п. 5.2., 5.3.,5.4 договору сторони чітко погодили порядок та умови надання товарного кредиту.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів, вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення 7294,00 грн прийнятим з порушенням норм матеріального права та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
В іншій частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому рішення в цій частині скасуванню не підлягає, проте підлягає зміні в частині розміру відсотків, нарахованих поза межами строку, встановленого договором.
Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АВТ Вектор" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/12744/20 скасувати в частині 7294,00 грн відсотків за користування товарним кредитом та частково змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/12744/20 в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "АВТ Вектор" (02093, м. Київ, вул. Поліська, 3-Б, код ЄДРПОУ 32488261) на користь Приватного підприємства "Айсланг" (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 195157,98 грн відсотків за користування товарним кредитом, 35779,65 грн витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти вимог - відмовити.»
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/12744/20 в частині, що не змінена і не скасована.
5. Стягнути з Приватного підприємства "Айсланг" (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) на користь Приватного підприємства "АВТ Вектор" (02093, м. Київ, вул. Поліська, 3-Б, код ЄДРПОУ 32488261) 4391,06 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 26.02.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді О.О. Євсіков
Л.В. Кропивна