Справа № 362/579/21
Провадження № 1-кс/362/99/21
30 січня 2021 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
затриманого - ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах затриманого ОСОБА_6 , в порядку ст. 206 КПК України,-
29.01.2021 року до слідчого судді Василь міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах затриманого ОСОБА_6 , в порядку ст. 206 КПК України.
Клопотання вмотивоване тим, що 28.01.2021 року о 12 год 52 хв. представниками слідчого відділу Васильківського ВП ГУНП в Київській області було затримано ОСОБА_6 .
Станом на 14 год 00 хв. 29.01.2021 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 не вручено, однак ОСОБА_6 досі утримується уповноваженими представниками слідчого відділу Васильківського ВП ІТИП в Київській області.
Відтак, встановлено факт незаконного позбавлення свободи людини.
В судовому засіданні захисник та ОСОБА_6 вимоги клопотання підтримали з викладених у ній підстав та зазначив, що останній був незаконно затриманий, оскільки підстави затримання наведені у протоколі затримання особі не відповідають дійсності.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, пославшись на її необґрунтованість та безпідставність, вказавши на законність затримання підозрюваного.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників процесу, оглянувши та дослідивши надані матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Згідно п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави у встановленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Згідно до ч. 4 ст. 206 КПК України якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 206 КПК України незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:
1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;
3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Згідно до ст. 211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Норма ст. 206 КПК України, крім іншого, покликана врегулювати питання незаконного тримання особи під вартою та її звільнення з-під варти за доведеності такого тримання.
Відповідно до статей 42, 208 КПК України, підозрюваний має права вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Згідно з ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Частина 5 ст. 208 КПК України передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Аналіз наведених норм, свідчить, що слідчий суддя повинен перевірити законність фактичних підстав затримання.
Слідчим суддею досліджено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.01.2021 року, відповідно до якого, ОСОБА_6 затримано 28.01.2021 року.
28.01.2021 року до ЄРДР за №12021110140000106 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Однак, 29.01.2021 року о 13 год. 57 хв. ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 307 КК України.
Більш того, стороною захисту надано слідчому судді копію письмового повідомлення про підозру, яку було вручено ОСОБА_6 29.01.2021 року о 12 год 00 хв., неуповноваженою особою поліцейським СРПП відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області сержантом поліції ОСОБА_7 , в якій був відсутній підпис старшого слідчого СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_8 , та дане повідомлення про підозру не погоджене у встановленим законом порядку прокуром.
Слідчим суддею встановлено, що затримання ОСОБА_6 відбулося без ухвали слідчого судді, суду на це та за відсутності місця події злочину, які дають підстави вважати, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Отже, для затримання ОСОБА_6 були відсутні підстави, передбачені п.2 ст. 208 КПК України, а отже затримання є незаконним.
Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в ухвалі від 02.07.2019 року в справі № 415/1427/19 пров. № 51-3225ск/19.
Зважаючи на викладене вище, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 206, 208, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах затриманого ОСОБА_6 , в порядку ст. 206 КПК України про незаконне затримання - задовольнити.
Визнати затримання 28.01.2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не відповідає вимогам ст.208 КПК України.
Негайно звільни з-під варти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1