Єдиний унікальний № 946/498/21
Провадження № 1-кп/946/392/21
Іменем України
25 лютого 2021 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160150001278, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Багате Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, працюючого за наймом, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого:
16.10.2019 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської областіза ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК)до позбавлення волі на строк два роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК з випробуванням строком на один рік шість місяців; ухвалою від 02.09.2020 р. покарання за ч. 1 ст.185 ККприведено у відповідність до нового закону у частині його пом'якшення та визначено покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки без зміни суті самого вироку,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинуваченийОСОБА_3 ,
інші учасники судового провадження: потерпіла ОСОБА_5 , представниця уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_6 .
Потерпіла ОСОБА_5 та представниця уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджуються розписками про отримання судової повістки про виклик до суду та повідомлення, представниця уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_6 звернулася із заявою, якою просила суд розглянути кримінальне провадження за її відсутності. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності потерпілої ОСОБА_5 з'ясувати всі обставини судового розгляду, відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), дійшов висновку про проведення судового розгляду без її участі, крім того, відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.08 грудня 2020 року близько 16:00 години ОСОБА_3 , переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та зашкодити його кримінально протиправним намірам та діям, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, проник через зачинену хвіртку, збивши з неї навісний замок, на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де через вікно незаконно проник до будинку, звідки таємно викрав LED телевізор марки «Elenberg» моделі «22DF44530-O» вартістю 1 949,66 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.
2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.
Стаття (частина статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
1.Кримінальний кодекс України
«Стаття 185. Крадіжка
1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -
…
2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
…
3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
3.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 не піддав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності його позиції, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, що стосуються його особи, щодо заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
4.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. Він детально розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, характеристики та вартість майна, яким він заволодів, та пояснив, що з потерпілою ОСОБА_5 вони є друзями. У грудні 2020 року він прийшов до її будинку за адресою: АДРЕСА_2 , маючи бажання випити з нею, але хвіртка була зачинена за навісний замок, він також звав потерпілу, але з будинку ніхто не вийшов. Тоді він камінням збив навісний замок, пройшов у двір, далі через вікно проник у будинок, звідки взяв телевізор та пішов з ним з місця події. Викрадений ним телевізор він продав у центрі м. Ізмаїл за 200 грн., які витратив на алкогольні напої. Через два дні до нього звернулися поліцейські, яким він добровільно зізнався у вчиненому та показав, кому продав телевізор, у результаті чого телевізор поліцейські вилучили та повернули потерпілій. Він же отримані від продажу телевізору 200 грн. не повернув.
5.Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
6.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
7.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого ОСОБА_3 .
Мотиви призначення покарання
8.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. ст. 65 - 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
9.Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний тяжкий злочин.
10.За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується негативно, як такий, що зловживає алкогольними напоями та порушує громадський порядок, але дільничним офіцером поліції характеризується, як порядний, неконфліктний, доброзичливий та спокійний, але регулярно зловживає спиртними напоями. З медичних довідок вбачається, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
11.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як високі. Орган з питань пробації вважає, що застосування соціально-виховних заходів, які необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_3 з метою його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю.
12.Отже, хоча ОСОБА_3 і щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, активно сприяв його розкриттю та добровільно відшкодував завданий збиток, але з урахуванням даних про його особу, соціально-психологічної характеристики відповідно до досудової доповіді, високих ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, неможливості його виправлення без цілодобового нагляду та контролю, враховуючи, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та вже звільнявся від відбування покарання з випробуванням, та знов вчинив злочин за цим вироком в період іспитового строку, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог Кримінального кодексу України та передбачених ним санкцій виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, але в нижніх межах санкції ч. 3 ст. 185 КК. При цьому, незважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , з урахуванням його особи, негативної характеристики з місця проживання та наведеної у досудовій доповіді, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК.
13.При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує те, що він вчинив кримінальне правопорушення за цим вироком в період відбування іспитового строку, встановленого йому вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року, яким він засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк два роки та в силу ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців. Покарання за вироком від 20.10.2019 р. ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.09.2020 р. було приведено у відповідність до нового закону у частині його пом'якшення, та ОСОБА_3 визначено за ч. 1 ст. 185 КК більш м'який вид основного покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки без зміни змісту самого вироку, у тому числі щодо звільнення його від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК, з покладанням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
14.Суд також враховує, що призначене ОСОБА_3 покарання по вказаному вироку з урахуванням зазначеної ухвали щодо приведення покарання у відповідність до нового закону у виді обмеження волі на строк чотири роки, не відбуте ним повністю.
15.У зв'язку із зазначеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення в період встановленого йому іспитового строку слід розцінювати як порушення ним умов застосування ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
16.Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
17.Тому суд дійшов висновку про те, що в силу ч. 3 ст. 78 КК обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК, а саме за сукупністю вироків.
18.Вказані висновки суду повністю збігаються з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абз. 4 п. 10 його постанови від 24.10.2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009р., відповідно до яких, виходячи з положень ч. 2 ст. 75 КК (в редакції 2001 р.), а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
19.Таким чином, в силу ст. 71, ч. 3 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК обвинуваченому ОСОБА_3 з повністю невідбутого ним покарання у виді чотирьох років обмеження волі, призначеного за попереднім вироком з урахуванням ухвали щодо приведення покарання у відповідність до нового закону, слід частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, два місяці обмеження волі, перевівши у силу ч. 1 ст. 72 КК менш суворе покарання за попереднім вироком у виді обмеження волі у більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі за правилами, передбаченими п/п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, відповідно до яких одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку
20.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався. 30 грудня 2020 року ухвалою слідчого судді відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому цілодобово залишати місце свого проживання та з покладанням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, строком до 27 лютого 2021 року. Запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово слід продовжити ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на два місяці. А з набранням вироком законної сили, з метою його виконання обвинувачений ОСОБА_3 підлягає затриманню та взяттю під варту.
21.У силу ч. 2 ст. 124 КПК з ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/116-20/25513-ТР від 14.12.20 р. у сумі 653,80 грн. та судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/116-20/25859-ТВ від 18.12.20 р. у сумі 653,80 грн., а всього у сумі 1 307,60 грн.
22.На підставі ч. 4 ст. 174 КПК з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.12.2020 р. арешт, та майно, що було предметом кримінального правопорушення, у силу п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК, слід повернути власниці, а саме потерпілій ОСОБА_5 , поновивши її право розпорядження цим майном.
Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
1.ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк три роки.
2.На підставі ст. ст. 71, 72 КК ОСОБА_3 з повністю невідбутого ним покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2019 року з урахуванням ухвали від 02 вересня 2020 року щодо приведення покарання у відповідність до нового закону частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, два місяці обмеження волі, перевівши покарання у виді обмеження волі за попереднім вироком у більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі, виходячи із співвідношення, встановленого п/п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, відповідно до якого одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та остаточно ОСОБА_3 до відбування визначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та один місяць.
3.Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді домашнього арешту із забороною йому залишати житло цілодобово з покладанням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, відповідно до ухвали слідчого судді від 30 грудня 2020 року продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на два місяці, тобто до 25 квітня 2021 року.
4.З набранням вироком законної сили, з метою його виконання ОСОБА_3 затримати та взяти під варту.
5.Строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту.
6.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи у сумі 1 307,60 грн (одна тисяча триста сім гривень 60 копійок).
7.З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.12.2020 р. арешт, та LED телевізор марки «Elenberg» модель «22DF44530-O», який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 , залишити у неї, поновивши її право розпорядження.
8.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.
10.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
11.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1