Справа № 646/3137/18
№ провадження 2/646/94/2021
16.02.2021 м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Шелест І. М.,
за участю секретарів - Волошко К. І., Ушакової Г. В., Коммунарової А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу а позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
за участю представника позивача - Комарова Д. Д.,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ХМР безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 204 046, 23 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2001 № 3T1-35 з 26.11.2003 по 22.02.2017 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 314,5 кв. м. та літ. «Б-2» загальною площею 288,2 кв. м. по АДРЕСА_1 . При цьому речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані. Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням норм ЗК України земельна ділянка площею 0,0383 га перебуває у власності територіальної громади м. Харкова. Відповідач у період з 01.05.2015 по 22.02.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавством розмірі, внаслідок чого безпідставно зберігала у себе майно - грошові кошти у сумі 204 046, 23 грн, оскільки внаслідок використання відповідачем вказаної земельної ділянки без укладення договору оренди територіальна громада в особі ХМР позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду.
Також представником позивача 22.05.2018 подано заяву про забезпечення позову.
23.05.2018 ухвалою суду заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .
09.07.2018 ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі.
21.08.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач у задоволенні позову просила відмовити повністю. В обґрунтування заперечень зазначила, що володіла спірною земельною ділянкою, на правовій підставі, передбаченій ст. 30 ЗК України станом на 25.10.2001; в період володіння будівлею розташованою на спірній земельній ділянці відповідачем вчинялись дії щодо розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що вказує на відсутність вини відповідача у використанні земельної ділянки без договору оренди земельної ділянки та виключає підстави для стягнення збитків з останньої в порядку ст. 22 ЦК України; в спірний період відповідач справно сплачувала плату за землю у формі земельного податку на загальну суму 22 795, 46 грн, нараховану контролюючим органом; обов'язок сплати орендної плати виникає виключно після укладення в письмовій формі і державної реєстрації договору оренди землі та фактичної передачі земельної ділянки у користування по акту приймання-передачі згідно; право власності ОСОБА_1 на вказаний об'єкт нерухомості припинено з 22.02.2017; будівля на спірній земельній ділянці використовувалась виключно в комерційних цілях для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , яка з 01.02.2017 припинена.
23.01.2019 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі, у яких представник позивача зазначив, що спір у даній справі виник у зв'язку з кондикційними, а не деліктними зобов'язаннями, тому вина відповідача не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
20.06.2019 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі, у яких відповідач зазначив, що позивачем не надано до суду доказів існування протягом визначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільним прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми.
20.06.2019 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі, у яких представник позивача зазначив, що виникнення права власності на будівлю не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вона знаходиться та не була відведена в оренду попередньому власнику. Тому до моменту оформлення договору оренди відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходу у виді орендної плати є кондикційними.
24.01.2020 від відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі, у яких відповідач посилався на те, що топографічний план та акт обстеження земельної ділянки є недопустимими доказами, оскільки чинним законодавством не передбачено формування земельної ділянки на підставі таких документів, які не є документами з землеустрою.
14.09.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просила у його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях по справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши учасників справи, суд прийшов до наступного.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.05.2018 № 122623321 право власності на нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 314,5 кв. м. та літ. «Б-2» загальною площею 288,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 до 22.02.2017 було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2001 № 3T1-35 від 15.11.2001 (т. 1, а. с. 7).
Земельна ділянка під вказаною будівлею була відведена ВО «Протон» згідно рішення міськвиконкому від 02.04.1946 № 250?с, від 27.10.1954 № 1277, від 09.04.1963 № 176?2, від 30.10.1967 № 599?1, від 09.10.1968 № 483?16, від 12.02.1973 № 39, від 27.03.1981 № 142?19с, від 08.02.1948 № 56?26с (т. 1, а.с. 138).
Відповідно до договору купівлі-продажу № 3T1-35 від 15.11.2001, зареєстрованого Універсальною біржею «Україна» та укладеного між Харківським виробничим об'єднанням «Протон» - «Продавець», діючого через брокера №2 біржового агентства «Центр» ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 - «Покупець», діючою через брокера № 1 біржового агентства «Центр» - ОСОБА_4 : «Покупець» купила нежилі будівлі: літ. «А-2» загальною площею 314,5 кв. м, літ. «Б-2» загальною площею 288,2 кв. м., розташовані по АДРЕСА_1 . Вказана нерухомість була передана Покупцю 06.12.2001 згідно з Актом прийому-передачі та зареєстровано КП «ХМБТІ» на праві приватної власності за ОСОБА_1 13.12.2001, записано в реєстрову книгу за реєстровим № 4156 (т. 1, а. с. 124?125).
