Єдиний унікальний номер 725/957/21
Номер провадження 2-о/725/8/21
24.02.2021
Першотравневий районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді О.І. Галичанського,
при секретарі І.М. Симик,
за участю заявниці та її представника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою : АДРЕСА_1 ) , заінтересована особа- ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою : АДРЕСА_2 ) про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 , посилаючись на те, що зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із своєю донькою.
У період 2019-2020 р.р. була у близьких особистих відносинах із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стверджує, що за час проживання ОСОБА_3 вів себе, як агресивна та небезпечна людина, а тому вони припинити відносини.
За час спільного проживання , жодних майнових обов'язків між ними не виникло, цінне майно не придбавалось, ОСОБА_3 не був та не є зареєстрованим в її квартирі, спільних дітей не має.
Додає, що при з'ясуванні відносин неодноразово просила, а потім вимагала від ОСОБА_3 припинити спілкуватись із нею , телефонувати, писати смс-повідомлення, приходити додому та на роботу, оскільки не мала наміру продовжувати відносини. У відповідь ОСОБА_3 повідомляв, що не дасть спокою та не дозволить більше ні з ким спілкуватись, погрожував знищенням майна, підпалом квартири, зґвалтуванням, побиттям, вбивством, зазначав про вседозволеність та зверхність над законом, правоохоронними органами та судом. Боячись за своє життя та за життя неповнолітньої доньки звернулась до поліції з метою захисту своїх прав та свобод.
Вказує, що за результатом її звернень з ОСОБА_3 проводились бесіди профілактичного характеру, були складені тимчасові заборонні приписи та протоколи про адміністративне правопорушення, які розглянуті судами. Однак ні заборонні заходи, а ні притягнення до адміністративної відповідальності не дали бажаного результату. ОСОБА_3 не змінив своєї поведінки, він і надалі продовжував свої протиправні дії.
Деталізуючи події , які мали місце у період з 21 по 26 грудня 2020 року, вказує, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень , передбачених ст. 173-2 КУпАП .
Крім того , стверджує, що за результатом її психологічної діагностики психологом виявлено стан стресу, пов'язаний із небажаними обмеженнями та пережитими ситуаціями небезпеки для здоров'я та життя, що супроводжується інтрузіями (нав'язливими спогадами про психотравмуючі ситуації), уникненням (жінка намагається уникати розмов про колишнього чоловіка, уникає зустрічі з ним) та симптомами надмірної збудливості нервової системи (порушення сну, кошмарні сновидіння). Основною потребою є потреба в безпеці та психологічному комфорті. Вищеописаний психоемоційний стан є наслідком вчиненого щодо неї психологічного та фізичного насильства.
В подальшому, не зважаючи на чисельні притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 продовжив переслідувати її, як наслідок 14 січня 2021 року відносно нього було винесено заборонний припис, який він теж порушив.
Не побачивши бажаної реакції та усвідомлення своїх протиправних дій від ОСОБА_3 , вона звернулась до поліції із відповідною заявою. За результом розгляду заяви слідчим внесено відомості до ЄРДР №12021262020000001. Станом на 17 лютого 2021 року у зазначеному провадженні ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 126-1 КК України та справу скеровано до суду.
Поряд з цим, внаслідок численних протиправних дій ОСОБА_3 , скандалів, погроз, переслідувань, її донька ОСОБА_4 , яка була завжди вимушеним очевидцем цих подій, з 29.01.2021 по 12.02.2021 р. перебувала на стаціонарному лікуванні в Чернівецькій ОДКЛ з діагнозом «вегето-судинна дистонія по гіпотонічному типу». Дане захворювання пов'язане з великим нервовим перенапруженням та стресом, одержаним ОСОБА_5 протягом останніх двох місяців.
Вказані обставини стали причиною звернення до суду, оскільки вона відчуває нездатність захистити себе самостійно від незаконних дій ОСОБА_3 , а тому потребує захисту в протидії домашнього насильства з його боку.
Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_2 просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав:
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та місця праці постраждалої особи КНП «Міська поліклініка № 2» Чернівецької міської ради за адресами: м. Чернівці, вул. Лесі українки, 11 та АДРЕСА_3 , строком на 6 місяців;
-заборонити ОСОБА_3 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців;
-заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.
Заявниця та її представник в судовому засіданні підтримали заяву про видачу обмежувального приписута просили суд її задовольнити у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився , хоча був належним чином інформованим про час та місце слухання справи. Про причини своєї неявки не повідомив . Жодних клопотань до суду не надіслав.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 350-5 ЦПК України- неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Главою 13 розділу IV Цивільного-процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа провидачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у близьких відносинах та поживали спільно за адресою : АДРЕСА_1 . Дана квартира є власністю ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Чернівецького ВП ГУНП у Чернівецькій області із заявами про вжиття мір впливу відносно ОСОБА_3 , який вчиняв відносно неї дії психологічного та фізичного насилля , що виражалися у висловлюванні нецензурною лайкою , погрозами фізичною розправою .
Відповідно на ОСОБА_3 було складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
У відповідності до постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05.01.2021 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні трьох адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та йому призначено остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
У відповідності до постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.01.2021 року у справі № 727/135/21 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та йому призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень.Вказані факти підтверджуються матеріалами справи.
У п.п. 1, 6, 8 ч. 1 ст. 1 Закони України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких є інші особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю.
Згідно ч.ч.2,3 ст.26 вказаного Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1)заборона перебувати в місці спільного проживання(перебування)з постраждалою особою;
2)усунення перешкоду користуванні майном,що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3)обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4)заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання(перебування),навчання,роботи,інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5)заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу,якщо вона за власним бажанням перебуває у місці,невідомому кривднику,переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 350-4 ЦПК Україниу заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України,розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Згідно правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 17 квітня 2019 року по справі №363/3496/18, суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 04 грудня 2019 року по справі №607/10122/19.
Відповідно до ст. ст.77,78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За змістом ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 .
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 10, 12, 13, 259, 263-265, 350-1-350-6, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_2 - задовольнити .
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою : АДРЕСА_2 )
Встановити захід тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покласти на нього терміном на 6 (шість) місяців наступні обов'язки :
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та місця праці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 КНП «Міська поліклініка № 2» Чернівецької міської ради за адресами: м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 11 та АДРЕСА_3 ,
-заборонити ОСОБА_3 вести телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
-заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею
Строк дії обмежувального припису рахувати з дня ухвалення рішення.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст. 350-6 ЦПК України).
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення .
Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Чернівецьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області для організації взяття ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою : АДРЕСА_2 ) на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський