Справа № 274/6516/20 Провадження № 2/0274/488/21
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
(ЗАОЧНЕ)
16.02.21 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовомВиконавчого комітету Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області представником якого є ОСОБА_1 ,
доОСОБА_2
пропозбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Виконавчий комітет Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області звернувся з позовом, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, на рахунок дитини, який буде відкритий в відділенні Ощадбанку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 має дочку - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. ОСОБА_3 не має визначеного місця проживання. Дитина після народження та виписки з лікувального закладу була влаштована до Бердичівської центральної районної лікарні, за час перебування дитини у стаціонарі мати жодного разу не з'являлась, станом здоров'я дитини не цікавилась. 05.03.2019 р. дитина була влаштована до Комунального некомерційного підприємства "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків" Житомирської обласної ради, за час перебування у якому мати жодного разу дитину не відвідувала, життям та здоров'ям не цікавилась. ОСОБА_2 неодноразово запрошувалась до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області для проведення бесід щодо відповідального батьківства та необхідності забрати дитину з дитячого закладу, але на виклики не реагувала. За останніми відомими адресами місця проживання ОСОБА_2 відсутня.
ОСОБА_2 своєї позиції щодо позову у порядку, передбаченому нормами Цивільного процесуального кодексу України, не повідомила.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25.01.2019 р. (а. с. 7).
Запис про батька дитини - ОСОБА_3 , вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері), що підтверджується Витягом від 25.01.2019 р. з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а. с. 8).
ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Житомирському обласному перинатальному центрі. ОСОБА_2 має проблеми психічного та фізичного здоров'я, не має визначеного місця проживання. Після виписки з лікувального закладу ОСОБА_2 станом дитини не цікавилась, участі в догляді і лікуванні дитини не приймала, місце її перебування невідомо, що підтверджується листом від 04.01.2019 р. № 29 Бердичівської центральної міської лікарні (а. с. 9).
З 10.01.2019 р. по 05.03.2019 р. дитина - ОСОБА_3 , знаходилась у дитячому відділенні Центральної районної лікарні Бердичівського району, мати - ОСОБА_2 , за цей час жодного разу не з'явилася, станом дитини не цікавилась, що підтверджується листом від 15.03.2019 р. № 396 Центральної районної лікарні Бердичівського району (а. с. 10).
З 05.03.2019 р. дитина - ОСОБА_3 , перебуває на повному держаному утриманні та вихованні у Комунальному некомерційному підприємстві "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків" Житомирської обласної ради,з моменту поступлення мати дитини - ОСОБА_2 , жодного разу дитину не відвідувала, життям та здоров'ям дитини не цікавилась, що підтверджується листом від 10.09.2020 р. № 348/03-14 вказаного підприємства (а. с. 14).
ОСОБА_2 не має постійного місця проживання, її місце проживання не відоме, вона веде невпорядкований спосіб життя, може переміщатися по різним населеним пунктам, не працевлаштована, живе за випадкові кошти та пожертви біля релігійних споруд, що вбачається з листа від 03.08.2020 р. Бердичівського відділу поліції ГУНП України в Житомирської області та акта від 03.09.2020 р. обстеження умов проживання (а. с. 12, 13).
Згідно з висновком Виконавчого комітету Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області останній вважає за доцільне підняти перед Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , посилаючись на те що мати дитини самоусунулась від виконання батьківських обов'язків (а. с. 30).
Суд, оцінивши наведене вище, приходить до висновку, що ОСОБА_2 не забрала дитину - ОСОБА_3 , з пологового будинку (закладу охорони здоров'я) без поважної причини і протягом шести місяців не виявляла щодо неї батьківського піклування, а у подальшому ухилялась від виконання своїх обов'язків по її вихованню, а саме - не піклувалась про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, не створила умов для розвитку її природних здібностей, не готувала до самостійного життя та праці.
Пунктами 1 та 2 частини першої статі 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частинами першою - третьою статті 150 Сімейного кодексу України встановлено що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Враховуючи викладені вище обставини та зазначені норми законодавства України, Суд приходить до висновку про задоволення позову Виконавчого комітету Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області в частині вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі статтею 180, частиною другою статті 166 Сімейного кодексу України що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Таким чином ОСОБА_2 зобов'язана утримувати свою дочку - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення тою повноліття.
Частинами першою - третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Зважаючи на те, що Виконавчий комітет Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, тобто у мінімальному гарантованому розмірі аліментів на одну дитину, Суд вважає, що аліменти мають бути визначені у вказаному розмірі.
Відповідно до частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з частиною третьою статті 193 Сімейного кодексу України за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про задоволення позову Виконавчого комітету Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області в частині вимоги про стягнення аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, при цьому аліменти підлягають стягненню від дня пред'явлення позову - 02.01.2020 р.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.09.2018 р. у справі № 459/2181/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76596523).
Пунктом 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Тобто рішення в частині стягнення аліментів підлягає допуску до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
На підставі статей 141 та 142 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 681,60 грн.
Керуючись статтями 141, 142, 206, 258, 259, 263 - 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Позов Виконавчого комітету Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області (Житомирська область, Бердичівський район, смт. Гришківці, вул. Червоний Промінь, 4, код ЄДРПОУ 04345380) до ОСОБА_2 (відомості про зареєстроване місце проживання у матеріалах справи відсутні, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.
2. Позбавити ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо дитини - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1
3 Стягувати з ОСОБА_2 на аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від 24.09.2020 р. і до досягнення дочкою повноліття, на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 681,60 грн.
5. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут
Повне рішення складено 26.02.2021 р.