Справа №491/624/19
18 лютого 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,
за участю:секретаря судового засідання - Кір'як І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Як зазначено в позовній заяві, відповідно до укладеного договору №б/н від 16 січня 2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7800.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач зазначає, що щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Згідно позовної заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач зазначає, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
Як зазначено в позовній заяві, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
При цьому, як зазначено у позовній заяві, відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Позивач вказує, що відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф.
Проте, як вказано в позовній заяві, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Позивач зазначає, що відповідно до п.2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку зокрема з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань. Відповідно до п.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. На підставі п.1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.
Як зазначено в позовній заяві, згідно п.2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п.2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором. Згідно п.1.1.3.2.2 «Умов та правил надання банківських послуг» у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.
Позивач зазначає, що у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 10 червня 2019 року має заборгованість - 331461,07 грн., яка складається з наступного:
-7757,41 грн. - заборгованість за кредитом;
-320028,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-3675,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.
У зв'язку з чим позивач зазначає, що заборгованість до стягнення становить 127782,76 грн., яка складається з наступного:
-7757,41 грн. - заборгованість за кредитом;
-120025,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 16 січня 2014 року по 30 квітня 2018 року.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Ухвалою суду від 9 липня 2019 року у справі було відкрито провадження.
При цьому, до позовної заяви було додано, передбачене ст.276 ЦПК України, клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження (Том справи №1 а.41).
У зв'язку з чим, з урахуванням ціни позову, судом було прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
В ухвалі суду про відкриття провадження у справі було роз'яснено відповідачу його права подати до суду відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву, заяви про розгляд справи з повідомленням сторін у судовому засіданні, а також заяви про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, порядок та строки реалізації зазначених прав.
Копію ухвали суду від 9 липня 2019 року про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу з супровідним листом від 9 липня 2019 року №491/624/19/5879/2019 (Том справи №1 а.51) та отримано відповідачем 11 липня 2019 року, що підтверджується розпискою у «Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення…» (Том справи №1 а.53).
23 липня 2019 року до Ананьївського районного суду Одеської області надійшла, передбачена ч.4 ст.277 ЦПК України, заява відповідача (Том справи №1 а.55), в якому відповідач заперечував проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просив суд здійснювати розгляд справи за правилами загального провадження.
Вказану заяву судом було розглянуто та задоволено, про що постановлено відповідну ухвалу (Том справи №1 а.56), розгляд справи почато зі стадії відкриття провадження та призначено проведення підготовчого засідання.
09 жовтня 2019 року на адресу суду від представника відповідача Черепова Д.В., повноваження якого підтверджені ордером серії ОД №516132 від 9 жовтня 2019 року (Том справи №1 а.87), надійшов відзив на позовну заяву та заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву (Том справи №1, а.76-80), процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву представнику відповідача ОСОБА_2 судом поновлено, прийнято та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, про що судом без видалення в нарадчу кімнату постановлено відповідну ухвалу.
У відзиві представник відповідача зазначив, що проти задоволення позовних вимог позивача відповідач заперечує, оскільки кредитних коштів від позивача не отримував та договір №б/н від 16 січня 2014 року про оформлення не підписував.
11 жовтня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про застосування строків позовної давності (Том справи №1 а.108-110), яка судом була прийнята та долучена до матеріалів справи відповідно до ухвали суду, постановленої без видалення до нарадчої кімнати.
На адресу суду також надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гаренко Н.В., котра діє на підставі довіреності №2166-К-Н-О від 02 травня 2019 року (Том справи №.1 а.118-148), яка судом була прийнята та долучена до матеріалів справи відповідно до ухвали суду, постановленої без видалення до нарадчої кімнати.
Зокрема, 11 грудня 2019 року головуючим суддею було розглянуто клопотання представника відповідача - адвоката Черепова Д.В. про витребування доказів та постановлено ухвалу якою в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Черепова О.В. про витребування доказів відмовлено в повному обсязі (Том справи №1 а.164-165).
В подальшому, на електронну пошту суду 10 грудня 2019 року та через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» 17 грудня 2019 року надійшло від представника відповідача ОСОБА_1 заперечення (Том справи №.1 а.158-163, 171-174), яке судом було прийняте та долучене до матеріалів справи відповідно до ухвали суду, постановленої без видалення до нарадчої кімнати.
Від представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Чепіга Д.О., який діє на підставі довіреності №1735-К-Н-О від 01 квітня 2019 року, до суду 27 квітня 2020 року надійшло пояснення (т.1, а.с.196-206), яке судом було прийняте та долучене до матеріалів справи відповідно до ухвали суду, постановленої без видалення до нарадчої кімнати.
Крім того, 27 листопада 2020 року на адресу суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи від представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Савіхіної А.М., яка діє на підставі довіреності №3081-К-Н-Н від 18 серпня 2020 року (т.2, а.с.1-23), яке судом було прийнято та долучено до матеріалів справи відповідно до ухвали суду, постановленої без видалення до нарадчої кімнати.
Ухвалою суду від 9 грудня 2020 року, після виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.189 ЦПК України, було закрито у справі підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті.
18 лютого 2021 року представник позивача до суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Проте, до позовної заяви додано клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності (Том справи №1 а.42).
Відповідач та його представник - адвокат Черепов Д.В. 18 лютого 2021 року у судове засідання не з'явилися, про причин неявки суду не повідомили.
Водночас, 18 лютого 2021 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Черепова Д.В. (Том справи №2 а.41), в якій представник просив справу розглядати за його відсутності та відсутності відповідача, в задоволенні позовних вимог позивача відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
При цьому, згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 2 статті 223 ЦПК України Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Частиною 3 статті 223 ЦПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
При цьому, суд враховуючи наявність в матеріалах справи заяв усіх учасників справи, в яких вони висловлюють свої позиції по суті позовних вимог та просять справу розглядати без їх участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд бере до уваги те, що представником відповідача подано до суду заяву про застосування у справі наслідків пропущення позовної давності (Том справи №1 а.108).
З приводу зазначеної заяви представника відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України передбачено також передбачено спеціальну позовну давність, яка застосовується до окремих видів вимог. Зокрема пунктом 1 частини 1 статті 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється позовна давність в один рік.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не уточнює про застосування наслідків спливу якої саме позовної давності він просить суд.
Позивач звертаючись до суду просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 127782,76 грн., яка складається з наступного:
-7757,41 грн. - заборгованість за кредитом;
-120025,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 16 січня 2014 року по 30 квітня 2018 року.
З наведеного вбачається, що до вимог позивача могла б бути застосовано загальну позовну давність.
Частинами 1 та 2 статті 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Кредитні правовідносини, які стали підставою для звернення позивача до суду виникли між позивачем та відповідачем 16 січня 2014 року, що в матеріалах справи підтверджується копією «Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» (Том справи №1 а.7), яка містить підписи представника позивача та відповідача.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 25 червня 2019 року, що підтверджується реєстром №8893818 позовів відправлених до суду (Том справи №1 а.43).
Слід зазначити, що частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
При цьому, з матеріалів справи, зокрема з наданих позивачем розрахунку заборгованості (Том справи №1 а.5-6) та виписки по рахунку (Том справи №.1 а.128-130, Том справи №2 а.2-5) вбачається, що відповідач навіть маючи прострочену заборгованість перед позивачем, періодично виконував свої обов'язки зі сплати позивачу коштів по картці НОМЕР_1 , яку він отримав від позивача за договором №б/н від 16 січня 2014 року згідно довідки від 21 жовтня 2019 року (Том справи №1 а.139), зокрема 8 та 11 січня 2017 року здійснено операції з погашення заборгованості по 50 гривень кожна.
З виписки по рахунку (Том справи №.1 а.128-130, Том справи №2 а.2-5) вбачається, що зазначені операції здійснювалися в автоматичному режимі, проте з іншої картки відповідача, про що він не міг не знати. Вказані факти відповідачем не оспорювалися.
Частиною 3 статті 264 ЦК України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З наведеного вбачається, що в задоволенні заяви представника відповідача про застосування у справі наслідків пропущення позовної давності слід відмовити.
Щодо позовних вимог позивача по суті суд зазначає наступне.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як зазначено в позовній заяві, відповідно до укладеного договору №б/н від 16 січня 2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7800.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач зазначає, що щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Згідно позовної заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач зазначає, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
Як зазначено в позовній заяві, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
При цьому, як зазначено у позовній заяві, відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Позивач вказує, що відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф.
Проте, як вказано в позовній заяві, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Позивач зазначає, що відповідно до п.2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку зокрема з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань. Відповідно до п.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. На підставі п.1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.
Як зазначено в позовній заяві, згідно п.2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п.2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором. Згідно п.1.1.3.2.2 «Умов та правил надання банківських послуг» у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.
Позивач зазначає, що у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 10 червня 2019 року має заборгованість - 331461,07 грн., яка складається з наступного:
-7757,41 грн. - заборгованість за кредитом;
-320028,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-3675,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.
У зв'язку з чим позивач зазначає, що заборгованість до стягнення становить 127782,76 грн., яка складається з наступного:
-7757,41 грн. - заборгованість за кредитом;
-120025,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 16 січня 2014 року по 30 квітня 2018 року.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною 3 зазначеної статті визначалося, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до положень частини 4 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 16 січня 2014 року (Том справи №1 а.7) процентна ставка не зазначена.
З приводу зазначеної анкети-заяви суд погоджується з доводами позивача про те, що посилання відповідача на те, що вона ним не підписувалася, відповідачем недоведені жодними доказами.
Водночас, суд також звертає увагу на те, що анкеті-заяві позичальника від 16 січня 2014 року (Том справи №1 а.7) відсутні відомості про те, що відповідач висловив своє бажання на отримання будь-якої платіжної картки від позивач, встановлення на таку картку будь-якого кредитного ліміту.
Крім того, в анкеті-заяві позичальника від 16 січня 2014 року (Том справи №1 а.7) відсутні відомості про те, що відповідач отримав пам'ятку клієнта, в якій мали бути зазначені Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування (відповідне поле в анкеті-заяві не заповнено).
При цьому, Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості по кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 січня 2014 року, посилався на «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/.
При цьому, витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема сплату штрафу (п.2.1.1.7.6 Умов та правил) та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Також, слід зауважити, що при розгляді справи судом за клопотанням представника позивача (Том справи №2 а.17) було здійснено, у відповідності до положень ст.85 ЦПК України, огляд веб-сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та виконано дії вказані у клопотанні, а саме здійснено перехід за адресою в мережі Інтернет https://privatbank.ua/terms/ на вказаній сторінці, як зазначено в клопотанні, здійснено перехід у розділі сторінки «Архів договорів» за посиланням «більше». На вказаній сторінці здійснено перехід за посиланням «Повний договір на перше число місяця дати договору» (в даному випадку 1 січня 2014 року), та оглянуто сторінки 272-284 договору та зафіксовано, що зміст розділу 2.1 відповідає тому, який надано позивачем разом з позовною заявою (Том справи №2 а.10-12).
При цьому, як роздруківка із сайту позивача, так і безпосередньо зміст зазначеного сайту, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Аналогічне можливо зазначити про внутрішньобанківський наказ від 17 грудня 2013 року №СП-2013-7069473 (Том справи №2 а.13-14), який позивачем в позовній заяві не згадується, проте містить інформацію про затвердження змін до Умов та правил надання банківських послуг.
Крім того, слід зауважити, що на підтвердження розміру процентів та порядку їх нарахування, а також порядку та розміру неустойки (пені, штрафів) позивачем до позовної заяви додано «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (Том справи №1 а.8).
Проте, зазначений витяг не містить підпису відповідача про ознайомлення з ними.
Крім того, зазначений витяг містить ряд окремих тарифів по різним видам карток, як то «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна Gold», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
У вказаному витягу по кожному з видів карт зазначено окремі процентні ставки, як наприклад для картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з 1 квітня 2015 року встановлено процентну ставку на місяць в розмірі 3,6%, а для «Універсальна Gold» процентна ставка на місяць з 1 квітня 2015 року складає 3,5%.
При цьому, банк у позовній заяві будь-яких відомостей про те, яку саме картку було отримано відповідачем при підписанні анкети-заяви від 16 січня 2014 року (Том справи №1 а.7).
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16 січня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (3 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем «Умови та Правила надання банківських послуг» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Суд вважає, що «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 січня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Позовна заява та інші матеріали справи не містять обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем умов щодо сплати позивачу пені.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 120025,35 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом у період з 16 січня 2014 року по 30 квітня 2018 року слід відмовити, оскільки як зазначалося в заяві-анкеті (Том справи №1 а.7) відсутні будь-які положення про те, що відповідач взяв на себе зобовязання зі сплати банку відсотків за користування кредитом.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16 січня 2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
При цьому, позивачем надано суду виписку по рахунку відповідача за період з 16 січня 2014 року по 31 березня 2020 року (Том справи №2 а.2-5), з якої вбачається, що відповідачем фактично були отримані від позивача кредитні кошти.
Зазначена виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св18).
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту - 7757,41 грн.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.
Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 7757,41 грн., відмовивши позивачу в частині інших позовних вимог, з підстав, зазначених в рішенні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково (7757,41 грн.), а саме у розмірі 6,07% (7757,41 грн. - позовні вимоги, що підлягають задоволенню *100% / 127782,76 грн. - загальний розмір позовних вимог). А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі 116,60 грн. слід покласти на відповідача (1921,00 грн.:100% х 6,07%).
Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 116,60 грн.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ананьїв Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 19 травня 2009 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, МФО №305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 січня 2014 року у розмірі 7757 (сім тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 41 копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ананьїв Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 19 травня 2009 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, МФО №305299, судові витрати у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 116 (сто шістнадцять) гривень 60 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Роз'яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У відповідності до ч.2 ст.272 ЦПК України, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
Повний текст рішення складено «25» лютого 2021 року.
Після складення повного тексту рішення, копію повного тексту рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач:АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570;
Відповідач:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя: О.О. Желясков
Рішення набрало законної сили "__"__________________20___ року.