Справа № 428/132/21
Провадження № 33/810/31/21
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши «26» лютого 2021 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого в АТ «Фармак» маркетологом, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 січня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 січня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 грн.
У постанові суду зазначено, що згідно протоколу серії БР № 013201, 15.12.2020 року о 09:40 год. ОСОБА_1 на а/ш Р-66, 117 км, у напрямку Попівка-Сватове, керував автомобілем «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та з'їхав з проїжджої частини в кювет, в результаті чого автомобіль отримав пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення місцевого суду, просить скасувати постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 січня 2021 року щодо нього, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що, враховуючи особливість ділянки автодороги, дійсної на момент дорожньо-транспортної пригоди та зафіксованої у схемі місця ДТП, стан дорожнього покриття унеможливив контроль над транспортним засобом та позбавив його можливості безпечно керувати ним. На момент дорожньо-транспортної пригоди вказана ділянка автодороги була вкрита ожеледдю та жодних заходів щодо належного утримання автодороги та ліквідації ожеледиці на ній на момент події вжито не було.
Крім того апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав йому можливості дати пояснення з приводу події в судовому засіданні.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні у повному обсязі та додатково суду пояснив, що у той день він повертався із м. Сєвєродонецька до м. Сватове та більшу частину дороги він проїхав нормально, але у тому місці, де трапилася ДТП, почалась ділянка дороги з ожеледдю, яку він не міг передбачити та врахувати, оскільки дорожнього знаку «склизька дорога» не було встановлено. Тому вважає, що його провини у ДТП немає, а тому відсутній склад правопорушення за ст.124 КУпАП. Також стверджує, що під час судового розгляду справи у суді першої інстанції він не давав власних пояснень з приводу події, а лише суддя задавав йому питання, на які він давав відповіді.
Апеляційний суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на:
- протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 013201 від 15.12.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 , керуваючи автомобілем «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , на автошляху Р-66 117 км. в напрямку Попівка-Сватове, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та з'їхав з проїжджої частини в кювет, в результаті чого автомобіль отримав пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с. 2);
- висновок щодо результатів медичного огляду № 21 від 15.12.2020 року, згідно якого у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не виявлено (а.с.3);
- схему місця ДТП від 15.12.2020 року, в якій зазначено стан покриття проїзної частини - ожеледиця (а.с.4);
- письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими ним під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення на місці дорожньо-транспортної пригоди, в яких останній вказував, що, керуючи транспортним засобом на автошляху Р-66 на ділянці 117 км., через сильну ожеледь машину знесло у кювет, внаслідок чого автомобіль отримав ушкодження, претензій до інших учасників справи не має (а.с.5).
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Як зазначено у п.2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
При цьому дорожня обстановка - це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, а саме пора року, період доби, атмосферні явища, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості руху та прийомів керування транспортним засобом.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність його вини у вчиненні даного адміністративного правопорушення, оскільки виходячи зі змісту вищезазначених положень Правил дорожнього руху України, саме на водієві лежить обов'язок щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, який під час керування транспортним засобом повинен враховувати дорожню обстановку, в тому числі пору року, атмосферні явища, стан поверхні проїзної частини і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, як в даному випадку, в умовах ожеледиці та незадовільного стану дорожнього покриття.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Натомість, фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, та матеріали справи свідчать про те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, яка притаманна зимовій порі року, не вибрав безпечної швидкості руху, рухаючись зі швидкістю 70-80 км/год., про що він давав пояснення у суді першої інстанції, та не впорався з керуванням, що призвело до ДТП, в результаті чого автомобіль отримав пошкодження з матеріальними збитками.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобівпри обставинах встановлених постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 січня 2021 року, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Між тим, на спростування цих обставин апелянтом належних доказів суду не надано.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду аргументи ОСОБА_1 про те, що в судовому засіданні він був позбавлений права надавати пояснення суду першої інстанції, оскільки такі твердження апелянта спростовуються журналом судового засідання від 25-26 січня 2021 року (а.с.15,16), відповідно до якого ОСОБА_1 свою вину не визнав у повному обсязі та надавав суду особисті пояснення щодо обставин події, будь-яких заяв або клопотань суду з приводу долучення чи витребування доказів не заявляв, що свідчить про належне забезпечення ОСОБА_1 судом першої інстанції його процесуальними правами, передбаченими ст.268 КУпАП.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.01.2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 січня 2021 року щодо нього за ст.124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО