Справа № 404/5635/20
Номер провадження 2/404/1642/20
17 лютого 2021 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
за участю секретаря - Гуйван О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровського районного суду м. Кіровограда до військової частини НОМЕР_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира частини № 170 від 07.08.2018 звільнений. З 25.02.2016 має статус учасника бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 від 25 лютого 2016 року. У період з лютого 2016 по серпень 2018, мав право на додаткову відпустку, яку не використав, але при звільненні не отримав за неї грошової компенсації. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані ним дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.08.2018. Позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідача з приводу не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку, вимушений звернутись за захистом своїх законних прав до суду, тому просить стягнути 40 000 грн моральної шкоди. Крім того, посилається на те, що для звернення з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, якому сплатив 7000 грн, тому просить їх стягнути як матеріальну шкоду.
ТВО командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 надіслав до суду відзив, в якому позов не визнав. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений наказом командира військової частини №170 від 07.08.2018 у зв'язку із закінченням строку контракту відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232 - XII. На момент виключення зі списків особового складу військової частини претензій та скарг на адресу командування частини не заявляв, з ним проведений розрахунок при звільненні згідно з п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1151 від 10.12.2008. Наказ про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу частини не оскаржувався та є чинним. Питання компенсації додаткової відпустки учасникам бойових дій було спірним, оскільки відповідно до положення ст.10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) припинялося. Ситуація змінилась після формування правової позиції Верховного суду України від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження № 11-550заі19). Судом було вирішене спірне питання саме права особи на отримання компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки у зв'язку з припиненням на час дії особливого періоду надання військовослужбовцям, зокрема, додаткових відпусток як учасникам бойових дій частиною 19 статті 10№ Закону № 2011-ХІІ. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року по справі №340/2200/20 позовні вимоги позивача було задоволено частково, та зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій з 2016 по 2018 рік. Військовою частиною НОМЕР_1 вжито всіх заходів щодо отримання дозволу на не оскарження зазначеного рішення в судді апеляційної інстанції та негайного його виконання, з метою скорішого відновлення порушеного права. Позивач пов'язує завдання йому моральної шкоди, яку оцінює у 40 000 грн, з несвоєчасною виплатою грошової компенсації відпустки (додаткової) як учаснику бойових дій, а також зв'язку із «тривалим» порушенням його прав, що стали перешкодою для нормального життя та що виразилось у необхідності відновлення попереднього матеріального та психологічного стану. Проте жодним чином не обґрунтовує та не зазначає які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань та в чому саме вони полягають. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. Твердження позивача не підтверджено жодним належним чи допустимим доказом по справі, а отже мають характер припущень та міркувань. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Вважає зазначену позовну вимогу не обґрунтованою. Щодо вимоги позивача про стягнення 7000 грн витрат пов'язаних із наданням правової допомоги вважає безпідставними, оскільки витрати на правову допомогу не є збитками.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позові. Вважає дії відповідача протиправними, та такими, що призвели до втраченого часу на відновлення порушених прав та соціальних гарантій, що стали перешкодою для звичного способу життя. Витрати на правову допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи Кіровоградським окружним адміністративним судом вважає матеріальною шкодою. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, посилаючись на обґрунтування, викладені у відзиві.
Третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений наказом командира частини № 170 від 07.08.2018 в зв'язку із закінченням строку контракту.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій Серії НОМЕР_2 від 25 лютого 2020 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій з 2016 по 2018 рік.
Згідно реєстру перерахувань на особисті вклади 228 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану відпустку як учаснику УБД за рішенням суддів у розмірі 15 746,77 грн.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди необхідно також встановлювати наявність такої шкоди, протиправну поведінку заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вину.
При звільненні зі служби у військовій частині позивач не заявляв вимоги щодо виплати компенсації за додаткову відпустку. На той момент питання компенсації додаткової відпустки учасникам бойових дій було спірним, оскільки положеннями ст.10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було визначено, що надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) припиняється.
Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження № 11-550заі19) вирішив спірне питання щодо права особи на отримання компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки у зв'язку з припиненням на час дії особливого періоду надання військовослужбовцям, зокрема, додаткових відпусток як учасникам бойових дій частиною 19 статті 10№ Закону № 2011-ХІІ.
Департамент фінансів МО України та юридичним департаментом МО України в зв'язку з ухваленням вищезазначеного рішення у зразковій справі підготовило роз'яснення, яким рекомендовано задовольняти рапорти військовослужбовців щодо здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за додаткову відпустку.
Рапорти військовослужбовців які звільняються зі служби задовольняються військовою частиною, а вже звільненим військовослужбовцям можлива виплата такої компенсації тільки за рішенням суду.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби, за отриманням компенсації додаткової відпустки він звернувся до суду.
Рішення суду військова частина не оскаржувала і вже в серпні 2020 року виплатила позивачу 15746,77 грн.
Практика Верховного Суду (№580/1617/19) зводиться до того, що лише факт порушення прав позивача, враховуючи обставини за яких він виник, не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Позивач не вказав на характер страждань, викликаних порушенням його прав, очікуванням рішення відповідача у відповідь на своє перше звернення, а також позивачем не вказано про будь-які приниження з боку органу державної влади або його посадових осіб та негативні наслідки, яких зазнав позивач через отриману відмову відповідача.
Поновити права позивача без наявності рішення суду відповідач не міг, оскільки не мав підстав для нарахування компенсації невикористаної відпустки особі, яка не проходить службу в військовій частині.
Рішення суду виконано фактично негайно.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн, які він поніс під час розгляду адміністративної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.
З договору про надання правової допомоги № 57 від 18.06.2020 вбачається, що його предметом є надання правової допомоги адвокатом Швець Р.Ю. Малишку І.М. у справі про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.
За змістом позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні, вбачається, що позивач та адвокат ототожнюють розмір майнової шкоди із витратами на оплату правової допомоги за договором.
З таким твердженням погодитися не можна.
Постановою пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.
Так, згідно зі ст. 143 КАС України питання щодо судових витрат вирішується адміністративним судом у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У постанові (ВС/КГС у справі № 910/12945/19 від 01.06.2020) ВС зазначив, що за змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
Отже, витрати, пов'язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.
На підставі ст.ст. 23, 1167, керуючись ст.ст. 265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду складено 23.02.2021.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1
АДРЕСА_1 частині НОМЕР_1
АДРЕСА_2
Головне управління
Державної казначейської
служби України
ЄДРПОУ 37918230
пр. Внниченко, 1А
м. Кропивницький
Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна
районного суду
м.Кіровограда