1Справа № 335/5760/20 2/335/233/2021
29 січня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря Барсукової В.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
В обґрунтування позову зазначає наступне.
22.05.2020 року позивачем помилково через додаток АТ «Приватбанк» Приват24 було перераховано з його картки НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Приватбанк» на ім'я ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 6000 грн..
В дійсності позивач мав намір перерахувати зазначені кошти іншому отримувачу, про що зокрема свідчить призначення платежу «advocate service», однак помилково перерахував саме на рахунок відповідача.
Позивач зазначає, що між ними жодних зобов'язань, за якими позивач мав відповідачу оплатити зазначену суму грошових коштів, не виникало. Відтак, кошти в сумі 6000 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави.
30.05.2020 року позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою терміново повернути грошові кошти в розмірі 6000 грн., які були перераховані на рахунок відповідача 22.05.2020 року, але грошові кошти йому не повернуто.
Посилаючись на вимоги статей 1212, 1213, 1214, 1048 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 6000 грн. та 52,79 грн. процентів.
В судове засідання позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Направлені судові повістки на адресу відповідача повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 197, 282 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволенню позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.05.2020 року позивачем через додаток АТ «Приватбанк» Приват24 було перераховано з його картки НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Приватбанк» на ім'я ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 6000 грн..
Позивач зазначає, що між ними жодних зобов'язань, за якими позивач мав відповідачу оплатити зазначену суму грошових коштів, не виникало. Відтак, кошти в сумі 6000 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави.
30.05.2020 року позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою терміново повернути грошові кошти в розмірі 6000 грн., які були перераховані на рахунок відповідача 22.05.2020 року, але грошові кошти йому не повернуто.
Загальні підстави виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13.
Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому (постанова Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14).
Звертаючись із вказаним позовом, позивач зазначав про те, що перерахував кошти на банківський рахунок внаслідок помилки, так як в дійсності мав намір перерахувати зазначені кошти іншому отримувачу.
Відповідно до частин першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої-другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач був обізнаний про перерахування ним значної суми грошових коштів саме на рахунок відповідача, яке відбулось шляхом зазначення ідентифікаційних даних ФОП ОСОБА_2 та номера його банківського рахунка. Наявність такої інформації про відповідача дає підстави вважати, що сторони по справі знайомі між собою.
Врахувавши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про не доведення позивачем помилкового здійснення банківського переказу відповідачу, що виключає безпідставного набуття відповідачем коштів.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82,89, 263-265,280-283 ЦПК України, суд ,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - відмовити повністю.
Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Воробйов