22.02.2005 рішенням Харківської міської ради № 29/05 ОСОБА_1 було надано згоду на розробку проектів відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративних та складських будівель (т. 1, а. с. 133).
В матеріалах справи наявний проект землеустрою 2006 року щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для обслуговування адміністративної та складської будівель по АДРЕСА_1 , який містить, зокрема, графічні матеріали (схему розміщення об'єкту, план відведення земельної ділянки, план зовнішніх меж земельної ділянки, креслення меж землекористувань з яких здійснюється вилучення земель), акт погодження меж ділянки, правовстановлюючі документи на будівлі та споруди (т. 1, а.с. 127)
Згідно наявних в матеріалах справи технічних паспортів на нежитлові будівлі літ. «А-2», літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 152, 156) геометричні параметри першого поверху будівель становлять 14,80 м* х 4,20 м та 6,75 м х 23,80 м відповідно.
Згідно висновку Управління та містобудування Харківської міської ради № 6876 від 10.07.2006 по матеріалам проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративної та складської будівель у Червонозаводському районі м. Харкова вирішено можливим надати земельну ділянку площею 0,0538 га в оренду на умовах, визначених чинним законодавством.
Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13.10.2016 № 19-20.08-2-4427/20-16 та листа Департамента земельних відносин Харківської міської ради від 26.10.2016 № 7328/0/2 речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані (т. 1, а. с. 8?9).
Надання в оренду відповідачу вищевказаної земельної ділянки погоджено також висновком Харківського міського управління Земельних ресурсів Харківського обласного головного управління земельних ресурсів від 28.11.2006 № 2638/06; висновком Харківської міської санітарно?епідеміологічної станції Державної санітарно?епідеміологічної служби України від 23.02.2007 № 3.1/1562; висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.12.2006 № 11?20?3402; висновком Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від20.12.2006 № 08?20/3645; висновком державної експертизи землевпорядної документації Харківськог7о обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.06.2007 № 1120.
03.05.2018 департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 з 01.05.2015 по 22.02.2017 використовувала земельну ділянку площею 0,0383 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-2», літ. «Б-2», право власності та які, зокрема в період з 01.05.2015 по 22.02.2017, було за нею зареєстровано. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі (т. 1, а. с. 13).
Відповідно до акта від 03.05.2018 межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівель та паркану.
До акту обстеження додано план меж фактичного користування земельною ділянкою, згідно якого площа земельної ділянки, що фактично використовується для обслуговування нежитлових будівель літ. «А-2», літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 складає 0,0383 га, а також ситуаційну схему розміщення земельної ділянки, фото земельної ділянки та будівель.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами /ч. 1 ст. 79 ЗК України в ред. від 25.10.2001/.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності /ч. 2 ст. 92 ЗК України в ред. від 25.10.2001/.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам /ч. 1?2 ст. 93 ЗК України в ред. від 25.10.2001/.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами /ст. 40 ЗК України в ред. від 25.10.2001/.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності /ч. 2 ст. 83 ЗК України в ред. від 25.10.2001/.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції на момент придбання відповідачем нежитлових будівель на спірній земельній ділянці при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.
Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України у вищевказаній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації /ч. 2 ст. 125 ЗК України в ред. від 25.10.2001/.
Тобто, відповідач у період до 22.02.2017 правомірно володіла нерухомим майном АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване за нею на праві приватної власності, яке знаходиться на спірній земельній ділянці. З моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловою будівлею, проте речові права відповідачем на земельні ділянки зареєстровано не було.
При цьому, безпідставне набуття відповідачкою спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме отримання відповідачем у власність на підставі договору купівлі?продажу нежитлових приміщень, які безпосередньо пов'язані із земельною ділянкою.
Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».
Проте з огляду на приписи ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
При цьому виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, вона не набула належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовувала земельні ділянки без достатніх правових підстав.
Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
До моменту оформлення власником об'єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об'єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 по справі № 320/5877/17, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17, на які посилається відповідач у справі.
