Справа № 303/181/21
2/303/573/21
Номер рядка статистичного звіту -48
24 лютого 2021 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої-судді Гутій О.В.
за участю секретаря судового засідання Зарева А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного між нею та відповідачем 07.05.2011 року у виконкомі Новодавидківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, актовий запис № 6.
Позовні вимоги мотивує тим, що після народження молодшого сина в них почалися постійні конфлікти та суперечки, через що спільне життя стало неможливим та нестерпним. Відповідач не приділяє увагу дітям, зловживає алкогольними напоями, ображає її, а тому подальший шлюб позивач вважає недоцільним. Від даного шлюбу у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких просить залишити проживати разом з нею. Спору про розподіл майна немає.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належними чином та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 07.05.2011 року у виконкомі Новодавидківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, актовий запис № 6 (а.с.6).
У шлюбі позивача та відповідача народилася діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 7-9).
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України).
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п'ятою ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частин третьої та четвертої ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з частиною третьою ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З доводів позивача вбачається, що спільне життя між ним та відповідачем не склалося, шлюб носить формальний характер, примирення є неможливим.
За таких обставинах, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу, являються обґрунтованими, подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, а тому позов підлягає задоволенню.
Статтею 113 СК України передбачено право особи, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. За заявою позивача після розірвання шлюбу їй слід залишити прізвище « ОСОБА_1 ».
Що стосується позовної вимоги позивача про визначення місця проживання дітей, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом вищевказаних правових норм суд може визначити місце проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків у разі спору між ними щодо цього питання.
Всупереч вимогам ст.ст. 12,13 ЦПК України, згідно із якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, позивачем не було доведено порушення її прав та прав неповнолітніх дітей щодо місця їх проживання, а відтак відсутні підстави для задоволення цієї позовної вимоги.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 24, 110, 112 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.05.2011 року у виконкомі Новодавидківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, актовий запис № 6 - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище ОСОБА_1 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 гривень (дев'ятсот вісім ) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Рішення суду виготовлено 24.02.2021 року.
Головуюча О.В.Гутій