При цьому на відміну від деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, і для яких характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого та вина заподіювача шкоди, кондикційні зобов'язання характеризуються прирістом майна у набувача без достатніх правових підстав, а вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Так, наприклад, у п. 46 постанови від 20.09.2018 по справі № 925/230/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «Рада як уповноважена власником землі особа могла б звернутися до суду з вимогами про повернення відповідачем несплачених ним грошових коштів за користування земельною ділянкою, але лише за період, коли право користування землею не було оформлено, і лише про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, а не збитків».
Відповідно до наданих позивачем розрахунків доходу гр. ОСОБА_1 від безпідставно набутого майна у розмірі орендної плати, останній за період з 01.05.2015 по 31.12.2015 складає 61 806,00 грн; з 01.01.2016 по 31.12.2016 складає 132 852,00 грн; з 0.01.2017 по 31.01.2017 складає 9 388,23 грн.
Вказані розрахунки проведені у відповідності до вимог Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», Рішення сесії 19/5 Харківської міської ради від 27.02.08 № 41/08 «Про затвердження «Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові», яким визначено розмір поточної базової ставки орендної плати, на рівні 0,08; рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова та визначено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн.
Площа та межі земельної ділянки, що фактично використовувалася відповідачем встановлені на підставі акту обстеження меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 03.05.2018, відповідно до якого координати точок змінальної основи визначалися супутниковим методом із застосуванням технічних засобів (GPS приймачів), що мають свідоцтво про повірку та зареєстровані у Держгеокадастрі; вершини меж земельної ділянки визначалися тахеометричним методом із застосуванням тахеометру, що має свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується межі, площі та конфігурація земельної ділянки, що фактично використовувалася відповідачем без оформлення прав на неї.
Посилання відповідача на те, що оскільки земельна ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі та не має кадастрового номера, тому вона не є сформованою, висновків суду про доведеність розміру безпідставно набутого майна у сумі орендної плати не спростовують.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи /абз. 2 ч. 3 цієї статті/.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якою рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.
Тому, оскільки відповідачу у 2005 році у порядку, передбаченому чинним на той час законодавством, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, відповідний проект було розроблено та погоджено уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування, висновки відповідача, що вона не могла здійснити державну реєстрацію спірної земельної ділянки, оскілки таким правом наділений виключно власник, є помилковими.
Отже, посилання відповідача на відсутність у земельної ділянки відповідного кадастрового номеру як на підставу для відмови у стягненні безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати є нерелевантними до правовідносин у даній справі з урахуванням встановлених по справі фактичних обставин, адже попередня поведінка відповідача, яка ініціювала отримання земельної ділянки у користування шляхом оренди, розробила проект землеустрою, а також самостійно за сплачувала земельний податок за відповідну земельну ділянку свідчить, що між сторонами виникли переддоговірні правовідносини щодо надання спірної земельної ділянки в оренду та правовідносини щодо фактичного користування спірною земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
Так, відповідно до наданих відповідачем копій квитанцій № 58 від 04.09.2017, №52 від 25.01.2017, № 48 від 23.12.2016 відповідач у спірний період сплачувала земельний податок з фізичних осіб, обов'язок по сплаті якого в силу імперативних приписів ст. 269 ПК України виникає виключно у власників та землекористувачів, що свідчить про визнання відповідачкою факту користування спірною земельною ділянкою.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.05.2015 по 22.02.2017 використовувала земельну ділянку площею 0,0383 га, визначеною відповідно до зовнішніх меж будівель та паркану, по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-2», літ. «Б-2» без оформлення права оренди земельної ділянки.
Земельна ділянка під вказаними нежитловими будівлями в силу встановлених по справі обставин та у відповідності до приписів ч. 2 ст. 83 ЗК України належать на праві власності територіальній громаді м. Харкова та є комунальною власністю.
Розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,0383 га по АДРЕСА_1 у період з 01.05.2015 по 22.02.2017 на загальну суму 204 046, 23 грн відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів, враховуючи, що позивачем обрано вірний спосіб захисту, що відповідає кондикційним правовідносинам між сторонами по справі, суд приходить висновку про повне задоволення позовних вимог.
В частині заяви відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 23.05.2018 щодо заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.): Ѕ частини трикімнатної квартири АДРЕСА_4 право власності на яку з 21.04.2016 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2016 № 334, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, а відповідачем у заяві не доведено, що підстава для забезпечення позову відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, підстав для скасування заходів забезпечення позову немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263?265 ЦПК України, суд
Позов Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 204 046, 23 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 3 060, 69 грн судового збору.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, місце знаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено та підписано 25.02.2021.
Суддя Шелест І. М.